Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №299/2958/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/2958/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою адвоката Молнар Т.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.

Відповідно до постанови суду, - 28.05.2025 близько 20 години 25 хвилин на території військового містечка відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (територія Пийтерфолівської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) під час перевірки наявності особового складу старшим зміни прикордонних нарядів відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_2 виявлено сержанта ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (характерний запах з ротової порожнини, нетактовна поведінка), що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (на підставі даних, що містяться в протоколі медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння № 113 від 28.05.2025 року - 1,05 проміле.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Молнар Т.І., в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено адресу місця вчинення правопорушення; не зазначено прізвище ім`я, по батькові, адресу свідка; виклад суті правопорушення не містить відомості про те, в чому полягає кваліфікуюча ознака правопорушення – вчинення правопорушення в умовах особливого періоду. Наголошує, що вчинене правопорушення має бути підтверджене належними доказами, однак з наявних матеріалів справи неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Зазначає,що щодо передумов складення протоколу про адміністративне правопорушення – військовослужбовець ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань, а тому числі психічного характеру, за станом здоров`я не спроможний виконувати свої службові обов`язки в повному обсязі без обмежень. З цього приводу він зазнає значного тиску з сторони командного складу підрозділу. На таке упереджене ставлення до військовослужбовця беззастережно вказує відмінність службових характеристик, одна з яких була додана до матеріалів справи, а інша – видана військовослужбовцю.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки такий був пропущений через поважні причини. Жодних повісток про призначення судових засідань ОСОБА_1 не отримував, копію постанови не отримував. Про результати розгляду справи та власне факт притягнення його до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 дізнався тільки внаслідок звернення за правничою допомогою до адвоката та відповідно ознайомлення захисником з матеріалами справи, яке мало місце 01.10.2025.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Молнар Т.І., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи вже за клопотанням сторони захисту відкладався.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Молнар Т.І., враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки, а також те, що чинний КУпАП не передбачає обов`язкової участі під час розгляду справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, та відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність, що визначено ч. 4 ст. 15 цього Кодексу.

Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, адміністративним правопорушенням вважається, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався Указом Президента України, отже в Україні настав особливий період, який триває по теперішній час.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби в стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду, що відповідає фактичним обставинам справи, й диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та підтверджується сукупністю доказів у справі.

Так, судом встановлено, що 28.05.2025 року гр. ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено протоколом медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння № 113 від 28.05.2025, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

У результаті проведеного 28.05.2025 року близько 20 год. 55 хв. медичного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння -1,05 проміле, що підтверджується зазначеним вище Протоколом медичного освідчення № 113 від 28.05.2025.

Підстав вважати результати медичного огляду ОСОБА_1 необ`єктивними, апеляційним судом не встановлено.

Апеляційний суд не вбачає упереджених дій стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Всупереч доводам апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, повністю та об`єктивно доведена зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №355922 від 29.05.2025, в якому викладені обставини події, які мали місце 28.05.2025 близько 20 год. 25 хв. на території військового містечка відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (територія Пийтерфолівської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області); протоколом медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння № 113 від 28.05.2025, службовою характеристикою, виданою начальником відділення інспекторів ПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ти Б) ст.лейтенантом ОСОБА_3 та іншими матеріалами справи.

Отже, вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП адміністративного правопорушення.

Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено адресу місця вчинення правопорушення; не зазначено прізвище ім`я, по батькові, адресу свідка; виклад суті правопорушення не містить відомості про те, в чому полягає кваліфікуюча ознака правопорушення – вчинення правопорушення в умовах особливого періоду, не заслуговують на увагу, оскільки протокол про військове адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені вищевказаною статтею, та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки такі узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2025 протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №355922 від 29.05.2025 з доданими документами відносно ОСОБА_1 повертався до відділу ПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 , та згідно супровідного листа першого заступника начальника відділу ПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майора ОСОБА_4 від 07.08.2025, з приведенням змісту протоколу до встановлених вимог, скеровано на розгляд до зазначеного суду першої інстанції для розгляду.

Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Крім того, під час апеляційного розгляду стороною захисту не було надано будь-яких доказів на підтвердження фальсифікації матеріалів справи або будь-яких належних, допустимих доказів, що свідчать про не перебування ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду у зазначену дату та час.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань, а тому числі психічного характеру, за станом здоров`я не спроможний виконувати свої службові обов`язки в повному обсязі без обмежень, апеляційний суд приймає до уваги, проте такі не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентував увагу в апеляційній скарзі, викладені вище, а такожне можуть бути підставами для скасування постанови судді і закриття провадження у справі.

Посилання захисника про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність вини у вчиненні ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Відтак, доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_5 уникнути установленої законом відповідальності за вчинене.

При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.

З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника-адвоката Молнар Т.І. та скасування постанови судді.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити адвокату Молнар Т.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Апеляційну скаргу адвоката Молнар Т.І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага