Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №278/5652/24 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/5652/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисниці – адвоката ОСОБА_7 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024065410000277 від 11.09.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луки Коростенського району Житомирської області, громадянина України, який має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, одружний, з вищою освітою, працюючий на посаді заступника директора Фермерського господарства «Добробут людей», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2024 року близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік від домогосподарства по АДРЕСА_2 , під час спілкування із неповнолітнім ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, вчинив словесний конфлікт, внаслідок якого у ОСОБА_6 виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень останньому.

У цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_11 , реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перебуваючи поблизу неповнолітнього ОСОБА_10 , умисно наніс один удар долонею в область голови останнього, а саме - у ділянку чола зліва та, у подальшому, наніс ще один удар кулаком у область грудної клітки, унаслідок чого неповнолітній ОСОБА_12 впав на поверхню землі, після чого ОСОБА_11 , продовжуючи свої протиправні дії, сів зверху на потерпілого та наніс йому ще не менше двох ударів кулаком в область грудної клітини, після чого припинив свої протиправні дії.

Внаслідок своїх умисних протиправних дій ОСОБА_13 заподіяв неповнолітньому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді синців на чолі зліва та забою грудної клітини, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Показання учасників кримінального провадження

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повідомив, що у вересні місяці 2024 року вони поїхали відпочивати, коли його набрав син і повідомив, що ОСОБА_10 його ображає та цькує перед друзями; надалі син телефонував йому та повідомив, що ОСОБА_10 побив його, через що його син не пішов до школи.

Наступного дня, 10.09.2024, він їхав ввечері кормити собак на мотоциклі, на зустріч йшли ОСОБА_10 з ОСОБА_14 , вигулюючи собаку; він під`їхав до них, щоб поговорити з приводу цькування його сина, з мотоцикла не вставав. Розмова була не довгою, оскільки хлопці почали висловлюватись словами нецензурної лайки та ображати, на що він повідомив, що надалі з ними буде спілкуватись поліція, та поїхав далі по справах. У той же час, окрім ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , він також бачив по дорозі свідка ОСОБА_15 .

Після повернення додому, він сів вечеряти з дружиною; орієнтовно через 30 хв після його повернення додому на вулиці почулись крики, на які відреагувала дружина. Коли він вийшов на вулицю, побачив, що прибули працівники поліції, які у подальшому звернулись до нього щодо побиття ОСОБА_10 , на що він повідомив, що жодних ушкоджень потерпілому не наносив; із працівниками поліції написав пояснення; працівники поліції запитували у ОСОБА_10 чи останньому щось болить, на що він дав негативну відповідь, від виклику швидкої медичної допомоги та госпіталізації останній відмовився.

Під час складання матеріалів працівниками поліції законний представник потерпілого ОСОБА_9 ініціювала словесний конфлікт шляхом висловлювання образ нецензурною лайкою, потерпілий мовчав; батька ОСОБА_10 під час цього не було.

Додав, що з потерпілим він був завжди у нормальних відносинах, завжди допомагав, оскільки він виховується у сумнівних умовах, де батьки його налаштовують проти сусідів, а батько ображає сина. Припустив, що сім`я потерпілого хоче отримати від нього гроші, у зв`язку з чим висунули неправдиві звинувачення щодо побиття.

Наголосив, що він ніколи не бив ні людей, ні дружину, ні дітей, останніх виховує достойно.

Крім того, повідомив, що ОСОБА_9 не могла чути жодних криків, оскільки була на відстані не менше 100 метрів від місця події.

Потерпілий ОСОБА_10 повідомив, що напередодні події 10.09.2024 у нього із сином обвинуваченого – ОСОБА_16 був конфлікт, ініціатором якого був останній. ОСОБА_17 висловлювався словами нецензурної лайки у його сторону, у зв`язку з чим він був змушений застосувати фізичну силу, після чого ОСОБА_17 висловив погрозу розправи за участю свого батька.

Із обвинуваченим вони сусіди, мали хороші стосунки, до події він виконував роботу по господарству у обвинуваченого, чим заробляв грошові кошти. З сином обвинуваченого він мав колись дружні стосунки, не рідко між ними відбувались сварки, які у подальшому були вирішені, зокрема, й за участі педагогів школи; наразі спілкування не підтримують.

Увечері 10.09.2024 він разом зі свідком ОСОБА_14 прогулювались вулицею із собакою неподалік від його будинку, коли до них на мотоциклі під`їхав обвинувачений ОСОБА_6 , встав з мотоцикла та почав висловлюватись словами нецензурної лайки у його бік із мотивів наявності конфлікту між потерпілим та сином обвинуваченого. Надалі обвинувачений почав шарпати його обома руками за одяг, наносити удари по голові однією рукою, а саме – правою рукою наніс 3-4 удари у ліву частину голови, при цьому продовжуючи висловлювати образи словами нецензурної лайки; надалі штовхнув його до паркану у кущі на землю, сів на потерпілого та почав бити кулаками у грудну клітину, ударів було близько 10, не давав сказати ні слова та пояснити ситуацію; на завершення вдарив його ногою у праве стегно та поїхав далі. Під час нанесення ударів потерпілий прикривав обличчя, не чинив опір; під час падіння також вдарився головою та подряпав спину. Пояснив, що удари, нанесені йому, були не дуже сильні, але відчутні (болючі). Під час нанесення ударів обвинуваченим, потерпілий не виявляв супротиву.

ОСОБА_14 стояв поруч, орієнтовно у метрах п`яти від них, та спостерігав за подією, оскільки мав побоювання за власне здоров`я.Інших свідків під час події не було, сусідів поруч не було; його брат був далеко під час події та підійшов, коли все закінчилось та допоміг дійти додому. Також мати потерпілого - ОСОБА_9 не була безпосереднім свідком події побиття її сина, однак голосно кликала його під час події.

Прийшовши додому, батьки оглянули його, зателефонували ОСОБА_6 , який не взяв слухавку, та викликали поліцію; його мати – ОСОБА_9 надала інформацію про обвинуваченого. Під час оформлення матеріалів працівники поліції намагались примирити сторін, однак обвинувачений відмовився, а також продовжував ображати його; працівники поліції також задавали питання та оглянули його тіло. Наступного дня він з батьками звернулись до медичного закладу з метою фіксування тілесних ушкоджень.

Законний представник потерпілого ОСОБА_9 повідомила, що її син – потерпілий ОСОБА_10 не конфліктний, у школі характеризується позитивно, має багато друзів, зі школи скарг не було, займався спортом, проблем із вихованням сина немає; вони проживають сім`єю – вона, чоловік та двоє дітей 15-ти та 19-ти років, стосунки у сім`ї хороші. Після події ОСОБА_10 став замкнутим, унаслідок чого довелось відвідувати психолога та проходити лікування.

Одразу після події він не розповідав, що сталось, потім продемонстрував, де саме йому болить, унаслідок чого увечері його доставили до лікарні та госпіталізували; із ушкоджень у нього були синці на шиї, на чолі та на лівому стегні, на спині були подряпини.

Також, до події її чоловік спілкувався із обвинуваченим, однак після події обвинувачений не просив вибачення за скоєне.

Повідомила, що будинок, у якому вона проживає, знаходиться так, що навколо неї проходить дорога; у момент події вона перебувала на вулиці, з протилежного боку від події. Обвинувачений, який є їх сусідом, виїхав на мотоциклі, після чого вона почула його крик та крик її сина, звуки ударів та почала голосно кричати, не могла швидко дістатись до місця події, оскільки там паркани та кущі. Після чого бачила як ОСОБА_6 заїхав до свого домоволодіння іншою дорогою. Надалі, її чоловік телефонував ОСОБА_6 , який не взяв слухавку, та викликали поліцію.

Наголосила, що причиною нанесення тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_6 був конфлікт між її сином та сином ОСОБА_6 – ОСОБА_18 .

У судових засіданнях були допитані свідки сторони обвинувачення та захисту, які показали наступне.

Неповнолітній свідок ОСОБА_14 , який був допитаний у присутності законного представника - ОСОБА_19 , повідомив що у день події він з потерпілим займались вигулом собаки, до них під`їхав обвинувачений на мотоциклі та почав висловлюватись нецензурною лайкою, висловлював погрози потерпілому, після чого почав шарпати останнього за одяг та наносити йому удари кулаком, а далі повалив його на землю, сів зверху та наносив удари по тулубу; також був удар ногою по корпусу тіла потерпілого; удари були сильні. Матір ОСОБА_10 кричала та кликала сина під час події, однак не встигла підійти до них особисто через розміщення паркану. Наголосив, що сам злякався і не боронив їх, бо це було неочікувано та несподівано. Після залишення місця ОСОБА_6 , до них підійшов брат потерпілого, який безпосереднім свідком події не був. Додав, що він був присутній під час приїзду працівників поліції; потерпілий був наляканий, плакав, у нього болів живіт.

Повідомив, що до цієї події у ОСОБА_10 був конфлікт із сином обвинуваченого через гроші та припустив, що дії обвинуваченого були спровоковані саме цим.

Неповнолітній свідок ОСОБА_20 , який був допитаний у присутності законного представника - ОСОБА_21 , повідомив, що потерпілий є його однокласником, а із сином обвинуваченого він не спілкується; розповів обставини конфлікту між ОСОБА_16 – сином обвинуваченого та ОСОБА_10 – потерпілим; щодо події повідомив, що дізнався про неї зі слів потерпілого, який розповів, що ОСОБА_6 його побив увечері.

Неповнолітні свідки були допитані судом у присутності законних представників, а також психолога - ОСОБА_22 (том 1 а.с. 158-159, 180).

Свідок ОСОБА_15 повідомив, що має родинні стосунки із сім`єю потерпілого, та за грошову винагороду виконує роботу у обвинуваченого. Про побиття потерпілого дізнався зі слів односельчан через 3-4 дні після події, у той же час й дізнався про те, що потерпілий потрапив до лікарні. Водночас, орієнтовно за місяць до його допиту у судовому засіданні як свідка, обвинувачений запитував у нього чи йому щось відомо за фактом вказаної події та чи бачив він, що відбувалось. Повідомив, але не стверджував, що ймовірно у день описаної події, тобто 10.09.2024 року, по дорозі до магазину він бачив проїжджачого повз ОСОБА_6 на мотоциклі; у той же день, орієнтовно о 20:00-20:30 год, по дорозі додому з магазину бачив ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , які гуляли із собакою поруч зі сміттєвими баками, до яких у подальшому під`їхав ОСОБА_6 , встав з-за керма, поставивши мотоцикл поряд; вони спілкувались. Потерпілий та свідок не бачили ОСОБА_15 через розміщення дороги, однак він їх бачив. ОСОБА_6 спілкувався із хлопцями, підвищував голос на хлопців та махав руками, однак нікого не бив, стояв від них на відстані, і надалі поїхав.

Свідок ОСОБА_23 - старший лейтенант поліції,інспектор ВП №1 ЖРУП №1 ГУНП в Житомирській області, повідомив, що вінвиїжджав на виклик з приводу побиття хлопця сусідом у с. Дениші, це було восени 2024 року; виклик надійшов від когось з батьків; він прибув з колегою – ОСОБА_24 . На місці події оглянули хлопчика, видимих тілесних ушкоджень не бачив, у тому числі, так як це було пізно ввечері у темну пору доби. Конфлікт був біля будинку. Коли вони приїхали, дитина була у будинку та вийшли їм на зустріч; кривдника на місці не було, його покликали згодом; у що був одягнений хлопчик не пам`ятає. Учасники події повідомили про побиття сусідом хлопчика через конфлікт з сином обвинуваченого та потерпілим. Про конфлікт дітей повідомили, що він був словесним. Під час складання матеріалів їм повідомили, що обвинувачений штовхнув потерпілого; на місці були присутні матір потерпілого та неповнолітній потерпілий; батько потерпілого не вийшов.

Надалі, він відбирав пояснення у обвинуваченого у присутності його дружини, син не був присутній; обвинувачений повідомив йому, що не бив потерпілого; повідомили, що був словесний конфлікт між ним та потерпілим; повідомив, що його син та потерпілий були друзями, а потім посварились, і потерпілий ініціював з ним словесний конфлікт, у який у подальшому втрутився батько – обвинувачений. На пропозицію виклику швидкої медичної допомоги мати потерпілого відмовилась. Оформлення матеріалів фіксувалось на портативний відеореєстратор.

Свідок ОСОБА_24 - капрал поліції,поліцейський СРПП ВП №1 ЖРУП №1 ГУНП в Житомирській області, повідомив, що у день події він разом із ОСОБА_23 були у складі екіпажу, коли на планшет прийшов виклик у с. Дениші. Вони прибули на виклик заявниці і вона повідомила, що її сину нанесли тілесні ушкодження по АДРЕСА_2 . По приїзду заявниця перебувала за місцем проживання та розповіла, що її сина побили, свідком події не була; син повідомив, що його побили; опис локалізації ушкоджень не пам`ятає. На початку розмови не повідомили хто саме наніс ушкодження, а у заяві вже вказала особу обвинуваченого. Вони запитували у потерпілого де йому болить, на що він повідомив, що у районі живота. Вони повідомили, що швидка їм не потрібна, за процедурою вони зобов`язані запропонувати. Інші члени сім`ї не виходили з будинку. Обвинуваченого опитував ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_25 повідомив, що подія відбулась восени 2024 року увечері, коли він почув крик дружини, яка повідомила про проблеми із сином; у подальшому, коли син – ОСОБА_10 повернувся додому, повідомив, що його побив ОСОБА_6 , був переляканий; зі слів сина, ОСОБА_6 сідав на нього та бив у груди, ображав словами нецензурної лайки, наніс удар ногою.

Він двічі телефонував ОСОБА_6 , який не брав слухавку; у подальшому викликали поліцію, які по приїзду вимкнули нагрудні відеореєстратори та спілкувались з обвинуваченим на ім`я та по-батькові; під час складання матеріалів поліцією, обвинувачений через паркан висловлювався до його сина словами нецензурної лайки.

Повідомив, що після події у сина на шиї був червоний слід, син був переляканий, у зв`язку з чим наступного дня вони звернулись за медичною допомогою, у тому числі, й через погіршення фізичного стану потерпілого. Після події поведінка сина кардинально змінилась; став замкнутим, перестав відвідувати гуртки тощо.

Наголосив, що ніколи не бив своїх дітей, а також повідомив відомі йому обставини конфлікту між ОСОБА_16 та його сином – ОСОБА_10 .

До конфлікту у нього з обвинуваченим були нормальні відносини, вони спілкувались.

Свідки ОСОБА_26 , яка є класним керівником ОСОБА_27 та вчителем потерпілого у школі, та ОСОБА_28 , яка є директором Денишівського ліцею ім. В.Г. Бондарчука, повідомили у суді обставини конфлікту між ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , які були їм відомі, та розгляду комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) щодо вказаного конфлікту. Обставини події, викладені в обвинувальному акті, їм стали відомі зі слів учнів та односельчан. Підвередили, що потерпілий після 10.09.2024 не ходив до школи, був на лікарняному.

Свідок ОСОБА_29 , яка є дружиною обвинуваченого, повідомила, що вони є сусідами із сім`єю потерпілого.

Наголосила, що її чоловік ніколи не бив ні дітей, ні її, тим паче інших дітей.

У день події її чоловік увечері повідомив, що по дорозі додому бачив ОСОБА_10 і мав розмову з ним за фактом конфлікту останнього з їх сином ОСОБА_18 та наголосив, що у разі продовження таких дій, він буде вимушений звернутись до поліції. Через певний час йому зателефонували та прибули працівники поліції, які у подальшому задавали питання. Наголосила, що явних тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 не було, від виклику швидкої медичної допомоги - відмовився; на подвір`ї, під час оформлення матеріалів поліцейськими, перебували потерпілий, його матір, а за парканом – 2 хлопців.

Крім того, надала характеристику родини ОСОБА_10 , повідомивши, що батько останнього застосовує до нього фізичну силу, що підтверджувалось свідченнями інших дітей, зловживає алкогольними напоями; ОСОБА_10 замкнута дитина.

Також сім`я ОСОБА_30 неодноразово допомагали сім`ї ОСОБА_31 ; конфліктні ситуації між дітьми загострились із настанням підліткового віку.

Додатково додала, що у 2024 році вона з чоловіком відпочивати на морі, а сина залишили з бабусею; під час відпочинку останній набрав батька та повідомив про цькування та застосування до нього фізичної сили ОСОБА_10 ; після чого дзвонив ще раз, був дуже наляканий та схвильований. Також надала пояснення щодо конфлікту між її сином та потерпілим.

Докази винуватості ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показань потерпілого та свідків, на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, були надані та досліджені судом наступні письмові докази.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_9 , наданих працівнику поліції 10.09.2024, 10.09.2024 року близько 19 год 00 хв її син - ОСОБА_10 прогулювався по с. Дениші вул. Михайлівська зі своїм другом; під час їх прогулянки під`їхав ОСОБА_32 та почав висловлювати нецензурну лайку у сторону її дитини, так у них виник словесний конфлікт, трапилась штовханина; батько ОСОБА_33 виражався у її бік нецензурною лайкою з приводу цькування свого сина. Вказане записане зі слів неповнолітнього ОСОБА_10 та прочитано ОСОБА_9 (том 2 а.с. 12).

Згідно рапорту інспектору чергового ВП №1 ЖРУП №1 ГУНП в Житомирській області, 11.09.2024 о 11:53 зі служби 102 про те, що 11.09.2024 о 11:53 за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця - чергова медсестра дитячої обласної лікарні (с. Станишівка) повідомила, що до них самостійно звернулась мама ОСОБА_34 з сином ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якому у день напередодні сусід ОСОБА_6 за місцем проживання ( АДРЕСА_2 ) наніс тілесні ушкодження; діагноз - забій грудної клітки (том 1 а.с. 214).

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, 10.09.2024 року ОСОБА_9 , яка є матір`ю ОСОБА_10 , звернулась із заявою про прийняття мір до ОСОБА_6 , а саме: за конфлікт з її сином і штовханину, оскільки останній взяв її сина за шию та вдарив у груди (том 1 а.с. 215).

Згідно протоколу огляду місця події від 16.10.2024 слідчими було проведено огляд ділянки місцевості, де потерпілому були нанесені тілесні ушкодження (том 1 а.с. 216-218).

Згідно протоколів проведення слідчих експериментів від 26.09.2024 зі свідком ОСОБА_14 (том 1 а.с. 221-226) та від 19.09.2024 із потерпілим ОСОБА_10 (том 1 а.с. 233-238) були показані дії ОСОБА_6 відносно потерпілого щодо нанесення останньому тілесних ушкоджень, які, зокрема, показали, що ОСОБА_6 шарпав ОСОБА_10 за одяг, наніс удари в область обличчя кулаком, у подальшому штовхнув на землю, сів на нього та наніс ще декілька ударів у область грудної клітини, а після того як встав наніс ще один удар ногою в область тулуба.

Згідно висновку спеціаліста за результатами проведення допиту 19.09.2024 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті проведеного допиту виявлено, що у зв`язку з діями ОСОБА_35 відносно неповнолітнього ОСОБА_36 : нанесення тілесних ушкоджень, які призвели до медичного лікування, - дитина отримала психотравмувальний досвід, який може мати наслідки у часовій перспективі як ПТСР (том 1 а.с. 230-232).

Згідно висновку експерта №1517 від 12.09.2024 року вбачається, що згідно даним освідування та медичним документам (консультаційного заключення ортопеда, рентген дослідження з ЖОДКЛ), у громадянина ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців на чолі зліва, на задньо-боковій поверхні шиї зліва, забою грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих з обмеженою контактуючою поверхнею предметів, якими могли бути кулак, та могли утворитися 10.09.2024 року, при обставинах вказаних потерпілим та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 , не виключено, що йому було нанесено не менш як 3 удари травмуючим предметом, при цьому потерпілий міг знаходитись у вертикальному, або близькому до його положенні, а місця локалізації ушкоджень можуть бути доступні для дії травмуючого предмета. Виникнення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_10 , унаслідок падіння з положення стоячи на тверде дорожнє покриття, маловірогідно (том 1 а.с. 229).

Згідно висновку експерта №1590 від 23.09.2024 року вбачається, що згідно даним освідування та медичним документам (консультаційного заключення ортопеда, рентген дослідження з ЖОДКЛ), у громадянина ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців на чолі зліва, на задньо-боковій поверхні шиї зліва, забою грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих з обмеженою контактуючою поверхнею предметів, якими могли бути кулак, тощо, та могли утворитися 10.09.2024 року, при обставинах вказаних потерпілим під час проведення слідчого експерименту за його участю 19.09.2024 року, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (том 1 а.с. 227-228).

Згідно висновку експерта №1621 від 27.09.2024 року вбачається, що згідно даним освідування та медичним документам (консультаційного заключення ортопеда, рентген дослідження з ЖОДКЛ), у громадянина ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців на чолі зліва, на задньо-боковій поверхні шиї зліва, забою грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих з обмеженою контактуючою поверхнею предметів, якими могли бути кулак, могли утворитися 10.09.2024 року, при обставинах вказаних свідком ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту за його участю 26.09.2024 року, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 , не виключено, що йому було нанесено не менш як 3 удари травмуючим предметом, при цьому потерпілий міг знаходитись у вертикальному, або близькому до його положенні, а місця локалізації ушкоджень можуть бути доступні для дії травмуючого предмета (том 1 а.с. 220).

Згідно висновку експерта №1635 від 01.10.2024 року вбачається, що згідно даним освідування та медичним документам (консультаційного заключення ортопеда, рентген дослідження з ЖОДКЛ), у громадянина ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців на чолі зліва, на задньо-боковій поверхні шиї зліва, забою грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих з обмеженою контактуючою поверхнею предметів, якими могли бути кулак, пальці рук сторонньої особи, тощо, та могли утворитися 10.09.2024 року, при обставинах вказаних потерпілим під час проведення слідчого експерименту за його участю 19.09.2024 року, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Синець на задньо-боковій поверхні шиї зліва у потерпілого ОСОБА_10 , міг утворитись під час того як його хапали за одяг та трясли (том 1 а.с. 219).

30.09.2024 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України; останнього належним чином ознайомлено з його правами та обов`язками як підозрюваного у кримінальному провадженні (том 2 а.с. 3-9).

01.10.2024 було продовжено строк досудового розслідування кримінального проступку прокурором за клопотанням старшого дізнавача (том 2 а.с. 10-11).

Водночас, судом встановлено та підтверджено свідками, що у потерпілого ОСОБА_10 та сина обвинуваченого – ОСОБА_33 відбувся конфлікт у школі. Згідно заяви ОСОБА_27 на ім`я директора Денишівського ліцею ім. В.Г. Бондарчука, у тому числі ОСОБА_10 , словесно ображав його, погрожував фізичною розправою (том 2 а.с. 17).

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_10 на ім`я директора Денишівського ліцею ім. В.Г. Бондарчука, ОСОБА_17 ображав його словами нецензурної лайки, у зв`язку з чим йому довелось застосувати фізичну силу (том 2 а.с. 18-19).

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_37 на ім`я директора Денишівського ліцею ім. В.Г. Бондарчука, ОСОБА_17 у тому числі ображав словами нецензурної лайки ОСОБА_36 (том 2 а.с. 20).

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_38 на ім`я директора Денишівського ліцею ім. В. ОСОБА_39 , ОСОБА_40 застосовував фізичну силу до ОСОБА_27 (том 2 а.с. 21-22).

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_41 на ім`я директора Денишівського ліцею ім. ОСОБА_42 , ОСОБА_40 застосовував фізичну силу до ОСОБА_27 (том 2 а.с. 23-24).

Згідно протоколу №3 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) від 25.09.2024, була розглянута заява ОСОБА_27 (том 2 а.с. 25-27).

Згідно наказу директора Денишівського ліцею ім. В.Г. Бондарчука Житомирського району Житомирської області, за результатами проведеного розслідування комісією з розслідування випадків булінгу щодо вчинення учнем 9-А класу ОСОБА_10 діянь з ознаками булінгу щодо учня 9-Б класу ОСОБА_27 , комісія зафіксувала випадок агресії ОСОБА_36 до ОСОБА_27 (образливо висловлювався, вдарив по обличчю долонею). Врахувавши, що ОСОБА_40 визнав свою провину, а конфлікт між учнями зафіксовано вперше, комісія з розгляду випадків булінгу Денишівського ліцею імені ОСОБА_42 прийняла рішення про відсутні обставини булінгу та висловила власні рекомендації щодо запобігання подальших випадків (том 2 а.с. 28-29).

Позиції сторін та потерпілого

У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_10 – адвокат ОСОБА_8 на підставі досліджених доказів та встановлених обставин просив ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому максимальне покарання.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 просила ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, мотивуючи, зокрема, відсутністю прямих доказів спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , неузгодженістю між собою долучених стороною обвинувачення доказів та показань учасників процесу у сукупності. Крім того, наголосила на тому, що докази були зібрані з порушенням процесуального закону: зокрема, порушення термінів досудового розслідування та заміна документів щодо продовження таких строків, які, у свою чергу, не були відкриті стороні захисту та обвинуваченому.

У судовому засіданні прокурор просила ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Водночас, щодо доводів захисника щодо порушення строків досудового розслідування, наголосила на положеннях ст. 295 КПК України, а саме: продовження строку досудового розслідування кримінального провадження у випадках, визначених п. 1 ч. 3 ст. 294 КПК, тобто це до 3 місяців керівником окружної прокуратури, і це стосується досудового слідства, тобто за 5 днів подається клопотання про продовження строку досудового розслідування прокурору і повідомляється сторона захисту. Однак, у даному випадку це проступок і у слідства було 72 години для скерування обвинувального акту до суду або закриття кримінального провадження, що в свою чергу унеможливлює подання вказаного клопотання за 5 днів.

Висновки суду щодо доведеності вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ для суду не має наперед встановленої сили.

Показання свідків, законного представника потерпілого та потерпілого є послідовними, логічними, не викликають сумнівів у своїй правдивості, підтверджують викладені обставини справи та повною мірою узгоджуються із дослідженими доказами.

Зокрема, згідно показань учасників процесу вбачається, що у сина потерпілого та обвинуваченого – ОСОБА_33 відбувся конфлікт із застосуванням фізичної сили відносно останнього, у зв`язку з чим обвинувачений ОСОБА_6 у день події, прямуючи на мотоциклі, зустрівши потерпілого та свідка ОСОБА_14 , почав емоційну розмову щодо вище вказаного конфлікту та у подальшому наніс удари потерпілому. Вказане також узгоджується із наданими слідством та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Зокрема, судом встановлено, що потерпілому ОСОБА_10 були нанесені легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на чолі зліва, на задньо-боковій поверхні шиїзліва, забою грудної клітки, які могли бути завдані дією кулака, пальцями рук сторонньої особи, тощо, при цьому потерпілий міг знаходитись у вертикальному, або близькому до його положенні, а падіння з положення стоячи на тверде дорожнє покриття маловірогідно.

Свідчення потерпілого та свідка ОСОБА_14 , який був безпосереднім свідком події, під час судового слідства та під час проведених слідчих експериментів повною мірою узгоджуються між собою та не містять неточностей чи прогалин.

Судом також враховано, що показання потерпілого, законного представника потерпілого, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_25 та працівників поліції – ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , за фактом обставин, які відбулись після події, а саме – під час оформлення матеріалів вказаними працівниками поліції, не містять значних суперечностей та неточностей, що у сукупності робить їх достовірними.

У той час, показання обвинуваченого ОСОБА_6 узгоджуються виключно із показаннями його дружини – ОСОБА_29 , не відповідають свідченням інших учасників процесу, що значною мірою впливає на їх сприйняття, та суд визнає їх такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності останнім.

Показання свідка ОСОБА_15 , який стверджував, що ОСОБА_6 не наносив удари потерпілому та мав виключно емоційну розмову із хлопцями на дорозі, викликають сумніви у їх достовірності у зв`язку із неповнотою таких свідчень та їх повною неузгодженістю зі свідченнями інших.

Також відсутні будь-які доводи, що достовірно спростовують встановлені органом досудового розслідування обставини.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 у заподіянні неповнолітньому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень у вигляді синців на чолі зліва та забою грудної клітини, доведена та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Водночас, щодо доводів сторони захисту, колегія суддів звертає увагу на наступне

Доводи захисника щодо невинуватості обвинуваченого суд відкидає, оскільки захисником не було надано жодних доказів, які спростовували доводи встановлених слідством обставин, та доводили, що ОСОБА_6 не причетний до подій, викладених у обвинувальному акті. На противагу цьому, стороною обвинувачення були надані докази, які є послідовними та не викликають жодних сумнівів у їх достовірності, а також підтверджуються показами допитаних свідків, потерпілого та його законного представника.

Водночас, щодо посилань сторони захисту на порушення термінів досудового розслідування, суд погоджується із доводами прокурора та зазначає наступне.

Положення ч. 2 ст. 294 КПК України встановлюють, що якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пунктах 1 і 2 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений прокурором у межах строку, встановленого пунктом 1 частини четвертої статті 219 цього Кодексу.

Відтак, доводи сторони захисту щодо неповідомлення її та обвинуваченого про наявність клопотання дізнавача про проводження строків досудового розслідування протягом встановленого законом 5-ти денного строку з дня повідомлення особі про підозру, суд не приймає до уваги, оскільки при інкримінуванні вчинення кримінального проступку підозрюваному досудове розслідування повинно бути закінчене протягом сімдесяти двох годин з дня повідомлення особі про підозру (п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК України), що само по собі виключає вимогу щодо повідомлення учасників протягом 5-ти днів.

Щодо доводів сторони захисту про заміну документів щодо продовження таких строків, які, у свою чергу, не були відкриті стороні захисту та обвинуваченому, суд відкидає такі у зв`язку із відсутністю будь-яких доказів на підтвердження наведених доводів та одночасне спростування таких дослідженими у судовому засіданні матеріалами.

Відтак, доводи сторони захисту щодо недопустимості доказу - протоколу огляду місця події від 16.10.2024, який, на її думку, проведений після сформованої у справі позиції щодо обвинуваченого та поза межами строку досудового розслідування, суд не приймає до уваги з огляду на встановлені вище обставини, зокрема, й на те, що вказаний протокол містить відомості саме про ділянку місцевості, де потерпілому були нанесені удари.

Крім того, щодо доводів сторони захисту щодо недопустимості показань законного представника ОСОБА_9 , яка була заявницею у даному кримінальному провадженні, в інтересах свого неповнолітнього сина, а надалі була визнана його законним представником, суд не приймає їх до уваги, оскільки відомості, які вона повідомляла стали їй відомі не у зв`язку з виконанням функцій представника, а на підставі безпосередньої участі при оформленні матеріалів працівниками поліції; щодо події побиття, безпосереднім свідком, яких вона не була, свідчення вона не надавала та прямо зазначила про це.

Згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 65 КПК України, не можуть бути допитані як свідки захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні - про обставини, які стали їм відомі у зв`язку з виконанням функцій представника чи захисника.

Суд критично оцінює зазначені доводи сторони захисту та вважає їх такими, що не спростовують встановлених у справі обставин, а спрямовані виключно на уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим.

Відтак, аналізуючи всі дослідженні докази та показання учасників, суд дійшов висновку про їх належність та допустимість, і у своїй сукупності такі переконують колегію судді у винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального проступку за вищевказаних обставин, що є достатнім для ухвалення судом відповідного процесуального рішення.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, а також щодо неповнолітньої особи.

Судом також враховується, що ОСОБА_6 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується із задовільної сторони, на обліку у лікарів не перебуває, має на утриманні неповнолітніх дітей – ОСОБА_27 , 2010 р.н., та ОСОБА_43 , 2013 р.н.

Крім того, судом врахована досудова доповідь, складена Житомирським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області, з якої вбачається, що, дослідивши інформацію, яка характеризує особу за місцем його роботи, умов його життєдіяльності відносин у суспільстві, та відсутність історії кримінальних правопорушень, а також те, що середній рівень результату оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення та середній рівень його ймовірної небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (контроль над поведінкою та мисленням), у разі прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням вважають доцільним, крім обов`язків передбачених ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема, попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.

Водночас, згідно правового висновку, який міститься у Постанові Верховного суду України від 14.04.2016 у справі № 5-23кс15/16, справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення шкоди.

Законний представник потерпілого та представник потерпілого просили визнати обвинуваченого винним.

Відтак, беручи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_6 кримінального проступку, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючої та наявності двох обтяжуючих покарання обставин, думку сторони потерпілого, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді громадських робіт. Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами, та буде відповідати принципам законності та індивідуалізації кримінального покарання.

Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні, а арешти не накладались.

Процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.

Арешти у межах кримінального провадження не накладались.

Запобіжний захід не обирався та відсутні підстави для його обрання.

Що стосується заявленого законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд доходить наступного висновку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_6 спричинив законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 2456,69 грн, яка була витрачена на ліки її сину, та моральну шкоду, яку остання оцією у 200000,00 грн у зв`язку із понесеними душевними стражданнями протягом тривалого часу (том 1 а.с. 29-31, 125-128).

У судовому засіданні сторона потерпілого підтримала заявлений цідильний позов та просила задовольнити його у повному обсязі.

Прокурор при вирішенні питання щодо задоволення цивільного позовну покладалась на розсуд суду.

Сторона захисту - адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, цивільним позивачем надано медичні документи та платіжні квитанції на підтвердження понесених витрат на лікування неповнолітнього потерпілого (том 1 а.с. 32-46, 133-134). Відтак, суд приходить до висновку про задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а саме - у сумі 2456,69 грн.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок події цивільному позивачеві та потерпілому спричинено моральні страждання, які дійсно позначили негативні зміни у її житті та житті її сина, завдали переживань обом.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи загальний життєвий рівень громадян України, і здатність обвинуваченого реально відшкодувати шкоду, суд, вважає за можливе розмір моральної шкоди визначити у сумі 20000,00 грн.

Крім того, до стягнення з відповідача просять стягнути витрати на правничу допомогу, які підтверджені договором про надання правничої допомоги від 18.04.2025 між адвокатом ОСОБА_8 та законним представником потерпілого, яка діє в інтересах неповнолітнього потерпілого, касовим ордером, додатковим договором від 18.04.2025.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, у тому числі й кількість судових засідань, у яких брав участь адвокат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 20000,00 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст.100, 124, 128, 174, 373-376, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт.

Запобіжний захід суд не обирає.

Цивільний позов законного представника ОСОБА_9 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди 2456,69 грн та 20000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, також витрати на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн. У решті вимог - відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченому, який тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1