Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №340/460/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 340/460/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 ( суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі №340/460/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді нездійснення виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" у розмірі 1 000 000,00 грн (одного мільйону гривень, нуль копійок);

зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" у розмірі 1 000 000,00 грн (одного мільйону гривень, нуль копійок).

Підставами звернення до суду позивач зазначив, що відповідач протиправно не здійснив виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000,00 грн на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153.

Позивач є особою рядового складу Національної гвардії України віком до 25 років, яка під час дії воєнного стану була прийнята на військову службу за контрактом, брала безпосередню участь у бойових діях, перебувала у полоні та була звільнена 09.06.2025 року.

Строк участі позивача у бойових діях становив менше шести місяців саме у зв`язку з перебуванням у полоні, що підпадає під дію абзацу четвертого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Положення нормативного акту не містять жодних обмежень щодо осіб, які до введення воєнного стану проходили строкову військову службу, а під час воєнного стану уклали контракт, тому військова частина безпідставно звузила коло осіб, які мають право на цю виплату.

Згідно з рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову врахувавши доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, а саме, військова частина відмовила у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн за Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, виходячи з таких міркувань: недотримання загального строку участі у бойових діях: для отримання виплати обов`язковою умовою є безпосередня участь у бойових діях строком не менше шести місяців. Оскільки строк безпосередньої участі позивача у боях становив менше шести місяців, військова частина вважала відсутніми підстави для виплати. Проходження строкової служби до введення воєнного стану: позивач до початку повномасштабного вторгнення (з листопада 2021 року) проходив строкову військову службу, а контракт уклав уже під час воєнного стану (21 липня 2022 року). Відповідач зазначав, що в первинній редакції постанови № 153 такі особи не були передбачені, а внесені згодом зміни (постановою КМУ від 30 липня 2025 року № 942) поширили право на виплату на колишніх строковиків лише за умови дотримання загального критерію — не менше шести місяців бойових дій. Обмежене тлумачення винятків: відповідач наполягав, що норми абзацу четвертого пункту 4 постанови № 153 (які дозволяють отримати виплату у разі скорочення строку участі в боях через полон або поранення) формально поширюються лише на категорії осіб, визначені в абзаці другому цього пункту, і не застосовуються автоматично до колишніх строковиків, які не відслужили повних шість місяців у бойових умовах.

З апеляційною скаргою звернувся позивач з підстав викладених в обгрунтування вимог позову.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Позивач у період з 10.11.2021 по 21.07.2022 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

21.07.2022 позивач був прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану та продовжив проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с.9, 15-16).

На момент укладення контракту позивач не досяг 25-річного віку.

Крім того, позивач перебував у полоні держави-агресора та був звільнений з полону 09.06.2025. Доказів добровільної здачі у полон або притягнення позивача до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності матеріали справи не містять (а.с.12).

Позивач звертався до тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження військової служби під час воєнного стану" (а.с.24).

На адвокатський запит від 12.12.2025 р. № 12122025/М щодо надання інформації про виплату одноразової грошової винагороди відповідач листом від 26.12.2025 р. № 78/1/5-Ф-50-Аз повідомив, що позивачу відмовлено у здійсненні такої виплати, оскільки він не відповідає вимогам абзацу другого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153, з огляду на те, що строк його безпосередньої участі у бойових діях становив менше шести місяців (а.с.22).

Не погоджуючись з такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Спірним питанням у цій справі є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, з у рахуванням критеріїв відповідності визначених пунктом 4 Постанови № 153.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців» (Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі- Постанови 153), яка набрала чинності 13.02.2025р., Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (пункт 1 Постанови №153).

Пунктом 3 Постанови 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є:

- громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- Збройні Сили;

- Національна гвардія;

- Державна прикордонна служба;

- Міністерство оборони;

- Міністерство внутрішніх справ;

- військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету

Пунктом 4 Постанови 153 установлено, що:

- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових)дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Наведеними вище нормами визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн.

Так, виплата винагороди у розмірі 1000000,00 грн. мають отримати громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, Збройних Сил, які на момент набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 року): не досягли віку 25 років і були прийняті/ призвані на військову службу під час введення в Україні воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно або за тих самих умов менше шести місяців сукупно та отримали під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), чи перебували та звільнені з полону (за винятком тих, які добровільно здалися в полон).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року №942 вказані умови для отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розповсюджуються також на військовослужбовців, які не досягли віку 25 років і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу/ або проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»/ або проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно.

Обов`язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях, станом на 13.02.2025, становить не менше шести місяців, а в разі наявності захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, менше шести місяців.

Щодо безпідставності вимоги про обов`язкове дотримання шестимісячного строку участі у бойових діях у разі поранення або полону.

Твердження відповідача про те, що позивач не має права на виплату через тривалість участі у бойових діях менше 6 місяців, є незаконним та спростовується нормами самої Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153.

Абзац 4 пункту 4 Постанови № 153 чітко встановлює виняток із загального правила: у разі якщо строк безпосередньої участі у бойових діях (визначений в абзаці другому) було скорочено внаслідок отримання особою поранення (контузії, травми, каліцтва) або потрапляння в полон, одноразова грошова винагорода виплачується в повному розмірі (1 000 000 грн) без вимоги щодо обов`язкового відпрацювання встановленого строку.

Таким чином, отримання поранення або перебування в полоні є юридичним фактом, який нівелює вимогу щодо мінімального шестимісячного строку.

Щодо дискримінаційного обмеження тлумачення винятків для колишніх строковиків.

Позиція військової частини про те, що норми абзацу 4 пункту 4 (винятки щодо поранення/полону) формально не поширюються на колишніх строковиків, внесених Постановою КМУ від 30.07.2025 № 942, є протиправною та порушує принцип рівності прав військовослужбовців.

Зміни, внесені Постановою № 942, мали на меті усунути законодавчу прогалину та зрівняти у правах осіб, які проходили строкову службу станом на 24.02.2022 і згодом уклали контракт, із іншими категоріями військовослужбовців.

Поширивши право на виплату на цю категорію, законодавець включив їх до загальної системи правового регулювання Постанови № 153. Відповідно, всі винятки, пільги та застереження (включаючи скорочення строку через поранення чи полон) поширюються на них у повному обсязі. Протилежне тлумачення є штучним обмеженням прав військовослужбовців та дискримінацією за ознакою укладення контракту з числа строковиків.

Невідповідність позиції Відповідача принципу верховенства права та «доброго врядування».

Відповідно до практики ЄСПЛ та Верховного Суду, правові норми мають тлумачитися на користь особи (принцип favor contractus / favor debitoris у публічному праві), особливо коли мова йде про соціальний та правовий захист захисників України. Оскільки держава гарантувала виплату особам, чий термін фронтової служби перервано трагічними обставинами (пораненням або полоном), звужене тлумачення норми військовою частиною з метою відмови у виплаті є грубим порушенням закону.

Позиція військової частини є протиправною, а її аргументи базуються на помилковому й дискримінаційному тлумаченні норм права.

Абзац четвертий пункту 4 Постанови КМУ № 153 чітко передбачає, що у разі скорочення строку участі у бойових діях через поранення (контузію, травму, каліцтво) або потрапляння в полон, одноразова винагорода виплачується в повному розмірі (1 000 000 грн).Суть норми: Законодавець звільнив поранених та полонених бійців від обов`язку відслужити повні 6 місяців на передовій, оскільки строк було перервано через форс-мажорні обставини, пов`язані з ризиком для життя.

Постанова КМУ від 30 липня 2025 року № 942 була прийнята саме для того, щоб інтегрувати колишніх строковиків у загальну систему виплат Постанови № 153 та усунути їхню дискримінацію.

Після внесення змін колишні строковики, які підписали контракт під час воєнного стану, набули аналогічного правового статусу з іншими військовими. На них автоматично поширюються як загальні критерії, так і всі передбачені винятки (зокрема, щодо скорочення строку через поранення/полон).

Колегія суддів зазначає про неприпустимість звуженого тлумачення: відповідач не має права застосовувати до нової категорії лише обмежувальні норми (строк 6 місяців) і повністю ігнорувати захисні норми (виняток щодо поранень). Це порушує принцип рівності військовослужбовців.

Виходячи з обставин справи вбачається порушення принципу «доброго врядування» та верховенства права. Суди вищої інстанції неодноразово зазначали, що будь-які сумніви чи неоднозначності в законодавстві, яке регулює соціальний захист військовослужбовців, повинні тлумачитися на користь особи (військовослужбовця), а не держави чи військової частини.

Отже, намагання відповідача штучно розділити абзаци одного й того самого пункту Постанови є проявом надмірного формалізму, спрямованого на незаконне обмеження прав пораненого (або побувавшого в полоні) бійця.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника щодо відсутності у позивача права на виплату у зв`язку із недостатнім строком перебування в зоні бойових дій як необхідної умови для отримання зазначених у вказаній постанові виплат, оскільки право позивача на отримання вказаної ним у виплати із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій прямо передбачено положенням абзацу другого пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

При цьому, п.4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025р. №153 не містить положення про те, що прийняття на військову службу для виплати винагороди має бути первинним або, що особа могла раніше проходити військову службу.

Натомість п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» охоплює всіх осіб, які були прийняті на військову службу під час воєнного стану, незалежно від того, чи це - їх перший контракт чи наступний, зокрема під час переходу із рядового складу до сержантського чи старшинського.

Постанова КМУ №153 не містить прямої заборони на отримання виплат для тих військовослужбовців, які підписали новий контракт в період дії воєнного стану (особливого періоду), а тлумачення його норм щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги виключно щодо тих осіб, які вперше уклали контракт після 24.02.2022р., є порушенням принципу рівності військовослужбовців, а саме жоден державний орган не має права обмежувати права військових та їхніх родин, якщо вони відповідають базовим критеріям (вік, категорія, підписання контракту, виконання бойових завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій).

Таким чином, ррішення суду першої інстанції є помилковим, оскільки воно базується на звуженому та ізольованому тлумаченні однієї норми без урахування системного зв`язку між усіма абзацами пункту 4 Постанови КМУ № 153.

Суд першої інстанції застосував лише загальне правило абзацу другого пункту 4, повністю проігнорувавши спеціальне правило абзацу четвертого пункту 4 тієї ж Постанови № 153.

Якщо особа звільнена від обов`язку дотримуватися строку в 6 місяців через поранення чи полон, посилання суду на невиконання умови абзацу другого є юридичним нонсенсом.

Виняток існує саме для тих випадків, де загальна умова не може бути виконана з об`єктивних причин.

Колегія суддів зазначає про спотворення мети змін, внесених Постановою КМУ № 942 від 30.07.2025 року, яка поширила дію експериментального проєкту на колишніх строковиків.

Твердження, що на колишніх строковиків поширюється лише обов`язок щодо 6 місяців служби, але не поширюються гарантії захисту в разі поранення/полону, прямо суперечить принципу рівності прав військовослужбовців (ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Факт перебування особи у полоні повністю скасовує вимогу щодо обов`язкового 6-місячного строку перебування на фронті для отримання виплати в 1 000 000 грн.

Суд першої інстанції та військова частина припустилися грубої юридичної помилки.

За таких обстави колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, а тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 в адміністративній справі №340/460/26 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у вигляді нездійснення виплати ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" у розмірі 1 000 000,00 грн (одного мільйону гривень, нуль копійок).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" у розмірі 1 000 000,00 грн (одного мільйону гривень, нуль копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 2 928,64 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 серпня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко