Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №520/14652/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р.Справа № 520/14652/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026, (головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І.) по справі № 520/14652/26

за позовом ОСОБА_1

до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову та дії Салтівського відділу ДВС у місті Харкові, викладені у листі № 126688 від 21.05.2026;

- зобов`язати Салтівський відділ ДВС у місті Харкові повністю зняти арешт з усіх банківських рахунків ОСОБА_1 , накладений в межах виконавчого провадження № 61983987;

- зобов`язати Салтівський відділ ДВС винести постанову про визначення поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» для здійснення видаткових операцій у розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць (16 000 грн).

В обґрунтування позову зазначила, що вона була боржником у виконавчому провадженні № 61983987, у якому в 2021 р. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Під час виконавчого провадження державним виконавцем постановою від 13.05.2020 накладено арешт на грошові кошти , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів в межах суми стягнення 36 937, 33 грн.

Вказувала, що у разі повернення виконавчого документу стягувачу виконавчі дії припиняються, тоді як утримання арешту на рахунках позивача за відсутності відкритого виконавчого провадження є перевищенням повноважень державного виконавця.

Крім того, зауважувала, що під час дії воєнного стану фізична особа-боржник має право витрачати кошти з арештованого рахунку в розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць, водночас державний виконавець наклав повний арешт на рахунки позивача та протиправно обмежує ОСОБА_1 у користуванні своїми коштами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправомірного висновку, просила його скасувати з ухваленням нового про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що законною підставою для вчинення державним виконавцем виконавчих дій є відкрите виконавче провадження.

Разом з тим, відповідачем повернуто виконавчий лист стягувачу, що свідчить про відсутність відкритого виконавчого провадження, боржником у якому є ОСОБА_1 .

Зазначає, що строки для пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання сплинули.

Просить врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.03.2020 у справі № 813/4682/16, від 03.11.2021 у справі № 814/1446/15.

Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), Головне управління ДПС у Харківській області (далі – третя особа) не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 14.02.2020 ГУ ДПС у Харківській області складено вимогу № Ф-863-17 У щодо ОСОБА_1 про необхідність сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 33 396,67 грн, яку пред`явлено до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

06.05.2020 державним виконавцем Московського (тепер. назва - Салтівський) відділу державної виконавчої служби у місті Харкові відкрито виконавче провадження № 61983987 з примусового виконання податкової вимоги.

Цього ж дня в межах виконавчого провадження № 61983987 державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові прийнято постанови:

- про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 201,00 грн та про стягнення виконавчого збору у розмірі 3 339,66 грн.

- від 13.05.2020 про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 36 937,33 грн., яку направлено до банків-учасників електронного документообігу АТ КБ "Приватбанк", АТ "Універсал Банк".

- від 06.07.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено до виконання до органу, в якому боржник ОСОБА_1 отримувала дохід - ТОВ "Сталліон Трейд Консалт".

- від 10.09.2020 про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 36 937,33 грн.

25.11.2021 старший державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові прийняв постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

15.05.2026 ОСОБА_1 звернулась до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові із заявою про визначення поточного рахунку та зняття арешту з її рахунків.

21.05.2026 відповідач листом повідомив позивача, що підстави винесення постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій в межах виконавчого провадження № 61983987 на теперішній час відсутні.

Також, зауважив, що станом на 21.05.2026 в межах виконавчого провадження № 61983987 на рахунок Відділу з обліку депозитних сум коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження не надходило, документального підтвердження від сторін виконавчого провадження про сплату заборгованості не надходило.

При цьому, запропонував самостійно сплатити борг в межах виконавчого провадження № 61983987 на вказані у листі реквізити.

Не погодившись із відмовою відповідача зняти арешт з рахунків або визначити поточний рахунок для здійснення видаткових операцій, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено обов`язку державного виконавця зняти арешт у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків.

Враховуючи, що станом на час розгляду даної справи позивачем не доведено, а судовим розглядом не встановлено, що після повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування накладеного арешту.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача, що полягають у відмові позивачу у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 40 Закону №1404-VIII передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Так, згідно з частинами 1-2 статті 40 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ст. 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Водночас, ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VIII визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Колегія суддів зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення.

Разом з цим, повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися з заявою про примусове виконання рішення.

Законодавець у Законі №1404-VIII передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону №1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 по справі №2/1522/11652/11.

У постанові від 03.04.2025 у справі №580/12260/23 Верховний Суд зазначив, що з аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VІІІ випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову. У випадку повернення виконавчого документа з вказаних підстав стягувач не позбавлений права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, а у випадку пропуску цього строку - звернутися до суду з заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Судом встановлено, що постановою від 25.11.2021 старшого державного виконавеця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові повернуто виконавчий документ стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Натомість, доказів закінчення виконавчого провадження № 61983987 або визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню матеріали справи не містять.

В свою чергу, повернення виконавчого документа, на відміну від закінчення виконавчого провадження, не має остаточного і незворотного характеру, адже Закон України "Про виконавче провадження" у частині 5 статті 37 передбачає повторне пред`явлення до виконання виконавчого документу після його повернення.

Крім того, матеріали справи не містять і доказів погашення боржником заборгованості або скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14.02.2020.

Підстав для зняття арешту, визначених ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII судом не встановлено.

Доводи апелянта про сплив строку для пред`явлення стягувачем виконавчого документу до примусового виконання, заявлені позивачем лише під час апеляційного перегляду, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до пп. 4 п. 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Враховуючи, що виконавчий документ складений 14.02.2020, пред`явлений до примусового виконання у травні 2020 р., повернутий стягувачу у листопаді 2021 р., при цьому з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час, колегія суддів дійшла висновку, що строк пред`явлення такого документу ще не сплив.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідний строк у випадку його спливу може бути поновлений за судовим рішенням.

Оскільки судовим розглядом не встановлено наявності підстав для зняття арешту з коштів боржника у виконавчому провадженні № 61983987, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII, враховуючи, що за вказаним виконавчим провадженням винесено постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність відмови відповідача у знятті такого арешту.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 813/4682/16, від 03.11.2021 у справі № 814/1446/15 колегія суддів відхиляє, оскільки за пошуком у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідні постанови відсутні, тоді як скаржником не надано тексту таких постанов для ознайомлення з їх змістом.

Крім того, суд першої інстанції врахував вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, п. 4 розділу ХІХ якої передбачено, що виконавець відмовляє боржнику у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій у разі, якщо виконавче провадження, у якому накладено арешт на кошти боржника, закінчено на підставі статті 39 Закону або виконавчий документ у цьому виконавчому провадженні повернуто стягувачу відповідно до статті 37 Закону.

Враховуючи вищевказані положення Інструкції, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визначення поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій, враховуючи, що державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до ст. 37 Закону №1404-VIII.

В цій частині апелянтом не висловлено доводів щодо незгоди із судовим рішенням.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 по справі № 520/14652/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц

Повний текст постанови складено 07.09.2026 року