Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №160/37054/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/37054/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2026( суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі №160/37054/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 “Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 “Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Підставами для звернення позивача до суду стали такі обставини:

1.Проходження служби та виникнення права: відповідно до наказу від 23.09.2022 позивач проходив військову службу за мобілізацією, а з 11.02.2025 року був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 у нього виникло 13.02.2025 року.

2.Порушення строків нарахування: відповідний наказ відповідача про виплату цієї винагороди мав бути виданий до 05.03.2025 року, проте зроблено цього не було, внаслідок чого відповідач допустив протиправну бездіяльність.

3.Порушення прав на грошове забезпечення: ненарахування та невиплата винагороди порушують право позивача на належне йому грошове забезпечення, передбачене ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Доказом порушення цього права є відсутність відповідного наказу командування.

Згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову врахувавши доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, а саме, відповідач (військова частина) у відзиві наполягав на тому, що позивач не звертався до командування із відповідним рапортом та не подавав пакета документів згідно з внутрішньою Інструкцією (прохід процедури перевірки та ініціювання виплати), а одразу звернувся до суду. Отже, звернення до суду є передчасним, якщо особа не вчинила первинних адміністративних кроків (не подала рапорт), оскільки суб`єкт владних повноважень не відмовляв у виплаті за результатами розгляду заяви, а отже, відсутній факт порушення права на момент звернення до суду.

З апеляційною скаргою на рішення суду звернувся позивач з підстав викладених в обгрунтування вимог позову.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2022 р. № 253 був прийнятий на військову службу за мобілізацією (а.с. 10).

Позивач з 11.02.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а з 28.11.2025 проходить службу на посаді дешифрувальника 2 екіпажу БпАК 1 взводу БпАК 8 роти БпАК 3 загону БпАК військової частини НОМЕР_1 , військове звання – старший солдат.

Позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 02.11.2023 по 31.01.2024, з 02.02.2024 по 10.02.2024, з 21.02.2024 по 28.02.2024, що підтверджується довідкою № 3-48/724 від 06.12.2024 Військової частини НОМЕР_3 (а.с. 16 зворот).

Відповідно до Військового квитка позивач є старшим солдатом.

Позивач, вважаючи, що він має право на отримання одноразової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ №153, яка йому не була нарахована та виплачена відповідачем, що є протиправною бездіяльністю відповідача, звернувся з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора , строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

В подальшому Міністром оборони України видано Доручення № 999/уд від 20.02.2025 відповідно до якого передбачено виплату одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, затвердженого Постановою, у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома; одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025 року.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно- вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.

Для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі до 1 000 000 гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ № 153, необхідно підтвердити одночасне виконання трьох ключових нормативних умов:

- перебування у званні рядового, сержантського чи старшинського складу (старший солдат відповідає вимогам)

- прийняття на службу за контрактом або призов за мобілізацією відбулися під час воєнного стану у віці до 25 років (до набрання чинності постановою, тобто до 13.02.2025)

- наявність підтвердженої довідками безпосередньої участі у бойових діях у районах їх ведення.

При сукупній тривалості безпосередньої участі у бойових діях 6 місяців і більше станом на 13.02.2025 або у разі отримання поранення/контузії/каліцтва під час захисту Батьківщини.

Алгоритм дій передбачений для стягнення спірних коштів має таку послідовніть:

1.Подання рапорту: направлення офіційного рапорту на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 з додаванням довідок про участь у бойових діях, копії військового квитка та документів, що підтверджують вік на момент залучення до служби.

2.Отримання відмови або фіксація бездіяльності: очікування відповіді (у разі відмови Департаменту соцзабезпечення чи ВЧ, або відсутності відповіді).

3.Звернення до суду.

Виходячи з обставин справи встановлено, суд чітко вказав, що не може зобов`язати військову частину виплатити кошти, оскільки сама частина ще не мала можливості розглянути це питання та прийняти рішення (позитивне чи негативне).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судовому захисту передує обов`язковий етап формування позиції самого державного органу.

Не можна звинувачувати суб`єкта владних повноважень у бездіяльності, якщо він не був офіційно поінформований про намір особи реалізувати своє право (у випадку військових — шляхом надання рапорту з документами).

Захисту судом підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право. Якщо позивач не звертався до відповідача за вирішенням питання у встановленому законом порядку, то відповідач не міг допустити протиправної бездіяльності чи прийняти незаконне рішення.

Відсутність факту порушення права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Спеціальне законодавство передбачає чітку процедуру ініціювання виплат (подання рапорту та документів). Суд не може підміняти собою органи військового управління та самостійно призначати виплати в обхід встановленого порядку, якщо військова частина ще не розглядала відповідні документи.

Процедура розгляду будь-яких грошових питань у ЗСУ регулюється Дисциплінарним статутом ЗСУ (ст. 110) та Наказом Міноборони № 260 (Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення). Згідно з ними, будь-яка виплата, нарахування чи надання допомоги ініціюється виключно на підставі наказу командира, який видається за результатами розгляду рапорту військовослужбовця.

Крім того, переглядати рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог є недоречним, в даному випадку, оскільки суд не вказав, що старший солдат ОСОБА_1 не має права на 1 000 000 грн за Постановою № 153.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 в адміністративній справі №160/37054/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 серпня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко