Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №357/3563/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3563/26

Провадження № 2/357/4234/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області представник ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» через систему «Електронний суд» звернувся з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № С-600-007175-18-980 у розмірі 20 994,35 грн, а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № С-600-007175-18-980, згідно з умовами якого товариство надало позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором. Позивач свої зобов`язання виконав, однак відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість. В подальшому від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

06.04.2026 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні 11.06.2026, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

01.05.2026 на адресу суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я., надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що долучені позивачем документи щодо відступлення права грошової вимоги є пустими бланками, які не заповнені належним чином, у них відсутні відомості про відповідача, відсутні істотні умови, які необхідні для даного виду договорів. Порожні бланки без даних про боржника не підтверджують передачу права вимоги. Надані позивачем докази є неналежними щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, оскільки не відповідають вимогам первинних документів. Крім того, відповідач є військовослужбовцем, тому йому не повинні були нараховуватися проценти за кредитним договором, на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Разом з відзивом представник відповідача подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн з огляду на завищеність таких вимог.

12.05.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано про відсутність прямих відомостей про відповідача безпосередньо в тексті договору факторингу, що не є порушенням і не може слугувати підставою для визнання договору неукладеним або непередані права вимоги. Виписки по рахунку та розрахунки заборгованості є належними доказами факту видачі кредиту, його використання та наявності заборгованості. Згідно з виписками відповідач не лише отримав кошти, а й здійснював активні операції з ними, що свідчить про визнання умов договору шляхом конклюдентних дій відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України. Виписка з рахунку клієнта формується банком в електронній формі в автоматизованій банківській системі та є первинним бухгалтерським документом. Для застосування пільги у вигляді ненарахування процентів, пені та штрафів до контрактників, на відміну від мобілізованих, недостатньо лише факту служби. Згідно з прямою редакцією вищезазначеного положення, пільга для інших військовослужбовців надається лише за умови, що вони брали або беруть безпосередню участь у заходах з оборони України, відсічі збройної агресії тощо, перебуваючи безпосередньо в районах проведення таких заходів. Підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не вбачається. Просить задовольнити позов повністю.

23.06.2026 на адресу суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я., надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких викладено заперечення щодо укладення договору позики, оскільки в матеріалах відсутні докази перерахування коштів відповідачеві. Вказано про несправедливі умови договору. Повторно просить відмовити в позові.

03.07.2026 від представника позивача до суд надійшли додаткові пояснення.

02.09.2026 представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Позиція сторін суду зрозуміла з документів по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

06.11.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-600-007175-18-980, відповідно до умов якого відповідачу встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 9 000 грн під 48% річних.

Між позичальником та відповідачем узгоджено паспорт споживчого кредиту, що є додатком до вказаного договору.

В матеріалах справи наявні також заява на приєднання до договору добровільного страхування життя, заява щодо розміру заробітної плати, заява на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та печатки банку, прибутковий позабалансовий ордер, інформація з Єдиного реєстру боржників, згода фізичної особи, розрахунок заборгованості за кредитним договором та вимога про сплату боргу.

16.12.2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» укладено договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого (з урахуванням акту приймання-передачі Реєстру боржників №2 (Лот №7) та №1 (Лот №3) в електронному вигляді) АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс», а ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» приймає належні АТ «Ідея Банк» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Пункти 1 актів приймання-передачі містять відсилання, що Реєстрів Боржників №2 (Лот №7) в електронному вигляді наданий у розмірі 843 Кбайт, а Реєстр Боржників №1 (Лот №3) в електронному вигляді наданий у розмірі 611 Кбайт.

Згідно з витягом з реєстру боржників № 2(Лот №7) до договору факторингу № 1 від 16.12.2025, від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № С-600-007175-18-980 від 06.11.2018 в розмірі 20 994,35 грн, в тому числі: 7 996,80 грн - тіло кредиту; 12 997,55 грн - відсотки.

Позивачем також надано суду квитанцію про оплату коштів за договором факторингу.

Відповідачем надано суду посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Управлінням особового складу штабу Командування сухопутних військ 16.03.2015, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 від 13.11.2000, ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 18.11.2000 до 15.08.2016 та звільнений на підставі свідоцтва про хворобу від 25.07.2016 № 328.

Пункт 9 військового квитка містить запис про мобілізацію відповідача 20.03.2014 до в/ч НОМЕР_3 на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014.

Пункт 11 військового квитка містить запис про повернення відповідача на військову службу за контрактом на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_4 від 03.06.2020 № 128-к.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами в їх сукупності підтверджується факт укладання ОСОБА_1 кредитного договору № С-600-007175-18-980 від 06.11.2018 та факт існування за вказаним договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Чинне законодавство не встановлює прямої вимоги про те, що право вимоги переходить лише після оплати. Стаття 1077 ЦК України, яка регулює факторинг, лише встановлює обов`язок сплати за договором факторингу, але не визначає момент переходу прав. Це дозволяє сторонам договору самостійно визначати, коли відбувається перехід права вимоги, що відповідає загальному принципу свободи договору (волі сторін), закріпленому в цивільному праві.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2025 у справі № 718/6/23 (провадження № 61-15661св23) зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу боржника.

З огляду на зазначене, доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 16.12.2025 у відповідача виникла прострочена заборгованість за договором про надання кредиту № С-600-007175-18-980 від 06.11.2018 у розмірі 20 994,35 грн, що складається: 7 996,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 997,55 грн - відсотки.

Разом з тим, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, яка діяла станом на 06.11.2018), військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а тому дію особливого періоду не припинено.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачу проценти за користування кредитом не повинні нараховуватися, оскільки під час дії в Україні особливого періоду він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пільга, передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розповсюджується не лише на період перебування пільговика безпосередньо в зоні проведення таких заходів, а на весь період дії в Україні особливого періоду. Оскільки відповідно до вказаної вище норми пільга діє з початку і до моменту закінчення особливого періоду, який в Україні розпочався у березні 2014 року після оголошення часткової мобілізації і триває по теперішній час.

Стаття 12 ЦПК України визначає принцип змагальності цивільного судочинство.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини матеріали справи не містять.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Щодо відшкодування судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано:

1) копію договору про надання правової допомоги № 06/01/2026 від 06.01.2026, укладеної між позивачем та адвокатом Альховською Іриною Іванівною;

4) акт наданих послуг № 1 від 12.01.2026.

Відповідно до вказаних документів, адвокатом Альховською І.І. на підставі договору про надання правничої допомоги № 06/01/2026 від 06.01.2026 надано ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» наступні послуги: вивчення документів та підготовка позовної заяви на суму 6 000 грн (3 год.).

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (ст. 137 ЦПК України).

Суд зауважує, що даний спір є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, а постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, тому суд вважає, що підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвоката дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а також значного часу.

Відтак, витрачений адвокатом час та витрати на правову допомогу на загальну суму 6 000 грн, на переконання суду, не можна визнати належним чином обґрунтованими та необхідними за обставин цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, відомості про особу відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, зважаючи на незначну складність справи, ціну позову та співмірність заявленим витратам, обсяг та час наданої адвокатом правової допомоги у даній справі, кількість подібних позовів в провадженні суду, критерії реальності адвокатських витрат та принципи розумності і справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем згідно з платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» № 202 від 27.02.2026 сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 662,40 грн (коефіцієнт 0,8).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

В матеріалах справи міститься посвідчення серії НОМЕР_5 від 29.10.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність армії.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 013,96 грн (2 662,40 х 38,09%), компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» заборгованість за договором № С-600-007175-18-980 у розмірі 7 996,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» судовий збір у розмірі 1 013,96 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині вимог - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс», адреса: вул. Академіка Лазаренка Є., буд. 4, каб. 4, м. Львів, код ЄДРПОУ: 43231894.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов