Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №480/4022/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р. Справа № 480/4022/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2026, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, повний текст складено 24.07.26 по справі № 480/4022/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області треті особи Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – ГУ ПФУ у Київській області), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі – ГУ ДКСУ у Київській області), в якій просить:

зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області сформувати подання до ГУ ДКСУ у Київській області про повернення ОСОБА_1 22 660.00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 4392 від 23.07.2024.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.09.2024 на адресу ГУ ПФУ у Київській області позивачем направлено заяву про формування подання щодо повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування безпідставно сплаченого при купівлі квартири, оскільки житло позивачем придбавалося вперше. Листом від 15.10.2024 відповідач відмовив у формуванні подання про повернення коштів. Не погодившись із такою відмовою, ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогою зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області сформувати подання до ГУ ДКСУ у Київській області про повернення ОСОБА_1 22 660.00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 4392 від 23.07.2024. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 по справі № 480/9342/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав ненадання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло. Після винесення судового рішення позивач отримала відповідну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (включно з архівною складовою), яка підтверджує, що вона не мала у власності житлової нерухомості до придбання вказаної квартири. 24.04.2025 на виконання рішення суду № 480/9342/24 на адресу відповідача позивачем повторно направлено заяву про формування подання щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. 14.05.2025 на електронну адресу позивача надійшов лист-відповідь від відповідача з відмовою у розгляді заяви, мотивованою неможливістю розгляду «повторного звернення». На переконання позивача, така відповідь є неправомірною, оскільки в порівнянні з первинною заявою виникли нові обставини, а саме наявність документального підтвердження, якого не було раніше. Позивач вважає, що оскільки нею подано всі необхідні документи, які підтверджують, що житло придбавалося вперше, відповідач зобов`язаний сформувати подання до ГУ ДКСУ у Київській області про повернення ОСОБА_1 22 660.00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Київській області щодо розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025 про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 24.04.2025 про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області судовий збір у розмірі 605.60 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що на підтвердження придбання нерухомого майна вперше позивач надав договір купівлі- продажу квартири, посвідчений нотаріусом, але даний документ не є документом, який підтверджує факт придбання нерухомого майна вперше. Отже, управління не мало змоги роз`яснити позивачу норми права що регулюють дані правовідносини та вчинити будь які дії пов`язані з предметом спору, тому витрати щодо надання правничої допомоги не підлягають задоволенню, крім того не надано розрахунку та інших доказів що підтверджують правомірність нарахування саме такої суми витрат на правничу допомогу. Вказує, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280. 05.11.2019 опубліковано проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» визначає наступне: пункт 152 доповнити підпунктами «в» та «г» такого змісту: «в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло, в тому числі, не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема, як частку в спільному майні подружжя, та даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна про відсутність даних про зареєстровані за нею об`єкти нерухомості, а також даними про не використання житлових чеків для приватизації або про те, що в приватизації житла особа участі не приймала, з усіх місць проживання; г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.». Отже, Уряд України також вбачає, що Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не може бути документом що підтверджує факт придбання житла вперше. В практиці Головного управління також були випадки, коли фізичні особи надавали довідки з Міністерства юстиції України що підтверджували набуття нерухомості вперше, отже позивач не був позбавлений можливості надати Головному управлінню документи, що підтверджують факт набуття права власності особою вперше.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою від 03.09.2024 щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 22 660.00 грн. У додатках до вказаної заяви значиться: копія договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ; копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 4392 від 23.07.2024 (про сплату 1 %); копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 4392 РК від 23.07.2024 (комісія платника); копія довідки Ощадбанк № 130 від 08.08.2024; копія витягу з Державного реєстру речових прав стосовно придбаної квартири АДРЕСА_2 ; копія РНОКПП ОСОБА_1 .

Листом від 15.10.2024 № 100-0604-8/167236 ГУ ПФУ у Київській області зокрема повідомило позивача про відсутність підстав для повернення вказаного збору та, серед іншого, зазначило, що п. 15-3 Порядку № 1740 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України) нотаріусам надано право здійснювати нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Головне управління не володіє правами доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому не може перевірити достовірність довідок, виданих установами та організаціями. Також, зазначило, що позивачем не надано довідки про перебування у черзі на одержання житла. Враховуючи наведене, відповідач, вказав, що підстави для повернення коштів відсутні.

Вищевказані обставини були встановлені рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 480/9342/24, яке набрало законної сили, та не підлягають доказуванню в силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України.

В подальшому не погодившись з відмовою відповідача, викладеною у листі від 15.10.2024, позивач звернулася до суду із вимогою зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області сформувати подання до ГУ ДКСУ у Київській області про повернення ОСОБА_1 22 660.00 грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 4392 від 23.07.2024.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 480/9342/24, яке набрало законної сили, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено з підстав ненадання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло.

24.04.2025 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою, в якій просила сформувати та подати подання до ГУ ДКСУ у Київській області про повернення ОСОБА_1 22 660.00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 4392 від 23.07.2024.

До вказаної заяви позивач додала наступні документи:

- копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 4392 від 23.07.2024;

- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 4392 РКО від 23.07.2024 (комісія платника);

- копію довідки Ощадбанк № 130 від 08.08.2024;

- копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єкта;

- копію довідки КП «Глухівське БТІ» ЄДРПОУ 03352774 від 10.03.2025;

- копія витягу з Державного реєстру речових прав стосовно придбаної квартири АДРЕСА_2 ;

- копія РНОКПП ОСОБА_1 ;

- копію рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/9342/24.

Листом ГУ ПФУ у Київській області від 14.05.2025 № 1000-0504-8/65723 повідомлено, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 по справі № 480/9342/24 не містить будь-яких зобов`язань щодо ГУ ПФУ у Київській області. Даним рішенням у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Додатково повідомлено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання (на запити відповіді були надані від 15.10.2024 № 1000-0604-8/167236 та від 01.04.2025 № 1000-0504-8/43414).

Не погодившись із вказаною відповіддю, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що заяви ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області від 03.09.2024 та від 24.04.2025 не є тотожними, оскільки на час подання повторної заяви істотно змінились обставини, які мають значення для її вирішення. Так, до повторної заяви позивачем додано довідку КП «Глухівське БТІ» ЄДРПОУ 03352774 від 10.03.2025, яка містить інформацію про відсутність зареєстрованих за позивачем прав власності на житло станом на 01.01.2013 з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак, відповідач протиправно утримався від розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025 про формування подання до ГУ ДКСУ у Київській області про повернення ОСОБА_1 22 660.00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 4392 від 23.07.2024. Що стосується позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області сформувати подання ГУ ДКСУ у Київській області про повернення ОСОБА_1 22 660.00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, то суд дійшов висновку, що відповідачем не досліджено весь пакет документів, доданий позивачем до повторної заяви від 24.04.2025 на предмет його відповідності вимогам пункту 15-2 Порядку № 1740. Тож, суд не може підміняти собою виконання таким органом покладених на нього функцій перевірки дотримання позивачем положень Порядку № 1740, що є дискреційними повноваженнями відповідача, тому зобов`язання відповідача підготувати та надати позивачу подання про повернення коштів, у даному випадку є передчасним. З огляду на встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку, що з метою належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025 про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача від 24.04.2025 про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду.

Погоджуюсь з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України № 400/97-ВР).

Згідно із п. 9 ст. 1 Закону України № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 Закону України № 400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Відповідно до пункту 15-1 Порядку № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, держава створила дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

У зазначених положеннях пункту 15-2 Порядку № 1740 деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.

З огляду на наведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об`єктом сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна2 треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об`єкт, а і його безоплатну приватизацію.

Зі змісту Порядку № 1740 вбачається, що особа звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо фізична особа подає нотаріусу: заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло; дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови - відповідно оскаржити таке рішення до суду.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20, від 05.11.2025 у справі № 340/3681/24.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористався механізмом, визначеним Порядком № 1740, та звернувся до ГУ ПФУ у Київській області про повернення помилково сплачених коштів.

Проте, до первинної заяви від 03.09.2024 позивачем не додано належних доказів на підтвердження того, що він придбавав житло вперше, а саме відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло.

З цих підстав відповідач вперше відмовив ОСОБА_1 у формуванні подання про повернення помилково сплачених коштів.

В подальшому, позивачем отримано довідку КП «Глухівське БТІ» від 10.03.2025, яка містить інформацію про те, що станом на 01.01.2013 за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно не зареєстроване.

Вказану довідку позивач окрім іншого додала до своєї повторної заяви від 24.04.2025, в якій просила сформувати подання до ГУ ДКСУ у Київській області про повернення ОСОБА_1 22 660.00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, проте відповідач відмовив у розгляді повторного звернення, пославшись на ст. 8 Закону України «Про звернення громадян».

Згідно із ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Водночас суд зауважує, що відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів врегульовані Законом України «Про адміністративну процедуру».

Згідно із ч.1 ст. 38 Законом України «Про адміністративну процедуру» особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов`язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про адміністративну процедуру» не підлягає розгляду повторна заява (заява, подана до того самого адміністративного органу тим самим заявником з того самого питання), за умови що попередня заява була вирішена по суті, крім випадку зміни істотних для вирішення справи обставин (умов).

Аналізуючи вищенаведені правові норми та встановлені обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що заяви ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області від 03.09.2024 та від 24.04.2025 не є тотожними, оскільки на час подання повторної заяви істотно змінились обставини, які мають значення для її вирішення.

Так, до повторної заяви позивачем додано довідку КП «Глухівське БТІ» від 10.03.2025, яка містить інформацію про відсутність зареєстрованих за позивачем прав власності на житло станом на 01.01.2013 з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, відповідач протиправно утримався від розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025 про формування подання до ГУ ДКСУ у Київській області про повернення ОСОБА_1 22 660.00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 4392 від 23.07.2024.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області сформувати подання до ГУ ДКСУ у Київській області про повернення ОСОБА_1 22 660.00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не досліджено весь пакет документів, доданий позивачем до повторної заяви від 24.04.2025 на предмет його відповідності вимогам пункту 15-2 Порядку № 1740.

Колегія суд не може підміняти собою виконання таким органом покладених на нього функцій перевірки дотримання позивачем положень Порядку №1740, що є дискреційними повноваженнями відповідача, тому зобов`язання відповідача підготувати та надати позивачу подання про повернення коштів, у даному випадку є передчасним.

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені в ході розгляду даної справи обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що з метою належного захисту прав позивача слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025 про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача від 24.04.2025 про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ у Київській області про скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки апеляційна скарга в цій частині не вмотивована та не містить доводів щодо неправомірності рішення суду першої інстанції. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржене.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 по справі № 480/4022/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко