Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №357/8034/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8034/26

Провадження № 2-о/357/204/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Кича М. В.,

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Білоцерківська міська рада Київської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2026 року, заявник ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Білоцерківська міська рада Київської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, посилаючись на те, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після його смерті відкрилася спадщина.

За життя ОСОБА_5 належав житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

05 жовтня 2011 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Вишняк О.А., зареєстрований за № 5-2496, згідно з яким усе належне йому майно заповів їй — ОСОБА_1 .

Після смерті чоловіка вона звернулася до державного нотаріуса Другої білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інни Олександрівни для оформлення спадкових прав.

Розглянувши її документи, державний нотаріус винесла Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.01.2023 року № 145/02-31, якою було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та залишив заповіт, посвідчений Першою білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області 05 жовтня 2011 року за реєстровим за №5-2496 на все майно на ім ’я ОСОБА_1 .

Згідно витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади № 15.2- 03/4064, виданого Центром надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області 22 лютого 2022 року, померлий ОСОБА_5 за вказаною адресою був зареєстрований один.

До складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 входить: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 .

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 71284831 від 27.01.2023 року, спадкова справа до майна померлого ОСОБА_5 не заводилася.

Оскільки спадкоємець за законом ОСОБА_1 у встановлений законом строк спадщину не прийняла, тобто, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подала заяву про прийняття спадщини, на підставі cт.cт. 1268-1272 ЦК України, cт. 49,50 Закону України «Про нотаріат», державний нотаріус постановила відмовити ОСОБА_1 в оформленні спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Хоче зазначити, що на момент відкриття спадщини вона фактично постійно проживала разом зі спадкодавцем — її чоловіком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 .

Незважаючи на те, що спадкодавець був зареєстрований за іншою адресою, починаючи з березня 2010 року і до дня смерті він фактично проживав разом з нею за вищевказаною адресою, де вони вели спільне господарство, мали спільний побут, сімейні відносини, а також вона здійснювала за ним догляд.

Факт їхнього спільного проживання підтверджується: Актом №27 від 21 квітня 2026 року, складеним за участю мешканців будинку та затвердженим КП БМР ЖЕК №7; письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ; квитанціями про оплату комунальних послуг; договором купівлі-продажу квартири; Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання.

Відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за адресою їхнього фактичного проживання не свідчить про відсутність фактичного спільного проживання, оскільки вирішальне значення має саме фактичне проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини - на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 20 травня 2026 року постановлено прийняти заяву до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами окремого провадження та призначено засідання у справі на 24 червня 2026 року.

В судовому засіданні 24.06.2026 заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , кожний окремо, підтримали заяву, надали пояснення аналогічні викладеним в ній та просили її задовольнити.

Крім того, присутня в судовому засіданні 24.06.2026 заінтересована особа ОСОБА_3 не заперечувала проти заяви ОСОБА_1 та підтримала обставини, викладені в заяві заявником.

За клопотанням представника заявника, оголошено перерву до 31.08.2026.

В судовому засіданні 31.08.2026 від заявника та її представника, а також заінтересованої особи ОСОБА_3 доповнень не надходило, підтримали раніше надані пояснення.

Заінтересована особа Білоцерківська міська рада Київської області свого представника в судове засідання не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявна Довідка про доставку електронного документу у вигляді «Довідка про відкладення с-з» від 24.06.2026, доставлено до електронного кабінету 25.06.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Водночас, в справі міститься клопотання, отримане судом 24.02.2026 та зареєстровано за вх. № 41058, в якому Білоцерківська міська рада просить слухати справу без представника Білоцерківської міської ради за наявними матеріалами у справі на розсуд суду.

25.08.2026 судом отримано заяву і від заінтересованої особи ОСОБА_4 , в якій просила справу розглядати за її відсутності, заяву підтримує повністю та підтверджує, що її батьки до дня смерті батька фактично проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільно здійснювали витрати на утримання житла та оплату комунальних послуг. Останнім часом вони проживали за адресою: АДРЕСА_4 . На спадкове майно не претендує ні вона ні її син.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За вказаних обставин, суд прийшов до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю заінтересованих осіб, які були належним чином повідомленими, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, або інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному судовому засіданні ( 31.08.2026 ) в якості свідків були допитані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Так, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою заявника ОСОБА_1 . З 2016 року вона проживає за адресою: АДРЕСА_5 . З 2016 року вона знайома з заявником та її померлим чоловіком. Їх квартири знаходяться на одному поверсі, одна напроти одної. Заявника та її померлого чоловіка бачила, але не часто, так як вона працює з наступним графіком: 4 працює, 3 вихідна. Бачила заявника з чоловіком з продуктами. Знає, що в них є дача, заявник разом з померлим чоловіком їздили. Знає від свого чоловіка, що померлий часто з ним зустрічався на балконі, коли вони палили. Померлого бачила востаннє на в кінці серпня 2021 року.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою заявника ОСОБА_1 . Проживає в будинку АДРЕСА_6 з 1987 року. З заявником та її чоловіком вони познайомилася в 2015 році і з цього часу вони товаришують. Зазначала, що вона часто була в квартирі заявника, вона допомагала робити їм ремонт в квартирі. Підтвердила, що заявник і її померлий чоловік проживали разом на день смерті.

З урахуванням наданих пояснень заявником та її представником, заінтересованої особи ОСОБА_3 , свідків, після дослідження матеріалів справи та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 244 ЦПК України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 07 вересня 2026 року о 15 год. 15 хв. ).

Так, з урахуванням наданих пояснень, після дослідження матеріалів справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено факти, справи про встановлення яких розглядаються судом.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення ( ч. 2 ст. 315 ЦПК України ).

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Постановою Пленуму Верховного суду України за №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. Зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Тож справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20) зазначено, що «юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження».

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Заявник ОСОБА_1 звернулась з вищевказаною заявою до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ст. 316 ЦПК України, за місцем реєстрації останньої, АДРЕСА_3 .

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено в судовому засіданні, що заявник по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить в матеріалах справи відповідне свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 8.04.1980 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Київ ), актовий запис № 2333 від 07.09.2021.

Так, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 22.02.2022.

Крім того, за відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи (За даними громади: Білоцерківська міська територіальна громада ) за період з 17.11.1998 по 06.09.2021, ОСОБА_5 був зареєстрований в період з 17.11.1998 по 22.02.2022 за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 , відкрилась спадщина.

Так, після смерті чоловіка заявник звернулась до державного нотаріуса Другої білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інни Олександрівни для оформлення спадкових прав.

Розглянувши її документи, державний нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.01.2023 року № 145/02-31, якою було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та залишив заповіт, посвідчений Першою білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області 05 жовтня 2011 року за реєстровим за №5-2496 на все майно на ім ’я ОСОБА_1 . Згідно витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади № 15.2- 03/4064, виданого Центром надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області 22 лютого 2022 року, померлий ОСОБА_5 за вказаною адресою був зареєстрований один. До складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 входить: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 71284831 від 27.01.2023 року, спадкова справа до майна померлого ОСОБА_5 не заводилася.

Оскільки спадкоємець за законом ОСОБА_1 у встановлений законом строк спадщину не прийняла, тобто, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подала заяву про прийняття спадщини, на підставі cт.cт. 1268-1272 ЦК України, cт. 49,50 Закону України «Про нотаріат», державний нотаріус постановила відмовити ОСОБА_1 в оформленні спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник вказувала, що вона на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 до дня його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.

Згідно висновкам Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі Бочаров проти України від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), в п. 45 якого зазначено про те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом (рішення у справі Ірландія проти Сполученого Королівства від 18.01.1978 року). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (рішення у справі Салман проти Туреччини ).

Так, відповідно до Акту № 27 від 21 квітня 2026, складеного в приміщенні КП БМР ЖЕК № 7 за присутності ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_7 по день смерті, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім того, спільне проживання заявника ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_5 за однією адресою підтвердили і допитані в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Окрім цього, спільне проживання заявника ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_5 за однією адресою на час смерті ОСОБА_5 підтвердила і заінтересована особа ОСОБА_3 .

Підтвердила зазначеному і заінтересована особа ОСОБА_4 в своїй заяві про розгляд справи без її участі, а також в поясненнях, наданих суду від 02.05.2026.

Стосовно письмових пояснень ОСОБА_6 від 02.05.2026, які додані до заяви, то таким поясненням суд надає критичної оцінки, оскільки вказана особа не є учасником справи, з боку сторони заявника не заявлялось клопотань про допит його в якості свідка.

До того ж, факт спільного проживання заявника з померлим, спільний побут, ведення господарства, свідчать і додані до матеріалів справи договори та інші документи щодо проведення ремонтних робіт у належному спадкодавцю житловому будинку, які укладалися саме заявником з підрядниками та продавцями.

Під час розгляду справи не встановлено наявності спору про право.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 205/2102/19-ц.

Таким чином, факт постійного проживання на час відкриття спадщини заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на день смерті останнього 06.09.2021, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених та встановлених судом доказів.

Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

Окрім того як встановлено судом, заявник, спадкоємець за заповітом у встановлений ст. 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, тобто є такою, що прийняла спадщину.

Такої правової позиції дотримується в своїй постанові Верховний Суд від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно із статтями 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) ( ст. 89 ЦПК України ).

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

За вказаних обставин, враховуючи, що встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовільнити, оскільки вимога її законна, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами, свідченнями свідків, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вимоги ч. 7 ст. 294 ЦПК України, понесені заявником судові витрати, пов`язані з розглядом справи, віднести за рахунок заявника.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1216-1218, 1268, 1269, 1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 14, 76, 77, 80, 81, 89, 128, 211, 244, 258, 259, 263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Білоцерківська міська рада Київської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судові витрати віднести за рахунок заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

Заінтересована особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Заінтересована особа: Білоцерківська міська рада ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, ЄДРПОУ: 26376300 ).

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов