Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №280/11581/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11581/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року (суддя Татаринов Д.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 02.03.2026 року) у адміністративній справі №280/11581/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, суд, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просила визнати протиправним рішення від 17.11.2025 року №155350025884 відповідача, про відмову у призначенні пенсії за віком та не зарахування їй періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 16.07.1983 року серії НОМЕР_1 ; зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 10.11.2025 року та зарахувати усі періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 16.07.1983 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року позовні вимоги задоволено

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 10.11.2025 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності 17.11.2025 року розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та рішенням №155350025884 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу; до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 16.07.1983 року, оскільки документ непридатним для сприйняття його змісту, а саме неможливо ідентифікувати ім`я, по батькові та дату народження власника документу; страховий стаж ОСОБА_1 склав 22 роки 01 місяць 08 днів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України 10.11.2025 року щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В порядку екстериторіальності заява 17.11.2025 року розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та рішенням № 155350025884 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу; до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно даних трудової книжки НОМЕР_3 від 16.07.1983 року, оскільки документ непридатний для сприйняття його змісту, а саме неможливо ідентифікувати ім`я, по батькові та дату народження власника документа; страховий стаж ОСОБА_1 склав 22 роки 01 місяць 08 днів. Суд врахував, що на титульному аркуші трудової книжки від 16.07.1983 року серії НОМЕР_3 вбачається запис щодо зміни прізвища на « ОСОБА_2 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 30.11.1985 року, актовий запис №22 про шлюб був наданий пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії за віком; надано свідоцтво №355 про проходження навчання на курсах нової підготовки за спеціальністю школи-столової І Одеського тресту столової у періоди з 01.09.1982 року по 31.08.1983 року про що в трудовій книжці від 16.07.1983 року серії НОМЕР_5 містяться записи про прийняття на посаду учня-повара в школу-столову та номер та дата наказу про прийняття на роботу, запис №1 від 15.09.1982 року а також про переведення повара 3-го розряду в об`єднання №1 після закінчення школи-столової, запис №2 від 01.09.1983 року, номер та дата наказу, що спростовує доводи пенсійного органу щодо неможливості ідентифікувати ім`я, по батькові та дату народження власника документа (трудової книжки). Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався статтями 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; ч.4 т.24, ч.1 ст.26, частинами 1, 3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; пунктами 2.2, 2.3, 2.10, 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162; пунктами 2.6, 6.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 року та прийшов до висновку про те, що в трудовій книжці ОСОБА_1 від 16.07.1983 року серії НОМЕР_3 в розділі «відомості про роботу» чітко по хронології відображено місце та роботу, яку виконувала позивача, наявні номери та дати наказів, на підставі яких роботодавцем внесено відповідні записи в трудову книжку, містяться підписи відповідальних осіб та печатка підприємства. Суд вважав, що ОСОБА_1 не може нести негативні наслідки у зв`язку із неправильним заповненням роботодавцем трудової книжки, як-то нерозбірливе зазначення прізвища ім`я та по батькові працівника; не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці; підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.11.2025 року до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Встановлено, що за принципом екстериторіальності 17.11.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням №155350025884 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу; до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_3 від 16.07.1983 року, оскільки документ непридатний для сприйняття його змісту, а саме неможливо ідентифікувати ім`я, по батькові та дату народження власника документа; страховий стаж ОСОБА_1 склав 22 роки 01 місяць 08 днів.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 16.07.1983 року на титульному аркуші трудової книжки є запис щодо зміни прізвища « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 30.11.1985 року, актовий запис №22 про шлюб, яке було надано пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії за віком; також надано свідоцтво №355 про проходження навчання на курсах нової підготовки за спеціальністю школи-столової І Одеського тресту столової у періоди з 01.09.1982 року по 31.08.1983 року. Згідно трудової книжки серії НОМЕР_7 від 16.07.1983 року ОСОБА_1 з 01.09.1982 року по 31.08.1983 року працювала учнем-поваром в школі-столовій, поваром 3-го розряду в об`єднанні №1 після закінчення школи-столової.

Відповідно до частин 2, 4 ст.24, ч.1 ст.26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 32 роки.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Відповідно до пунктів 2.3, 2., 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162 записи виконуються акуратно, кульковою або з пером ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Аналогічні вимоги прописані в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 року,

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів про роботу та проставлення на таких записах печаток, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина ОСОБА_1 в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням. Суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість ідентифікувати ім`я, по батькові та дату народження власника документа (трудової книжки) та, також, про те, що ОСОБА_1 не може нести негативні наслідки у зв`язку із неправильним заповненням роботодавцем трудової книжки, як-то нерозбірливе зазначення прізвища ім`я та по батькові працівника.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року у адміністративній справі №280/11581/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова