Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №761/37943/24 — Київський апеляційний суд

Справа № 761/37943/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1721/2026 Доповідач: ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі

суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар - ОСОБА_5

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7 ,

захисниці (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023100100004061 від 03 жовтня 2023 року за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено:

-за ч. 1 ст. 318 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

-за ч. 2 ст. 318 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

-за ч. 1 ст. 308 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-зач. 2 ст. 308 КК України із застосуванням ст. 77 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язані зі здійсненням повноважень в сфері регулювання питань, пов`язаних із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів строком на 3 (три) роки без конфіскації майна;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані зі здійсненням повноважень в сфері регулювання питань, пов`язаних із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів строком на 3 (три) роки без конфіскації майна;

згідно з ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

вирішено питання про речові докази.

Відповідно до вироку, в період часу з 22 вересня 2020 року до 09 лютого 2022 року ОСОБА_7 , проходячи лікування на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю у КНП «КМНКЛ Соціотерапія», щоденно отримував в приміщенні КНП «КМНКЛ Соціотерапія» лікарський засіб Tab. Methadon в добовій кількості, однак 03 січня 2022 року, не припиняючи отримання наркотичного засобу, діючи умисно всупереч закону, маючи умисел на незаконне одержання документів, що дають право на отримання наркотичних засобів, прибув для огляду та лікування до Медичного центру «ТОВ «Мед драйв», де приховав від працівників медичної установи інформацію про перебування на лікуванні в іншому медичному закладі, в якому йому вже призначені наркотичні лікарські засоби, після цього на підставі наданих ним недостовірних відомостей, які ввели лікаря в оману, ОСОБА_7 отримав рецепт Ф.3 серії ЛД № 192318 від 03.01.2022 на право одержання в аптечних закладах лікарського засобу, що містить наркотичний засіб - «метадон» в кількості 40 шт, для його прийому в домашніх умовах протягом десятиденного терміну з 03.01.2022 по 12.01.2022.

В подальшому, ОСОБА_7 дізнавшись про спрощений порядок функціонування програми замісної підтримуючої терапії та відсутністю єдиної бази даних пацієнтів, які на ній перебувають, у останнього у невстановлений день, час та місці, виник єдиний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, з метою його подальшого неконтрольованого використання, реалізуючи який, ОСОБА_7 03 січня 2022 року, незаконно отримавши у Медичному центрі «ТОВ «Мед драйв» рецепт Ф.3 серії ЛД № 192318 та усвідомлюючи незаконність одержання вказаного документу, перебуваючи в аптеці № 46 КП «Фармація», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 1/2, придбав 40 пігулок лікарського засобу, який містить у своєму складі наркотичний засіб - «метадон», обіг якого обмежено, тим самим незаконно заволодів вказаним наркотичним засобом.

В аналогічний спосіб ОСОБА_7 вчинив в період часу з 03.01.2022 до 15.02.2023 року ще більше 100 епізодів злочинності діяльності, що об`єднані єдиною правовою кваліфікацією за ч. 1, 2 ст. 318, ч. 1, 2 ст. 308 КК України, з урахуванням кваліфікуючої ознаки «повторність».

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого і правильності правової кваліфікації його дій, вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав на те, що суд першої інстанції помилково застосував до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, не врахувавши дані, що вказують на підвищену суспільну небезпечність як вчиненого діяння, так і особи обвинуваченого, адже як встановлено судом обвинувачений, починаючи з 03.01.2022, з коротким інтервалом часу вчинив 114 епізодів злочинних діянь, які свідчать про наявність ознак злочинного промислу, та цілеспрямовано, наполегливо вчиняв їх стільки часу, скільки мав таку можливість, не бажаючи припиняти їх вчинення. Також прокурор зауважив, що поза увагою суду залишилось те, що обвинувачений з метою реалізацію власного умислу, використовував незаконно одержані документи, які дають право на отримання наркотичних засобів, безвідповідально та зухвало використовував надану державою програму, щоб продовжити надмірне вживання наркотичних засобів. Вважає, що ті обставини, на які посилається суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, є лише підставами для призначення йому мінімального покарання, передбаченого санкціями інкримінованих статтей, проте жодним чином не дають підстави для застосування інституту звільнення від відбування покарання. Крім цього, прокурор вважає, що призначене судом додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням повноважень в сфері регулювання питань, пов`язаних із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів не враховує даних про особу обвинуваченого, характеру обвинувачення за ст. 308 КК України та тієї обставини, що обвинувачений не обіймав будь-яких посад, що давали б йому змоги вчинити саме інкриміновані кримінальні правопорушення, а тому вважає, що ОСОБА_9 слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаними з доступом до лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори. За таких обставин, просив оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 318 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки; за ч. 2 ст. 318 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки; за ч. 1 ст. 308 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; за ч. 2 ст. 308 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаними з доступом до лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори на строк 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаними з доступом до лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори на строк 3 (три) роки. В решті вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисниці, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 , правильності кваліфікації його дій за ч. 1, 2 ст. 308, ч. 1, 2 ст. 318 КК України, а також правильності призначеного йому за ч. 1, 2 ст. 308, ч. 1, 2 ст. 318 КК України покарання та призначеного на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточного покарання, учасниками судового провадження не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги прокурора в частині необґрунтованого застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, на думку колегії суддів, є слушними та ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

За змістом ч. 1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:

рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та інших обставинах справи.

Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання із випробуванням, суд послався на те, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому його можливо звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі та додаткового покарання у виді конфіскації майна з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Однак, будь-яких обґрунтованих доказів, які б свідчили про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без відбування ним призначеного покарання, оскаржуваний вирок не містить.

Колегія суддів вважає, що дані про особу обвинуваченого, які наведені у вироку судом та наявність двох обставин, що пом`якшують покарання, не дають підстав вважати те, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання. До такого переконання колегія суддів прийшла з огляду на тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які є нетяжкими та тяжкими злочинами, обставини вчинення кримінальних правопорушень, з яких вбачається те, що обвинувачений ОСОБА_7 , починаючи з 03.01.2022 року і закінчуючи 15.02.2023 року, на підставі незаконно одержаних документів, які дають право на отримання наркотичних засобів, безвідповідально та зухвало 114 разів використовував надану державою програму з замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю для заволодіння наркотичними засобами з метою їх позамедичного вживання у розмірі, що об`єктивно перевищує необхідний обсяг для подолання залежності, а свою злочинну діяльність припинив лише після притягнення до кримінальної відповідальності, а не внаслідок розуміння незаконності вчинених ним дій та бажання припинити неконтрольоване вживання наркотичних засобів і продовжити лікування. Також колегією суддів враховуються і наявні в матеріалах кримінального провадження дані про особу обвинуваченого, які не містять будь-яких виключних обставин про його позитивну характеристику, що б давало підстави вважати, що виправлення ОСОБА_7 , можливе без відбування покарання. Наведене у сукупності безумовно вказує на неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та необґрунтованість рішення суду про звільнення його від відбування покарання із випробуванням. Вирок у частині покарання не відповідає критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості, а тому у частині призначеного покарання він підлягає скасуванню із ухваленням нового вироку у цій частині.

Посилання обвинуваченого та його захисниці під час апеляційного розгляду про те, що обвинувачений усвідомив протиправність своєї поведінки та наразі проходить лікування в реабілітаційному центрі, колегія суддів вважає безпідставним, адже як вбачається з сформульованого судом першої інстанції обвинувачення, ОСОБА_7 вже проходив в період часу з 22 вересня 2020 року до 09 лютого 2022 року лікування на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю, яка передбачала лікування залежних від наркотичних засобів осіб із поступовим зменшенням дози до повної відмови від наркотичних засобів, однак, незважаючи на це, вчинив шахрайські дії, спрямовані на заволодіння наркотичними засобами з метою їх особистого вживання, що свідчить про неможливість його виправлення лише шляхом проходження лікування.

При цьому, таким, що відповідатиме досягненню мети покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК України, а також відповідати критеріям покарання, визначеним ч. 2 ст. 65 КК України, на переконання колегії суддів, буде покарання, яке визначене ОСОБА_7 судом першої інстанції за ч. 1, 2 ст. 308, ч. 1, 2 ст. 318 КК України та остаточне покарання, призначене за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаними з доступом до лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна (враховуючи відсутність у обвинуваченого корисливого мотиву), так як при визначенні обвинуваченому виду та розміру цього покарання судом дотримано вимоги ст. 65 КК України.

Саме вказаний вид та розмір основного покарання за вчинені кримінальні правопорушення відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Також колегія суддів вважає слушними доводи прокурора в частині неправильного визначення виду додаткового покарання, яке було призначено обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції визначив обвинуваченому зач. 2 ст. 308 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням повноважень в сфері регулювання питань, пов`язаних із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів строком на 3 (три) роки.

Разом з тим, ні з матеріалів справи ні в ході розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено, що обвинувачений обіймав будь-яку посаду, що дало йому змогу вчинити саме інкриміновані кримінальні правопорушення, а тому призначення йому саме такого виду додаткового покарання не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

Однак, як зазначено в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04.09.2023 року у справі № 404/2081/22, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини Кримінального кодексу передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання за ч. 2 ст. 308 КК України саме у виді позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаними з доступом до лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори на строк, визначений судом першої інстанції, а саме на 3 (три) роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 420 КПК України, підставами для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокуроразадовольнити та вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати і ухвалити у цій частині новий вирок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

-за ч. 1 ст. 318 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

-за ч. 2 ст. 318 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

-за ч. 1 ст. 308 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-зач. 2 ст. 308 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаними з доступом до лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаними з доступом до лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту затримання в ході звернення вироку до виконання.

В решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4