Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №336/5741/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/5741/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/5741/26 Головуючий в 1 інстанції Дацюк О.І.

Провадження № 33/807/960/26 Доповідач у 2-й інстанції – Солодовніков Р.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Харчука Олександра Петровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Харчука Олександра Петровича на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року,

в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір.

За постановою суду, 24 травня 2026 року приблизно о 23.53 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись біля будинку №21 по вул. Кругова у м. Запоріжжя, маючи зовнішні ознаки наркотичного сп`яніння, на пропозицію поліцейських відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

2. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_1 – адвокат Харчук О.П. подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП або ж вирішити питання щодо можливості застосування аналогії закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на те, що:

-судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про відкладенні судового засідання та належним чином не повідомлено ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, чим порушено право останнього на доступ до правосуддя, право на захист та засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому це є безумовною підставою для скасування постанови судді з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції на новий розгляд;

-суддею до постанови внесені недостовірні відомості щодо дати її виготовлення (створення), що свідчить про порушення вимог ст. 285 КУпАП, а саме про те, що вона не була оголошена після закінчення розгляду справи;

-огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, як військовослужбовця Збройних Сил України, мав проводитися посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, або командиром його військової частини, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до спеціального порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП, тому вимога про проходження ним огляду була безпідставною та протиправною;

-в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, яка полягає у відмові від законного порядку огляду, оскільки від проходження огляду він не відмовлявся, що у свою чергу виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності;

-з відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що підставою для направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я стало не встановлення ознак наркотичного сп`яніння, а виявлення інформації про складання напередодні протоколу за ст. 130 КУпАП;

-у направленні, яке міститься в матеріалах справи, відсутні жодні відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом або вручення його під підпис;

-матеріали справи не містять жодних доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що свідчить про формальне складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам сторони захисту, викладеним у клопотанні про закриття справи, за відсутності сторони обвинувачення, перебрав на себе обов`язки щодо підтримання обвинувачення, що є порушенням вимоги безсторонності;

- ОСОБА_1 є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій, продовжує боронити державу, що свідчить про те, що право керування транспортними засобами потрібне йому для виконання обов`язків військової служби, тому у разі притягнення до відповідальності захисник просив вирішити питання щодо можливості застосування аналогії закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

3. Позиції учасників.

В засіданні апеляційного суду захисник Харчук О.П., який підтримав апеляційну скаргу та не заперечував проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , просив скасувати постанову суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

4. Мотиви апеляційного суду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені місцевим судом обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

-протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №674746 від 25.05.2026, згідно з якими встановлено час, дату та місце скоєння адміністративного правопорушення, а також обставини правопорушення. ОСОБА_1 підписав протокол. Технічний засіб відеозапису нагрудний відеореєстратор Motorola solution vb400 №470509, 470378, 70МАІ;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.05.2026, згідно з яким у зв`язку виявленими ознаками наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 направлявся на проходження повного медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у КНП «ОКЗ ПНД та СЗХ» ЗОР, від якого відмовився;

-рапорту поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку УПП в Запорізькій області ДПП від 24.05.2026, відповідно до якого було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та під час спілкування виявлено в нього ознаки наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від керування відсторонено, про повторність попереджено. Подія зафіксована на нагрудний відеореєстратор Motorola solution vb400 №470509, 470378, 70МАІ;

-відеозапису події правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_1 24.05.2026 був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР, а саме при обгоні автомобіля водій не увімкнув покажчик повороту (23 год. 54 хв.). Під час перевірки документів та огляду автомобіля у нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (23 год. 58 хв.). Працівником поліції було перевірено вказані ознаки та неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у зв`язку з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння. Проте ОСОБА_1 на всі пропозиції пройти огляд погоджувався, але пояснював, що він не хоче їхати, бо дуже заморений (00 год. 00 хв., 00 год. 02 хв., 00 год. 04 хв.). Працівник поліції повідомив про складання протоколу за ст. 130 КУпАП, роз`яснив права, попередив про відсторонення від керування транспортним засобом та повторність.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння регулюється статтею 266 КУпАП.

Норми статті 266 КУпАП є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання статті 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: згаданим Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі – Порядок); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі – Інструкція).

Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем в закладі охорони здоров`я.

Згідно з пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), зокрема порушення координації рухів , порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункти 3,4 Інструкції).

Відповідно до п.8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно із п. 10 Порядку огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.

З аналізу нормативно-правових актів, які регулюють процедуру проведення огляду, випливає, що огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводиться. Для проведення огляду водій відразу направляється до найближчого закладу охорони здоров`я, де такий огляд проводиться шляхом проведення лабораторних досліджень особи, яка оглядається.

Тому працівник поліції діяв відповідно до ст. 266 КУпАП, Порядку і Інструкції при виявленні у водія транспортного засобу ознак наркотичного сп`яніння, запропонувавши ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, однак останній від проходження такого огляду відмовився.

Слід зазначити, що відмова від участі в огляді на виявлення стану сп`яніння означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання особи виконати обов`язок із проходження огляду на стан сп`яніння. Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: особа відкрито не заявляє про відмову пройти огляд, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його проведення (завуальована форма).

Як правильно зазначено у постанові суду першої інстанції, загальна поведінка ОСОБА_1 свідчила про небажання проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки під час досить тривалого спілкування з поліцейськими він неодноразово наголошував на тому, що не відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, огляд пройде, але не буде їхати, бо дуже заморений, тобто його фактичні дії були спрямовані саме на те, щоб ухилитися від проходження такого огляду. Така поведінка ОСОБА_1 для стороннього розсудливого спостерігача дійсно видавалася такою, що не відповідає обстановці.

Отже, зафіксована на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 свідчить про відсутність у нього реального наміру пройти медичний огляд на стан сп`яніння, оскільки його дії були спрямовані на ухилення від проходження такого огляду та уникнення відповідальності.

Дослідженими доказами підтверджено, що ОСОБА_1 прямо не заявляв про відмову від проходження огляду, однак на неодноразові пропозиції пройти огляд в закладі охорони здоров`я пояснював, що їхати не буде, бо дуже заморений, чим фактично унеможливив проведення медичного огляду, а отже відмовився від його проходження.

З огляду на викладене, за наведених фактичних обставин справи судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.5 ПДР, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження в доказах, наявних у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, які були повно та всебічно досліджені під час її розгляду судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про недотримання вимог ст.266-1 КУпАП під час проведення огляду в межах цієї справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 апеляційний суд також вважає безпідставними.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Так, аналізуючи зміст ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що вказані у даній нормі права уповноважені посадові особи не наділені повноваженнями складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 в межах даного провадження.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10, 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення. Цей перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури.

Разом з тим, відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень регламентовано положеннями ст.15 КУпАП.

Згідно із ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, крім іншого, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, в межах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

До того ж, вимогами п.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст.266 та ст.266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби.

Також, суддя апеляційної інстанції враховує, що відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 на запитання працівника поліції щодо того, чи він військовослужбовець, надав відповідь, що він є цивільною особою.

Отже, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання апеляційного суду застосування працівниками поліції положень ст.266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час проведення огляду та оформлення матеріалів в межах цієї справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону.

Що стосується доводів захисника щодо упереджених дій працівників поліції, у зв`язку із складанням відносно ОСОБА_1 напередодні протоколу за аналогічне правопорушення, слід зазначити наступне.

Саме Правила дорожнього руху відповідно Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортного засобу, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР).

З дослідженого відеозапису випливає, що початкова перевірка документів водія ОСОБА_1 відбувалась після зупинки транспортного засобу за порушення водієм ПДР. Після спілкування з водієм в останнього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим і було запропоновано пройти огляд.

При цьому, будь-яких об`єктивних даних про те, що перевірка ОСОБА_1 була безпідставною або що працівники поліції діяли упереджено, матеріали справи не містять.

Отже, твердження захисника про неправомірність дій працівників поліції не відповідають дійсності та є суб`єктивною оцінкою, тому не можуть розглядатись як підстави для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження по справі.

На аргументи сторони захисту, що наявне в матеріалах справи направлення на огляд водія ОСОБА_1 не вручене водію, слід зазначити наступне.

Вказане направлення складено відповідно до вимог додатку 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015№ 1452/73, в якому працівником поліції вказані дата та час його складання, зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, інформація про те, що огляд не проводився у зв`язку з відмовою, зазначена назва закладу охорони здоров`я.

Одночасно слід зазначити, що законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду.

Що стосується доводів про не відсторонення працівниками поліції ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, то сама по собі ця обставина не спростовує встановленого судом факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у порядку, визначеному законом. Відтак зазначене не впливає на правильність висновків суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та не свідчить про необґрунтованість складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд дійшов висновку, що працівники поліції у відповідності до вимог закону склали стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції №1452/735.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови в задоволенні клопотання сторони захисту про відкладення судового засідання, неналежного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушення права на доступ до правосуддя, права на захист, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності такої особи справа може бути розглянута лише за умови наявності даних про її своєчасне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності клопотання про його відкладення.

Згідно із ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що особа, яка бере участь у судовому провадженні, повинна з розумною періодичністю цікавитися перебігом розгляду справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та належним чином виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник повинен демонструвати готовність брати участь на всіх етапах провадження, які стосуються його безпосередньо, утримуватися від дій, спрямованих на затягування розгляду справи, та максимально використовувати засоби національного законодавства для прискорення процедури розгляду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, що також випливає з практики Європейського суду з прав людини. Відтак особа, звертаючись до суду або беручи участь у судовому провадженні, зобов`язана дотримуватися вимог процесуального законодавства.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є не лише захист прав та законних інтересів особи, яка притягується до відповідальності, а й забезпечення публічного інтересу, що полягає у своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин кожної справи, правильному застосуванні закону, запобіганні вчиненню нових правопорушень та зміцненні правопорядку.

З огляду на це суд під час розгляду справи зобов`язаний забезпечити баланс між правом особи на захист та суспільним інтересом у своєчасному й ефективному здійсненні правосуддя.

Сам по собі розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника не свідчить про порушення права на захист. Визначальним у цьому випадку є те, чи була особі забезпечена реальна можливість скористатися правовою допомогою, залучити захисника та належним чином підготуватися до захисту своїх прав та інтересів.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був обізнаний про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення ще 25.05.2026, а також про дату, час і місце його розгляду Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, призначеного на 08.06.2026. Під час складання протоколу ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у тому числі право користуватися правовою допомогою захисника. У призначене судове засідання 08.06.2026 ОСОБА_1 не з`явився.

Надалі ОСОБА_1 було повторно повідомлено про розгляд справи, яка призначена на 18.06.2026, про що він отримав повідомлення 09.06.2026. Таким чином, з моменту складення протоколу 25.05.2026 до повторно призначеного судового засідання 18.06.2026 ОСОБА_1 мав достатньо часу для залучення захисника та належної підготовки до розгляду справи.

Договір про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та захисником Харчуком О.П. укладено лише 15.06.2026, тобто за три дні до повторно призначеного судового засідання.

Колегія суддів також враховує, що участь захисника у цій справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою, а відповідно до ст. 268 КУпАП справа може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за умови її належного повідомлення про місце і час розгляду справи та відсутності передбачених законом підстав для відкладення її розгляду.

З огляду на те, що захисник Харчук О.П. уклав договір про надання правової допомоги 15.06.2026, а судове засідання було призначене на 18.06.2026, у сторони захисту залишалося достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції та підготовки до її розгляду.

За таких обставин саме по собі відмова у задоволенні клопотання захисника про відкладення розгляду справи і ознайомлення із матеріалами справи не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист.

Між тим, в подальшому ОСОБА_1 через захисника реалізовано право на апеляційне оскарження судового рішення в межах встановленого законом строку і забезпечено доступ до суду.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст.ст. 268 КУпАП правах, в тому числі заявляти клопотання та подавати докази. Проте жодних доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надано.

Посилаючись на порушення права ОСОБА_1 на захист за наведених вище обставин, захисник просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та направити матеріали справи стосовно ОСОБА_1 на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Водночас така вимога не відповідає повноваженням суду апеляційної інстанції, визначеним ст. 294 КУпАП, якою встановлено межі та порядок апеляційного перегляду постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо покликання захисника на внесення недостовірних відомостей щодо дати виготовлення постанови апеляційний суд зауважує, що підписання судового рішення кваліфікованим електронним підписом пізніше, ніж дата фактичного розгляду справи, не означає, що воно не виготовлене і не підписане саме 18.06.2026. А тому зазначені доводи захисника відхиляються судом апеляційної інстанції.

Також захисник не погоджується з видом накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

Надаючи правову оцінку заявленим доводам, апеляційний суд виходить з такого.

Зокрема, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому чинними нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції статті, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної статті як обов`язкове.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що покликання захисника на можливість застосування ст.69 КК України за аналогією закону суперечить положенням ч.4 ст.3 КК України, відповідно до якої законодавцем чітко передбачено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Наведені захисником доводи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, має статус учасника бойових дій, продовжує боронити державу, право керування транспортними засобами потрібне йому для виконання обов`язків військової служби, також не можуть слугувати підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд зауважує, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення віднесене до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Судом враховується, що керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, оскільки, водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Таким чином, суд виходить із того, що ОСОБА_1 , сідаючи за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись в населеному пункті, не міг не розуміти, що його дії є потенційно небезпечними як для оточуючих, так і для нього самого.

Суд враховує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та учасником бойових дій. Водночас, відповідно до конституційного принципу рівності всіх громадян перед законом (стаття 24 Конституції України) зазначені обставини самі по собі не є підставою для незастосування до нього передбаченого законом адміністративного стягнення.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає одночасне накладення штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами. Відтак суд не наділений дискреційними повноваженнями щодо зміни виду чи розміру передбаченого цією нормою адміністративного стягнення або незастосування його окремої складової.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення шляхом незастосування позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на наведені апелянтом обставини.

Будь-яких інших належних та обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, не долучено до матеріалів адміністративної справи.

У підсумку, за встановлених у справі фактичних обставин суддя першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для зміни або скасування правильного по суті рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Натомість зібраними у справі доказами у повному обсязі підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, адміністративне стягнення накладене судом в межах встановлених законом, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Харчука Олександра Петровича залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.С. Солодовніков