Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №480/3600/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р. Справа № 480/3600/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2026, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, повний текст складено 14.05.26 по справі № 480/3600/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту – ГУ ПФУ в Сумській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі по тексту – ГУ ПФУ в Хмельницькій області, другий відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.03.2025 № 183950007749 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах в зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, визнати протиправним, скасувати;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Лебединській автошколі з 25.01.1988 до 29.06.1988, з 02.08.1989 до 29.09.1989;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи муляром 4 розряду з 01.01.2006 до 07.06.2016 в ЗАТ "Химкинское СМУ МОИС-1", з 07.10.2014 року в ООО "Химкинское СМУ "МОИС-1";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список №2) з 24.03.2025 з зарахуванням до трудового стажу періодів навчання з 25.01.1988 до 29.06.1988; з 02.08.1989 до 29.09.1989; пільгового стажу з 01.01.2006 до 07.06.2016;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та необґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.03.2025 №183950007749, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту – Закон № 1058-IV) через неможливість зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів його роботи на території рф з 01.01.2006 по 07.06.2016, внаслідок виходу російської федерації з 01.01.2023 з участі в угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі по тексту – Угода від 13.03.1992), як такого, що є незаконним та порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення, оскільки в силу пункту 2 статті 13 Угоди від 13.03.1992, пенсійні права не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають, а відтак, припинення участі РФ в Угоді від 13.03.1992 так само, як і вихід України з неї відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” (далі по тексту – Постанова № 1328), не є підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу.

Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для зарахування до страхового стажу періодів навчання у Лебединській автошколі з 25.01.1988 до 29.06.1988, з 02.08.1989 до 29.09.1989 наполягав, що у свідоцтвах про навчання зазначено про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації, а тому твердження пенсійного органу про зворотне не відповідають дійсності.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі № 480/3600/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.03.2025 № 183950007749 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах в зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період навчання в Лебединській автошколі з 25.01.1988 до 29.06.1988, з 02.08.1989 до 29.09.1989 та до пільгового стажу період роботи муляром 4 розряду з 01.01.2006 до 07.06.2016 в ООО "Химкинское СМУ МОИС-1".

Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 та п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Другий відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 та винести постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.01.2006 по 07.06.2016 на території рф, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила учать в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року згідно з листом Мінсоцполітики № 411/0-23/54 від 12.01.2023, а відтак, у другого відповідача не існувало правових підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу.

Також, з огляду на те, що позивач працював на території іноземної держави, у другого відповідача відсутні дані щодо сплати страхованих внесків у спірні періоди, що є основною умовою для врахування таких періодів трудової діяльності.

Крім того, неможливим є зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 25.01.1988 по 29.06.1988 за програмою підготовки водія транспортних засобів категорії "ВС", адже відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Доводи відзиву аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції (в частині задоволення позову), доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою від 24.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2) (а.с. 15).

За наслідками розгляду поданої позивачем заяви ГУ ПФУ в Хмельницькій області було прийнято рішення від 31.03.2025 № 183950007749 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список № 2), в зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу (а.с.16).

У зазначеному рішенні другим відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди навчання з 25.01.1988 по 29.06.1988 відповідно до свідоцтва від 29.06.1988 НОМЕР_2 та з 02.08.1989 но 29.09.1989 відповідно до свідоцтва від 29.09.1989 НОМЕР_3 , оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.

До пільгового та страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.2006 по 07.06.2016 відповідно до довідки від 12.07.2018 № 490-к виданої ООО "Химкинское СМУ МОИС-1" (російська федерація), оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено. Крім того, згідно з інформацією, зазначеною у довідці про заробітну плату від 31.07.2018 № 5, страхові внески до 2012 року до Пенсійного фонду російської федерації не сплачені.

Зі спірним рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області позивач не погодився, що стало підставою для звернення до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.03.2025 №183950007749, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та незаконність спірного рішення, оскільки прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 29.11.2022 № 1328 та Закону № 2783-IX, який набрав чинності 23.12.2022, не є підставами для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи на території рф, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень, а позивач працював у російській федерації в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

Судом відхилено твердження ГУ ПФУ в Хмельницькій області стосовно відсутності підстав для зарахування періоду навчання ОСОБА_1 в Лебединській автошколі, у зв`язку з відсутністю інформації про присвоєння кваліфікації, оскільки період навчання позивача на курсах водіїв з 25.01.1988 по 29.06.1988 та з 02.08.1989 по 29.09.1989 підтверджується як записами в трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 11.07.1988, так і свідоцтвами, які містять відомості про закінчення курсів та отримання посвідчення водія, а тому такі періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Лебединській автошколі з 25.01.1988 до 29.06.1988, з 02.08.1989 до 29.09.1989 та до пільгового стажу період роботи муляром 4 розряду з 01.01.2006 до 07.06.2016 в ООО "Химкинское СМУ МОИС-1" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 та п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

Судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, скерованих до ГУ ПФУ у Сумській області, так як розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 24.03.2025 здійснювало ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1, а тому саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області повинно повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків даного судового рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що станом на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, позивач досяг 58 річного віку.

Отже, необхідний пільговий стаж має становити 12 років 6 місяців.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року по справі № 171/843/17.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже, період навчання зараховується до стажу роботи якщо такий період підтверджується, зокрема, свідоцтвом, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 від 11.07.1988 позивач:

- 25.01.1988 зарахований в групу з підготовки водіїв категорії "ВС" (Пр.12 від 08.02.1988);

- 06.07.1988 відрахований у зв`язку з закінченням навчання (Пр.№31 від 06.07.1988);

- 11.07.1988 прийнятий в вантажну колону водієм 3-ого класу (Пр.81-ЛС від 11.07.1988);

- 01.08.1989 переведений в пасажирську колону водієм 3-ого класу та направити в АШ на курси перепідготовки водієм на категорію "Д" з наступною роботою на автобусі (Пр. №84-ЛС від 01.08.1989);

- 06.02.1990 звільнений за власним бажанням (Пр.№20-ЛС від 06.02.1990).

Відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_2 , позивач навчався з 25.01.1988 до 29.06.1988 за програмою підготовки водія транспортних засобів категорії "ВС", успішно склав іспити і отримав посвідчення серії НОМЕР_5 (а.с.29).

Також позивачем долучено копію свідоцтва серії НОМЕР_3 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 навчався з 02.08.1989 до 29.09.1989 за програмою підготовки водія транспортних засобів категорії "Д", успішно склав іспити і отримав посвідчення серії НОМЕР_6 (а.с.30)

Отже, вказаними свідоцтвами підтверджена інформація про присвоєння позивачу кваліфікації водія категорії "ВС", оскільки видано відповідне посвідчення, що спростовує твердження апелянта про зворотне. Відтак, такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо наявності правових підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його трудової діяльності з 01.01.2006 до 07.06.2016 на території рф, слід зазначити наступне.

За змістом трудової книжки позивача від 26.01.2006 серії НОМЕР_7 (а.с. 8-9), ОСОБА_1 (мовою оригіналу):

- 01.01.2006 принят каменшиком 4 розряда вахтовим методом работи (Пр. №9к від 25.01.2006);

- 01.01.2013 переведен в строительний участок - бригада каменшиком звено 2 помошником 4 розряда (Пр. №143-к від 25.12.2012);

- 07.10.2014 ЗАО "Химкинское СМУ "МОИС-1" реогранизовано в форме переобразования в ООО Химкинское СМУ "МОИС-1" (Пр.№1 від 07.10.2014);

- 07.06.2016 трудовой договор расторгнут по инициативе работника (Пр.№131-к від 01.06.2016).

Крім того, в матеріалах справи наявні довідка ООО Химкинское СМУ "МОИС-1" про заробітну плату за період роботи з 01.01.2006 по 07.06.2016. (а.с.18-19).

Також наявна довідка від 12.07.2018 №490-к, згідно з якою позивач працював на посаді каменщика 4 розрядку постійно протягом повного робочого дня в бригаді каменщиків в період з 01.01.2026 по 07.06.2016, дана посада передбачена Списком № 2, розділом 27-2, підрозділом №XXVII 2290000 а-12680. (а.с.21).

Розділ XXVII "Будівництво будівель та споруд: промислових, енергетичних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, копалин і комунікацій" Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року, доповнений відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР від 09 серпня 1991 року № 591 позицією 2290000а-12680 "Муляри, які постійно працюють в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад".

Розділ ХХVІІ "Будівництво будівель та споруд: промислових, енергетичних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, копалин і комунікацій" Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року доповнений відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР від 09 серпня 1991 року № 591 позицією 2290000а-12680 "Муляри, які постійно працюють в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад".

Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, передбачена позиція 2290000а-12680 "Муляри, які постійно працюють в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад" в розділі ХХVІІ "Будівництво, реконструкція, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів".

Отже, позивач працюючи за професією муляра мав право на зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу.

Водночас, на думку пенсійного органу, у зв`язку із виходом РФ з участі в Угоді, страховий стаж, отриманий на території РФ з 01.01.2006 до 07.06.2016 зарахуванню не підлягає.

Колегія суддів вважає вищевказане твердження другого відповідача хибним виходячи з наступного.

Так, 13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).

Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань “відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди”. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно із статтею 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до статті 5 вказаної Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами 2-3 статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Колегія суддів зазначає, що вказаного Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Згідно з положеннями статті 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно із частиною 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З огляду на наведені вище положення, колегія суддів зазначає, що вихід РФ, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, періоди роботи позивача на території РФ, не можуть бути неврахованими під час визначення стажу при призначенні пенсії саме з таких підстав.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі по тексту - Порядок № 22-1).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу. Основним документом на підтвердження трудового стажу є трудова книжка, яка була надана позивачем до пенсійного органу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні стажу позивачу при призначенні пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.

Колегія суддів наголошує, що періоди роботи позивача на території РФ з 01.01.2006 до 07.06.2016, які він просить зарахувати до страхового стажу, мали місце до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на пенсійне забезпечення лише з тих підстав, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до вимог частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи другим відповідачем жодним чином не доведено факту неможливості зарахування періоду стажу роботи позивача з 01.01.2006 до 07.06.2016.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у пенсійного органу підстав для не зарахування періодів роботи на території РФ до страхового стажу та вважає підтвердженим факт трудової діяльності ОСОБА_1 з 01.01.2006 до 07.06.2016.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.03.2025 № 183950007749 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах в зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення прийняте другим відповідачем без надання належної оцінки доданим до заяви документам та за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно орган Пенсійного фонду.

Таким чином, другий відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Лебединській автошколі з 25.01.1988 до 29.06.1988, з 02.08.1989 до 29.09.1989 та до пільгового стажу період роботи муляром 4 розряду з 01.01.2006 до 07.06.2016 в ООО "Химкинское СМУ МОИС-1" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 та п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 480/3600/25 в частині задоволення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій