Суд: Теребовлянський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 02 вересня 2026 р.
Справа: №606/1518/26
Суддя: Мельник А. В.
Справа № 606/1518/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Мельник А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №3 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешканки за адресою: АДРЕСА_2 , практичного психолога Тернопільського комунального закладу соціальної підтримки та виховання дітей,
за ч. 1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП),
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 07.08.2026 серії ВАД № 744551 06.08.2026 о 23 год 00 хв. ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки, а саме створила штучно несприятливі умови щодо виховання підопічної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка безконтрольно вживала алкогольні напої, чим заподіяла шкоду своєму здоров`ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що повністю розуміє зміст роз`яснених їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, просила провадження у справі закрити. На обґрунтування своєї позиції зазначила, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент вчинення правопорушення досягла 16-річного віку. Також вказала, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів її ухилення від виконання обов`язків щодо виховання та нагляду за підопічною, а сам по собі факт вживання неповнолітньою алкогольних напоїв не є безумовним свідченням неналежного виконання нею обов`язків щодо виховання підопічної.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суддя доходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП додано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 744551 від 07.08.2026 за ч. 1 ст. 184 КУпАП; письмові пояснення ОСОБА_1 від 07.08.2026; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.08.2026, виданим КНП ТМР "Теребовлянська міська лікарня", відповідно до якого за результатами огляду ОСОБА_2 06.08.2026 о 23 год 50 хв. перебувала у стані алкогольного сп`яніння; результат - 1,276 проміле; відеозапис з нагрудної камери працівників поліції.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст. 184 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією статтею передбачена за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання встановлених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Тобто, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Невиконання батьками або особами, які їх заміняють, обов`язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер, що не відповідає даному випадку.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших нормативних актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки осіб щодо виховання дітей.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, яка передбачає обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до статті 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
Щодо покликань ОСОБА_1 на досягнення ОСОБА_2 16-річного віку, що виключає відповідальність ОСОБА_1 , суд зазначає, що відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного правопорушення досягли шістнадцятирічного віку. Вказана норма визначає мінімальний вік, з досягненням якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності, та сама по собі не припиняє передбачених законом обов`язків батьків або осіб, які їх замінюють, щодо виховання, навчання та забезпечення належних умов життя і розвитку неповнолітньої дитини.
Досягнення ОСОБА_2 16-річного віку саме по собі не припиняє покладених на ОСОБА_1 обов`язків щодо її виховання та забезпечення належних умов її життя і розвитку.
Разом з тим, враховуючи диспозицію ч. 1 ст. 184 КпАП, у фабулі протоколу не зазначені будь-які діяння ОСОБА_1 , які б утворювали самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП, зокрема, не зазначено, в чому саме полягало ухилення останньої від виконання батьківських обов`язків. Відсутні будь-які докази, що вживання алкоголю ОСОБА_2 , яка досягла 16-річного віку, було зумовлено діями або бездіяльністю матері чи, що остання могла запобігти такому вживанню, але не зробила цього. У даному випадку відсутні будь-які докази того, що мати могла запобігти вживанню її 16-річною дочкою алкогольних напоїв у період перебування дочки без її присутності. Отже, відсутні докази винної поведінки матері та докази вчинення нею правопорушення.
При цьому, судом також досліджено: письмова характеристика ОСОБА_2 за місцем навчання, видана Теребовлянським фаховим коледжом культури і мистецтв, згідно з якої остання характеризується позитивно; розпорядження Деснянської РДА № 620 від 07.11.2019 про створення дитячого будинку сімейного типу на базі родини ОСОБА_1 , надання їй статусу матері-виховательки та виділення службової квартири в АДРЕСА_1 ; розпорядження Деснянської РДА № 663 від 14.11.2019 про офіційне влаштування на виховання та спільне проживання до новоствореного дитячого будинку сімейного типу неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та надано їм статус дітей-вихованців дитячого будинку сімейного типу; акт обстеження умов проживання від 13.08.2026, яким зафіксовано створення належних житлово-побутових умов, забезпечення технікою та гаджетами, а також факт спільного проживання матері-виховательки з вісьмома дітьми та ще одним дорослим у чотирьох кімнатах за новою адресою в місті Теребовля Тернопільської області. Вказані докази свідчать про належне виконання ОСОБА_1 обов`язків щодо виховання дітей. Встановлена судом ситуація, яка мала місце 06.08.2026 з неповнолітньою ОСОБА_2 була незвичною та неординарною для сім`ї.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищезазначені обставини суддя прийшла до висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП із викладеною у протоколі про адміністративне правопорушення фабулою, що не створює в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст. 184, п.1 ч.1 ст.247, ст.283, ст.284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення такої постанови до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя А.В.Мельник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua