Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №520/24688/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р. Справа № 520/24688/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 31.03.26 по справі № 520/24688/25

за позовом ОСОБА_1

до Кегичівської селищної ради Харківської області третя особа Харківська обласна військова адміністрація

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Кегичівської селищної ради Харківської області (далі по тексту – Кегичівська СР, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кегичівської селищної ради щодо не проведення підготовки лоту – земельна ділянка в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 27,000 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0387 до земельних торгів та не виставлення права оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом терміном на 49 років загальною площею 27,0000 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0387, для продажу на земельних торгах у формі аукціону на виконання рішення від 29 листопада 2024 року «Про продаж права оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом»;

- зобов`язати Кегичівську селищну раду вчинити дії, спрямовані на підготовки лоту – земельна ділянка в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 27,000 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0387 до земельних торгів, а також організацію та проведення земельних торгів у формі аукціону лоту - земельна ділянка в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 27,000 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0387, на виконання рішення від 29 листопада 2024 року «Про продаж права оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом»;

- стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29000,00 грн (двадцять дев`ять тисяч гривень 00 копійок).

В обґрунтування позову зазначив про допущення Кегичівською СР протиправної бездіяльності щодо не проведення підготовки лоту – земельна ділянка в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 27,000 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0387, до земельних торгів та не виставлення права оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом терміном на 49 років для продажу на земельних торгах у формі аукціону на виконання рішення № 9119 Кегичівської селищної ради LXXXII сесії VIII скликання від 29 листопада 2024 року «Про продаж права оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом» (далі – Рішення № 9119), яке призвело до триваючого порушення права позивача на участь у земельних торгах та укладення договору оренди земельної ділянки і має наслідком недоотримання бюджетом громади грошових коштів за таким договором оренди.

При цьому, зауважив, що Кегичівська СР є повноважним суб`єктом владних повноважень щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, оскільки зазначена земельна ділянка має цільове призначення 10.07 для рибогосподарських потреб (згідно з КВЦПЗД), відноситься до земель водного фонду, а суб`єктом права власності є Кегичівська селищна рада.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі №520/24688/25 серед іншого, прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кегичівської селищнної ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 по справі №520/24688/25 клопотання представника відповідача про залучення третьої особи у справі – задоволено.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Харківську обласну військову адміністрацію (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі №520/24688/25 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Харківська обласна військова адміністрація про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - закрито.

Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року про закриття провадження у справі № 520/24688/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Харківська обласна військова адміністрація про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та передати справу №520/24688/25 на розгляд суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо розгляду даного спору у порядку цивільного судочинства, оскільки не вчинення Кегичівською селищною радою дій з метою організації та проведення земельних торгів лоту земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 27,000 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0387 не призвело до порушення цивільного права позивача (оренди земельної ділянки), а тому спірні правовідносини не мають приватноправового характеру.

Так, у спірних правовідносинах позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо не вчинення ним дій з приводу реалізації владно-розпорядчої функції, зокрема, виставлення права оренди земельної ділянки для продажу на земельних торгах у формі аукціону та здійснення усіх передбачених нормативно-правовими актами дій для організації та проведення земельних торгів лоту, у яких позивач має намір прийняти участь, однак не може це зробити у зв`язку з вищевикладеним. А відтак, даний спір має публічно-правовий характер та підсудний адміністративному суду, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду у цій справі є не рішення, дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а приватний інтерес позивача щодо майбутнього набуття та оформлення права оренди на земельну ділянку для комерційного використання, а тому під час підготовки лотів до проведення земельних торгів Кегичівська селищна рада реалізує права власника земельної ділянки, який відповідно до закону може виступати орендодавцем та, у подальшому є організатором земельних торгів і рівноправним суб`єктом вказаних правовідносин, а тому не має статусу суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що даний спір має приватноправовий характер, а тому не підсудний окружному адміністративному суду та має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з не проведенням Кегичівською СР підготовки лоту - земельна ділянка в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 27,000 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0387 до земельних торгів та не виставлення права оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом терміном на 49 років, для продажу на земельних торгах у формі аукціону на виконання Рішення № 9119, у яких позивач бажав взяти участь з подальшим укладенням відповідного договору оренди.

Колегією суддів встановлено, що 29.11.2024 Кегичівська селищна рада LXXXII сесії VIII скликання, керуючись статтями 12, 17-2, 83, 90, 93, 122-126, 134 137, пунктом 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, статтями 4, 10, 25, 26, 33, 42, 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою ефективного та раціонального використання земель комунальної власності, а також збільшення дохідної частини місцевого бюджету, враховуючи, в тому числі, заяву учасника бойових дій гр. ОСОБА_1 (вхід.№39960/04-16 від 17.10.2024) ухвалила Рішення № 9119, яким вирішила:

1. Включити до переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких підлягає продажу на земельних торгах – земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 27,0000 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0387, для рибогосподарських потреб (КВЦПЗ 10.07).

2. Виставити право оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом терміном на 49 років загальною площею 27,0000 га (у тому числі за угіддями: 26,4222 га – ставки, 0,5778 га землі, які використовуються для технічної інфраструктури), кадастровий номер 6323182500:02:000:0387, для рибогосподарських потреб (КВЦПЗ 10.07), для продажу на земельних торгах у формі аукціону, яка розташована за межами населених пунктів на території Кегичівської селищої ради Харківської області.

3. Затвердити проєкт договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, який пропонується укласти з переможцем земельних торгів у формі аукціону (додається).

4. Переможцю земельних торгів відшкодувати Організатору кошти на підготовку лоту до продажу в сумі, визначеній актом виконаних робіт.

5. Стартовий розмір річної орендної плати встановити на рівні 12% (дванадцяти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

6. Встановити значення кроку торгів в розмірі 1% (один відсоток) стартової орендної плати за земельну ділянку, право оренди якої підлягає продажу на земельних торгах.

7. Уповноважити та доручити селищному голові Антону ДОЦЕНКУ за результатами проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, підписати протокол проведення земельних торгів, укласти договір оренди водного об`єкту від імені організатора проведення земельних торгів – Кегичівської селищної ради Харківської області, а також вживати інших заходів, визначених чинним законодавством України.

Станом на час розгляду справи як у суді першої так і у суді апеляційної інстанцій, вказане Рішення № 9119 відповідачем не реалізовано.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 № 19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності КАС України 01.09.2005 всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 КАС України).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” за визначенням пункту 7 частини першої статті 4 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

На розгляд до адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між певними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретно визначених публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2024 по справі № 380/8791/24 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021 по справі №813/1009/17.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо дії чи рішення суб`єкта владних повноважень вичерпали свою управлінську владну функцію, трансформувалися і насправді набули іншої природи правовідносин, на які правила адміністративного судочинства не поширюються, то у такому випадку адміністративний суд повинен закрити провадження у справі і не вправі розглядати вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке вичерпало свою дію і по суті більше не порушує чиїхось прав чи свобод.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (частини 2 та 2 статті 83 Земельного кодексу України).

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Територіальним громадам селищ належить право комунальної власності, зокрема, на землю (частина перша статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункт «б» статті 80 Земельного кодексу України). Це право вони реалізують безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (пункт «б» статті 80 Земельного кодексу України). Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах).

За змістом статті 135 Земельного кодексу України порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються:

а) продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

б) продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення всіх форм власності;

в) продаж земельних ділянок, прав емфітевзису, суперфіцію на них державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»;

г) передача в суборенду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки.

Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція).

Земельні торги проводяться в електронній торговій системі, адміністратором якої є визначений Кабінетом Міністрів України суб`єкт господарювання державного сектору економіки. Порядок функціонування та адміністрування електронної торгової системи затверджує Кабінет Міністрів України.

Для цілей цього Кодексу терміни «адміністратор електронної торгової системи», «електронний майданчик», «електронна торгова система», «оператор електронного майданчика», «центральна база даних» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна» з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Протокол про результати земельних торгів та договір, що укладається за результатами проведення земельних торгів (крім договору купівлі-продажу земельної ділянки), підписуються за допомогою кваліфікованого електронного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Учасник земельних торгів - це фізична або юридична особа, яка розмістила в електронній торговій системі документи, зазначені в частині сьомій статті 137 цього Кодексу, сплатила реєстраційний та гарантійний внески, зробила закриту цінову пропозицію і відповідно до закону може набувати право власності чи користування земельною ділянкою, виставленою на земельних торгах.

Переможець земельних торгів - це учасник, який подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі якщо ним зроблено щонайменше один крок торгів (крім випадку, встановленого абзацом третім частини п`ятої статті 138 цього Кодексу), у випадках, встановлених частиною сімнадцятою статті 137 цього Кодексу, - учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією за умови, що ним зроблено щонайменше один крок торгів, а в разі однакових цінових пропозицій - учасник, який подав раніше цінову пропозицію, за умови відсутності його відмови від очікування.

Організатором земельних торгів є:

у разі продажу земельної ділянки - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

у разі укладення договору оренди земельної ділянки - особа, яка відповідно до закону може виступати орендодавцем такої земельної ділянки;

у разі укладення договору суборенди земельної ділянки - орендар земельної ділянки;

у разі укладення договору суперфіцію або емфітевзису - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, або особа, якій належить право емфітевзису, суперфіцію;

у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», - державний, приватний виконавець.

Для проведення земельних торгів організатор земельних торгів укладає з оператором електронного майданчика, підключеного до електронної торгової системи, договір про організацію та проведення земельних торгів.

Відповідно до положень статті 136 Земельного кодексу України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель» у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель», крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

е-1) встановлення стартового розміру плати за користування земельною ділянкою на умовах суборенди, що не може бути меншим за розмір орендної плати, визначений договором оренди земельної ділянки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) перелік земельних ділянок або прав на них (із зазначенням кадастрових номерів, площі та їх цільового призначення), які виставляються на земельні торги окремими лотами;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах здійснюється в порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель.

Згідно із приписами статті 137 Земельного кодексу України технічні вимоги до підготовки до проведення та проведення земельних торгів, встановлення та оприлюднення їх результатів, визначення розміру, порядку сплати, повернення реєстраційних, гарантійних внесків учасників та винагороди, що сплачується переможцем аукціону оператору електронного майданчика, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організатор земельних торгів через особистий кабінет публікує в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів, до якого додаються документи та матеріали на лот (документація), що підтверджують виконання вимог, визначених частиною третьою статті 135 і частиною першою статті 136 цього Кодексу.

Документація щодо кожного лота розміщується організатором земельних торгів в електронній торговій системі як окремий електронний документ, підписаний організатором або його представником та складений за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Документація щодо кожного лота після визнання торгів такими, що відбулися, передається організатором земельних торгів переможцю торгів.

Право на земельну ділянку, набуте за результатами проведення земельних торгів, виникає з дня державної реєстрації такого права в порядку, встановленому законом.

Суд вважає за необхідне наголосити, що з урахуванням положень статті 202 Цивільного кодексу України земельні торги (у тому числі і публічні) є правочином, що укладається між організатором та переможцем (одним з учасників) торгів та спрямоване на набуття цивільного права – права власності або користування земельною ділянкою.

Зазвичай земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, після укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки (частина перша статті 138 ЗК України).

Водночас право або інтерес потенційного (майбутнього) учасника правочину, зокрема позивача, може бути порушеним і потребувати судового захисту як під час підготовки лотів до проведення земельних торгів, що забезпечує організатор земельних торгів - особа, яка відповідно до закону може виступати орендодавцем, та і під час укладення правочину з переможцем торгів, за наслідками вчинення дій в процесі здійснення земельних торгів.

З урахуванням вищенаведених норм права та враховуючи, що позивач звернувся до адміністративного суду за захистом свого права на взяття участі у земельних торгах у формі аукціону на виконання Рішення № 9119, яке не реалізовується відповідачем, внаслідок чого ОСОБА_1 не може укласти договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6323182500:02:000:0387 орієнтовною площею 27 га, власником якої є Кегичівська селищна рада, колегія суддів дійшла висновку, що Кегичівська СР у спірних правовідносинах реалізує права власника земельної ділянки, який відповідно до закону може виступати орендодавцем та, у подальшому є організатором земельних торгів, тобто рівноправним суб`єктом вказаних правовідносин, отже не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пункту 10 частини 1 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

При цьому, незгода позивача з процедурою погодження та прийняття рішень, що передбачені законом, не створює підстав для розгляду спору щодо організації та проведення земельних торгів у формі аукціону між органом місцевого самоврядування (як власника земельної ділянки та учасника торгів) та громадянином (що має намір набути право оренди на земельну ділянку комунальної власності) в адміністративному суді, а підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Слід також зауважити, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право та інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатись до іншого суду й отримувати ще одне рішення – це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним.

Таким чином, оскільки позовні вимоги фактично заявлено на захист порушеного, на думку позивача, права на оформлення оренди об`єкта нерухомого майна (земельної ділянки), то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Спір із цих правовідносин з огляду на суб`єктний склад сторін має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі № 520/24688/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій