Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №756/17386/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 756/17386/25

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12222/2026

Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Хорольського Ігора Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року, ухвалене у м. Києві, у складі судді Луценка О.М., у справі № 756/17386/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженої відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначило, що 01.11.2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1107-4219, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 10 000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 10 днів; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процентна ставка - 3,00 % в день. Вказаний договір був укладений у вигляді електронного документа, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, ознайомлено з Правилами надання споживчих кредитів та інших супутніх документів. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з останнього прострочену заборгованість за кредитом - 10 000,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 40 000,00 грн, що разом становить 50 000,00 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1107-4219 від 01.11.2022 року в розмірі 50 000,00 грн та судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Хорольський І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.Зазначає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не було доведено надання ОСОБА_1 кредиту на підставі договору про відкриття кредитної лінії №1107-4219 від 01.11.2022 року та здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, шляхом використання вказаних ним реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність відповідачу електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору. Також, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» безпідставно нараховано проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Федорова Д.К., яка діє в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс», подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 листопада 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1107-4219. Договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А518.

Відповідно до умов даного договору, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов`язалося надати ОСОБА_1 на умовах, передбачених договором, грошові кошти (кредит) у сумі 10 000,00 грн., базовий строк кредиту складає 10 календарних днів з дня отримання кредиту, стандартна процентна ставка 3,00 % в день, строк кредитування складає 300 днів (а.с. 10-15).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» посилалося на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 10 вересня 2025 року склала 99 500,00 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 10 000,00 грн.; сума заборгованості за нарахованим процентам - 89 500,00 грн. При цьому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було прийнято рішення про прощення частини боргу, у зв`язку з чим порушило перед судом питання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 10 000,00 грн.; суми заборгованості за нарахованим процентам - 40 000,00 грн.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та стягнув з ОСОБА_1 вказану заборгованість.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.

При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження заявлених вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало суду копію договору про відкриття кредитної лінії № 1107-4219 від 01 листопада 2022 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 і підписаного відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А518; копію довідки про перерахування суми кредиту № 1107-4219 від 01 листопада 2022 року за допомогою системи LIQPAY, квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Капітал» його клієнтам через систему платежів LIQPAY, розрахунок заборгованості та копію паспорта споживчого кредиту. Відповідно до кредитного договору № 1107-4219 від 01 листопада 2022 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000 грн., на строк 300 календарних днів до 28 серпня 2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування.

Відповідач ОСОБА_1 не оспорював у встановленому законом порядку укладення ним вищевказаного кредитного договору, а також не надав суду належних і допустимих доказів виконання ним зобов`язань за даним кредитним договором у повному обсязі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1107-4219 від 01 листопада 2022 року.

Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на недоведеність позивачем надання відповідачу кредиту за вказаним кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ОСОБА_1 не оспорював сам факт укладення ним вказаного кредитного договору.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до позовної заяви додало довідку про перерахування суми кредиту № 1107-4219 від 01 листопада 2022 року за допомогою системи LIQPAY та квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів в розмірі 10 000,00 грн. від ТОВ «Укр Кредит Капітал» через систему платежів LIQPAY.

Колегія суддів критично ставиться до доводів представника ОСОБА_1 щодо відсутності у матеріалах справи даних, підтверджуючих належність відповідачу електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Будучи держателем інформації, яка містить банківську таємницю, зокрема, щодо наявних у нього банківських рахунків та руху коштів по ним, ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження відсутності у нього рахунків з відповідними реквізитами.

Також, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення та протоколу судового засідання від 23 квітня 2026 року, ОСОБА_1 в суді першої інстанції частково визнав позовні вимоги, заперечуючи лише проти суми заборгованості, вважаючи її завищеною. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 вказаних обставин не оспорював.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 щодо нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування є безпідставними та не відповідають наявному в матеріалах справи розрахунку заборгованості, зі змісту якого вбачається, що проценти за кредитним договором нараховувались позивачем за період з 01.11.2022 по 27.08.2023, тобто в межах строку кредитування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Хорольського Ігора Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді