Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №304/263/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 304/263/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Мицянки А.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 08 серпня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 08 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 копійок).

Відповідно до постанови суду, - 21.09.2024 року о 23 годині 10 хвилин у с. Зарічево на автодорозі Н-13 водій ОСОБА_1 керував мотоциклом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, не чітка вимова та нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Мицянка А.М., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку сторони захисту, судом першої інстанції не було у повній мірі з`ясовано всі обставини справи, та допущено порушення законності при постановленні такого рішення. Зазначає, що під час оформлення адмінматеріалів щодо ОСОБА_1 працівниками поліції було грубо порушено його право на захист, а саме йому не було роз`яснено його прав; під час пропонування пройти огляд на визначення стану сп`яніння, тому всі дії вчинені уповноваженими особами відносно такої особи вважаються незаконними, а зібрані докази визнаються недопустимими. Звертає увагу, що поліцейські не заявили про причину такого огляду, а саме які ознаки сп`яніння в нього виявлені, внаслідок чого надалі ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд, так як вимога поліцейського була незаконною. Зазначає, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на вимогу поліцейського, так як вони в порушення вимог ст.45 Закону України Про національну поліцію України, примусово його зупинили, що надалі ОСОБА_1 сильно злякало, що слугувало не довіряти подальшим діям поліцейських, так як їх подальші дії теж не відповідали вимогам Закону. Вважає, що вислів ОСОБА_1 «Но пиво я випив» суд не вправі був брати до уваги, так як такий ним зроблено без роз`яснення йому ст.63 Конституції України .

До початку розгляду даної апеляційної скарги від адвоката Мицянки А.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із сімейними обставинами, докази, які це підтверджують будуть надані ним додатково на наступному засіданні.

Апеляційним судом відхилене заявлене клопотання адвокатом Мицянка А.М., оскільки судовий розгляд справи за його клопотаннями уже неодноразово відкладався. Крім того, враховуючи тривалий час перебування справи в провадженні суду апеляційної інстанції (з 20.08.2025), з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість перегляду постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП, за відсутності учасників судового провадження.

У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Мицянки А.М., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 134242 від 22.09.2024 вбачається, що - 21.09.2024 року о 23.10 год. у с. Зарічево на автодорозі Н-13 водій ОСОБА_1 керував мотоциклом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, не чітка вимова та нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своїм підписом ОСОБА_1 засвідчив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені дані про нього правильні, однак від дачі пояснення ОСОБА_1 відмовився.

Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3102899 від 22.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 126 КУпАП, а також дослідженими відеоматеріалами відносно ОСОБА_1 , які не викликають сумніви та узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було у повній мірі з`ясовано всі обставини справи, та допущено порушення законності при постановленні такого рішення- є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що під час оформлення адмінматеріалів щодо ОСОБА_1 працівниками поліції було грубо порушено його право на захист, а саме йому не було роз`яснено його прав; під час пропонування пройти огляд на визначення стану сп`яніння, тому всі дії вчинені уповноваженими особами відносно такої особи вважаються незаконними, а зібрані докази визнаються недопустимими, апеляційний суд вважає необґрунтованими, так як вони не можуть вплинути на суть вчиненого правопорушення та доведеність вини ОСОБА_1 , яка підтверджена іншими доказами, наявними в матеріалах даного провадження та не звільняє від відповідальності особу, яка порушила правила дорожнього руху.

Враховуючи, що працівники поліції роз`яснювали ОСОБА_1 порядок проведення огляду, а саме те, що він може пройти огляд на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я, або відмовитись від проходження огляду, а також те, що ОСОБА_1 відмовився від будь-якого огляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівники поліції після отримання відмови, законно почали складати протокол про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Мицянка А.М.не надали.

Підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, необ`єктивне ставлення до правопорушника з боку працівників поліції, в апеляційного суду немає.

У зв`язку з викладеним, апеляційним судом відхиляють і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на вимогу поліцейського, так як вони в порушення вимог ст.45 Закону України Про національну поліцію України, примусово його зупинили, що надалі ОСОБА_1 сильно злякало, що слугувало не довіряти подальшим діям поліцейських, так як їх подальші дії теж не відповідали вимогам Закону.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що з матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не зупинився на законну вимогу поліції та продовжував рух на мотоциклі – тобто вчиняв активні дії, спрямовані на уникнення контакту з поліцією. Така поведінка не відповідає поведінці особи, яка набула раптового страху й через це відмовилась від проходження огляду – навпаки, відсутність зупинки та продовження руху свідчать про умисний намір уникнути огляду.

Отже, невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності

Доводи захисника про відсутність ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Апеляційний суд зазначає, що поліцейським у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, не чітка вимова та нестійка хода, тому у поліцейського були підстави вважати, що водій перебував у стані сп`яніння, у зв`язку з чим водій ОСОБА_1 на вимогу поліцейського зобов`язаний був пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівника поліції. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Всі інші доводи, наведені в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.

Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення та є способом її самозахисту.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Мицянки А.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага