Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №357/11043/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11043/26

Провадження № 2-а/357/412/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Позиція сторін у справі.

У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7290957, винесену 31.05.2026 інспектором УПП в м.Києві щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст.121-3 КУпАП, та просить стягнути на свою користь судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно оскаржуваної постанови слідує, що 31.05.2026 в м. Київ вул. Радосинська 126, водій керував Т/3 ДНЗ НОМЕР_1 , номерний знак якого був закритий сторонніми предметами, металевою сіткою сірого кольору, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 метрів, чим порушив 2.9.в ПДР України.

Позивач зазначає, що дійсно 31.05.2026 при перетині блок посту в м. Києві його зупинили співробітники поліції та повідомили, що він не зупинився на знак «СТОП», позивач відповів, що по-перше знак забруднений і не можливо розібрати який саме знак встановлений, а також відсутня стоп лінія на якій він повинен зупинитися. Співробітники поліції були дуже обурені тим, що позивач не погодився з їхнім мотивом зупинки. З приводу порушення правил ПДР України щодо ігнорування дорожнього знаку «СТОП», ніякої постанови відносно позивача не виносилося. Однак в ході подальшої розмови один із працівників поліції повідомив, що на номерному знаку його автомобіля мається сторонній предмет, а саме сітка і на його думку, це не дозволяє прочитати номерний знак з відстані 20 м, після чого поліцейський виніс постанову та наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу, не маючи жодного доказу вчинення такого адміністративного правопорушення. Позивач стверджує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не виконано належним чином обов`язку для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених статтею 268 КУпАП. Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Представник відповідача Департаменту ПП скористався своїм правом та скерував до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач вважає, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.

Під час несення служби працівниками поліції було зупинено транспортний засіб позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з наявністю достатньої інформації про вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, на транспортному засобі позивача (ДНЗ НОМЕР_1 ) державний номерний знак був закритий стороннім предметом - металевою сіткою сірого кольору, що унеможливлювало його ідентифікацію з відстані 20 метрів. Зазначена обставина безпосередньо зафіксована відеозаписом нагрудного відеореєстратора поліцейського № 470531, з якого чітко вбачається наявність на номерному знаку транспортного засобу позивача стороннього предмета у вигляді металевої сітки сірого кольору.

З відеозапису нагрудного відеореєстратора поліцейського № 470531 вбачається, що фактичною та задокументованою підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало саме перебування на його транспортному засобі номерного знака, закритого стороннім предметом (металевою сіткою), а не обставини, пов`язані з дорожнім знаком «СТОП». Наявність на номерному знаку металевої сітки була очевидною та достатньою підставою для зупинки транспортного засобу в розумінні п. З ч. 1 ст. 35 Закону та для подальшого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Доводи позивача, що так звана «сітка» є лише елементом рамки номерного знака та не перешкоджає його прочитанню, є суб`єктивною оцінкою позивача та не спростовують факту правопорушення. Диспозиція ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та п. 2.9 «в» ПДР не пов`язують склад правопорушення з призначенням чи метою встановлення стороннього предмета: значення має об`єктивний факт закриття номерного знака предметом. Такий факт зафіксовано на відеозаписі нагрудного відеореєстратора поліцейського № 470531.

Після зупинки транспортного засобу працівник поліції підійшов до позивача, представився, повідомив причину зупинки та розпочав спілкування, що підтверджується відеозаписом, який долучено до матеріалів справи. Після встановлення особи позивача уповноваженою особою було оголошено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Розгляд справи здійснювався з дотриманням вимог чинного законодавства: позивача було ознайомлено з його правами, передбаченими статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, роз`яснено суть правопорушення та надано можливість ознайомитися з доказами. Позивачу було роз`яснено, що вчинене правопорушення підпадає під ознаки частини першої статті 121-3 КУпАП, що передбачає адміністративну відповідальність. За результатами розгляду справи винесено Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Позивач отримав копію Постанови, про що свідчить його підпис, а також підтвердив факт ознайомлення з роз`ясненими йому правами.

Крім того, зазначили, що позивачем, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, до позову не додано жодного належного доказу на підтвердження його позовних вимог, а отже такий позов сформований виключно на припущеннях, які не можуть бути прийняті судом до уваги. Зокрема, такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 головуючим суддею визначено Ярмолу О.Я.

Ухвалою судді від 01.07.2026р. відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами ст.286 КАС України з повідомленням учасників справи.

06.07.2026 року представник ДПП Коляда В.Г. через підсистему «Електронний суд» направив суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

16.07.2026 року представник ДПП В.Коляда подав відзив на позов з оптичним диском DVD-R, як електронний доказ.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позові підстав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання свого представника не направив, просить розглянути справу без представника, направили суду відзив по справі з відеозаписом нагрудного відеореєстратора поліцейського № 470531.

Суд, вислухавши пояснення позивача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, оглянувши відео фіксацію події, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Встановлено, що постановою інспектора Управління патрульної поліції в м.Києві капралом поліції Ситником P.O. відносно позивача складено постанову серії ЕНА № 7290957 від 31.05.2026 року, якою позивача ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 190 грн. за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 31.05.2026 о 16:01:21 в м. Київ, вул. Радосинська, 126, водій - ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 номерний знак якого був закритий сторонніми предметами, а саме металевою сіткою сірого кольору, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, чим порушив п. 2.9. «в» ПДР України - керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 ПДР).

Згідно з п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.п. «б» п. 2.3 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, у тому числі, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Згідно з п. 2.9 «в» ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені (п. 30.2 ПДР).

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП встановлена відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1-3 ст. 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи з обставин даної справи, позивач заперечує вчинення ним порушення ПДР та правомірність накладення на нього адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка гр. ОСОБА_2 , дав суду показання, що 31.05.2026 він був присутній під час події коли працівники поліції зупинили ТЗ під керуванням позивача. Свідок знімав на телефон відео під час зупинки і розмови з працівниками поліції. Решітка взагалі не заважала огляду номерного знаку, ніяких перешкод не створювала, ніхто замірів в 20 м не проводив. Працівник поліції просто стверджував, що решітка створює перешкоди і все, а зупинили ТЗ, бо водій не зупинився на дорожній знак «СТОП».

Відповідач надав до відзиву оптичний диск, як електронний доказ. Однак, оглянувши в судовому засіданні наданий диск було з`ясовано, що відповідач надав фіксацію порушень невстановлених осіб 22.06.2026, а не оскаржувану подію від 31.05.2026. Тобто наданий відое-доказ не має жодного відношення до спору в даній справі.

Вказане свідчить про відсутність будь-яких доказів на підтвердження позиції відповідача, а отже відповідач не спростував наведені позивачем обставини.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, висновки відповідача щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення не знаходить свого обґрунтованого підтвердження, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Згідно із ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: Договір №06062603 про надання правової допомоги від 06.06.2026, укладений між ОСОБА_1 та Центром правової допомоги /юридичних послуг, акт приймання-передачі наданих послуг №06062603, відповідно до умов якого, вартість послуг виконавця згідно переліку у п.1.2 за договором №06062603 становить 11000 грн.

З наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу вбачається, що вказані послуги надавалися замовнику ОСОБА_1 . Центром правової допомоги (ТОВ «Правова допомога» 24/7) , вартість яких становить 11 000 грн та включають: проект заяви, прект заяви до суду (Акт прийманн-передачі наданих послуг).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин.

Хоча справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не є складними, це не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу.

Проаналізувавши надані стороною позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, у яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), виходячи з обставин справи та процесуальної поведінки відповідача, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 11000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

При цьому, суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; підготовка позовної заяви не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від адвоката надмірного обсягу юридичної і технічної роботи; представник позивача не був присутній в судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу - 2000,00 грн буде відповідати критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності даної справи та вчинених адвокатом дій.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7290957 від 31.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 / РНОКПП: НОМЕР_2 / до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити .

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 / РНОКПП: НОМЕР_2 / судовий збір у розмірі 665,60 грн. ( шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок ).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вулиця Федора Ернста, будинок 3, місто Київ, 03048.

Рішення складено та підписано 07.09.2026 року.

СуддяО. Я. Ярмола