Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №333/1903/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/1903/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/1903/26 Головуючий в 1 інст. Крулікова А.В.

Провадження №33/807/1097/26 Доповідач в 2 інст. Коломаренко К.А.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Вініченко Андрія Юрійовича на постанову Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,

за участі: захисника – адвоката Вініченко Андрія Юрійовича (в режимі відеоконференції)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 липня 2026 року у справі №333/1903/26 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 12 лютого 2026 року о 12 год. 02 хв. по вул. Оріхівське шосе, 14А км. в м. Запоріжжі, керував транспортним засобом Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат позитивний 1.52 проміле, тест 4073. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджено, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення від 12.02.2026 №589959 серії ЕПР1; рапортом співробітника поліції; довідкою бази даних «Інформаційний портал Національної поліції України»; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; результатом тесту № 4073 від 12.02.2026; архівом правопорушень; відеофайлами подій за участю ОСОБА_1 від 12.02.2026, які містяться на DVD-R диску, що знаходиться в матеріалах справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що суддя Крулікова А.В., розуміючи, що ОСОБА_1 не може прийняти участь в судовому засіданні, а його захисник перебуває з законних підстав на лікуванні, враховуючи невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, маючи від нього а його захисника заяви про відкладення справи, фактично позбавила їх права на участь у судовому розгляді справи та наданні пояснень стосовно ситуації, яка є предметом розгляду адміністративної справи №333/1903/26. ОСОБА_1 на момент складання протоколу був діючим військовослужбовцем, який на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення не перебував на території військової частини, проте в порушення законодавства під час оформлення даного адміністративного правопорушення військова служба правопорядку була відсутня, а його огляд, в порушення ч.3 ст. 266-1 КУпАП проводився працівником поліції. Вважає, що винуватість водія у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є недоведеною.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

Одночасно із апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2026 року поновлено строк на апеляційне оскарження постанови судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2026 року.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Вініченко А.Ю. просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених в ній. Зазначав, що ОСОБА_1 на момент складання протоколу відносно нього, як і на момент розгляду справи, є діючим військовослужбовцем, і, хоча не перебував безпосередньо на службі в момент складання протоколу, але мав відповідний статус, а отже протоко відносно нього міг бути складений лише уповноваженим представником ВСП, до кола яких Інспектор поліції, який його зупинив та проводив огляд на стан сп`яніння, не відноситься, а отже всі докази винуватості ОСОБА_1 отримані з порушенням процедури та мають бути визнані неналежними та недопустимими. А за відсутності належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. На питання суду захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Вініченко А.Ю., не наполягав на участі ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно якої, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та дотримання його права на особисту участь під час апеляційного розгляду провадження, забезпечено участь в судовому засіданні його захисника.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 особисто, що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Мотиви прийняття рішення апеляційним судом.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 12 лютого 2026 року о 12 год. 02 хв. по вул. Оріхівське шосе, 14А км. в м. Запоріжжі, керував транспортним засобом Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат позитивний 1.52 проміле, тест 4073. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджено, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 589959 від 12.02.2026 року.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №589959 від 12.02.2026 року, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 12 лютого 2026 року о 12 год. 02 хв. по вул. Оріхівське шосе, 14А км. в м. Запоріжжі, керував транспортним засобом Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат позитивний 1.52 проміле, тест 4073. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджено, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

- в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду на стан сп`яніння позитивний, 1,52 проміле, тест №4073;

- у роздруківці результатів тестування на алкоголь за допомогою технічного приладу Alcotest 6820, результат: 1,52 проміле;

- у довідці згідно бази даних «Інформаційний портал Національної поліції України», згідно якої ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 19.01.2023 року, повторності за статтею 130 КУпАП немає;

- на оптичному носії інформації з відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Зазначені докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Б. Гетьмана, згідно з яким, останній доповідає, що під час несення служби в Космічному районі в складі екіпажа «БП 3-12» сумісно зі старшим сержантом поліції Ципляковим М.М., старшим лейтенантом поліції Рощупкіним А.Л., старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , 12.02.2026 року о 21:50 годині за адресою: м. Запоріжжя, шосе Оріхівське, буд. 14-А, було зупинено транспортний засіб X-TRAIL, н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 , командир відділення, молодший сержант, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного пристрою «Alcotest Drager 6820», результат позитивний – 1,52 проміле, тест №4073 від 12.02.2026 року. З результатом згоден. На гр. ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1 №589959 за ст. 130 КУпАП. Подія фіксувалась на боді-камеру №474866.

Надаючи оцінку рапорту як доказу який міститься в матеріалах справи апеляційний суд зауважує, що згідно з позицією Верховного Суду рапорт поліцейського є лише внутрішнім службовим документом, а не самостійним, незалежним та беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Рапорт не підтверджує факт порушення, якщо не підкріплений іншими доказами, зокрема відеозаписами чи показаннями свідків, оскільки поліцейський є зацікавленою особою, як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі.

Рапорт інспектора поліції в даному випадку підкріплений іншими доказами, з якими повністю узгоджується, та підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки саме сукупністю досліджених доказів, зокрема й рапортом, поза розумним сумнівом доведено винуватість останнього.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було відкладено судове засідання, призначене на 23 липня 2026 року за клопотанням захисника та розглянуто справу у відсутність ОСОБА_1 та захисника Вініченко Андрія Юрійовича за наявності підстав для цього, апеляційний суд враховує таке.

Апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і доводами апеляційної скарги не спростовується, що в судові засідання суду першої інстанції ані ОСОБА_1 , ані його захисник – адвокат Вініченко А.Ю. протягом строку перебування справи на розгляді в суді першої інстанції, тобто протягом п`яти місяців (справа надійшла до суду 19.02.2026, розглянута – 23.07.2026), жодного разу не з`явились. 30.03.2026 на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи № 333/1903/26, призначеної на 30.03.2026 о 14 год. 00 хв., у зв`язку із знаходженням на військовій службі. 06.05.2026 на адресу суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Вініченка А.Ю. про відкладення розгляду справи № 333/1903/25, призначеної на 06.05.2026 об 11 год. 00 хв., у зв`язку із зайнятістю представника в іншому кримінальному провадженню. Також, 06.05.2026 захисник ОСОБА_1 - адвокат Вініченко А.Ю. подав клопотання про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, з якими захисник ознайомився більше ніж через місяць, а саме 10.06.2026 року. Окрім цього, 06.05.2026 надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи № 333/1903/25, призначеної на 06.05.2026 об 11 год. 00 хв., у зв`язку із неможливістю прибути до суду без дозволу військової частини. Судом першої інстанції було направлено повістку про виклик ОСОБА_1 на адресу Міністерства оборони України для повідомлення останнього за місцем проходження військової служби відповідно до його клопотання, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про отримання поштового відправлення. В судове засідання призначене на 23.06.2026 представник ОСОБА_3 адвокат Вініченко А.Ю. та ОСОБА_1 до суду не з`явилися, судове засідання відкладено на 23.07.2026 на 11 год. 00 хв. 22.07.2026 на адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Вініченка А.Ю. про відкладення розгляду справи № 333/1903/25, призначеної на 23.07.2026 об 11 год. 00 хв., у зв`язку з перебуванням захисника на лікарняному. ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 23.07.2026 об 11 год. 00 хв., не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник повинен демонструвати готовність брати участь на всіх етапах провадження, які стосуються його безпосередньо, утримуватися від дій, спрямованих на затягування розгляду справи, та максимально використовувати засоби національного законодавства для прискорення процедури розгляду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, що також випливає з практики Європейського суду з прав людини. Відтак особа, звертаючись до суду або беручи участь у судовому провадженні, зобов`язана дотримуватися вимог процесуального законодавства.

Із матеріалів справи випливає, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 неодноразово призначалася судом першої інстанції до судового розгляду, також була відкладена у зв`язку з необхідністю ознайомлення сторони захисту з матеріалами справи на підставі заяви захисника від 06.05.2026 року. При цьому захисник реалізував своє право на ознайомлення більш ніж через місяць, а саме 10.06.2026 року.

При цьому апеляційний суд враховує, що судові засідання у справі були призначені 30.03.2026, 06.05.2026, 23.06.2026, 23.07.2026, тобто з достатнім інтервалом між засіданнями для підготовки до судових засідань учасниками справи, в тому числі і для підготовки письмових пояснень/заперечень у разі неможливості особисто з`являтися в судові засідання.

Відмовляючи у задоволенні клопотання захисника про відкладення судового засідання, суд першої інстанції вірно врахував, що ОСОБА_1 не повідомив причину неможливості брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, жодних доказів щодо знаходження у військовій частині на момент розгляду справи чи участі у виконанні бойових завдань і тривалості перебування в місці цих завдань не надано, а перебування захисника на лікарняному не перешкоджає особі, яка притягається до адміністративної відповідальності прибути до судового засідання, для особистої участі або залучити іншого захисника для участі у судовому засіданні.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).

Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Врахувавши, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у розгляді справ зазначеної категорії не є обов`язковою, а також, що захисник мав можливість завчасно з 10.06.2026 (дата ознайомлення захисника з матеріалами справи) по 23.07.2026 (дата розгляду справи) та надати відповідні заперечення з доказами, спрямованими на захист ОСОБА_1 щодо не притягнення його до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про можливість здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та захисника Вініченка А.Ю.

Апеляційний суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні особи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на викладене, а також з урахуванням того, що положення ст. 268 КУпАП не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апеляційна скарга не містить спростувань висновків суду першої інстанції в частині встановлення вини ОСОБА_4 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а зводиться до аргументів щодо допущення, на думку захисника, процесуальних порушень судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Апеляційний суд також зауважує, що процесуальні права ОСОБА_1 були в повній мірі забезпечені під час розгляду справи в апеляційному суді, до якого захисником подано апеляційну скаргу, під час розгляду якої ОСОБА_1 та захисник Вініченко А.Ю. мали безперешкодне право брати участь в судовому засіданні, захисник таким правом скористався. Надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.

В свою чергу, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено обов`язкового скасування прийнятої в справі постанови через розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що, на думку захисника, призвело до порушення права особи давати пояснення, подавати докази та заяви.

Сам по собі факт розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не свідчить про порушення прав особи. Вирішальним є те, чи було особі забезпечено реальну можливість користуватися правовою допомогою та належним чином підготуватись до захисту своїх інтересів.

Апеляційний суд ставиться критично до доводів апелянта про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння мав бути проведений представниками військової служби правопорядку, з огляду на те, що правопорушник є військовослужбовцем, з огляду на таке.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Так, аналізуючи зміст п.39 ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд підкреслює, що вказані у даній нормі права уповноважені посадові особи не наділені повноваженнями складати протокол про передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення, вчинення якого, з-поміж іншого, інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10 – 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.

Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури.

Крім того, згідно із ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Інкриміноване ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

Чинне законодавство не містить норми щодо проведення огляду на стан сп`яніння саме водія транспортного засобу або складання адміністративних матеріалів стосовно військовослужбовців за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху представниками військової служби правопорядку.

Отже протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі досліджених доказів, наданих органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності. Висновки суду ґрунтуються на позитивній оцінці наявних у справі доказів, які підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Наведені у постанові мотиви є результатом виконання судом обов`язку щодо всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів і перевірки обставин справи, що відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.

Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

У процесі доказування вини доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки — дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП, суддя

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Вініченко Андрія Юрійовича на постанову Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду К.А. Коломаренко