Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №440/5145/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 р. Справа № 440/5145/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 26.05.26 по справі № 440/5145/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), у якому просив суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 164150004590 від 28.11.2025 року про відмову у призначення пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року № 440/7232/25 від 02.12.2026 вих. № 33256/03-16 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу періоди діяльності ведення підприємницької діяльності з 1994 р. -1996 р., та з 1998 р. по 2003 р. та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , враховуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року № 440/7232/25 з 22.11.2024;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) судовий збір в розмірі 1331,20 грн на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 164150004590 від 28.11.2025, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджено наявність достатнього страхового стажу, а не сплата роботодавцем страхових внесків тягне негативні наслідки саме для нього, а не особи пенсіонера. До того ж, відповідачем у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо трудової діяльності позивача не вжито будь-яких заходів з метою перевірки відповідних відомостей, а покладено тягар негативних наслідків на ОСОБА_1 , що не може вважатись обґрунтованим.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі № 440/5145/26 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 164510004590 від 28.11.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди підприємницької діяльності з 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.11.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі № 440/5145/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки страховий стаж позивача становить 24 роки 1 місяць 3 дні, а з урахуванням періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, за які сплачено страхові внески, незалежно від сплаченого розміру, згідно пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України ”Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” - 26 років 4 місяці 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Крім того, наполягав, що умовою для зарахування страхового стажу та відображення сплати внесків в формі ОК-5 являється наявність звіту про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску та відповідно сплата внесків. У свою чергу, відносно позивача у період з 1994 року по 1996 рік, та з 1998 року по 2003 рік дані про сплату страхових внесків - відсутні.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням зобов`язань, покладених рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 № 440/7232/25, ГУ ПФУ у Вінницькій області правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.

Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Просив врахувати, що ГУ ПФУ під час розгляду справи № 440/7232/25 взагалі не ставило під сумнів періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.2003. Отже, виконуючи рішення суду у справі № 440/7232/25 суб`єкт владних повноважень фактично розширив перелік підстав для відмови та висунув нові зауваження до матеріалів справи, які не були предметом первинної перевірки, що суперечить принципу належного урядування та знецінює суть судового захисту.

Наполягав, що довідкою № 986/3/16-30 від 17.11.2017 підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДФВС у Полтавській області з 02.11.1993, здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, фіксованому патенті та спрощеній системі оподаткування та сплачував страхові внески з 02.11.1993, у тому числі і за спірний період.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №164150004590 від 28.11.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Зазначено, що до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 15.05.1991 по 13.12.1993 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки зазначено неповна підстава внесення записів на прийняття та звільнення;

- період роботи згідно з архівною довідкою від 30.09.2024 № 01-19/68 через відсутність документів про звільнення з роботи;

- період роботи згідно з архівною довідкою від 20.06.2024 № 01-28/113 та згідно з архівною довідкою від 30.09.2024 № 01-19/66, так як неможливо ідентифікувати ПІБ з паспортними даними (скорочено по батькові);

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі №440/7232/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 164510004590 від 28.11.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.11.2024 та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.10.1987 по 07.05.1991, з 15.05.1991 по 13.12.1993, з 01.01.2024 по 30.09.2024, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням зобов`язань, покладених рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі № 440/7232/25 за наслідками повторного розгляду заяви від 22.11.2024 про призначення пенсії за віком, Головним управління прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи у заявника.

У спірному рішенні зазначено, що відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року № 440/7232/25 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 22.11.2024 про призначення пенсії за віком та було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.10.1987 по 07.05.1991, з 15.05.1991 по 13.12.1993, з 01.01.2024 по 30.09.2024 відповідно.

Додатково повідомлено, що на час опрацювання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року № 440/7232/25 у матеріалах електронної пенсійної справи наявні наступні документи: листи про подані декларації про отримані доходи, як фізичної особи підприємця за № 986/3/16-30 від 17.11.2017, видані Шишацьким відділенням Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, №2650/АП/16-31 від 30.04.2024 та № 7408/6/16-31-24-11 від 19.03.2025, видані Головним управлінням ДПС у Полтавській області, про перебування на обліку як фізичної особи-підприємця з 02.11.1993 по 31.01.2025 та систему оподаткування.

Періоди ведення підприємницької діяльності з 1998 рік по 2003 рік згідно з наданими документами містять розбіжності в системі оподаткування. Зважаючи на вищезазначене, для уточнення інформації до Головного управління державної податкової служби у Полтавській області було направлено лист.

Згідно з уточнюючою довідкою від 08.04.2025 № 5338/5/16-31-24-11 за періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.1999 по 30.11.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003, позивач перебував на фіксованому податку. Довідка від 17.11.2017 № 986/3/16-30 містить інформацію про суми сплачених за вищезазначені періоди податки.

Згідно з службовою запискою від 13.02.2025 № 606/05-16 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач зареєстрований як підприємець з 05.11.1993. Щодо інформації щодо сплати внесків зазначено наступне: в 1994-1996рр. та в 1998-2003рр. дані про сплату відсутні, а з січня по грудень 1997р він перебував на загальній системі оподаткування.

Відповідно до вищезазначеного, до стажу роботи позивача було зараховано період підприємницької діяльності за 1997 рік. Підстави для зарахування періодів роботи з 1994 по 1996р та з 1998р по 2003р. відсутні.

Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 164150004590 від 28.11.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та незаконності оскаржуваного рішення, оскільки відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю. За висновком суду, позивач не має відповідати за незбереження відповідачем документів про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов`язкове державне страхування, а доказів наявності заборгованості перед пенсійним органами зі сплати необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності за спірний період, відповідач – пенсійний орган до суду не надав.

Судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про призначення позивачу пенсії, адже адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 22.11.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позову), колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За приписами пункту 1 частини 1статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 12 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно, 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року, 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року, 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року, 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року, 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року, 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року, 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року, 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Таким чином, необхідними умовами для призначення чоловікам пенсії за віком є, зокрема, досягнення 60 років та наявність страхового стажу не менше 31 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досяг 60 років.

У якості підстави для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідачем зазначено про відсутність необхідного страхового стажу, що обумовлено неможливістю зарахування періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 1994 року по 1996 рік, та з 1998 рік по 2003 рік.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону № 1058-ІV визначено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону № 1058-IV (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);

2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно;

3) перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно;

4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5) перебування у довготерміновому відрядженні працівників дипломатичної служби у період з 1 січня 2004 року по 30 квітня 2016 року, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Частинами 1 та 3 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 3 підпункту 2 пункту 2.1 Розділу 2 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Тобто законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Аналіз вищенаведеного дозволяє колегії суддів дійти висновку про те, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2024 по справі № 580/7175/21.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, з 02.11.1993 ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи, фізична особа – підприємець.

Наявними в матеріалах справи довідками ГУ ДФС у Полтавській області від 17.11.2017 №986/3/16-30, від 27.03.2026 № 4760/5/16-31-24-10 підтверджено, що ОСОБА_1 згідно з поданою звітністю за період:

з 1993 по 31.03.1998 - перебував на загальній системі оподаткування, сума чистого доходу за січень-грудень 1993 року, за січень-липень, серпень-жовтень, грудень 1994 року та за січень-жовтень, грудень1995 року, січень-лютий, квітень-грудень 1996 року, січень березень 1998 року становить 0, сплачено фіксований податок у серпні, листопаді 1994 року, березні 1995 року;

з 01.04.1998 по 31.12.2000 перебував на фіксованому патенті, фіксованій сплаті прибуткового податку та сплачував відповідні суми податків;

з 01.01.2001 по 31.12.2003 - сплачував єдиний податок.

Отже, у період з 01.04.1998 по 31.12.2000 позивач мав фіксовані патенти та перебував на фіксованій сплаті прибуткового податку, а з 01.01.2001 по 31.12.2003 сплачував єдиний податок.

Будь-яких доказів наявності заборгованості перед пенсійним органами зі сплати необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності за спірний період, пенсійний орган не надав до суду.

Колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (пункт 4.3 розділу IV Порядку №22-1).

Як установлено пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку № 22-1).

Зміст наведених правових норм свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення чи перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб в установленому порядку.

Водночас рішення за результатами розгляду заяви приймається на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, за наслідком звернення позивача щодо перерахунку чи призначення пенсії за віком працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник вік, необхідний страховий стаж, сприяти такій особі у реалізації права на призначення чи перерахунку її пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків.

При цьому, у разі прийняття рішення про відмову у призначенні чи перерахунку пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, орган, що призначає пенсію, повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв суб`єкт владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Схожі висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 31.01.2025 по справі № 120/8471/23.

У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ГУ ПФУ вживало заходів із перевірки відомостей про ОСОБА_1 , витребувало в уповноважених органів інформацію, необхідну для реалізації покладених на пенсійний орган завдань та сприяло позивачу у одержанні відсутніх документів.

З`ясувавши, що поданих позивачем документів є недостатньо, орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати необхідні документи для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну звірку, однак, таких дій не вчинив.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не вживалось будь-яких дій з метою встановлення відповідності ОСОБА_1 всім критеріям, які дають йому право на призначення пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 164510004590 від 28.11.2025 та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без надання належної оцінки наданих до заяви про призначення пенсії документам, а також за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно пенсійному органу.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені законодавством.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди підприємницької діяльності з 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.11.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі № 440/5145/26 в частині задоволення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій