Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №160/34864/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34864/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року (суддя Турова О.М., м. Дніпро, повний текст ухвали виготовлено 15.12.2025 року) у адміністративній справі №160/34864/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про визнання протиправним а скасування рішення, суд –

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся з позовом до суду до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про припинення дії ліцензій №619 від 28.10.2025 року в частині припинення дій ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами 04360320202501787, 043603202025024646, 04360320202502645, 04360320202502643, 043603202025044, 043603202025041, 043603202025030, 043603202025040, 043603202025033, 043603202025042, 043603202025032, 043603202025031, 04360320202502629, 043603202025028, 043603202025027, 04360320202500806, 04360320202501735, 04360320202501734, 04360320202501733, що видані ФОП ОСОБА_1 .

Встановлено, що 11.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просив зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №691 від 28.10.2025 року в частині припинення дій ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами 04360320202501787, 043603202025024646, 04360320202502645, 04360320202502643, 043603202025044, 043603202025041, 043603202025030, 043603202025040, 043603202025033, 043603202025042, 043603202025032, 043603202025031, 04360320202502629, 043603202025028, 043603202025027, 04360320202500806, 04360320202501735, 04360320202501734, 04360320202501733, що видані ФОП ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/34864/25, яка була обґрунтована тим, що розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №691 від 28.10.2025 року є очевидно протиправним, оскільки в порушення вимог п.10 ч.2 ст.46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та п.81.2 ст.81 ПК України податковим органом до актів про відсутність ліцензіата за місцем провадження діяльності не було долучено документальних доказів (фотозйомка та/або відеозапис) його відсутності за місцем провадження діяльності. Податковий орган, приймаючи спірне рішення, не переконався у тому, що він отримав акт про відсутність ліцензіата за місцем провадження діяльності, тим самим порушив його права бути заслуханим шляхом подання своїх пояснень та/або заперечень до припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами; розпорядження про анулювання ліцензій та відсутність відповідних ліцензій створюють негативні наслідки та унеможливлюють здійснення ним основного та єдиного виду діяльності - роздрібної торгівлі тютюновими виробами; блокують джерела його доходу, унеможливлюють виконання договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами. Фактично, з моменту прийняття спірного розпорядження господарська діяльність зупинена, для відновлення якої необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/34864/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Станом на час перегляду ухвали суду першої інстанції від 15.12.2025 року рішення по суті позовних вимог судом першої інстанції не прийнято.

З ухвалою суду першої інстанції від 15.12.2025 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.10.2025 року №691 в частині припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, що видані ФОП ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі №16/34864/25. Свої вимоги обґрунтував тим, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що судом не враховано того, що основним видом господарської діяльності є роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах і припинення дії ліцензій унеможливлює здійснення ним роздрібної торгівлі тютюновими виробами; для відновлення господарської діяльності апелянта необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Апелянт вважав, що рішення контролюючого органу від 28.10.2025 року №691 має очевидні ознаки протиправності, зокрема: не було долучено доказів (фотозйомки та/або відеозапису) про відсутність апелянта за місцем провадження діяльності; те, що ліцензіат отримав акт про відсутність за місцем провадження діяльності; апелянт був позбавлений права бути заслуханим та надати пояснення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 13.06.2025 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним та єдиним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.26). З метою здійснення господарської діяльності позивачем отримані наступні ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами: №04360320202501787, №043603202025024646, №04360320202502645, №04360320202502643, №043603202025044, №043603202025041, №043603202025030, №043603202025040, №043603202025033, №043603202025042, №043603202025032, №043603202025031, №04360320202502629, №043603202025028, №043603202025027, №04360320202500806, №04360320202501735, №04360320202501734, №04360320202501733. Рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №691 від 28.10.2025 року на підставі п.10 ч.2 ст.46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у зв`язку із фактом відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, встановленого контролюючим органом у ході перевірки та зафіксованим у відповідному акті про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб, видані ОСОБА_1 ліцензії були анульовані. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався частинами 1. 2 ст.150, частинами 1,2 ст.151 КАС України та прийшов до висновку про те, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права. Небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією. Обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 , аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання. Суд вважав, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті, а тому наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд прийшов до висновку про те, що заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову; заявником не наведено жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого можна дійти висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення рішення про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому буде полягати складність дій, направлених на відновлення прав ОСОБА_1 , як і не доведено жодним чином, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Суд зазначив, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст.150, ч.1 ст.151 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналізуючи докази у справі та законодавство. яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті, а тому наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову; підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу суду слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року у адміністративній справі №160/34864/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова