Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №520/31988/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 р.Справа № 520/31988/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

представників сторін : позивача - Тімонова С.В., відповідача - Логвінова О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 19.03.26 року по справі № 520/31988/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі по тексту – ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 № 00527312410 про зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ на суму 792725,00 грн.

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 № 00527332410 про донарахування ПДВ на загальну суму 89672, 50 грн, з яких 71738,00 грн - податкове зобов`язання, а 17934,50 грн - штрафні санкції.

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 № 00527322410 про застосування штрафних санкцій за ненадання контролюючому органу оригіналів документів або їх копій при здійсненні податкового контролю у розмірі 1020,00 грн.

- судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 21.11.2025 № 00527312410 про зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ на суму 792725,00 грн, від 21.11.2025 № 00527332410 про донарахування ПДВ на загальну суму 89672, 50 грн, з яких 71738,00 грн - податкове зобов`язання, а 17934,50 грн - штрафні санкції та від 21.11.2025 № 00527322410 про застосування штрафних санкцій за ненадання контролюючому органу оригіналів документів або їх копій при здійсненні податкового контролю у розмірі 1020,00 грн (далі – ППР), оскільки викладені у Акті перевірки від 05.11.2025 № 41891/20-40-24-10-08/ НОМЕР_1 (далі – Акт перевірки) висновки про порушення позивачем вимог ПК України є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

Просив врахувати, що акти про ненадання документів до документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 23.10.2025 № 9271/20-40-24-20-08/ НОМЕР_1 , від 24.10.2025 № 9288/20-40-24-20-08/ НОМЕР_1 , від 27.10.2025 № 9346/20-40-24-20-08/ НОМЕР_1 позивачу у процесі перевірки не пред`являлися, для підписання не надавалися, зауваження чи пояснення до них не запитувалися. Відповідно, ФОП ОСОБА_1 був фактично позбавлений можливості своєчасно висловити свою позицію щодо змісту таких актів, надати додаткові пояснення або повторно подати відповідні документи.

До того ж, Акт перевірки не відповідає вимогам до його змісту, встановленим Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі – Порядок № 727), а саме не містить відображення повного переліку первинних документів, наданих позивачем через Електронний кабінет платника податків, що не може вважатись правомірним.

Крім того, зауважив, що показники податкової звітності позивача, які стали предметом оскарження, вже були попередньо перевірені контролюючим органом у межах обов`язкових камеральних перевірок і фактично визнані ним такими, що відповідають вимогам податкового законодавства. У свою чергу, висуваючи протилежні висновки за результатами спірної документальної перевірки, відповідач сам собі суперечить, чим порушує принципи послідовності, правової визначеності та справедливого здійснення податкового контролю.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 по справі №520/31988/25 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 року по справі № 520/31988/25 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про прийняття оскаржуваного рішення з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з викладенням висновків, що не відповідають обставинам справи, що в силу вимог статті 317 КАС України є підставою для скасування такого рішення та прийняття нового.

Наполягав, що твердження відповідача про ненадання позивачем первинних документів у повному обсязі не відповідають дійсності, адже апелянт, діючи як добросовісний платник податків, жодним чином не ухилявся від виконання обов`язків, передбачених статтею 16 та статтею 85 ПК України, а на всі вимоги ГУ ДПС у Харківській області ФОП ОСОБА_1 послідовно надавалися документи через електронний кабінет, а саме: 27.10.2025, 28.10.2025, 03.11.2025 та 04.11.2025, які були прийняті та зареєстровані відповідачем. Отже, з боку позивача не було зазначено жодної відмови у наданні документів; необхідність додаткового часу була зумовлена виключно великим обсягом запитуваної інформації та потребою у зборі повного пакету документів для забезпечення об`єктивної перевірки. Таким чином, до моменту складення та підписання Акта перевірки (який датований 05.11.2025), ФОП ОСОБА_1 надіслав контролюючому органу повний пакет первинних документів, що підтверджують показники декларації.

Окремо апелянт наголосив, що оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень проігнорував документи, надані позивачем через Електронний кабінет, такі були надані безпосередньо до суду та долучені до матеріалів справи, які у сукупності підтверджують правомірність формування податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ.

Інші доводи аналогічні викладеним у позовній заяві.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Зауважив, що питання, які підлягали з`ясуванню під час проведення документальної перевірки, за наслідком якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не були предметом дослідження у зв`язку з поданням позивачем податкових декларацій за попередні періоди, що виключає суперечність висновків вказаної перевірки.

З огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки не надав контролюючому органу у повному обсязі первинні документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки за період жовтень 2023 року – серпень 2025 року, зокрема: ВМД та інвойси до них; рух коштів суцільним порядком по розрахунковим рахункам, контролюючий орган позбавлений можливості підтвердити достовірність залишків товарно-матеріальних цінностей, здійснити співставлення даних обліку придбаних ТМЦ платника з фактичними залишками та визначити їх.

Також, ФОП ОСОБА_1 взагалі не було надано до перевірки такі ВМД: №24UA807200016275U2 від 05.11.2024; № 24UA807200018152U6 від 09.12.2024; № 24UA807200018156U2 від 10.12.2024; № 24UA807200018815U6 від 23.12.2024; № 24UA807200018827U9 від 23.12.2024; № 24UA807200018854U5 від 23.12.2024.

Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_1 не надано документи у запитуваному обсязі для проведення перевірки (ВМД та рух коштів з оплати ПДВ по ВМД), у тому числі, у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної податкової інформації щодо задекларованих платником сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

У клопотанні від 29.06.2026 представник відповідача просив долучити до матеріалів справи документи, надані ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС.

Представником позивача надано пояснення від 02.07.2026, в яких зазначено, що відповідач має доступ до митних декларацій. Митна та податкова служби України обмінюються даними в електронному вигляді, що дозволяє податківцям бачити повну інформацію про всі імпортно-експортні операції, товари та їхню митну вартість, що підтверджується наказом Міністерства фінансів України № 286 від 10.06.2020.

У поясненнях від 17.08.2026 представник відповідача повторно навів інформацію щодо документів, наданих ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС.

Представник позивача у поясненнях від 19.08.2026 переконував, що суму від`ємного значення з податку на додану вартість відповідно до податкової декларації з ПДВ за серпень 2025 року (від 19.09.2025 № 9286997810) у розмірі 792725 грн сформовано за рахунок періоду виникнення від`ємного значення за грудень 2024 року та серпень 2025 року, про що зазначено у Додатку № 2 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до податкової декларації за серпень 2025 року (від 19.09.2025 № 9286997810), а не за період жовтень 2023 року - серпень 2025 року, як зазначено у запиті № 56349/6/20-40-24-10-14 від 23.10.2025 та наказі ГУ ДПС у Харківській області № 4699-п від 22.10.2025.

Представником позивача надано додаткові пояснення від 25.08.2026, в яких вказано, що відповідно до податкової декларації з ПДВ за серпень 2025 року від 19.09.2025 №9286997810 та Додатка № 2 до неї «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», сума від`ємного значення у розмірі 792 725 грн була сформована за рахунок операцій, здійснених саме у грудні 2024 року. Таким чином, вже з податкової звітності ФОП ОСОБА_1 , яка була предметом дослідження контролюючого органу, чітко та однозначно вбачається походження суми від`ємного значення, правомірність визначення якої підлягала перевірці. Відповідний показник не формувався поступово протягом усього періоду з жовтня 2023 року по серпень 2025 року та не є сукупним результатом усіх господарських операцій, здійснених платником у межах цього періоду. Його формування пов`язане з конкретними господарськими операціями грудня 2024 року, насамперед з операціями з імпорту товарів на митну територію України та сплатою ПДВ при їх митному оформленні. При цьому серпень 2025 року є звітним періодом, за який ФОП ОСОБА_1 була подана податкова декларація та в якій було відображено відповідну суму від`ємного значення. З огляду на зазначене, предметом документального дослідження перевірки були насамперед господарські операції грудня 2024 року, які безпосередньо зумовили виникнення відповідного податкового кредиту та, як наслідок, формування від`ємного значення, відображеного у подальшому у декларації з ПДВ за серпень 2025 року.

Щодо ненадання ФОП ОСОБА_1 вантажних митних декларацій, зазначив, що у грудні 2024 року всі митні оформлення здійснювалися в електронній формі через систему електронного декларування. Відповідно паперових примірників вантажних митних декларацій (далі – ВМД), які могли б бути надані контролюючому органу у вигляді паперових документів, у ФОП ОСОБА_1 не існує. Однак, така обставина не унеможливлювала підтвердження відомостей, які були відображені у ВМД, оскільки останні були оформлені митним органом в установленому порядку та містяться у відповідних інформаційних системах митних органів, до яких є доступ у контролюючого органу.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 не приховував відповідні митні операції та не заперечував їх здійснення. Навпаки, у наданих контролюючому органу поясненнях було прямо зазначено про здійснення у грудні 2024 року п`яти імпортних операцій та наведено реквізити кожної відповідної ВМД, а також суми ПДВ, сплаченого при митному оформленні. Крім того, ФОП ОСОБА_1 були вжиті заходи для отримання та надання контролюючому органу електронних копій відповідних митних декларацій. Враховуючи технічні проблеми з роботою сервера, можливість їх вивантаження з Єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» була отримана лише 03.11.2025 та 04.11.2025, після чого відповідні документи були передані до ГУ ДПС у Харківській області.

Додатково зауважив, що факт ввезення відповідного товару був підтверджений не лише інформацією з митних документів, а й безпосередньо результатами інвентаризації, проведеної за ініціативою самого контролюючого органу. Так, працівниками ГУ ДПС у Хмельницькій області було встановлено фактичну наявність на складі товарно-матеріальних цінностей, характеристики яких відповідали даним митного оформлення.

Вважав, що твердження контролюючого органу про ненадання ФОП ОСОБА_1 банківських виписок також зроблено без урахування фактичного предмета перевірки та конкретного походження суми від`ємного значення, правомірність визначення якої підлягала перевірці. Відповідно до Додатка № 2 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2025 року сума від`ємного значення у розмірі 792 725 грн була сформована за рахунок операцій, здійснених у грудні 2024 року. Відтак, саме господарські операції, пов`язані з придбанням та імпортом товару, його митним оформленням, сплатою ПДВ та інших платежів, а також доставкою товару, мали безпосереднє відношення до формування відповідного податкового кредиту. На підтвердження зазначених операцій ФОП ОСОБА_1 були надані до ГУ ДПС у Харківській області банківські виписки, які підтверджують сплату всіх митних платежів у грудні 2024 року, проведення розрахунків за валютними контрактами за товар, отриманий у межах відповідних імпортних операцій, а також оплату транспортних витрат, пов`язаних із постачанням такого товару. Вказані документи були надані контролюючому органу листом №86952/6/ЕКП/53 від 27.10.2025, що спростовує доводи про їх відсутність.

Контролюючий орган також надав пояснення від 26.08.2026, в яких наведено перелік документів, які не були долучені стороною позивача до матеріалів позову.

У запереченнях від 27.08.2026 відповідач повідомив, що основним чинником формування ФОП ОСОБА_1 від`ємного значення з ПДВ за серпень 2025 року у сумі 792 725 грн стало віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 17 468 520 грн за операціями з придбання імпортованого товару, здійсненими не у одному, а у десяти окремих звітних періодах: жовтень 2023 року (2 301 162 грн з товару на 11 505 809 грн), листопад 2023 року (755 322 грн з 3 776 610 грн), грудень 2023 року (2 626 185 грн з 13 130 925 грн), січень 2024 року (1 786 462 грн з 8 932 310 грн), березень 2024 року (1 306 146 грн з 6 530 730 грн), квітень 2024 року (2 736 849 грн з 13 684 246 грн), червень 2024 року (1 170 577 грн з 5 852 884 грн), серпень 2024 року (1 043 803 грн з 5 219 017 грн), листопад 2024 року (1 805 537 грн з 9 027 685 грн) та грудень 2024 року (1 936 477 грн з 9 682 383 грн). Таким чином, частка операцій грудня 2024 року у загальній сумі податкового кредиту, за рахунок якого сформовано спірне від`ємне значення, становить лише 1 936 477 грн, тобто трохи більше 11 % від загальної суми 17 468 520 грн. Решта 15 532 043 грн (майже 89 %) податкового кредиту, покладеного в основу спірного показника, сформована за рахунок операцій дев`яти інших звітних періодів — з жовтня 2023 року по листопад 2024 року включно.

На переконання відповідача, доводи представника позивача про те, що контролюючому органу нібито заборонялося вимагати надання вантажних митних декларацій та банківських виписок, оскільки відповідна інформація мала міститися в інформаційних системах державних органів (пункт 20.3 статті 20 Податкового кодексу України), не заслуговують на увагу, так як теоретична наявність відомостей про митне оформлення в електронних системах державних органів не звільняє платника податків від обов`язку, встановленого пунктом 44.1, пунктом 85.2 статті 85 ПК України — самостійно зберігати та надавати контролюючому органу первинні документи на підтвердження задекларованих показників податкового обліку. Обов`язок доказування правомірності податкового кредиту в межах податкового контролю покладається на платника податків, а не на контролюючий орган шляхом самостійного пошуку та вибірки необхідних відомостей з різнорідних інформаційних ресурсів під час п`ятиденної виїзної перевірки.

Так само, Акт інвентаризації товарних залишків не спростовує висновків перевірки щодо непідтвердженості податкового кредиту за операціями дев`яти інших звітних періодів. До того ж, актом інвентаризації встановлено наявність товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 488 655,28 грн (без урахування націнки та ПДВ), що становить лише незначну частину від загальної суми імпортованого протягом усього перевіреного періоду товару (понад 87 млн грн за даними Акта перевірки) та жодним чином не охоплює й не підтверджує операції за інші дев`ять звітних періодів (жовтень 2023 — листопад 2024 року), за рахунок яких сформовано майже 89 % спірного податкового кредиту. Крім того, фізична наявність товару на складі підтверджує лише факт його існування станом на конкретну дату, проте, не замінює собою встановленого законом документального підтвердження права на податковий кредит, яким відповідно до пункту 201.12 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є саме митна декларація, а не результати інвентаризаційного опису. Наявність товару на складі не доводить ані дати виникнення права на податковий кредит, ані суми сплаченого при імпорті ПДВ, ані безперервності ланцюга господарських операцій, що мають значення для цілей податкового контролю.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованим у встановленому законом порядку, основним видом господарської діяльності є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД: 45.31). Позивач перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2025 року (від 19.09.2025 № 9286997810), в якій задекларовано від`ємне значення з ПДВ на суму 792725 гривень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.35 і пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з метою контролю за правомірністю визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за серпень 2025 року, яку сформовано за рахунок періоду виникнення від`ємного значення за жовтень 2023 року - серпень 2025 року ФОП ОСОБА_1 , ГУ ДПС видано наказ від 22.10.2025 № 4699-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )» та направлення на перевірку від 23.10.2025 №№ 8927, 8929, 8930, 8932, 8934. Тривалість перевірки згідно з наказом - 5 робочих днів, дата початку - з 23.10.2025. Наказ на перевірку видано та перевірку проведено з дотриманням строків, визначених пунктом 82.2 статті 82, пункту 200.11 статті 200 ПК України.

Засвідчена копія наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 22.10.2025 № 4699-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - ФО-П ОСОБА_1 », запит про надання документів, лист від 23.10.2025 щодо проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, направлення на перевірку від 23.10.2025 були вручені особисто ОСОБА_1 за податковою адресою: АДРЕСА_2 23.10.2025 о 12:00, що засвідчено власноручним підписом ОСОБА_1 про отримання зазначених документів.

Як встановлено судом, під час вручення вищезазначених документів та протягом проведення перевірки від ФОП ОСОБА_1 не надходило до ГУ ДПС у Харківській області будь-яких заперечень, оскаржень щодо терміну перевіряємого періоду, переліку документів у запиті до перевірки, проведення інвентаризації тощо.

Перевірка проводилась з 23.10.2025 по 29.10.2025.

Згідно з наданими матеріалами, документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями в частині завищення від`ємного значення з ПДВ по деклараціям за жовтень 2023 на суму 837 811 грн, листопад 2023 року - 467 315 грн, грудень 2023 року - 1 371 524 грн, січень 2024 року - 2 215 645 грн, лютий 2024 року - 1 211 997 грн, березень 2024 року - 1 419 480 грн, квітень 2024 року - 2 622 496 грн, травень 2024 року - 2 047 208 грн, червень 2024 року - 2 008 551 грн, липень 2024 року - 1 317 522 грн, серпень 2024 року - 1 127 510 грн, вересень 2024 року - 785 440 грн, жовтень 2024 року - 320 537 грн, листопад 2024 року - 1 701 093 грн, грудень 2024 року - 2 769 700 грн, січень 2025 року - 2 502 102 грн, лютий 2025 року - 2 350 234 грн, березень 2025 року - 1 935 785 грн, квітень 2025 року - 1 607 393 грн, травень 2025 року - 1 189 246 грн, червень 2025 року - 1 110 613 грн, липень 2025 року - 864 463 грн, серпень 2025 року - 792 725 гривень;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ, по податку на додану вартість у серпні 2025 року у сумі 71 738 гривень.

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 85.2, 85.4 статті 85 ПК України в частині ненадання первинних документів під час проведення перевірки, що відповідно до вимог ПК України прирівнюється до їх відсутності, оскільки відсутність таких документів не зумовлена їх вилученням правоохоронними органами.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 05.11.2025 № 41891/20-40-24-10 08/3049804733 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) щодо правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за серпень 2025 року, в якій задекларовано від`ємне значення з ПДВ на суму 792725 гривень, сформоване за рахунок періоду виникнення від`ємного значення жовтень 2023 - серпень 2025 року.

Вказаний Акт перевірки вручено ФОП ОСОБА_1 05.11.2025 (Квитанція про доставку документів в Електронний кабінет від 05.11.2025), відповідно до заяви про бажання отримувати документи через Електронний кабінет від 13.11.2023 № 9305741337.

Також, ФОП ОСОБА_1 21.11.2025 за результатами перевірки вручено оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення від 21.11.2025:

№ 00527312410 (Квитанція про доставку документів в Електронний кабінет від 21.11.2025);

№ 00527322410 (Квитанція про доставку документів в Електронний кабінет від 21.11.2025);

№ 00527332410 (Квитанція про доставку документів в Електронний кабінет від 21.11.2025).

Позивач не згоден зі вказаними рішеннями, вважає їх протиправними, не законними, такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість та законність винесених контролюючим органом ППР, оскільки надані платником податку інвойси без ВМД не можуть бути розцінені як належні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій чи формування податкового кредиту, задекларованого ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації з ПДВ за серпень 2025 року від 19.09.2025 № 9286997810 у розмірі 792 72 грн за рахунок періоду виникнення від`ємного значення жовтень 2023 року - серпень 2025 року.

Судом враховано, що ФОП ОСОБА_2 до перевірки не було надано митні декларації, інформації про фактичне відвантаження товару, транспортні документи на поставку товару, умови поставки та підтверджуючі документи про сплату ПДВ при імпорті товару, що не дає можливості підтвердити формування податкового кредиту за період з жовтня 2023 року по серпень 2025 року та суми задекларованого від`ємного значення.

З огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 у порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК Україні під час проведення перевірки у строк з 23.10.2025 по 29.10.2025 не надано у повному обсязі документи за період жовтень 2023 року - серпень 2025 року, які підтверджують ввезення товарів на митну територію України (ВМД, інвойс), сплату податку на додану вартість під час митного оформлення (банківські виписки), а також документи, які б підтверджували операції, які віднесені до господарської діяльності унаслідок чого контролюючий орган позбавлений можливості перевірити здійснення таких операцій, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2025 № 00527322410.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі ПК України).

Також ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За визначенням у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у пункті 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положеннями пункту 187.1. статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

В силу пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За вимогами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Абзацами 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Окрім того, вимоги до підтвердження визначених у податковій звітності даних встановлені також у статті 44 ПК України, відповідно до яких платники податків для цілей оподаткування зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-ХІV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За змістом статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Варто зауважити, що з введенням в дію 03.01.2017 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг» від 03.11.2016 №1724-VІІІ первинний документ лише містить відомості про господарську операцію, однак не підтверджує її.

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

При цьому ПК України та Закон № 996-ХІV не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХІV первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що за відсутності події придбання для використання в оподатковуваних операціях товарів/послуг та, як наслідок, неможливості визначення дати початку їх фактичного використання через відсутність первинних документів, складених відповідно до Закону № 996-ХIV, у платника податку не може виникнути податкове зобов`язання з податку на додану вартість.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 жовтня 2019 року по справі №400/2670/18, від 31.01.2020 по справі № 520/10953/18 та від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегією суддів встановлено, що стверджуючи про завищення ФОП ОСОБА_1 розміру від`ємного значення з ПДВ на суму 792725,00 грн та заниження податкових зобов`язань з ПДВ у серпні 2025 року у сумі 71738 грн ГУ ДПС у Харківській області посилається виключно на ненадання позивачем до перевірки за період з жовтня 2023 року по серпень 2025 року та суми від`ємного значення митних декларацій, інформації про фактичне відвантаження товару, транспортних документів на поставку товару, умов поставки та підтверджуючих документів про сплату ПДВ при імпорті товару, що не дає можливості підтвердити правомірність формування податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2024 року.

Водночас, позивач наполягає, що оскільки суму від`ємного значення з податку на додану вартість відповідно до податкової декларації з ПДВ за серпень 2025 року від 19.09.2025 № 9286997810 у розмірі 792725 грн сформовано за рахунок операцій, вчинених у грудні 2024 року, а не за період жовтень 2023 року - серпень 2025 року, у позивача відсутній обов`язок із надання документів по господарським операціям, вчиненим за жовтень 2023 року – листопад 2024 року, січень 2025 року – липень 2025 року.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2026 № 21 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі – Порядок № 21).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 21 податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація) відповідно до пункту 46.1 статті 46 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» подається контролюючому органу у строки, визначені статтею 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Згідно із підпунктами 1 та 2 пункту 5 Порядку № 21 якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;

якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

При заповненні рядка 19 обов`язковим є подання (Д2) (додаток 2).

При заповненні розділу III декларації «Розрахунки за звітний період» здійснюється обрахунок різниці між сумою податкових зобов`язань за звітний (податковий) період (рядок 9 декларації) та податкового кредиту (рядок 17 декларації) (підпункти 1, 2 пункту 5 розділу V Порядку № 21).

При цьому, до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду включається від`ємне значення попереднього звітного періоду (рядок 16.1 декларації, до якого згідно з підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку № 21 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період).

Порядком № 21 затверджено форму розрахунку суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2), відповідно до якої у таблиці 1 такого розрахунку зазначається :

- звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення (місяць, рік);

- постачальник (індивідуальний податковий номер або умовний індивідуальний податковий номер);

- період складення податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, іншого документа;

- сума;

- ознака від`ємного значення (графа 6), отриманого правонаступником від реорганізованого платника податку;

- сума, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 декларації);

- сума, задекларована до бюджетного відшкодування у декларації за поточний звітний (податковий) період, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України (з графи 6) (рядок 20.2 декларації);

- сума, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації).

Таким чином, при розрахунку різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду враховується увесь обсяг податкового кредиту, зазначений у рядку 17 декларації, до складу якого входить у тому числі сума від`ємного значення попереднього звітного періоду. При заповненні рядків 19, 20.1, 20.2 та 21 декларації обов`язковим є подання до неї додатка 2 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного

У свою чергу, в таблиці 1 Додатку 2 до декларації розшифровується сума від`ємного значення з рядка 19 декларації в розрізі: звітних (податкових) періодів, у яких виникло від`ємне значення; податкових накладних / розрахунків коригування/інших документів, згрупованих по періодах їх складання окремо по кожному постачальнику / покупцю товарів / послуг, за якими сформовано таке від`ємне значення.

Платник податку при заповненні таблиці 1 Додатка 2 до декларації з ПДВ має право самостійно визначати постачальників, за рахунок яких виникла сума від`ємного значення, та періоди виникнення таких сум.

Дослідивши долучений до матеріалів справи розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2025 року, поданої позивачем, колегією суддів встановлено, що у таблиці 1 такого розрахунку зазначено :

- звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення (місяць, рік) – грудень 2024 року;

- постачальник (індивідуальний податковий номер або умовний індивідуальний податковий номер) – 3049804733;

- період складення податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, іншого документа – грудень 2024 року;

- сума – 792725 грн;

- сума, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) – 792725 грн.

Відповідно до квитанції № 2 ГУ ДПС у Харківській області було прийнято податкову декларацію реєстраційний № 9286997810.

Отже, зі змісту вказаної податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2025 року та доданого до неї розрахунку суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) не вбачається іншого періоду виникнення від`ємного значення окрім як грудень 2024 року.

Водночас, Акт документальної перевірки, окрім зазначення періоду виникнення спірного від`ємного значення жовтень 2023 року – серпень 2025 року не містить детального опису фінансово-господарської діяльності платника податків, яка стосується фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, з посиланням на податкову інформацію, яка б підтверджувала, що сума, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) – 792725 грн сформована саме за рахунок господарських операцій за період жовтня 2023 року – серпня 2025 року.

Колегія суддів зазначає, що для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків (у розумінні статті 15 Податкового кодексу) (далі - платники податків) дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - законодавство з єдиного внеску) та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений (далі - Порядок № 727).

Згідно з підпунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку № 727 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку № 727 передбачено, що Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, встановлюються при розгляді наданих платником податків письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини). При цьому, при розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 26 червня 2023 року у справі № 815/6819/14, текст акту перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.

У постанові 14 січня 2025 року у справі № 460/12527/23 Верховний Суд зазначив, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов`язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

У постанові від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24 Верховний Суд виснував, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

За таких обставин, висновки контролюючого органу про те, що сума від`ємного значення з податку на додану вартість відповідно до податкової декларації з ПДВ за серпень 2025 року (від 19.09.2025 № 9286997810) у розмірі 792725 гривень була сформована за рахунок операцій, вчинених у жовтні 2023 року - серпні 2025 року є недоведеними та не відповідають критеріям належної обґрунтованості.

Щодо тверджень контролюючого органу про ненадання платником податку під час проведення документальної перевірки за період з жовтня 2023 року по серпень 2025 року та суми від`ємного значення митних декларацій, інформації про фактичне відвантаження товару, транспортних документів на поставку товару, умов поставки та підтверджуючих документів про сплату ПДВ при імпорті товару, що не дає можливості підтвердити правомірність формування податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що працівниками ГУ ДПС у Харківській області було особисто вручено ФОП ОСОБА_1 23.10.2025 о 12 год 00 хв запит про надання документів від 23.10.2025 № 56349/6/20-40-24-10-14.

27.10.2025, тобто до закінчення проведення перевірки (29.10.2025) позивачем були надіслані відповідачу наступні документи: Міжнародні Контракти, Інвойси, Трудові угоди, Відомості нарахування заробітної плати, CMR, ТТН, Накази, Банківські виписки, Акти виконаних робіт, Рахунки на оплату, Договори, Видаткові накладні, Додаткові угоди до договору, Заяви про приєднання, що були зареєстровані за номерами: № 86950/6/ЕКП/53 від 27.10.2025, № 86952/6/ЕКП/53 від 27.10.2025, № 86960/6/ЕКП/53 від 27.10.2025, №86964/6/ЕКП/25 від 27.10.2025, № 86966/6/ЕКП/53 від 27.10.2025, № 86970/6/ЕКП/53 від 27.10.2025.

28.10.2025, тобто до закінчення проведення перевірки (29.10.2025) позивачем були надіслані : Видаткові накладні, що були зареєстровані за номерами: № 87180/6/ЕКП/53 від 28.10.2025, № 87181/6/ЕКП/53 від 28.10.2025, № 87182/6/ЕКП/53 від 28.10.2025.

03.11.2025 та 04.11.2025, тобто після закінчення проведення перевірки, однак до складення Акту перевірки (05.11.2025) позивачем були надіслані : вантажно митні декларації, що були зареєстровані за номерами: № 88666/6/ ЕКП/53 від 03.11.2025, № 88665/6/ЕКП/53 від 03.11.2025, № 88668/6/ЕКП/53 від 03.11.2025, № 88669/6/ЕКП/53 від 03.11.2025, №88672/6/ЕКП/53 від 03.11.2025; вантажно митні декларації та банківські виписки про сплату митних платежів та про сплату товару за міжнародними контрактами, що були зареєстровані за номерами: № 88704/6/ЕКП/53 від 04.11.2025, № 88962/6/ЕКП/53 від 04.11.2025, №88709/6/ЕКП/53 від 04.11.2025, № 88968/6/ЕКП/53 від 04.11.2025, № 88976/6/ЕКП/53 від 04.11.2025.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на отримання вищевказаних документів від позивача, контролюючий орган їх не врахував та вважав їх такі, що не були надані на вимогу відповідача.

У свою чергу, свідоме ігнорування отриманих від платника податку документів з посиланням на їх відсутність є порушенням процедури прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, що не може вважатись правомірним.

Дослідивши надіслані ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу документи колегією суддів встановлено, що у грудні 2024 ФОП ОСОБА_1 на підставі Контракту № 1 від 18.01.2024 з Qinghe Julong Vehicle Fittings Co., Ltl (китай), Контракту № 1 від 12.09.2022 з Xinjiang Xinue Avto Parts Co., Ltl (Китай), Контракту № 31-08.2023 з Taizhou Win Bright Avto Parts Co., Ltl (Китай), імпортовано продукцію (автомобільні запчастини та комплектуючі до них) на загальну суму 9682383,05 грн без ПДВ.

Сума сплаченого митним органам ПДВ склала 1936476,61 грн, що підтверджено вантажно-митними деклараціями за грудень 2024 року, а саме:

- вантажно-митна декларація № 24UA807200018152U6, оформлена 09.12.2024 (Електронне декларування), відправник - QINGHE JULONG VEHICLE FITTINGS CO., LTD, загальна вартість - 29126,40 доларів США, сума сплаченого митним органам ПДВ – 282881,51 грн (платіжне доручення № 159 від 05.12.2024);

- вантажно-митна декларація № 24UA807200018854U5, оформлена 23.12.2024 (Електронне декларування), відправник - NINGBO ZHENGHONG UNIVERSAL JOINT CO.,LTD, загальна вартість – 76707,81 доларів США, сума сплаченого митним органам ПДВ – 751635,40 грн (платіжне доручення № 179 від 23.12.2024);

- вантажно-митна декларація № 24UA807200018827U9, оформлена 23.12.2024 (Електронне декларування), відправник - Xinjiang Xinye Auto Parts Co., LTD, загальна вартість – 3702,05 доларів США, сума сплаченого митним органам ПДВ – 87818,85 грн (платіжне доручення № 179 від 23.12.2024);

- вантажно-митна декларація № 24UA807200018815U6, оформлена 23.12.2024 (Електронне декларування), відправник - TAIZHOU WIN BRIGHT AUTO PARTS CO., LTD, загальна вартість – 9553,25 доларів США, сума сплаченого митним органам ПДВ – 88896,23 грн (платіжне доручення № 179 від 23.12.2024);

- вантажно-митна декларація № 24UA807200018156U2, оформлена 10.12.2024 (Електронне декларування), відправник - Xinjiang Xinye Auto Parts Co., LTD, загальна вартість – 76528,94 доларів США, сума сплаченого митним органам ПДВ – 725244,62 грн (платіжне доручення № 162 від 09.12.2024, платіжне доручення № 163 від 09.12.2024).

Суми ПДВ у розмірі 1936476,61 грн, сплачені ФОП ОСОБА_1 у грудні 2024 року при ввезенні товару на митну територію України, були відображені в системі Електронного адміністрування податку на додану вартість у повному обсязі, що не спростовується відповідачем.

Банківські виписки, що підтверджують сплату всіх митних платежів за грудень 2024 року, сплату за валютними Контрактами за товар, який отриманий протягом грудня 2024 року та сплату транспортних витрат на постачання цього товару надано до ГУ ДПС у Харківській області листом № 86952/6/ЕКП/53 від 27.10.2025.

Вантажно-митні декларації за грудень 2024 року надані до ГУ ДПС у Харківській області як і за 2023 рік так і за весь 2024 рік листами № 88962/6/ЕКП/53 від 04.11.2025, №88968/8 від 04.11.2025, № 88665/6/ЕКП/53 ВІД 03.11.2025, № 88672/6/ЕКП/53 від 03.11.2025, № 88670/6/ЕКП/53 від 03.11.2025, № 88668/6/ЕКП/53 від 03.11.2025, № 88666/6/ЕКП/53 від 03.11.2025, № 88704/6/ЕКП/53 від 04.11.2025. № 88962/6/ЕКП/53 від 04.11.2025.

Після митного оформлення імпортований товар був доставлений до місця здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та розміщений на складі для подальшої реалізації. Відповідно до наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень, частина товару, ввезеного у грудні 2024 року, у подальшому не була реалізована ФОП ОСОБА_1 у зв`язку зі зниженням попиту на автомобільні запчастини на ринку України. Так, станом на 27.10.2025 частина імпортованого у грудні 2024 року товару фактично перебувала на складі ФОП ОСОБА_1 у сумі 3 488 655,28 грн (без націнки), що відповідає сумі ПДВ у розмірі 697 731,06 грн.

При цьому, наявність фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей із зазначенням їх повного найменування, кількості, вартості та кодів УКТ ЗЕД, які відповідають даним митного оформлення на суму 3 488 655,28 грн (без націнки) у повному обсязі підтверджена Актом інвентаризації від 29.10.2025, складеним працівниками ГУ ДПС у Хмельницькій області та доданим до матеріалів перевірки.

Надаючи оцінку доводам відповідача про ненадання позивачем до перевірки ВМД № 24UA807200016275U2 від 05.11.2024; № 24UA807200018152U6 від 09.12.2024; № 24UA807200018156U2 від 10.12.2024; № 24UA807200018815U6 від 23.12.2024; № 24UA807200018827U9 від 23.12.2024; № 24UA807200018854U5 від 23.12.2024, колегія суддів звертає увагу, що наказом Міністерства фінансів України 10 червня 2020 року № 286 затверджено Порядок взаємодії інформаційних систем Державної податкової служби України та Державної митної служби України щодо обміну інформацією, необхідною для адміністрування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, здійснення контрольних процедур щодо дотримання податкового та митного законодавства (далі – Порядок № 286).

Вказаний порядок встановлює основні вимоги щодо інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційних системами, базами даних, реєстрами, іншими інформаційними ресурсами (далі - інформаційні системи) Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що використовуються для адміністрування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, здійснення контрольних процедур щодо дотримання податкового та митного законодавства.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 затверджено Положення про митні декларації (далі – Положення № 450).

Згідно із пунктом 32 Положення № 450 якщо митне оформлення товарів здійснювалося з використанням електронної митної декларації (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тимчасової митної декларації, періодичної митної декларації, спрощеної митної декларації, додаткової декларації), не пізніше наступного робочого дня після її оформлення така декларація з використанням електронного підпису посадової особи митного органу, яка її оформила, чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, надсилається Держмитслужбою ДПС.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, які поміщені у митні режими, визначені абзацами третім та четвертим пункту 30 цього Положення, з використанням електронного підпису посадової особи Держмитслужби чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, надсилається Держмитслужбою ДПС:

у разі декларування товарів з використанням електронної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, без попереднього оформлення періодичної, спрощеної або тимчасової митної декларації - не пізніше наступного робочого дня після внесення посадовою особою митного органу в пункті пропуску через державний кордон до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, інформації про вивезення товарів за межі митної території України;

у разі декларування товарів з використанням періодичної, спрощеної або тимчасової митної декларації - не пізніше наступного робочого дня після оформлення електронної додаткової декларації на товари, вивезені за межі митної території України на підставі періодичної, спрощеної або тимчасової митної декларації.

Електронна митна декларація, а також повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України надсилаються Держмитслужбою ДПС в узгоджених ними форматах за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України з використанням електронного підпису посадової особи Держмитслужби чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, також надсилається Держмитслужбою у визначені цим пунктом строки декларанту.

В силу пункту 20.3 статті 20 ПК України, контролюючим органам забороняється вимагати від платника податків надання:

інформації, що була отримана контролюючим органом раніше в установленому законом порядку, в тому числі інформації, що міститься та опрацьовується в інформаційних базах, що ведуться відповідно до статті 74 цього Кодексу;

документів, у яких містяться відомості, внесені до відповідних інформаційних баз, що ведуться відповідно до статті 74 цього Кодексу.

За таких обставин, оскільки ВМД № 24UA807200016275U2 від 05.11.2024; № 24UA807200018152U6 від 09.12.2024; № 24UA807200018156U2 від 10.12.2024; № 24UA807200018815U6 від 23.12.2024; № 24UA807200018827U9 від 23.12.2024; № 24UA807200018854U5 від 23.12.2024 були оформлені у електронному вигляді, що сторонами не спростовується, вказані документи на момент перевірки були у розпорядженні у відповідача у електронному вигляді в інформаційно-телекомунікаційній системі, а тому, навіть за умови якщо б спірне від`ємне значення було сформовано за період, на якому наполягає відповідач, ненадання їх позивачем не унеможливлювало контролюючому органу їх вивчення з метою підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту та суми від`ємного значення у спірний період.

Доводи відповідача про ненадання позивачем взагалі до перевірки виписок з банківських рахунках є такими, що не відповідають дійсності, адже виписка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.08.2025 по 31.08.2025 була надана ФОП ОСОБА_1 листом реєстраційний № 86952/6/ЕКП/53 від 27.10.2025, а з АТ «ПУМБ» номер рахунку : НОМЕР_3 з 01.01.2024 по 31.12.2024; з 01.01.2025 по 31.08.2025; номер рахунку: НОМЕР_3 з 01.01.2024 по 31.12.2024; з 01.01.2025 по 31.08.2025; номер рахунку: НОМЕР_3 з 01.12.2024 по 31.12.2024; з 01.08.2025 по 31.08.2025 – листом реєстраційний № 86952/6/ЕКП/53 від 27.10.2025.

Однак, такі документи з незрозумілих причин контролюючий орган не взяв до уваги.

У свою чергу, з огляду на заявлений позивачем період виникнення спірного від`ємного значення та формування податкового кредиту (грудень 2024 року та серпень 2025 року), та не доведення контролюючим органом обставин того, що сума, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) – 792725 грн сформована саме за рахунок господарських операцій за період жовтня 2023 року – серпня 2025 року, ненадання позивачем документів за інший період не може тягнути для нього негативних наслідків у вигляді позбавлення права на від`ємне значення з ПДВ на суму 792725,00 грн, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за ненадання до перевірки документів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в акті перевірки висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу щодо ненадання позивачем до перевірки документів, які спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, враховуючи, що єдиною підставою для винесення оскаржуваних ППР слугувало твердження відповідача про ненадання ФОП ОСОБА_1 документів, що не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів вважає, що ГУ ДПС у Харківській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 21.11.2025 №00527312410, від 21.11.2025 № 00527332410 та від 21.11.2025 № 00527322410, діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, отже, наявні підстави для їх скасування, що зумовлює прийняття рішення про задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не належним чином встановив фактичні обставини у даній справі, що призвело до прийняття невірного рішення, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 по справі № 520/31988/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій про сплату судового збору позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 10601,01 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 10601,01 грн.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду на рівні 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання фізичною особою позову майнового характеру, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 року - 3028,00 грн.

Таким чином, враховуючи ціну позову 883417,50 грн., розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання даного позову, становив 8834,17 грн.

Тобто, позивачем надмірно сплачено суму судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на користь ФОП ОСОБА_1 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 19435,18 грн.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача надмірно сплаченої апелянтом суми судового збору у суду відсутні, оскільки таке питання може бути вирішено в порядку встановленому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327 -329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 по справі № 520/31988/25 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 №00527312410 про зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ на суму 792725,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 №00527332410 про донарахування ПДВ на загальну суму 89672, 50 грн, з яких 71738,00 грн - податкове зобов`язання, а 17934,50 грн - штрафні санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 №00527322410 про застосування штрафних санкцій за ненадання контролюючому органу оригіналів документів або їх копій при здійсненні податкового контролю у розмірі 1020,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Григорія Сковороди, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 19435,18 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складено та підписано 04.09.2026.