Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №295/14847/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 295/14847/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У провадження суду надійшла вказана вище цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за підсудністю з Богунського районного суду міста Житомира.

Представник позивача - адвокат Мироненко М.Д. просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики б/н від 22.07.2025 у сумі 2310 доларів США 03 цента, з яких: 2000,00 доларів США – основного боргу, 300,00 доларів США – проценти за користування чужими грошовими коштами, 10 доларів США 03 цента – три відсотка річних. Судові втрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правочину допомогу, просила покласти на відповідача.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 23.10.2025 року цивільна справа була передана за підсудністю до Житомирського районного суду Житомирської області.

Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 02.12.2025 року постановлено прийняти позовну заяву до свого провадження та відкрити провадження у справі; розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Інші сторони чи їх представники не з`явились у судове засідання.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач в судові засідання не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду шляхом: направлення судових повісток про виклик у судові засідання на зареєстровану та фактичну адреси проживання; поштові відправлення повернені на адресу суду із відмітками про неотримання (а.с. 49-52, 61, 70-71, 73), а також розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади (а.с. 58, 69, 79). Про причини неявки відповідач суд не повідомив, а також не подав до суду відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст. ст. 211, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача і ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши доводи позовної заяви та додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, вище вказана норма матеріального права визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 уклав договір позики з ОСОБА_1 22.07.2025 року щодо отримання грошової суми у розмірі 2000 USDT (Tether USD, мережа TRC20) шляхом переказу на його криптогаманець TEudYHQcrxZBaqowNoejwUaUFe6fAA8uHu. Курс на момент передачі становить 1 USDT = 42,72 грн (за даними Binance). Зобов`язався повернути 2300 USDT (тобто + 15% від отриманої суми), який письмово (або в месенджері) повідомить позикодавець, не пізніше 20 серпня 2025 року. З умовами погодився; усвідомлює юридичну відповідальність за невиконання зобов`язання (а.с. 12).

На виконання умов договору 22.07.2025 року здійснено перерахунок 1999,391093 USDT з криптогаманця TMSiZ5GQrfLiEM5EsKxijUsD8hEnHFqPAn на криптогаманець TEudYHQcrxZBaqowNoejwUaUFe6fAA8uHu (а.с. 13-14).

13.10.2025 року позивачем була направлена відповідачу претензія щодо невиконання грошового зобов`язання за вказаним договором позики із вимогою негайно, але не пізніше 3 календарних днів з дати отримання претензії, перерахувати суму боргу 2300 USDT (Tether USD, мережа TRC20) на криптогаманець TMSiZ5GQrfLiEM5EsKxijUsD8hEnHFqPAn із подальшим направленням електронного підтвердження у день здійснення переказу (а.с. 15-17).

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У свою чергу, ст.ст. 76-89 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належності, допустимості, достовірності та достатності, обов`язок доказування і подачі доказів, а також підстави звільнення від доказування, порядок подачі доказів, витребування доказів та оцінки доказів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідач не оспорював договір позики, не надав суду доказів, що договір укладений проти його справжньої волі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contrafactum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non conceditvenire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Схожий по суті висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах» (п.8.26).

Судом встановлено, що позивачем були перераховані кошти у криптовалюті відповідачу на зазначений у розписці критогаманець на загальну суму 1999,391093 доларів США, оскільки USDT - стейблкоїн (від англ. stablecoin - стабільна монета) - тобто це криптовалюта, ринкова вартість якої прив`язана до вартості певного активу. Курс стейблкоїна Tether (USDT) дорівнює курсу американського долара: 1 USDT = 1 USD. Криптогаманець - це програмне забезпечення, яке зберігає приватні та публічні ключі і взаємодіє з різними блокчейнами, щоб дозволити користувачам надсилати та отримувати цифрову валюту і контролювати свій баланс.

Згідно зі ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені ст. 193, ч. 4 ст. 524 ЦК України, ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-ХІІ, ЗУ "Про валюту і валютні операції" № 2473-VIII.

Згідно ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таким чином, суд враховує дані обставини та вважає доведеним належність криптовалютного гаманця TEudYHQcrxZBaqowNoejwUaUFe6fAA8uHu саме відповідачу, а також достовірність переказу цифрових активів на вказаний гаманець позивачем, що у свою чергу, підтверджує наявність заборгованості за вказаним договором позики у сумі 1999,391093 та, з огляду на обставини та вимоги чинного законодавства, може бути стягнена з відповідача у іноземній валюті, а саме – доларах США.

Разом з тим, позивачем та відповідачем була погоджена сума у 300 USDT, що становить 15% від суми отриманої суми, тобто від основної суми боргу, яку останній мав повернути до 22.07.2025 року як відсотки за користування чужими коштами.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд визнає вказані у договорі кошти 15% від суми позики відсотками за користування грошовими коштами. Однак, у зв`язку із тим, що позивачем через криптовалютний гаманець було перераховано відповідачу суму у розмірі 1999,391093 USDT, яка і складає суму позики, остаточна сума відсотків підлягає розрахунку із вище вказаної суми позики, тобто 1999,391093 USDT * 15% = 299,90866395 USDT.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за позикою та відсотками за користування коштами у заявленому розмірі - підлягають частковому задоволенню з урахуванням встановлених обставин судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача проценти в порядку 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.08.2025 по 20.10.2025 (61 день), що становить 10,03 долара США.

У зв`язку із встановленими судом обставинами спору, дана вимога підлягає частковому задоволенню у зв`язку зі зменшенням основної суми боргу, тобто із розрахунку 1999,391093 USDT * 61/365 * 3% = 10,024327129 доларів США.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем була направлена відповідачу досудова вимога щодо повернення отриманих коштів через криптогаманець, а також відсотків, передбачених договором позики.

Відповідач взагалі не надав відзиву на позов та доказів того, що він не отримував грошові кошти, своєчасно та в повному обсязі виконав умови договору та не надав доказів про відсутність заборгованості чи про заборгованість у меншому розмірі, а також жодним чином не оспорював розрахунок заборгованості, наданий стороною позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про достатність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики та нарахованих відсотків, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені витрати за сплату судового збору у сумі 1211,20 грн.

Щодо витрат, пов`язаних професійною правничою допомогу у сумі 26000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-УІ від 05.07.2012р. (далі - Закон № 5076-УІ) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-УІ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані підтверджуючі документи, з яких: договір про надання правової допомоги від 13.10.2025 (а.с. 64-65), детальний опис наданої правової допомоги (а.с. 67).

Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, з урахуванням засад розумності, справедливості та співмірності, відсутності заперечень відповідача щодо розміру заявлених витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1211,20 та витрат на правову допомогу у сумі 9000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики б/н від 22.07.2025 у сумі 2309,3240841 доларів США, з яких: 1999,391093 доларів США – основного боргу, 299,90866395 доларів США – проценти за користування грошовими коштами, 10,024327129 доларів США – три відсотка річних.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові втрати, які складаються із судового збору у сумі 1211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення підписано та складено 07.09.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О. М. Дубовік