Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №520/12011/21 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р.Справа № 520/12011/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., повний текст складено 05.08.26 року по справі № 520/12011/21

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 частково задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області), які полягають у виплаті ОСОБА_2 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019. Зобов`язано ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_2 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 однією сумою (із врахуванням раніше виплачених сум). Зобов`язано ОСОБА_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 однією сумою. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 по справі № 520/12011/21 скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо зменшення перерахованого розміру пенсії ОСОБА_2 до максимального розміру, встановленого ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.01.2018 по 31.12.2019, зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_2 у розмірі, який обчислено без урахування максимального розміру, встановленого ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.01.2018 по 31.12.2019, стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_2 моральної шкоди.

Прийнято в цій частини нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо зменшення перерахованого розміру пенсії ОСОБА_2 до максимального розміру, встановленого ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.01.2018 по 31.12.2019. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_2 у розмірі, який обчислено без застосування обмеження максимального розміру, встановленого ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.01.2018 по 31.12.2019. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 по справі № 520/12011/21 набрало законної сили : 23.12.2021.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 520/12011/21 стягувача ОСОБА_2 було замінено його правонаступником - ОСОБА_1 .

На виконання вищезазначеного рішення суду Харківським окружним адміністративним судом 08.02.2022 видано виконавчі листи .

В провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 68629709 про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області виплатити ОСОБА_2 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 однією сумою (із врахуванням раніше виплачених сум).

У відповідності до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.02.2022 по ВП № 68629709 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/12011/21 від 08.02.2022 було закінчене на підставі п.11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

В провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП № 68629742 про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 однією сумою.

У відповідності до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2022 по ВП № 68629742 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/12011/21 від 08.02.2022 було закінчене на підставі п.11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

В провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП № 68629771 про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_2 у розмірі, який обчислено без застосування обмеження максимального розміру, встановленого ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.01.2018 по 31.12.2019.

У відповідності до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2022 по ВП № 68629771 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/12011/21 від 08.02.2022 було закінчене на підставі п.11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до листа ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській обл. ХМУ МЮ № 32650 від 26.06.2026 оригінали виконавчих листів у адміністративній справі № 520/12011/21 від 08.02.2022 разом з Постановами про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2022 по ВП № 68629709, № 68629742, № 68629771 були направлені до Харківського окружного адміністративного суду.

У відповідності до листа Харківського окружного адміністративного суду № 05-23/20645/2026 від 09.07.2026 оригінали виконавчих листів у адміністративній справі № 520/12011/21 від 08.02.2022 до Харківського окружного адміністративного суду не надходили.

Таким чином, оригінали виконавчих листів у адміністративній справі № 520/12011/21 від 08.02.2022 були втрачені при пересилці документів від ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській обл. ХМУ МЮ до Харківського окружного адміністративного суду.

13.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 заяву про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа від 27.07.2026 частково та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у адміністративній справі № 520/12011/21 і видати дублікати виконавчих листів у адміністративній справі № 520/12011/21.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у адміністративній справі № 520/12011/21 за позовом набуло чинності 23.12.2021, строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання у вказаній справі - до 23.12.2024. Проте, оскільки виконавчі листи адміністративній справі № 520/12011/21 були повернуті 15.06.2022, строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання у вказаній справі - до 15.06.2025. Також зазначає, що оскільки закінчення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у адміністративній справі № 520/12011/21 припадає на період дії воєнного стану, вказаний строк переривається та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Посилається на рішення Верховного Суду від 18.07.2024 у справі № 796/198/2018.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без задоволення заяву про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчі листи були втрачені у лютому 2022, в той же час стягувач лише у липні 2026 звернувся з заявою про видачу дублікату виконавчих листів. Тобто, з моменту втрати виконавчих листів пройшло біль ніж чотири роки, що є значним терміном. Інших, поважних причин пропуску строку стягувачем не надано. Також, суд зазначив, що позивач вже звертався до суду з вказаною заявою, яку ухвалою суду залишено без задоволення. З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що заява про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить обов`язковість судового рішення.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Справедливе судове рішення - мета правосуддя. Сенс правосуддя досягається лише тоді, коли рішення суду виконане. У протилежному випадку судове рішення залишається декларативним.

Виконання судових рішень - завершальна стадія судового процесу, яка має своїм призначенням впровадження в життя судового рішення. Тобто під час виконання судового рішення принцип справедливості реалізовується на практиці. На органи державної виконавчої служби покладено обов`язки виконувати судові рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у судових справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Так само й розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у адміністративних справах, є заключним етапом у процесі реалізації захисту порушених прав.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Ця стаття Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного (господарського) процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) стверджує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28.07.1999 в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», рішення від 19.031997 в справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документа, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до підпункту 18.4 підпункту 18 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку;

Отже єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчі листи по адміністративній справі № 520/12011/21 видано 08.02.2022 зі строком пред`явлення до виконання до 24.12.2024.

За правилами частини 1 статті 12 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина 4 ст. 12 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

26.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2.

Положеннями пункту 10-2 розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VIII визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», строки, визначені цим Законом, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, законодавець, запровадивши спеціальне регулювання у пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VIII, забезпечив додаткові гарантії реалізації права на виконання судових рішень в умовах воєнного стану. Переривання перебігу строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, у тому числі й тих, що були продовжені судом, виключає ризик втрати стягувачами можливості примусового виконання рішень суду з причин, які об`єктивно не залежать від їхньої волі.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.03.2023 по справі № 260/2595/22, від 03.08.2023 по справі № 420/10415/22, від 09.09.2025 у справі № 320/8000/21, які враховуються судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи, що в цій справі стягувачем є фізична особа строк, визначений Законом України №1404-VIII, для пред`явлення виконавчого документа до виконання в цій справі становив три роки, до 24.12.2024.

Зважаючи на те, що порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються Законом України № 1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, то у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Суд зазначає, що воєнний стан запроваджений в Україні 24.02.2022 наразі не припинено та не скасовано, отже строки пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану перервалися та на час розгляду заяви стягувача не спливли.

Таким чином, якщо закінчення строку пред`явлення виконавчого документа припало на період воєнного стану, виконавець має приймати такий виконавчий документ до виконання без звернення стягувача до суду за поновленням строку його пред`явлення.

Враховуючи наведені норми права, висновки суду першої інстанції про пропуск строку звернення із заявою про видачу дублікату виконавчого листа є передчасними, оскільки судом не було з`ясовано час перебування виконавчого листа на виконанні. Оскільки, такий строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, переривається.

Колегія суддів звертає увагу на приписи частини третьої статті 242 КАС України, якими закріплено, що обґрунтоване є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зазначене у сукупності з вищенаведеними обставинами свідчить про помилковий підхід суду першої інстанції до вирішення спірного питання, відповідно, суд апеляційної інстанції не може визнати законною і обґрунтованою оскаржену ухвалу суду першої інстанції, оскільки не встановлення дійсних обставин справи, доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, не вжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи.

Тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відхиляючи вимоги апеляційної скарги про необхідність суду апеляційної інстанції постановити рішення про видачу дублікату виконавчого листа, колегія суддів зазначає, що саме суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції може видати дублікат виконавчого листа.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 по справі № 520/12011/21 скасувати.

Справу № 520/12011/21 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко