Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №280/1784/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1784/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року (суддя Д.В. Татаринов) у справі № 280/1784/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07 січня 2026 року № 084150006248 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком позивачу відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 13 червня 1986 року по 05 серпня 1988 року, з 27 червня 1991 року по 02 лютого 1995 року, з 25 квітня 1996 року по 31 грудня 2003 року, починаючи з 02 січня 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, є протиправним та порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07 січня 2026 року № 084150006248 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком позивачу відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 13 червня 1986 року по 05 серпня 1988 року, з 27 червня 1991 року по 02 лютого 1995 року, з 25 квітня 1996 року по 31 грудня 2003 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 02 січня 2026 року щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому

рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Суд першої інстанції вказав, що трудова книжка колгоспника, видана на ім`я позивача, містить достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують роботу позивача у колгоспі «Заповіт Леніна» з 13 червня 1986 року по 05 серпня 1988 року, 27 червня 1991 року по 02 лютого 1995 року.

Суд першої інстанції встановив, що до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи на посаді сільського голови з 25 квітня 1996 року по 31 грудня 2003 року.

Суд першої інстанції дослідив, що періоди роботи позивача у вказаний період на посаді сільського голови підтверджені записами у його трудовій книжці колгоспника.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 13 червня 1986 року по 05 серпня 1988 року, з 27 червня 1991 року по 02 лютого 1995 року, з 25 квітня 1996 року по 31 грудня 2003 року.

За цих обставин, суд першої інстанції вказав, що рішення ГУ ПФУ у Київській області від 07 січня 2026 року№084150006248 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 13 червня 1986 року по 05 серпня 1988 року, з 27 червня 1991 року по 02 лютого 1995 року, з 25 квітня 1996 року по 31 грудня 2003 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 02 січня 2026 року щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що згідно поданих пенсійному органу документів страховий стаж позивача складає лише 30 років 3 місяці 16 днів, а отже у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсій за віком, який визначено у ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що позивачу правомірно не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі за архівною довідкою з 13.06.1986 по 05.08.1988, з 27.06.1991 по 10.02.1994, з 11.02.1994 по 02.02.1995, адже відсутні відомості про фактично відпрацьовану кількість трудоднів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі, період з 25.04.1996 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про складення повноважень сільського голови.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 02 січня 2026 року позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону України №1058-IV.

Заява позивача від 02 січня 2026 року про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Київській області.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Київській області було прийнято рішення від 07 січня 2026 року №084150006248 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до вказаного рішення загальний страховий стаж позивача становить 30 років 03 місяці 16 днів. До страхового стажу не зараховано періоди: в колгоспі за архівною довідкою з 13 червня 1986 року по 05 серпня 1988 року, з 27 червня 1991 року по 10 лютого 1994 року, з 11 лютого 1994 року по 02 лютого 1995 року, оскільки відсутні відомості про фактично відпрацьовану кількість трудоднів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі; з 25 квітня 1996 року по 31 грудня 2003 року, оскільки відсутня інформація про складення повноважень сільського голови. Вказаний період з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року зараховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Не погодившись з рішенням від 07 січня 2026 року №084150006248 про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно ст. 24 цього закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Згідно п.2 Постанови Ради Міністрів СССР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови №310 до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Пунктом 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Відтак, особи, що працювали як члени колгоспів, мали свій окремий вид трудової книжки - трудову книжку колгоспника.

Матеріалами справи підтверджено, що спірним рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 07 січня 2026 року №084150006248 позивачу відмолено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. За змістом спірного рішення страховий стаж позивача становить 30 років 03 місяці 16 днів, до страхового стажу не зараховано періоди в колгоспі з 13 червня 1986 року по 05 серпня 1988 року, з 27 червня 1991 року по 10 лютого 1994 року, з 11 лютого 1994 року по 02 лютого 1995 року, з 25 квітня 1996 року по 31 грудня 2003 року.

Як правильно дослідив суд першої інстанції, позивач у періодах з 13 червня 1986 року по 05 серпня 1988 року, 27 червня 1991 року по 02 лютого 1995 року працював в колгоспі згідно змісту наявної у матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , що також містить відомості про прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві та його виконання позивачем за 1986 рік, з 1991 року по 1995 рік.

В свою чергу, доказів, що свідчать про невиконання позивачем без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, пенсійним органом суду не надано.

Також, подана суду копія трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 підтверджує трудову діяльність позивача у період з 25 квітня 1996 року по 31 грудня 2003 року.

Апеляційний суд звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди з 13 червня 1986 року по 05 серпня 1988 року, з 27 червня 1991 року по 02 лютого 1995 року, з 25 квітня 1996 року по 31 грудня 2003 року.

За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не здійснило належний розрахунок страхового стажу позивача, а тому спірне рішення від 07 січня 2026 року № 084150006248 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 280/1784/26 –без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк