Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №160/25026/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25026/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року (суддя О.В. Маковська) у справі № 160/25026/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова у виплаті позивачу грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, встановленої приписами постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153, є протиправною та порушує право позивача на належне грошове забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції зазначено, що у позивача наявні всі визначені Постановою № 153 умови для виплати одноразової грошової винагороди.

Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд першої інстанції звернув увагу, що у такий спосіб усунуто прогалини акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Суд першої інстанції зауважив, що виключення військовослужбовця зі списків не

позбавляє військову частину обов`язку виплатити військовослужбовцю належні йому до виплати кошти, які йому передбачені під час проходження служби.

Суд першої інстанції вважав, що відмова відповідача у виплаті з посиланням на те, що позивач звернувся із заявою вже після виключення зі списків особового складу, є проявом надмірного формалізму, оскільки Постанова № 153 не містить прямої заборони на отримання виплати після звільнення, якщо право на неї було фактично набуте під час несення служби.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що ним не порушено права позивача, адже відповідач у спірному випадку діяв у відповідності до положень постанови КМУ №153. Зауважує, згідно п.4 постанови КМУ №153 право на виплату одноразової грошової винагороди мають військовослужбовці, які відповідають критерію стосовно проходження військової служби (продовження військової служби на момент набрання чинності постанови КМУ №153). Звертає увагу, що з жовтня 2024 року з позивачем припинено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за станом здоров`я, а отже військова частина не має підстав для виплати позивачу спірної винагороди, адже позивач не продовжував військову службу на момент набрання чинності постановою КМУ №153.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 19.11.2021 №299 позивач був зарахований до списків особового складу військової частини, як військовослужбовців строкової військової служби, які прибули з військових комісаріатів для комплектування військової частини за призовом із ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваного на строкову військову службу 19.11.2021.

Відповідно до наказу командира частини від 22.03.2022 №33 між командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та позивачем було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу. Контракт укладений на строк до 21.03.2025.

Позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення. інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України протягом наступних періодів: 24.07.2022 - 16.11.2022, 02.12.2022 - 13.01.2023, 26.01.2023 - 15.02.2023, відповідно до Довідки від 11.09.2024 №2402, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Під час проходження позивачем військової служби, 11.09.2022 при виконанні службово-бойового завдання поблизу н. п. Дементіївка Харківської області позивач отримав вибухову травму, вогнепальні дотичні уламкові поранення волосистої частини голови та лівого стегна. Надана первинна медична допомога на місці, надалі евакуйований до військового шпиталю м.Харків. 15.02.2023 при виконанні службово-бойового завдання поблизу н. п. Кремінна, отримав вогнепальне уламкове наскрізне поранення верхньої третини лівої гомілки з вогнепальними переломами обох кісток гомілки, дефектом кісткової та м`яких тканин; вогнепальне осколкове поранення правого колінного суглобу. Після стабілізації стану доставлений до Науково-дослідницького інституту травматології та ортопедії м. Лиман Донецької області. Надалі неодноразові стаціонарні лікування та багатоетапні операційні втручання. З липня 2023 року знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні медичного центру Амстердаму. 17.10.2023 проведено трансфеморальну ампутацію лівої стегнової кістки. З жовтня 2023 амбулаторне реабілітаційне лікування. У квітні 2024 проведено протезування стегнової кістки з вкладишем, гільзою для протезу, пневматичним коліном, високою активною стопою.

18.10.2024 позивач був звільнений з військової служби та виключений з усіх видів забезпечення у зв`язку з висновком ВЛК про тимчасову не придатність до військової служби, відповідно до наказу командира військової частини від 18.10.2025 №316.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 18.10.2024 №316: «Припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини солдата ОСОБА_1 (Г-020730), звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої, статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини Національної гвардії України по особовому складу від 26.09.2024 №55 о/с, у відставку, (за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), « 18» жовтня 2024 року та для постановки на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК (серія 12 ААД № 085876) позивач є особою з інвалідністю 2-ої групи, причина інвалідності поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини.

09 липня 2025 року представником позивача засобами поштового зв`язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено заяву щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з укладанням контракту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позивач отримав Рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №6/36/12-В-19-ЕП від 15.08.2025, надане за результатами розгляду заяви щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з укладанням контракту, відповідно до Постанови №153. У вищезазначеному Рішенні Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії зазначено наступне: «Повідомляємо, що Ви були призвані на строкову військову службу 19 листопада 2021 року, а 22 березня 2022 року уклали контракт про проходження військової служби з військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України. 18 жовтня 2024 року Вас було звільнено з військової служби за станом здоров`я. Разом із цим, відповідно до змін постанови Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 р. № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153» (далі Зміни), які набрали чинності 07.08.2025, було розширено коло осіб, які мають право на отримання такої виплати, а саме було визначено виплату винагороди також військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу». Оскільки на момент видання Постанови №153 та набуття чинності відповідних Змін (07.08.2025) Ви вже не перебували у статусі діючого військовослужбовця частини, правові підстави для здійснення Вам виплат відсутні, адже вони передбачені виключно для чинних військовослужбовців, які мають відповідний статус на час звернення».

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 р. прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова №153 в редакції станом на час спірних правовідносин).

У п.1 Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Абзац 2 пункту 4 постанови КМУ №153 встановлює, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Згідно абз. 4 п.4 постанови КМУ №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Абз. 6 п.4 постанови КМУ №153 (в редакції постанови КМУ №942 від 30.07.2025) передбачено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Так, внесеними до постанови КМУ №153 змінами визначено додаткові категорії військовослужбовців, які мають право на виплату винагороди, зокрема були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Відповідно до ст.4 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що до набрання чинності постановою КМУ №153, позивач у віці 20 років у березні 2022 року (під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64) прийнятий та проходив військову службу в утвореному відповідно до закону України військовому формуванні - Національній гвардії України, у зв`язку із укладенням контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу. Разом з тим, позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення. інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України протягом наступних періодів: 24.07.2022 - 16.11.2022, 02.12.2022 - 13.01.2023, 26.01.2023 - 15.02.2023, відповідно до Довідки від 11.09.2024 №2402, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України. Позивача у березні 2022 року прийнято на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Військова частина не заперечує отримання позивачем поранення, яке відповідно до абз. 4 п.4 постанови КМУ №153 є підставою для виплати винагороди в повному обсязі.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги абз. 2,4,6 п.4 постанови КМУ №153 для отримання в повному обсязі грошової винагороди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у виплаті позивачу спірної винагороди згідно постанови КМУ №153 через те, що позивач звернувся із заявою вже після виключення зі списків особового складу, є проявом надмірного формалізму, адже постанова КМУ № 153 не містить заборони на отримання виплати грошової винагороди після звільнення, якщо право на неї було фактично набуте під час проходження військової служби.

При цьому, припинення позивачем військової служби станом на момент звернення з відповідною заявою відбулось не за ініціативою позивача, а з об`єктивних причин, які не залежали від волі позивача, а саме отримання останнім поранення, що призвело до непридатності до військової служби, а в подальшому до встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

За цих обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень згідно п.4 постанови КМУ №153, зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди у розмірі 1 млн. згідно п.4 постанови КМУ №153.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 160/25026/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк