Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №317/2958/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/2958/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/2958/26 Головуючий у 1 інст. Каряка Д.О.

Провадження № 33/807/1051/26 Доповідач у 2 інст. Клименко Л.В.

Категорія – ст. 173 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , потерпілого – ОСОБА_2 , розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 26 травня 2026 року, якою у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 680200 від 19.05.2026 року, ОСОБА_1 , 26.04.2026 р. близько 12 години 00 хвилин, знаходячись біля автодороги Нікопольське шосе, виражався нецензурною лайкою в сторону гр. ОСОБА_2 , внаслідок чого порушував громадський порядок і спокій громадян, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 173 КУпАП.

Суддя на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статті.

В обґрунтування скарги зазначає, що рішення суду про закриття провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є передчасним. Суд не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх матеріалів справи, не надав належної правової оцінки доказам у їх сукупності та безпідставно відхилив докази, які підтверджують події адміністративного правопорушення.

Вказує, що суд не забезпечив участі потерпілого у розгляді справи. Він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у зв`язку з чим був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні, надати суду свої пояснення щодо обставин події, заявити клопотання, надати додаткові докази, поставити запитання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також висловити свою позицію щодо всіх обставин справи.

Такі обставини, на думку апелянта, свідчать про істотні порушення принципів змагальності сторін, рівності учасників судового процесу та права особи бути вислуханою судом, що є складовою права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зауважує, що долучений до матеріалів справи відеозапис фактично розпочинається о 12 годині 20 хвилин, тоді як за протоколом подія мала місце близько 12 години 00 хвилин, адже в протоколі зазначений лише орієнтовний час вчинення правопорушення, а сам по собі відеозапис відображає весь перебіг конфлікту від його початку до його завершення.

Наголошує що суд першої інстанції також не надав належної оцінки поясненням потерпілого, які наявні в матеріалах справи, надавши перевагу поясненням ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що в мотивувальній частині постанови суд зазначив, що матеріали справи не підтверджують того, що подія відбулась в громадському місці. Однак, на переконання потерпілого, суд не дослідив характер місця події, яким є автодорога «Нікопольське шосе», не встановив, чи є воно відкритим для вільного доступу громадян та не навів мотивів, з яких дійшов висновку про відсутність ознак громадського місця.

Вказує, що судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про відсутність адміністративного правопорушення, а застосування п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є передчасним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Разом з тим, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови.

Виходячи зі змісту клопотання, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у зв`язку з чим був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні, не отримував жодного повідомлення про результати розгляду справи.

Зазначає, що 15 липня 2026 року під час самостійного моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень йому стало відомо про існування постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 26 травня 2026 року.

Заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 680200 від 19 травня 2026 року, ОСОБА_2 визнано потерпілим. З постанови суду першої інстанції слідує, що вказане судове рішення прийнято 26 травня 2026 року, в день надходження вказаної справи до суду. Разом з тим, судовий розгляд здійснювався виключно за участі особи, у відношенні якої складений зазначений вище протокол без виклику потерпілого. Окрім того, матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення ОСОБА_2 про місце і час проведення судового засідання, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що в даному випадку строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню. Поновлення строку на апеляційне оскарження в даному випадку сприятиме забезпеченню принципу змагальності.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, ОСОБА_1 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний, керуючись вимогами ст. 280 КУпАП, з`ясувати в першу чергу чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Вирішуючи питання за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, апеляційний суд зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, з`ясуванні всіх обставин та є обґрунтованими, виходячи з такого.

Так, у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 680200 від 19 травня 2026 року, ОСОБА_1 ставилося в провину вчинення протиправних дій, відповідальність за які передбачена диспозицією ст. 173 КУпАП, а саме виражання нецензурною лайкою 26.04.2026 р. близько 12 години 00 хвилин біля автодороги Нікопольське шосе в сторону ОСОБА_2 , внаслідок чого був порушений громадський порядок і спокій громадян.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП суду першої інстанції надано: рапорт працівника поліції від 05.05.2026 року, заява ОСОБА_2 про скоєння адміністративного правопорушення № 1152/02-28 від 01.05.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_2 , яка містять посилання на його заяву від 01.05.2026 року, відеозапис події.

Закриваючи провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що вказують на ознаки вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не підтверджено вчинення останнім дій, які утворюють об`єктивну сторону вказаного правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Диспозиція статті 173 КУпАП України передбачає, що об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

Об`єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об`єктивної сторони є місце вчинення правопорушення – громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо.

Так, зі змісту заяви про скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_2 № 1152/02-28 від 01.05.2026 року, яка адресована начальнику Відділу поліції № 6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, слідує, що місцем вчинення протиправного діяння визначено межу між автомобільною дорогою Нікопольське Шосе та земельною ділянкою з кадастровим номером 23221835500:15:001:0454.

З письмовим пояснень ОСОБА_1 слідує, між ним та ОСОБА_2 стався черговий конфлікт з приводу оброки земельної ділянки.

З продемонстрованого відеозапису події зафіксований факт вживання ОСОБА_1 нецензурної лайки в бік іншої особи, яка здійснювала запис його поведінки за допомогою мобільного телефону. При цьому, ОСОБА_1 перебуває в салоні транспортного засобу, який припаркований на відкритій ділянці місцевості поблизу автомобільної дороги.

Аналізуючи наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вказаними доказами об`єктивно не доведена вина ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

В той же час, як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній постанові, об`єктивна сторона правопорушення за ст. 173 КУпАП полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленню до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме – громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони (Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22 вересня 2005 року № 2899-ІV).

З матеріалів провадження не вбачається, що події, які відображені в протоколі, відбувались у громадському місці, оскільки мали місце на межі між земельною ділянкою та автомобільною дорогою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду, адже з долучених до матеріалів справи доказів не встановлено, що ОСОБА_1 вчинено дрібне хуліганство, зокрема нецензурна лайка в громадських місцях, що у свою чергу вказує на відсутність одного з елементів об`єктивної сторони – місця вчинення правопорушення – громадського місця, що підтверджується поясненнями наданими ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої, поясненнями ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні апеляційної інстанції, а також відеозаписом, який містяться на оптичному диску, з яких вбачається, що мала місце саме конфліктна ситуація, яка виникла між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в свою чергу ОСОБА_1 не мав на меті своїми діями порушити громадський порядок.

З наведеного встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують тривалі неприязні відносини, а конфлікт носить побутовий характер.

Таким чином, оскільки відсутній умисел на порушення громадського порядку, а тому не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Окрім того, апеляційний суд також критично ставиться до доводів ОСОБА_2 про невідповідність часу вчинення адміністративного правопорушення, який зазначений в протоколі та який відображений на відеозаписі події, оскільки посилання на зазначені обставини є такими, що нездатні спростувати правильність висновків суду першої інстанції про відсутність одного з елементів об`єктивної частини адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП – висловлювання нецензурної лайки саме в громадському місці.

З огляду на викладене, суд дослідив всі докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

У апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без врахування всіх фактичних обставин справи.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, встановлено не було.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 26 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 26 травня 2026 року, якою провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Л.В. Клименко