Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №331/3131/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 331/3131/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/3131/26 Головуючий в 1 інст. Скользнєва Н.Г.

Провадження №33/807/1092/26 Доповідач в 2 інст. Коломаренко К.А.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Євсюкова Федора Борисовича на постанову Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 червня 2026 року у справі №331/3131/26 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 01 квітня 2026 року о 13 годині 24 хвилин в м. Запоріжжі, вул. Першотравнева, 2 «б», керував транспортним засобом Volkswagen Bora, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився під час безперервної відеофіксації. Від керування ТЗ відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються фактичними даними протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 623967 від 01.04.2026 року в сукупності з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого слідує, що у водія ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки наркотичного сп`яніння: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; рапортом працівника поліції; довідкою інспектора відділу адміністративної практики патрульної поліції в Запорізькій області, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має, посвідчення водія НОМЕР_2 ; відеозаписом подій, з якого слідує, що 01.04.2026 року в ході спілкування з водієм ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовився, проти складання протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України не заперечував, які узгоджуються з обставинами, вказаними в протоколі та долучені до матеріалів справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу (яку до першого судового засідання було доповнено), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на наступні обставини.

1.Суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на участь у справі та права на захист, а саме розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його адвоката, поштові конверти з судовими повістками повернулись на адресу суду «за закінченням терміну зберігання». Суд компенсував недоліки повідомлення про дату судового засідання, зазначивши про обов`язок ОСОБА_1 відстежувати справу на офіційному веб-сайті суду. Суд не врахував, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і перебував у районі виконання бойових завдань. Також суд повністю ігнорував первинне письмове пояснення водія у графі 14 протоколу «Від медичного огляду не відмовлявся», а також позбавив захист можливості надати пояснення, клопотати про витребування матеріалів кримінального провадження та дослідження відеозаписів за часовими фрагментами.

2.Докази відмови від огляду є неналежними, недопустимими та суперечливими, з огляду на наступне. У протоколі містяться суперечливі дані: твердження поліцейського про відмову та пряма письмова заява водія про відсутність відмови. По посвідченню водія: його було вилучено ще під час первинної перевірки документів, що змусило водія залишатися під контролем поліції. Бланк направлення з зазначеним часом 13:29 (01.04.2026) фактично не складався, не демонструвався та не вручався у цей час, а підписи водія чи свідків на ньому відсутні. Відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів спростовують факт відмови, оскільки ОСОБА_1 повідомив про готовність пройти огляд з поліцейським, а поліцейський серією навідних запитань формулює висновок про відмову, проте виразної заяви водія про відмову від проходження огляду не афіксовано.

3.Відбулось переривання процедури огляду через кримінально-процесуальні дії. Під час перевірки у бардачку автомобіля Volkswagen Bora було виявлено гранату Ф-1. Близько 13:29 було викликано слідчо-оперативну групу та саперів. Автомобіль став місцем проведення слідчих дій у кримінальному провадженні (ст. 263 КК України), а ОСОБА_1 був позбавлений можливості пересування та доставлений до відділу поліції (для дактилоскопіювання), а згодом — до ВСП. При цьому в протоколі про адмінправопорушення зазначено про відсторонення водія від права керування, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР, хоча фактично авто було вилучено, опечатано та переміщено на спецмайданчик у межах кримінальної справи (огляд проведено слідчим з 16:56 до 17:49, ухвала від 06.04.2026, справа № 331/2947/26). Двогодинний строк огляду на стан сп`яніння (ч. 4 ст. 266 КУпАП) сплив о 15:29. Процедура огляду була перервана самими працівниками поліції через зміну пріоритету дій. Поліція не забезпечила доставлення до медичного закладу в межах установленого строку.

4.Висновки суду не відповідають стандарту доказування. Рапорт, протокол та заповнений «заднім числом» бланк є документами одного джерела і не підтверджують факт відмови за наявності суперечностей із відеозаписом. Відсутній обов`язковий елемент об`єктивної сторони — свідома та однозначна відмова. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі неусунуті сумніви тлумачаться на користь особи. Просив апеляційний суд повністю дослідити в судовому засіданні та надати оцінку відеозапису події, а також перевірити йогобезперервність та повноту.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

Одночасно із апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року поновлено строк на апеляційне оскарження постанови судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2026 року.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Євсюков Ф.Б., не з`явились, про день та час судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від останніх до суду також не надходили. Доповнення до апеляційної скарги містять клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника, апеляційну скаргу та доповнення до неї підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Євсюкова Ф.Б., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Мотиви прийняття рішення апеляційним судом.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено уповноваженими особами з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року (у подальшому Інструкція № 1395).

У протоколі зазначено дату та місце їх оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення, суть вчинення адміністративного правопорушення.

Апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 01 квітня 2026 року о 13 годині 24 хвилин в м. Запоріжжі, вул. Першотравнева, 2 «б», керував транспортним засобом Volkswagen Bora, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився під час безперервної відеофіксації. Від керування ТЗ відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629367 від 01.04.2026 року.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №629367 від 01.04.2026 року, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 01 квітня 2026 року о 13 годині 24 хвилин в м. Запоріжжі, вул. Першотравнева, 2 «б», керував транспортним засобом Volkswagen Bora, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився під час безперервної відеофіксації. Від керування ТЗ відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР, складеному 01.04.2026 року о 13:29 годині, згідно якого результат огляд в медичному закладі не проводився у зв`язку з відмовою від проходження огляду;

- у довідці згідно бази даних «Інформаційний портал Національної поліції України», згідно якої ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 12.02.2012 року, повторності за статтею 130 КУпАП не має;

- на оптичному носії інформації з відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Так, відповідно до наявних відеозаписів з нагрудних реєстраторів Motorola Solution VB-400: № 470279, № 470304 та автомобільного відеореєстратора 70маі , які апеляційним судом досліджено в судовому засіданні, вбачається рух транспортного засобу Volkswagen Bora, н.з. НОМЕР_1 , о 13:24 годині (тут і далі час зазначається згідно відмітки бодікамери), після зупинки транспортного засобу за допомогою проблискових маячків, працівники поліції одразу підходять до автомобіля, за кермом на місця водія перебуває ОСОБА_1 , особу якого було згодом встановлено. Інших осіб в автомобілі не було. Водію на підставі п. 2.4а ПДР України запропоновано надати для перевірки документи згідно п. 2.1 ПДР України. Під час спілкування у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці, про які йому було повідомлено (13:28:23 год.). У зв`язку з цим ОСОБА_2 було запропоновано пройти повний медичний огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 31 (13:28:33-13:28:50), на що ОСОБА_1 відповів, що йому потрібно їхати за командиром, тремтіння пальців наявне через те, що він ветеран війни, бліде обличчя - через те, що він військовий, але згодом повідляє, що згоден проїхати на огляд (13:28:55-13:29:58). Далі працівник поліції просить ОСОБА_1 вийти з салону автомобіля для проведення поверхневої перевірки та просить відкрити багажне відділення (13:33:30). Під час виходу водія з салону авто, поліцейський помічає в салоні авто біля водійського сидіння телескопічну дубинку та розпочинає проведення поверхневого огляду (13:33:34 – 13:34:00). В ході поверхневого огляду транспортного засобу працівники поліції виявляють предмет, схожий на бойову гранату (13:45:05) та приймають рішення викликати на місце події слідчо-оперативну групу. Після проведення поверхневого огляду та виклику СОГ, працівник поліції, у зв`язку зі згодою водія пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, яку він висловив о 13:29:55, пропонує ОСОБА_1 пройти до службового автомобіля для оформлення направлення на огляд (14:13:45). Під час оформлення направлення, ОСОБА_1 вмовляє працівника поліції не направляти його на огляд, у зв`язку з чим працівник поліції питає «ви огляду боїтесь? щось покаже?», на що він відповідає «я не хочу цього всього, може і покаже», поліцейський питає чи вживав він щось, на що ОСОБА_1 відповідає «покурив траву, не сьогодні, а на тому тижні, але розумію, що вона там є» (14:17:01 – 14:18:23). Далі ОСОБА_1 продовжує вмовляти працівника поліції не складати направлення, на що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що він не може виконати його прохання, бо за такі дії передбачена кримінальна відповідальність (14:18:20-14:18:42). Весь цей час працівник поліції безперервно виписує направлення на огляд. Далі працівник поліції неодноразово питає, чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп`яніння в медичному закладі та роз`яснює наслідки відмови, на що ОСОБА_1 надає наступні відповіді: «Давай не буду», «Це неофіційна відмова, не для протоколу, давай не буду проходити», «друже, давай без цього», у відповідь на це працівник поліції декілька разів роз`яснює суть процедури огляду та її наслідки з огляду на результати огляду, а саме: у разі відмови проїхати на огляд або якщо за результатами огляду буде виявлено факт перебування в стані наркотичного сп`яніння – складається протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, а у разі якщо за результатами огляду не буде виявлено факту перебування в стані сп`яніння, будь-які наслідки для водія відсутні (14:19:19-14:22:10). В подальшому працівник поліції ще раз перепитує чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, на що він відповідає «давай складай протокол», працівник поліції роз`яснює, що протокол складається у разі відмови від проходження огляду та перепитує «Точно складати? Не будете проходити? Знаєте, що буде складено протокол? Складати на місці? Ви відмовляєтесь?», ОСОБА_1 відповідає, що він відмовляється та знає, що буде складено протокол за відмову від проходження за статтею 130 КУпАП (14:22:12-14:22:37). В подальшому водію роз`яснили права, передбачені законодавством, та повідомили про складення адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП (14:22:38). Працівник поліції ознайомив останнього з протоколом про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 без зауважень підписав, зазначивши, що пояснень надавати не буде.

Зазначені докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції С. Яцківа, згідно з яким, останній доповідає, що 01.04.2026 року о 13:24 годині за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Першотравнева, 2б, на підставі ст.. 35 ЗУ «Про Національну поліцію України» було зупинено транспортний засіб Volkswagen Bora, н.з. НОМЕР_1 . На підставі статті 32 ЗУ «Про Національну поліцію» водій надав для перевірки посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 12.06.2012 на ім?я: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає: АДРЕСА_1 , який є діючим військовослужбовцем. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 відповідно спільного наказу МОЗ і МВС № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» було виявлено ознаки наркотичного сп?яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога на що гр. ОСОБА_1 відповів відмовою на місці зупинки транспортного засобу під час безперервної відеофіксації. Відносно гр. ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1 №629367 за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України, вилучено посвідчення водія серії: НОМЕР_2 , видано тимчасовий дозвіл НОМЕР_4 . Від керування транспортним засобом відсторонено шляхом паркування без порушення ПДР України, про повторність попереджено. Фізична сила та спеціальні засоби не застосовувались. Подію зафіксовано на нагрудний реєстратор Motorola Solution vb 40 №470279,№470304, 70маi.

Надаючи оцінку рапорту як доказу який міститься в матеріалах справи апеляційний суд зауважує, що згідно з позицією Верховного Суду рапорт поліцейського є лише внутрішнім службовим документом, а не самостійним, незалежним та беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Рапорт не підтверджує факт порушення, якщо не підкріплений іншими доказами, зокрема відеозаписами чи показаннями свідків, оскільки поліцейський є зацікавленою особою, як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі.

Рапорт інспектора поліції в даному випадку підкріплений іншими доказами, з якими повністю узгоджується, та підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки саме сукупністю досліджених доказів, зокрема й рапортом, поза розумним сумнівом доведено винуватість останнього.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21, п.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі № 990SCGC/9/25).

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

За результатами дослідження відеозапису, апеляційним судом не встановлено порушень працівниками поліції передбаченої ст.266 КУпАП процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи захисника про те, що двогодинний строк огляду на стан сп`яніння, передбачений ч. 4 ст. 266 КУпАП, сплив о 15:29 годині, а поліція не забезпечила доставлення до медичного закладу в межах установленого строку, також спростовується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, з якого вбачається, що рух транспортного засобу було зафіксовано о 13:24 годині, а протокол складався о 14:24 годині, у зв`язку з відмовою водія пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Тобто фактично вся процедура від зупинки транспортного засобу до складання протоколу тривала 1 годину.

Матеріалами справи в їх сукупності підтверджено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, від проходження якого він відмовився, що зафіксовано працівниками поліції на боді-камеру (час згідно відмітки технічного пристрою: 14:22:12-14:22:37).

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 статті 31 «Про Національну поліцію України» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: поверхнева перевірка і огляд. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Згідно ч.7 статті 34 ЗУ «Про Національну поліцію України», при виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог статті 237 Кримінального процесуального кодексу України.

Доводи апелянта щодо переривання процедури огляду через кримінально-процесуальні дії не є слушними та спростовуються наданим відеозаписом, оскільки поліцейськими фактично застосовано превентивні заходи у виді поверхневого огляду водія та транспортного засобу, оскільки з огляду на запроваджений воєнний стан, були підстави вважати, що у транспортному засобі або у водія, який є військовослужбовцем, може перебувати зброя, про що водію було повідомлено. В подальшому працівники поліції виконали свій обов`язок прямо передбачений ч.7 статті 34 ЗУ «Про Національну поліцію України», забезпечивши схоронність виявленого предмету до приїзду слідчо-оперативної групи. При цьому, сама процедура проведення огляду та складання матеріалів не переривалась, а усі слідчі/ кримінально-процесуальні дії були проведені вже після складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.

Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання доказів недопустимими, не убачається.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Отже, доводи апеляційної скарги про недотримання встановленої законом процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння та про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, не знайшли свого підтвердження.

Доводи захисника про наявність у п. 14 протоколу про адміністративне правопорушення пояснень, в яких ОСОБА_1 нібито зазначив, що «від проходження огляду не відмовлявся» повністю спростовані протоколом про адміністративне правопорушення, з кого вбачається, що в пункті 14 протоколу міститься запис «від надання пояснень відмовився», закріплений підписом ОСОБА_1 .. Момент відмови від надання пояснень та підпису протоколу зафіксовані на боді-камеру працівника поліції.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_1 направлення водія на проходження огляду у закладі охорони здоров`я, апеляційний суд зазначає наступне.

Направлення на огляд до закладу охорони здоров`я виписується для закладу охорони здоров`я у разі погодження водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що є підставою для проведення працівниками медичного закладу відповідного огляду.

Вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якої затверджено форму направлення, не передбачено вимог щодо ознайомлення під підпис водія, або вручення останньому копії направлення. Направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння складається для лікаря закладу охорони здоров`я, уповноваженого на проведення огляду на стан сп`яніння, як підстава проведення огляду особи, а враховуючи те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, то такі доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Крім того, патрульним поліції було повідомлено водієві, що його направлено на огляд до закладу охорони здоров`я 01.04.2026 року о 13:28 годині. Таке направлення, складене 01.04.2026 року о 13:29 годині, міститься у матеріалах справи про адміністративне правопорушення (а.с. 4).

Наявне у справі направлення на огляд підтверджує, що працівниками поліції оформлювалася можливість проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Саме по собі те, що направлення було остаточно заповнене після певної частини спілкування, не спростовує факту відмови, якщо з відеозапису вбачається, що водієві реально пропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак він від цієї можливості відмовився.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було складено направлення на медичний огляд, яке відповідає вимогам чинного законодавства, містить необхідні реквізити та відомості про особу, час, місце та підстави для його складання.

Час оформлення направлення та час висловлення пропозиції пройти огляд співпадають. Визначальним є не момент технічного заповнення бланка, а те, чи була водієві надана реальна можливість пройти огляд та чи відмовився він нею скористатися.

Водночас апеляційний суд не покладає в основу рішення саме лише направлення. Факт відмови встановлюється з усієї сукупності доказів, насамперед із безпосередньо зафіксованого спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушення судом права на участь особи у судовому засіданні та права на захист, оскільки справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя апеляційного суду виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вжити якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Відеозапис події та відомості протоколу про адміністративне правопорушення засвідчують обізнаність ОСОБА_1 , що розгляд справи відбудеться в Олександрівському районному суді м. Запоріжжя 15 квітня 2026 року. Про судові засідання призначені на 28 квітня 2026 року та на 17 червня 2026 року, ОСОБА_1 повідомлявся поштовою кореспонденцією на домашню адресу зазначену ним при складанні протоколу, однак, як встановлено з матеріалів справи, обидні судові повістки повернулися до суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», а не «за закінченням терміну зберігання», як помилково зазначено судом першої інстанції.

При цьому, суд враховує те, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» доставляються відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, а згідно п.991 згаданих Правил рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Сам по собі факт розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 не може прямо вказувати про порушення судом його права на участь в судовому засіданні та права захист, оскільки судом першої інстанції здійсненні всі необхідні процесуальні заходи для повідомлення ОСОБА_1 про час та дату судового засідання, проте останній в судове засідання не з`явися.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що враховуючи відсутність правопорушника при розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційним судом його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП фактично поновлено шляхом прийняття його апеляційної скарги та проведення судового розгляду, однак правом на участь в судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник не скористалися, подавши заяву про розгляд апеляційної скарг без їх участі.

Наведені у постанові мотиви є результатом виконання судом обов`язку щодо всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів і перевірки обставин справи, що відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.

Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

У процесі доказування вини доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки – дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Євсюкова Федора Борисовича на постанову Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без задоволення.

Постанову Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду К.А. Коломаренко