Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №683/1144/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1144/25

Провадження № 22-ц/820/1136/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю прокурора Скрипнюк А.В.,

представників позивача ОСОБА_1 ,

Павліченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області як орган опіки та піклування (далі – Орган опіки та піклування) звернувся до суду з позовом в інтересах дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину.

Орган опіки та піклування зазначив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачі ведуть асоціальний спосіб життя, не працюють, зловживають алкогольними напоями. Також вони не займаються утриманням і вихованням сина, не піклуються про його стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності, зокрема, за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків. 5 квітня 2025 року ОСОБА_3 залишила сина ОСОБА_4 у небезпечних умовах, які могли призвести до тяжких наслідків для його життя та здоров`я, внаслідок чого дитину було поміщено до медичного закладу. Під час медичного обстеження у дитини діагностовано ряд тяжких захворювань. ОСОБА_3 вже позбавлена батьківських прав стосовно трьох своїх дітей. Працівники служби у справах дітей неодноразово попереджали відповідачів про недопустимість ухилення від виконання батьківських обов`язків, однак останні не вжили заходів щодо забезпечення належних умов утримання та виховання дитини.

За таких обставин Орган опіки та піклування просив суд:

позбавити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_4 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь органу опіки та піклування аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі частки від заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття;

стягнути з ОСОБА_3 на користь органу опіки та піклування аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі частки від заробітку (доходу) матері, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року в позові відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання їх малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з покладенням на службу у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свої батьківських обов`язків.

Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять безспірних доказів ухилення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини. Підстави для застосування до відповідачів позбавлення батьківських прав, як крайнього заходу впливу, відсутні. Водночас ОСОБА_2 і ОСОБА_3 необхідно попередити про необхідність зміни ставлення до виховання дитини.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Орган опіки та піклування просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання сина ОСОБА_4 . Відповідачі систематично ведуть асоціальний спосіб життя та зловживають алкогольними напоями, неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності. Мав місце випадок залишення ними дитини в небезпечних умовах, які могли призвести до тяжких наслідків. Зазначені обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, що давало суду підстави для позбавлення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 батьківських прав. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не подали відзив на апеляційну скаргу.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте зробив неправильні висновки з установлених обставин. Крім того, суд неправильно витлумачив норми статті 164 Сімейного кодексу України (далі – СК України), не застосував норми статей 180, 181 СК України, які підлягали застосуванню, та порушив норми статей 81, 89 ЦПК України щодо обов`язку доказування та оцінки доказів.

У зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є батьками малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачі разом із дитиною проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області у справі 683/403/23 ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав стосовно трьох своїх старших дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ведуть асоціальний спосіб життя та зловживають алкогольними напоями, не виконують обов`язки щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , у зв`язку з чим неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності. Крім того, ОСОБА_3 залишала немовля на кілька днів без нагляду.

5 квітня 2025 року ОСОБА_3 під час вживання алкогольних напоїв у місті Старокостянтинові, Хмельницького району, Хмельницької області, залишила сина ОСОБА_4 на сторонніх людей, а тому працівники поліції вилучили дитину та помістили її до медичного закладу.

Під час медичного обстеження у ОСОБА_4 діагностовано: атопічний дерматит у стадії загострення, поширена еритематозно-скавамозна форма, середнього ступеня важкості; гіпотрофія 2-го ступеня (21%); дисплазія кульшових суглобів.

На підставі рішення Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області від 10 квітня 2025 року №128 ОСОБА_8 відібрано у батьків і влаштовано у сім`ю ОСОБА_9 .

Згідно з висновком Органу опіки та піклування від 16 квітня 2025 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не забезпечують належних умов для проживання дитини, не приділяють належної уваги її здоров`ю та розвитку. Перебування дитини в таких умовах становить загрозу для її життя та здоров`я. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стосовно дитини ОСОБА_4 є доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо вимоги про позбавлення батьківських прав

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі – Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім`ї відповідає якнайкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.

Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.

Однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2025 року (справа №147/277/24) виснував, що тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ( стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 листопада 2023 року (справа №1915/2789/2012), у якій зазначено, що при вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне – за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не здійснюють належне утримання та виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , не виявляють піклування про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечують необхідного харчування та медичного догляду дитини.

Така винна поведінка ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свідчить про свідоме нехтування ними своїми батьківськими обов`язками, що становить реальну загрозу для життя та здоров`я дитини.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , що відповідає інтересам дитини.

Суд першої інстанції помилкового керувався тим, що позов Органу опіки та піклування про позбавлення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 батьківських прав є необґрунтованим.

При цьому суд безпідставно не врахував висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав.

б) щодо вимоги про стягнення аліментів

Статтею 27 Конвенції про права дитини унормовано, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як передбачено частиною першою статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені з батька або матері дитини у частці від їх доходу або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом із яким проживає дитина. При цьому розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Водночас, у разі достатності заробітку (доходу) боржника, суд може присудити з нього аліменти у розмірі не меншому, ніж мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину.

При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, визначених статтею 182 СК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не утримують свого малолітнього сина ОСОБА_4 , який перебуває під опікою Органу опіки та піклування і проживає у тимчасовій сім`ї, що є підставою для стягнення з них на користь Органу опіки та піклування аліментів на дитину.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини та норми закону.

При визначенні розміру аліментів апеляційним судом враховано стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платників аліментів.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є здоровими працездатними особами, не працюють та не мають інших утриманців.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений Органом опіки та піклування розмір аліментів на дитину є обґрунтованим.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції застосував неправильно норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову Органу опіки та піклування про позбавлення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 і стягнення з них аліментів на утримання дитини.

Позов Органу опіки та піклування слід задовольнити.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов Органу опіки та піклування (який містив щодо кожного з відповідачів одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру) задоволено, з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути судовий збір: 2 422 грн 40 коп. – за подання позову (3028?0,4?2), 3 633 грн 60 коп. – за подання апеляційної скарги (3028?0,4?2?150%), - а всього по 6 056 грн з кожного.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області як органу опіки та піклування задовольнити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , позбавити батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Старокостянтинова, Хмельницького району, Хмельницької області.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , позбавити батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Старокостянтинова, Хмельницького району, Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце проживання – АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ), на користь Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області як органу опіки та піклування (місцезнаходження – 31100, Хмельницька область, Хмельницький район, місто Старокостянтинів, вулиця Острозького, 41; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 04060766) аліменти на малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 квітня 2025 року та до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце проживання – АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ), на користь Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області як органу опіки та піклування (місцезнаходження – 31100, Хмельницька область, Хмельницький район, місто Старокостянтинів, вулиця Острозького, 41; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 04060766) аліменти на малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 квітня 2025 року та до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце проживання – АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ), на користь держави (одержувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, рахунок UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 6 056 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце проживання – АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ), на користь держави (одержувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, рахунок UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 6 056 гривень судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 4 вересня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

А.М. Костенко

Головуючий у першій інстанції – Андрощук Є.М.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 52