Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №160/10722/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 02 вересня 2026 р.

Справа: №160/10722/26

Суддя: Дурасова Ю.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10722/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року (головуючий суддя Конєва С.О..)

в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 80560684 від 17.04.2026р., визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , 24.04.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, просив:

- визнати протиправними дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасії Миколаївни, які виявились у винесенні постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, за виконавчим листом №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, винесену державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасією Миколаївною;

- зобов`язати відповідача відновити виконавче провадження та вчинити дії, спрямовані на фактичне та повне виконання вимог виконавчого листа №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

В обґрунтовані позову зазначено, що дії відповідача та постанова про закінчення виконавчого провадження №80560684 є протиправними і підлягає скасуванню, оскільки станом на дату звернення до суду з даною позовною заявою, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі №160/28066/25 боржником не виконано, що підтверджується сформованими у застосунку “Резерв+” витягами з ЄДРПВ станом на дату закінчення виконавчого провадження та на дату звернення позивача до суду, з яких вбачається, що позивач перебуває в розшуку, категорія обліку “військовозобов`язаний”, постанова ВЛК “непридатний в мирний: час, обмежено придатний у воєнний час”, дата ВЖ “09,10.1997.”; постановою державного виконавця від 16.04.2026 про накладення штрафу постановлено, що рішення суду боржником не виконано, накладено на боржника штраф, та надано боржнику 10 робочих днів на виконання рішення суду, попереджено боржника про кримінальну відповідальність за ст.382 ККУ; окрім того, 16.04.2026 державним виконавцем винесено Вимогу до боржника, якою державний виконавець встановив, що належним доказом виконання рішення суду фактично та в повному обсязі є копія Витягу (довідки) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») з QR-кодом для перевірки достовірності, та встановив боржнику строк до 30.04.2026 надати вказаний доказ, проте, не отримавши від боржника нових доказів та відповідної копії Витягу (довідки) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») з QR-кодом для перевірки достовірності виконання рішення суду в повному обсязі, постановою державного виконавця від 17.04.2026 виконавче провадження було закінчено, на підставі тієї ж самої наданої боржником копії облікової картки позивача, яка раніше не визнавалась державним виконавцем як належний доказ. Відповідач помилково вважає, що правовідносини, які були встановлені та підтверджені рішенням суду, були змінені наказом керівника боржника по результатам внутрішньої перевірки від 03.03.2026 №99 про визнання тимчасового посвідчення позивача недійсним та таким, що має ознаки фіктивності та видане з порушенням встановленого порядку. За викладеного, позивач вказує на те, що відповідач закінчив виконавче провадження за відсутності в матеріалах виконавчого провадження належних доказів, зокрема - відповідного Витягу з ЄДРПВ, інші належні докази факту виконання боржником судового рішення в повному обсязі в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачем не було надано суду жодних належних, достатніх і допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача щодо винесенні постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, за виконавчим листом №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом; прийняття постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, винесену державним виконавцем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, вказує, що згідно вимог виконавчого листа №160/28066/25 від 22.12.2025. та резолютивної частини рішення суду від 18.11.2025. по справі №160/28066/25, суд зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 виключити скаржника з військового обліку та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі – ЄДРПВ) на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020., яке видано боржником. Таким чином, судом чітко встановлено спосіб виконання рішення – шляхом внесення відомостей виключно до ЄДРПВ та виключно на підставі тимчасового посвідчення. Проте суд першої інстанції не врахував, що державний виконавець закінчив виконавче провадження №80560684 від 17.04.2026 за відсутності реальних та законних підстав, передбачених ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції не взяв до уваги, що розпорядження боржника від 28.11.2025 виключити скаржника з військового обліку та внести відомості на підставі тимчасового посвідчення до ЄДРПВ свідчить лише про намір керівника боржника, проте не свідчить про факт реального виконання цього розпорядження виконавцем. Обґрунтувавши оскаржуване рішення лише доказами боржника, суд не дослідив, не проаналізував докази скаржника та не надав їм оцінки. Зокрема, суд повністю проігнорував та не дослідив тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 від 15.06.2020, та офіційні відомості з ЄДРПВ, які надав скаржник. Суд повністю проігнорував, не дослідив та не надав оцінки вказаним доказам з точки зору їх сукупності та взаємозв`язку з доказами боржника та зі змістом покладених на боржника зобов`язань. Суд не застосував вимоги ч.2 ст.77 КАСУ, згідно яких обов`язок доказування у даній справі покладено на відповідача, проте відповідач доказів того, що відомості на виконання рішення суду будь-коли раніше вносились до ЄДРПВ, - не надав. Тобто суд не взяв до уваги, що наявними в матеріалах справи офіційними відомостями з ЄДРПВ підтверджується, що на виконання рішення суду та розпорядження боржника від 28.11.2025 відомості до ЄДРПВ не вносились, докази протилежного відсутні. Позивач вважає, що висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки матеріали виконавчого провадження №80560684 не містять доказів законності дій відповідача.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 по адміністративній справі №160/10722/26 залишити без змін. Зазначають, що висновку суд першої інстанції дійшов виходячи з того, що 16.04.2026 боржник у виконавчому провадженні №80560684 з примусового виконання виконавчого листа №160/28066/25 подав до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву про закінчення виконавчого провадження №2346 від 16.04.2026 у зв`язку з його повним фактичним виконанням, на підтвердження чого долучив до заяви копію облікової картки Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і копію розпорядження від 28.11.2025. Зі змісту розпорядження від 28.11.2025 вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 зобов`язав оператора Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів невідкладно виключити з військового обліку ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до Реєстру на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 . Також і зі змісту копії облікової картки Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів №020320211425077400005 вбачається, що позивача було виключено з військового обліку на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/28066/25 згідно Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , як того вимагає виконавчий документ. Отже, на підставі відомостей, зазначених у вищенаведених обліковій картці Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та розпорядження від 28.11.2025, 17.04.2026 державним виконавцем обґрунтовано було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №80560684 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із виконанням у повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №160/28066/25.

Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у апеляційній скарзі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18.11.2025 року у справі №160/28066/25, яке набрало законної сили 19.12.2025р., адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 було задоволено.

Зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 , та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі.

22.12.2025 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист на виконання вищенаведеного рішення суду, що підтверджується його копією.

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.03.2026 року було відкрито виконавче провадження №80560684 з примусового виконання виконавчого листа №160/28066/25, що підтверджується змістом її копії, наявної у справі.

16.04.2026р. боржник ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) подав до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження №2346 від 16.04.2026р., в якій повідомив про виконання в повному обсязі вимог виконавчого документа та просив закінчити виконавче провадження №80560684 у зв`язку з його повним фактичним виконанням, на підтвердження чого долучив до заяви копію облікової картки Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і копію розпорядження від 28.11.2025р.

17.04.2026р. державним виконавцем Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №80560684 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Правомірність прийняття постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80560684, що винесена державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасією Миколаївною та правомірність дій державного виконавця щодо винесення такої оскаржуваної постанови, є предметом спору у даній справі.

Позивач вважає протиправною постанову від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, за виконавчим листом №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII.

Відповідно до ст.1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом,

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачений ст.63 Закону №1404.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі зокрема фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідач зобов`язаний вживати передбачені Законом №1404 заходи примусового виконання рішень і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Обов`язок виконання рішення зобов`язального характеру покладається на боржника.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.

Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання.

Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Згідно матеріалів справи, 22.12.2025 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18.11.2025 року у справі №160/28066/25 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 , та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.03.2026 року було відкрито виконавче провадження №80560684 з примусового виконання виконавчого листа №160/28066/25.

16.04.2026р. боржник ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) подав до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження №2346 від 16.04.2026р. у зв`язку з його повним фактичним виконанням, на підтвердження чого долучив до заяви копію облікової картки Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і копію розпорядження від 28.11.2025р.

Зі змісту розпорядження від 28.11.2025р. вбачається, що за наведеним розпорядженням начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов`язав оператора Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_4 невідкладно виключити з військового обліку ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до Реєстру на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 .

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що зі змісту облікової картки Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів №020320211425077400005 вбачається, що позивача було виключено з військового обліку на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/28066/25 згідно Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 .

Отже, на підставі відомостей, зазначених у вищенаведених обліковій картці Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та розпорядження від 28.11.2025р., 17.04.2026р. державним виконавцем Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №80560684 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із виконанням у повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025р. у справі №160/28066/25.

Також і ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026р. у справі №160/28066/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено, оскільки суд прийшов до висновку, що відповідачем виконано рішення суду по даній справі в повному обсязі у зв`язку з прийняттям розпорядження від 28.11.2025 року про виключення позивача з військового обліку та облікової картки позивача.

З тих же підстав, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026р. у справі №160/28066/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено.

Таким чином, враховуючи те, що боржником було прийнято розпорядження від 28.11.2025 року про виключення позивача з військового обліку, внесено відповідні відомості до особової картки позивача, а також і з урахуванням висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладених в його ухвалах від 19.05.2026р. у справі №160/28066/25 про виконання рішення суду по вказаній справі в повному обсязі, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, за виконавчим листом №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом - була прийнята правомірно, а тому визнанню протиправною та скасуванню не підлягає, а відповідно, і дії відповідача щодо винесення такої постанови не підлягають визнанню протиправними.

Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачем не було надано суду жодних належних, достатніх і допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій державного виконавця, які виявились у винесенні постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, за виконавчим листом №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом; прийняття постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, винесену державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасією Миколаївною, з урахуванням встановлених судом обставин справи та аналізу вищенаведених норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини та вищенаведених правових висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладених у його ухвалах від 19.05.2026р. у справі №160/28066/25, які позивачем не спростовані.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність: дій державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасії Миколаївни, які виявились у винесенні постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, за виконавчим листом №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом; прийняття постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, винесену державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасією Миколаївною, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідач, при винесенні такої оспорюваної постанови, діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем при прийнятті оспорюваної постанови не були порушені права та інтереси позивача.

За викладеного, підстави для зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження та вчинити дії, спрямовані на фактичне та повне виконання вимог виконавчого листа №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, у суду відсутні.

Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

При прийнятті даного рішення, судом враховано позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua