Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №297/134/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/134/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю секретаря – Форкош Е.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо за ч.1ст.172-6 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Данильчук Андрія Миколайовича на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 105 від 13.01.2026 року ОСОБА_1 , головний спеціаліст юридичного відділу апарату Берегівської районної державної адміністрації – районної військової адміністрації Закарпатської області, являючись суб`єктом відповідальності згідно підпункту в) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» в порушення вимог ч. 7 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 24 вересня 2025 року подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, яку мав подати протягом 90 календарних днів з дня звільнення з військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 106 від 13.01.2026 року ОСОБА_1 , головний спеціаліст юридичного відділу апарату Берегівської районної державної адміністрації – районної військової адміністрації Закарпатської області, являючись суб`єктом відповідальності згідно підпункту в) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» в порушення вимог ч. 7 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 29 травня 2025 року о 14 годині 02 хвилині подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, яку мав подати протягом 90 календарних днів з дня звільнення з військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 107 від 13.01.2026 року ОСОБА_1 , головний спеціаліст юридичного відділу апарату Берегівської районної державної адміністрації – районної військової адміністрації Закарпатської області, являючись суб`єктом відповідальності згідно підпункту в) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» в порушення вимог ч. 7 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 29 травня 2025 року о 13 годині 39 хвилині подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, яку мав подати протягом 90 календарних днів з дня звільнення з військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі. Вважає, що постанова є незаконною та необгрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Від ОСОБА_1 надішла заява про розгляд справи у його відсутності

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

За положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду в цій частині є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КУпАП.

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за якою настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при цьому суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої 45 Закону України «Про запобігання корупції зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» (далі – Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до пункту 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є поліцейські.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншим.

При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ст.294 КУпАП).

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує той факт, що являється суб`єктом, на якого поширюються дія Закону України «Про запобігання корупції, не заперечив несвоєчасність подання ним декларацій після звільнення з військової служби та не заперечує і те, що декларації про які йде мова в даній справі, подана ОСОБА_1 не у строк, який визначений Законом.

Висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме - несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які суд вважає належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП.

Водночас, апеляційний суд вважає, що є наявні правові підстави для звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі ст. 22 цього ж Кодексу у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення.

Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, ці норми закону у повній мірі не дотримані.

Так, судом не в повній мірі були враховані обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, а саме характер вчиненого правопорушення, яке фактично не призвело до будь-яких негативних наслідків, не заподіяло шкоди іншим особам або ж державі, тяжких наслідків від його дій не настало, він вперше притягується до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується, працює, де добросовісно ставиться до виконання своїх обов`язків, відсутність обставин, які обтяжують його відповідальність, а також тривалість порушеного строку щодо подання декларації, який є незначним.

Окрім того, ОСОБА_1 жодним чином не заперечує факту щодо несвоєчасного подання декларації.

Також апеляційний суд враховує ті обставини, що ОСОБА_1 у період коли необхідно було подати декларацію захворів, у зв`язку з чим проходив медичне обстеження. З цього приводу у матеріалах справи містяться відповідні докази.

Таким чином, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню, апеляційний суд вважає, що в даному випадку, застосування щодо ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу є явно несправедливим.

За наведених вище обставин, апеляційний суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, на підставі ст. 22 цього ж Кодексу, - у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, і обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі відповідно закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.

На думку апеляційного суду, в даному випадку з урахуванням вищенаведеного, застосування саме такого заходу, як усне зауваження, буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до частково задоволення.

Керуючись ст.ст. 245, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.172-6 КУпАП скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі ст. 22 цього ж Кодексу, у зв`язку з малозначністю вчиненого та обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага