Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №520/13108/2020 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р.Справа № 520/13108/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., повний текст складено 30.07.26 року по справі № 520/13108/2020

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області треті особи Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25.03.2026 звернулася до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 КАС України, в якій просить суд установити судовий контроль шляхом :

зобов`язання суб`єкта владних повноважень (боржника) - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Салтівський відділ Державної казначейської служби України Харківської області, Управління державної казначейської служби України у місті Харкові подати звіти про виконання судового рішення у справі № 520/13108/2020 від 01.12.2020, встановити відповідний строк для цього (не заперечую про 30-ть робочих днів).

В обґрунтування заяви позивач зазначила, що наразі рішення суду у справі №520/13108/2020 від 01.12.2020 не виконано. За доводами позивача, невиконання рішення суду протягом п`яти років і трьох місяців є фактом невиконання (неналежного виконання) суб`єктами владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача, тому наявні всі підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 КАС України залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 520/13108/2020 від 01.12.2020 та зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області - подати в 30-ти денний термін, з часу отримання рішення суду про розгляд заяви про встановлення судового контролю, звіт до Харківського окружного адміністративного суду щодо виконання судового рішення у справі № 520/13108/2020 від 01.12.2020 П/520/8471/26.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не надана будь-яка оцінка доводам про невиконання рішення суду в повному обсязі, повторно, не врахований висновок Верховного Суду у справі № 420/177/20 від 01.02.2022. Суд не пропонував відповідачеві надати буть-які пояснення і докази по суті виконання рішення, як то: довідку Казначейства за місцем знаходження установи відповідача про рух коштів на рахунках за певний період, наявність відкритих асигнувань та фінансування за відповідним КФКВ/КПКВ; довідку бухгалтерської служби про плани асигнувань та щомісячні звіти про виконання бюджету (форма 2-д, 4-д); довідку про аналіз виплат за наявності цільових коштів на суддівську винагороду яке було фактичне їх спрямування на інші потреби (виплату премій іншим особам, господарські витрати тощо). Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд не з`ясував, чи виконано судове рішення у повному обсязі; причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також не оцінив ризики, які можуть існувати для мене, як позивача, у випадку невиконання рішення суду. Для з`ясування обставин щодо виконання відповідачем рішення суду при розгляді заяви про встановлення судового контролю, судом не було витребувано у відповідача: відомості щодо надходження рішення Харківського окружного адміністративного суду про виконання рішення від 01.12.2020 в адміністративній справі № 520/13108/2020 на добровільне чи примусове виконання; докази вжиття заходів щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду про виконання рішення від 01.12.2020 в адміністративній справі № 520/13108/2020 в повному обсязі; у разі невчинення дій щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду про виконання рішення від 01.12.2020 в адміністративній справі № 520/13108/2020 - надати відповідні письмові пояснення щодо підстав невиконання зазначеного рішення суду, з доданням до них довідок про фінансово-господарську діяльність.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 520/13108/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, з урахуванням виплачених сум, за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки), без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 520/13108/2020 набрало законної сили : 02.04.2021.

Харківським окружним адміністративним судом 06.05.2021 видано виконавчий лист.

19.05.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком Сергієм Віталійовичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №65444354.

Листом від 08.06.2021 за № 06-15/2034/2021 Територіальне управління державної судової адміністрації України у Харківській області повідомило старшого державного виконавця про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі № 520/13108/2020 за період з травня 2020 по 27.08.2020 включно ТУ ДСА України у Харківській області здійснило розрахунок недотриманої суддівської винагороди судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 . ТУ ДСА України у Харківській області не має правових підстав самостійно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі № 520/13108/2020 та здійснити виплату недоотриманої суддівської винагороди за період з травня 2020 по 27.08.2020 в повному обсязі, оскільки Територіальне управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України. Відповідно до положень Закону України від 05.06.2012 № 4909-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на рівні головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України відкрито бюджетну програму 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів. За таких обставин, виконання рішення суду в повному обсязі можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення в порядку стягнення з вищевказаної бюджетної програми, головним розпорядником бюджетних коштів якої є Державна судова адміністрація України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 задоволено.

Змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 520/13108/2020 та встановлено спосіб виконання рішення, шляхом : стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 115 550.35 грн.

25.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 КАС України, в якій просить суд установити судовий контроль шляхом : зобов`язання суб`єкта владних повноважень (боржника) - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Салтівський відділ Державної казначейської служби України Харківської області, Управління державної казначейської служби України у місті Харкові подати звіти про виконання судового рішення у справі № 520/13108/2020 від 01.12.2020, встановити відповідний строк для цього (не заперечую про 30-ть робочих днів).

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 КАС, суд першої інстанції виходив з того, що до подання відповідної заяви, у 2023 році вже змінено спосіб і порядок виконання судового рішення. Суд не встановив об`єктивних даних, які б свідчили про свідоме невиконання відповідачем судового рішення або про наявність ризику, що без застосування заходів судового контролю рішення суду залишиться невиконаним саме з причин протиправної поведінки відповідача. Сам по собі факт тривалого невиконання рішення суду за відсутності доказів ухилення боржника від його виконання, а також за відсутності доказів наявності у нього бюджетних коштів, достатніх для виконання рішення, не є достатньою правовою підставою для встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Так, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 520/13108/2020 зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, з урахуванням виплачених сум, за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки), без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення:

1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду;

2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон України № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України (далі - КАС України) викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону України № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження.

Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах частин 2 та 3 статті 382-2 КАС України.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

При цьому за змістом норм частини 5 цієї ж статті Кодексу передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Аналізуючи наведені вище процесуальні норми у сукупності, Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення, що стосується виплати заборгованості з пенсії (ухвала від 13.03.2025 у справі № 640/16655/21), висловив позицію про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов`язань у межах відповідної справи. Наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, а також можливість встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення чи зміна способу і порядку його виконання. Будь-якого альтернативного варіанту дій у такому випадку у суду немає.

Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 520/13108/2020, проведено розрахунок недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, відповідно до якого сума до сплати : 115 550.35 грн.

Відомостей про здійснення позивачу фактичної виплати суми заборгованості у розмірі 115 550.35 грн матеріали справи не містять.

Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 520/13108/2020, яке набрало законної сили 02.04.2021, станом на дату подання позивачем заяви про встановлення судового контролю (25.03.2026) залишилося невиконаним у частині виплати суддівської винагороди, з урахуванням виплачених сум, за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 115 550.35 грн.

Колегія суддів зазначає, що положення частини 3 статті 382-3 КАС України передбачають право суду за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у разі неприйняття звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду.

Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу (частина 9 статті 382-3 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 задоволено. Змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 520/13108/2020 та встановлено спосіб виконання рішення, шляхом : стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 115 550.35 грн.

Відтак, станом на момент подання позивачем заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (25.03.2026) резолютивна частина рішення суду від 01.12.2020 у справі № 520/13108/2020 не містила зобов`язань саме щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, оскільки порядок його виконання змінено шляхом стягнення з відповідача заборгованості з виплати нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 115 550.35 грн.

Як наслідок, у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області з 02.10.2023 відсутні зобов`язання з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, з урахуванням виплачених сум, за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки), без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

У розумінні частини 1 статті 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Приписами частин 2, 4 вказаної статті Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» закріплено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Водночас, пунктами 24, 49 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Міністерство фінансів України відповідає за складання Бюджетної декларації та проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, що використовуються для розроблення Бюджетної декларації та проекту Державного бюджету України (частина 2 статті 32 БК України).

Пунктом 9 розділу VI Прикінцевих положень БК України передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) на виконання рішень судів здійснюється з часу встановлення щодо таких видатків бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) або у змінах до них.

Водночас, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Отже, подальше виконання рішення суду у справі щодо стягнення на користь позивача заборгованості з виплати суддівської винагороди урегульовано приписами Закону України № 4901-VI та Порядку № 845 та покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, шляхом безспірного списання таких коштів з рахунків пенсійного органу, тобто, у спосіб та в порядку, які перебувають поза межами контролю Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області - відповідача та не залежать від його дій або бездіяльності.

Суд зазначає, що нормативно-правовими актами не визначено обов`язок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо ведення обліку рішень про стягнення коштів у відповідних реєстрах, надсилання органам казначейства виконавчих листів за такими рішеннями.

Разом з цим, враховуючи, що органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не є органами примусового виконання рішень, контроль за виконанням рішення суду в частині стягнення коштів, яке покладено на органи ДКС України, у такому випадку, не регулюється приписами ст.ст.287, 382, 383 КАС України та здійснюється на загальних засадах у позовному провадженні.

Отже, рішення суду про стягнення з державного органу коштів, у якого відсутня окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду виконується органом казначейства у порядку черговості на підставі виконавчого документу за рахунок виділених коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак, судове рішення в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 115 550.35 грн повинно скеровуватись до органів Казначейства на примусове (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій) стягнення грошових коштів на користь позивача.

Судове рішення про стягнення коштів не покладає на відповідача (боржника) зобов`язань як таких. За відсутності зобов`язання відповідач (боржник) не має про що звітувати суду. Участь боржника у виконанні рішення про стягнення - відсутня. Виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів відбувається шляхом списання коштів з його рахунків органами Державної казначейської служби України.

Зазначене виключає підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт щодо виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача коштів, адже у процедурі виконання рішення суду про стягнення коштів відсутні будь-які дії боржника, про які він навіть гіпотетично міг би звітувати.

Отже, станом на дату подання ОСОБА_1 заяви про встановлення судового контролю (25.03.2026), у відповідача відсутні зобов`язання із здійсненням перерахунку та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, з урахуванням виплачених сум, за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки), без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки виплата суми такої заборгованості відбувається шляхом безспірного списання коштів з рахунків такого органу, тобто у спосіб та порядок, що перебувають поза межами контролю відповідача-суб`єкта владних повноважень та від його дій або бездіяльності не залежать.

За таких обставин, враховуючи те, що на момент подання позивачем заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справи № 520/13108/2020 було змінено порядок та спосіб його виконання, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 по справі № 520/13108/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий