Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №758/12884/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 758/12884/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12124/2026Головуючий у суді першої інстанції - Верещінська І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаторг ТД" про зобов`язання виконати умови конкурсу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він прийняв участь в конкурсі - маркетинговій акції та був визначений головним переможцем конкурсу, який проводив відповідач, з приводу чого позивач отримав лист від 14.02.2024, в якому йому повідомили, що він повинен отримати грошовий приз у розмірі 183 000 грн. 15.03.2024.

В подальшому, позивач продовжував отримувати листи з обіцянкою винагороди, але жодних коштів та подарунків позивач не отримав.

У березні 2024 року позивач знову отримав лист відповідача, до якого були додані документи, які підтвердили його перемогу у конкурсі (дозвіл на виплату 183 000 грн., надати товарно-транспортну накладну № 26589-1 на доставку виграшу, лист відрядження директора ТОВ «Мегаторг ТД» ОСОБА_2 , дата поїздки ОСОБА_2 як підтвердження що нагородження відбудеться вчасно).

Водночас, відповідач не виконав умови конкурсу і не передав позивачу виграш, як головному переможцю конкурсу.

З огляду на викладене, позивач просив зобов`язати відповідача виконати свої зобов`язання встановлені умовами конкурсу щодо виплати позивачу як переможцю конкурсу грошових коштів у сумі 183 000 грн., надати автомобіль приблизною вартістю 450 000 грн., золотої медалі і 8 подарунків.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03.02.2026 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 59-63).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну вимогу ОСОБА_1 до ТОВ "Мегаторг ТД" про зобов`язання виконати умови акції задовольнити та стягнути з ТОВ "Мегаторг ТД" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 183000,00 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які у свої сукупності підтверджують пред`явлені ним до відповідача позовні вимоги (а.с. 69-83).

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Конверт з ухвалами про відкриття провадження у справі, призначення справи до розгляду, а також з копією апеляційної скарги з додатками було повернуто до суду у зв`язку з відсутністю одержувача за адресою місцезнаходження товариства згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У свою чергу, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Крім того, як встановлено п.п. 1-5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у грудні 2023 року отримав лист про умови проведення маркетингової акції, яка проводилась з 29.12.2023 по 21.06.2024 року ТОВ «Гарант Шанс" з метою просування товарів по поштових каталогах, із загальною сумою виплати у розмірі 225 000 грн. Вказано, що відповідна акція не є лотереєю, грою, конкурсом або публічною обіцянкою нагороди без оголошення конкурсу у розумінні глави 78 ЦПК України і направлена для підвищення попиту клієнтів на товари компаній.

У листі вказано, що всі одержувачі документів інформаційно-рекламного характеру оголошуються переможцями (термін «переможець» означає, що даний клієнт обраний організатором серед інших клієнтів для відправлення зазначених документів, при одержанні яких йому надається можливість брати участь у акції й претендувати на призи при виконанні певних умов.

Також у листі вказано, що власники головних призів, а саме головного призу, премій першої, другої, третьої, четвертої категорій будуть визначені у фіналі акції 21.06.2024 не випадковим чином, спеціальною уповноваженою комісією, відповідно до діючих «Правил проведення маркетингових акцій, визначення призерів і вручення призів», частиною яких є дані умови, з урахуванням суми замовлення, дати надходження замовлення, факту надходження в повному обсязі оплати по даному замовленню, включаючи вартість його обробки, із числа всіх зареєстрованих учасників, що виконали необхідні умови правил, замовлення і оплати товарів. Участь у маркетинговій акції реєструються до 19.06.2024 (за поштовим штемпелем) і означає згоду з одержанням надалі подібних розсилань і комерційних пропозицій. Відповідь клієнта на інформаційно-рекламні матеріали організатора та замовлення товарів є підтвердженням того, що клієнт ознайомлений і згоден з правилами та цими умовами, його вибір щодо участі в акції є свідомим та здійснений за його волею. В рекламних матеріалах «Головний переможець», «Єдиний переможець» є одним із засобів проведення маркетингового дослідження і не є критерієм вибору між іншими клієнтами для вручення призів.

Позивач прийняв рішення приймати участь у вказаній маркетинговій акції.

14 лютого 2024 року позивач отримав лист в межах вказаної маркетингової акції, що він став переможцем а також про безкоштовне нагородження заплановане на 15.03.2024 відповідно до якого за останнім було закріплено статус кандидата на виплату 183 000 грн.

Крім того, позивач отримав лист відрядження з плановою датою візиту 15.03.2024 року керівника компанії ОСОБА_2 , а також, тендер за номером № 813064 відносно нагородження позивача 15.03.2024 року.

В подальшому, позивач отримав декілька листів під різними назвами (зокрема, офіційне підтвердження, що позивач головний переможець, копія наказу про нагородження клієнтів, копія протоколу нагородження зі згодою переможця, відривний нагороджений талон на 183 000 грн., накладну на доставку виграшу).

Позивачем зроблено 2 замовлення - одне замовлення - чай травяний «Чоловіча сила» на суму 279 грн. (а.с. 22) + послуги з доставки, усього 358 грн. , друге замовлення - крем для тіла (а.с. 26), на суму 289 грн. +79 грн. доставка, всього на суму 368 грн., що підтверджується платіжними документами долученими до матеріалів справи (а.с. 35, 36), але грошових та інших призів за участь в маркетинговій акції позивач не отримав.

24.09.2024 року позивач направив претензію ТОВ «Мегаторг ТД» з приводу невиконання своїх зобов`язань відносно ОСОБА_1 .

Позивач направив листи щодо необхідності виконання зобов`язання по вказаній маркетинговій акції та виплати позивачу грошових призів, хоча докази направлення вказаних листів відповідачу позивачем не надано.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань порушило його право на отримання ним, як переможцем конкурсу, грошових коштів у сумі 183000,00 грн., подарунків та автомобіля.

Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 1144 ЦК України визначено, що особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у медіа або іншим чином невизначеному колу осіб. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.

Згідно зі статтею 1145 ЦК України у разі публічної обіцянки винагороди завдання, яке належить виконати, може стосуватися разової дії або необмеженої кількості дій одного виду, які можуть вчинятися різними особами.

Відповідно до статті 1148 ЦК України у разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов`язана виплатити її.

Відповідно до статті 1150 ЦК України конкурс (змагання) має право оголосити фізична або юридична особа (засновник конкурсу). Конкурс оголошується публічно через медіа.

Положеннями статті 1151 ЦК України встановлено, що засновник конкурсу повідомляє про його умови одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому. Предметом конкурсу може бути результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо. За результатами конкурсу видається нагорода (премія). Предмет конкурсу, нагорода (премія), яка має бути виплачена переможцеві, є істотними умовами оголошення конкурсу.

Акція (маркетинг) - це захід або комплекс заходів, здійснюваних для збільшення обсягів продажу, залучення нових покупців або підвищення зацікавленості постійних клієнтів, зміцнення позицій на ринку чи завоювання нових ринків. Основною метою акції є отримання прибутку. Акція має стимулювати покупця до придбання товару чи групи товарів за рахунок привабливої пропозиції. Основним засобом впливу на споживача через акцію є реклама.

Конкурс - змагання, яке дає змогу виявити найгідніших із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд.

Таким чином, маркетингова акція та конкурс за своєю суттю є різними правовими категоріями.

Як вбачається зі змісту листів відповідача, долучених до позовної заяви, у правому нижньому куті зазначено «Під нагородженням мається на увазі оформлення грамоти-подяки за участь в акції» (а.с. 23, зворот, в правому нижньому куті), «Під врученням автомобіля мається на увазі можливість відправки рекламного продукту із зображенням транспортного засобу за умови надходження письмового запиту від клієнта компанії» «Під автомобілем мається на увазі картка із зображенням автомобіля» (а.с. 23, лівий нижній кут, а.с. 21, внизу) або «Не є офіційним документом, не має юридичної сили, носить рекламний характер» (а.с. 12А, 14, 15,16,25, 26, 28).

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції отримані позивачем рекламні, інформаційно-рекламні матеріали із зазначенням в них його, як «переможця», «головного переможця» носять лише інформаційний характер.

Також, згідно з Умовами проведення маркетингової акції (а.с. 11), зазначення в рекламних матеріалах «головний переможець», «єдиний переможець» є одним з засобів проведення маркетингового дослідження і не є критерієм між іншими клієнтами для вручення призів.

Натомість, саме оголошення про конкурс повинно містити інформацію про предмет конкурсу, суть завдання, тобто засновник конкурсу повинен описати завдання з визначенням вимог до роботи, результату, певної дії, які він бажає отримати; розмір винагороди (премії), яка може визначатися як у визначеній грошовій сумі, так і в іншій матеріальній цінності; строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії, тобто строк надання досягнутого результату чи строк в який повинна бути виконана сама робота.

Разом з тим, отримання позивачем рекламних, інформаційно-рекламних матеріалів із зазначенням в них його, як «переможця», «головного переможця» за умовами акції свідчить лише про те, що йому надано можливість продовжувати брати участь у маркетинговій акції, а не про автоматичну виплату йому головного призу.

Отримані ним документи носять лише інформаційний характер, а надрукована типографським методом рекламно-поліграфічна продукція не є фінансовим документом щодо отримання грошових коштів.

З огляду на наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем конкурсу (змагання), обіцянка винагороди не є публічною, не є фінансовим документом, а носить інформаційний характер. До того ж, інформаційна компанія відповідача є лише маркетинговим заходом, який проводиться з метою підвищення попиту споживачів на продукцію.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач, беручи участь у маркетинговій акції, придбавав товари за бланками-замовленнями, що є стандартним механізмом маркетингового просування продукції, а не елементом проведення конкурсу.

Стосовно посилань апелянта на приписи Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів зазначає, що вказаний закон регулює правовідносини між споживачами товарів (робіт, послуг) та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, але не встановлює обов`язку організатора маркетингової акції виплачувати грошові кошти за результатами такої акції, якщо рекламні матеріали не набувають характеру публічної обіцянки винагороди або умов конкурсу.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд першої інстанції не надав оцінки наданим позивачем доказам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду при їх оцінці, а також особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов в особи виникає після того, як відповідач порушить її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, як неодноразово зазначав Верховний Суд.

Так, в постанові від 16.10.2020 по справі № 910/12787/17 Верховний Суд зазначив, що гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду.

Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Об`єднана палата зазначає, що особа, яка звертається до суду повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 по справі 522/1528/15-ц.

Таким чином, встановивши, що відповідач не порушував прав позивача та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаторг ТД" про зобов`язання виконати умови конкурсу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 07 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова