Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №358/945/21 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/945/21 Провадження № 2/358/22/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.,

за участю представника позивача – адвоката Стаценка О.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський керамічний завод» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в липні 2021 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь: компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2019; компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2020; заробітну плату за серпень 2020; заробітну плату за відпрацьовані 8 робочих днів вересня 2020, а разом за вказаними вимогами заборгованість складає – 10 000 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення з урахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно; моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. З 01.06.2017 по 08.09.2020 позивач ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді тракториста та був звільнений за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки. Після звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку та не були виплачені: компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2019; компенсація за частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2020; заробітна плата за серпень 2020; заробітна плата за відпрацьовані 8 робочих днів вересня 2020. Підтвердження факту наявності заборгованості буде надано після витребування доказів у відповідача. Орієнтовно ним (позивачем ОСОБА_1 ) була визначена сума заборгованості за даними платежами – 10 000 грн. У зв`язку з тим, що відповідач не провів із ним остаточний розрахунок та з урахуванням того, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 229 робочих днів, середній заробіток на момент звернення складає – 45 800,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки він повинен через суд доводити своє право на отримання зароблених грошей і, зокрема, шляхом звернення до Державної служби України з питань праці. Моральну шкоду він оцінює в 5 000,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.082021 головуючим суддею визначений суддя ОСОБА_2 . Останнім справа по суті не розглянута.

23.02.2026 по справі на підставі розпорядження № 17 керівника апарату суду здійснений повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку рішенням ВРП від 10.02.2026 на підставі п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 головуючим суддею визначено суддю Лебединець Г.С.

06.04.2026 ухвалою судді Лебединець Г.С. справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Стаценко О.Д. підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у ньому зазначених та просив задовольнити. Додатково зазначив, що позивачем сума заборгованості визначена орієнтовно, оскільки відповідачем не надана витребувана судом інформація щодо наявності та розміру заборгованості перед позивачем. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

В судове засідання представник відповідача – ТОВ «Миронівський керамічний завод» не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлений шляхом направлення судової повістки за місцезнаходженням товариства згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб. – (Т.2 а.с.3-4). Заяв про відкладення не надходило. Правом на подачу відзиву не скористалася.

На підставі вищенаведеного, з урахуванням думки представника позивача та умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Суд, вислухав доводи представника позивача, дослідив матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно копії трудової книжки № НОМЕР_1 , її власник - 01.06.2017 був прийнятий на посаду тракториста у ТОВ «Миронівський керамічний завод» (наказ №9-к від 31.05.2017). Згідно наказу № 1-к від 08.09.2020 звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП. – Т.1 а.с.8-9.

Згідно довідки ОК-7 від 25.06.2021, за відомостями Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявні наступні індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 : місце роботи в період з червня 2017 по грудень 2020 – ТОВ «Миронівський керамічний завод». За вказаний період наявні відомості про сплату страхових внесків. – Т.1 а.с.10, 55.

Згідно відомостей ГУ ДПС у Київській області від 21.06.2022 – ТОВ «Миронівський керамічний завод» подано податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку – форма №1ДФ за І квартал 2020 року. Так, найманому працівнику з РНОКПП НОМЕР_2 , який присвоєний ОСОБА_1 , - за вказаний період нараховано та виплачено дохід в сумі 4723 грн. – Т.1 а.с.103-105.

Стороною позивача вживалися заходи для доведення порушення відповідачем трудового законодавства.

Відповідач 21.04.2021 на допустив на територію товариства інспектора ГУ Держпраці у Київській області для проведення перевірки можливого порушення законодавства про працю. – т.1 а.с.9.

Згідно листа Держпраці від 26.04.2022 № КВ/2/678 – уповноваженою особою управління винесено постанову про накладення штрафу на відповідача за порушення законодавства про працю, передбаченого абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведення – 18 000,00 грн. – Т.1 а.с.48.

Згідно повідомлення Держпраці від 17.05.2022 на ім`я представника позивача, на підставі п.1 постанови КМУ від 13.03.2022 № 303, прийнято рішення про припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану. – Т.1 а.с.87.

Згідно повідомлення Держпраці від 21.12.2023 на ім`я представника позивача, Центральним міжрегіональним управлінням планується проведення найближчим часом позапланового заходу державного нагляду у ТОВ «Миронівський керамічний завод» на предмет додержання вимог законодавства про працю. У разі виявлення порушень, будуть вжиті заходи згідно з чинним законодавством. – Т.1 а.с.219.

Згідно повідомлення Держпраці від 23.01.2024 на ім`я представника позивача, листом від 17.01.2024 Державна служба України з питань праці відмовила в погодженні проведення позапланового заходу державного нагляду у відповідача, оскільки питання, що піднімаються у зверненні були предметом розгляду суду у справі № 358/945/21. – Т.1 а.с.225.

Судом було вжито заходів для витребування доказів у відповідача.

Так, 16.05.2022 судом винесено ухвалу про витребування доказів у відповідача – табель обліку робочого часу позивача, довідку про заробітну плату за останні 2 місяці роботи перед звільненням; довідку про розмір заборгованості; довідку про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті позивачу в якості компенсації за невикористані відпустки. – Т.1 а.с.76-76.

15.06.2022 ухвалою суду у відношенні відповідача були застосовані заходи процесуального примусу шляхом тимчасового вилучення доказів, які не були надані за ухвалою суду про витребування доказів. – Т.1 а.с.94-95.

Згідно постанови від 06.10.2022 про закінчення виконавчого провадження, яка винесена старшим державним виконавцем Миронівського ВДВС Клименко Л.В., закінчено виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду №358/945/21 від 15.06.2022, оскільки рішення не може бути виконане без участі боржника. – Т.1 а.с.128.

11.11.2022 за ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області у справі № 371/1108/22 зобов`язано уповноважену особу ВП №2 внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за повідомленням державного виконавця Клименко Л.В. про вчинення кримінального правопорушення боржником у виконавчому провадженні – ТОВ «Миронівський керамічний завод». – а.с.140-141.

Згідно листа Обухівської окружної прокуратури від 06.01.2023 № 56/3-212 вих.-23, за вказаним фактом внесені відомості до ЄРДР за № 12022111220000227.- Т.1 .а.с147.

21.09.2023 судом вдруге винесено ухвалу про витребування доказів у відповідача. – Т.1 а.с.197-198.

25.10.2024 ухвалою суду у відношенні відповідача були застосовані заходи процесуального примусу шляхом тимчасового вилучення доказів, які не були надані за ухвалою суду про витребування доказів. – Т.1 а.с.242-243.

Згідно постанови від 06.10.2024 про закінчення виконавчого провадження, яка винесена старшим державним виконавцем Миронівського ВДВС Криклею Ю.П., закінчено виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду №358/945/21 від 25.10.2024, оскільки рішення не може бути виконане без участі боржника. – Т.1 а.с.246.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

У правовідносинах із роботодавцем працівник є менш захищеною і більш економічно слабкою стороною, тому поведінка власника або уповноваженого ним органу у таких правовідносинах повинна бути послідовною.

За змістом частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, обов`язок по виплаті заробітної плати робітнику несе роботодавець.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що:

"системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких обставин, з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.

Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18). […]

Копія довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір. Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20 (провадження № 61-2166св21), зазначено, що: "Верховний Суд вказав, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором".

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 28.01.2025 р. у справі № 300/8132/23 зазначив, що наявність запису в трудовій книжці не є безумовною підставою для зарахування періоду роботи до страхового стажу. Верховний суд зауважив, що у разі коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В даній справі позивачем не надано доказів його перебування у трудових відносинах з відповідачем до вересня 2020. Наявна в матеріалах справи копія сторінок трудової книжки не є достатнім доказом даного факту за відсутності вказаних відомостей у реєстрі застрахованих осіб та відомостях ДПІ.

За таких обставин з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

На переконання суду, в даній справі позивачем ОСОБА_1 належними, достатніми та допустимими доказами не доведений факт порушення роботодавцем його трудових прав.

Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі та виплаті компенсації за невикористані відпустки за 2019, 2020 р.р. позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків), кількість днів невикористаної відпустки у вказані роки та не виплату компенсації за них.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 вказаної вище постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог про наявність заборгованості по зарплаті, порушення строків її виплати при звільненні, виплаті компенсації за невикористану відпустку та заподіяння з цих підстав моральної шкоди позивачу, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його необгрунтованістю.

В порядку ст.141 ЦПК України, судові витрати віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 95, 141, 258, 263, 279, 280-281, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Повний текст рішення складений 07.09.2026 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у справі в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець