Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №760/19455/23 — Київський апеляційний суд

справа № 760/19455/23

провадження № 22-ц/824/3223/2026

головуючий у суді І інстанції Застрожнікова К. С.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року за заявою представника ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року, ухваленого в цивільній справі № 760/19455/23 за заявою Солом`янської окружної прокуратури міста Києва, яка діяла в інтересах Київської міської ради, заінтересована особа Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання спадщини відумерлою,

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Желіховської Раїси Михайлівни про поворот виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25.10.2023, ухваленого у цивільній справі № 760/19455/23 за заявою Солом`янської окружної прокуратури міста Києва, яка діяла в інтересах Київської міської ради, заінтересована особа Солом`янська районна в місті Києва державна адміністрація, про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 25.10.2023 задоволена заява заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Костогриза Ярослава, в інтересах Держави в особі Київської міської ради, заінтересована особа: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання спадщини відумерлою, визнано двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 46,58 кв. м., в тому числі житлова площа 28,6 кв.м., відумерлою спадщиною, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передано її територіальній громаді м. Києві в особі Київської міської ради. У подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Желіховської Раїси Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року скасовано, заяву заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Костогриза Ярослава про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду. Однак, судом апеляційної інстанції не було вирішено вимоги апелянта про поворот виконання рішення суду, у зв`язку із чим заявницею подано заяву до суду першої інстанції, як суду, який розглядав справу по суті. Зазначає, що оскільки на виконання рішення суду, яке у подальшому було скасовано, до Реєстру прав власності на нерухоме майно були внесені відомості про реєстрацію права власності на квартиру за Київською міською радою, необхідно допустити поворот виконання рішення суду, та в порядку повороту виконання судового рішення - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію права власності за Територіальною громадою, Орган місцевого самоврядування, Київська міська рада, на квартиру АДРЕСА_2 , та поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Желіховської Раїси Михайлівни про поворот виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25.10.2023, ухваленого у цивільній справі № 760/19455/23 за заявою Солом`янської окружної прокуратури міста Києва, яка діяла в інтересах Київської міської ради, заінтересована особа Солом`янська районна в місті Києва державна адміністрація, про визнання спадщини відумерлою - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про поворот виконання рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Желіховської Раїси Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року скасовано. Заяву заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Костогриза Ярослава про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

Зазначає, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 серпня 2023 року №344079681, квартира, за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Вказує, що в той же час, як вбачається із доданої Інформації з ДРРП на нерухоме майно від 25 березня 2024 року, на підставі рішення суду від 25.10.2023 року, державним реєстратором ДКВ м. Києва Київської міської ради (Київської МДА) Бандура Ю.В. було внесено запис до ДРРП на нерухоме майно про право власності на кв. АДРЕСА_2 : Територіальна громада, орган місцевого самоврядування, Київська Міська рада, код ЄДРПОУ: 22883141, країна реєстрації: Україна.

Таким чином вважає, що із зазначеного вбачається, що відбулося фактичне та юридичне виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року, а саме, майно - кв. АДРЕСА_2 , передана у власність Територіальної громади, органа місцевого самоврядування, Київська міська рада, яка як власник, має наразі змогу володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд.

Вважає незаконним зазначення в ухвалі суду про те, що «суд доходить до висновку, що поворот виконання у справах окремого провадження не допускається, бо відсутній сам об`єкт для повернення (немає передачі майна чи коштів)»,так як, по-перше, ст.444 ЦПК України не зазначає про те, що не допускається поворот виконання по цивільним справам окремого провадження; по-друге, із вищезазначеного встановлено, що мала місце передача майна (спірної квартири) від власника ОСОБА_2 до Територіальної громади, органа місцевого самоврядування, Київська міська рада.

Апелянт також не погоджується із висновком суду про те, що якщо в окремому провадженні судове рішення стало підставою для реєстраційних дій, то при його скасуванні наслідки усуваються шляхом скасування відповідних реєстраційних дій, а не через механізм повороту виконання, вважає такий висновок суду незаконним.

14 липня 2026 року до Київського апеляційного суду від Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва - Тимошенка Максима Петровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги вказує, що є неможливим поновлення запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який в даному реєстрі ніколи не існував.

Зазначає, що відповідно до відомостей офіційного веб-сайту Судова влада України, у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва триває розгляд у цивільній справі № 760/25525/24 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, про визнання права власності в порядку спадкування.

17 липня 2026 року від Київської міської ради надійшли письмові пояснення, у яких представник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 25 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про поворот виконання рішення.

Представник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва - Корж О.А. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

24 серпня 2026 року до Київського апеляційного суд від представника Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації - Гриник Марії Сергіївни надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Солом`янської районна в місті Києві державної адміністрації, також просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, письмових пояснень, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року у цивільній справі № 760/19455/23 заяву заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Костогриза Ярослава в інтересах держави в особі Київської міської ради, заінтересована особа: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання спадщини відумерлою - задоволено.

Визнано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,58 кв.м., в тому числі жила площа 28,6 кв.м., відумерлою спадщиною, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36).

Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Желіховської Р.М., подану в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року скасовано, а заяву заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 10 січня 2025 року касаційну скаргу Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року залишено без змін.

Отже, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, є скасованим.

Разом із тим предметом розгляду у цій справі є не питання законності набуття чи належності права власності на спірну квартиру, а виключно питання про наявність передбачених процесуальним законом підстав для здійснення повороту виконання скасованого судового рішення в порядку статей 444-446 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він, зокрема, залишає позов без розгляду.

Частиною дев`ятою статті 444 ЦПК України передбачено, що якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таким чином, закон визначає процесуальний порядок вирішення питання про поворот виконання, однак сам факт скасування судового рішення не є достатньою та самостійною підставою для застосування такого процесуального інституту. Необхідною передумовою є встановлення факту виконання скасованого судового рішення у розумінні статті 444 ЦПК України та наявності того, що може бути повернуто в порядку повороту виконання.

Правова природа повороту виконання неодноразово роз`яснювалася Верховним Судом.

Так, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 203/2612/13-ц зазначено, що поворот виконання рішення є цивільною процесуальною гарантією захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження у попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. У цій же постанові Верховний Суд звернув увагу, що поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права, зокрема, право на визнання кредитного та іпотечного договору діючими, та право на вимогу про внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка може бути розглянута лише у позовному провадженні.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 12 липня 2022 року у справі № 753/21211/20, відповідно до якого поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності обов`язкових умов: отримання позивачем від відповідача в порядку виконання рішення майна чи грошових коштів; виконане рішення скасоване вищестоящим судом повністю або змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц наголошено, що поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі відсутні передбачені законом умови для застосування механізму повороту виконання.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до ухвалення рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 . Після ухвалення зазначеного рішення державним реєстратором на його підставі було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на квартиру за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Верховний Суд неодноразово зазначав, та відповідна практика є незмінною стосовно того, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Поворот виконання передбачає повернення того майна або коштів, які були фактично одержані стягувачем від боржника на виконання скасованого судового рішення. Натомість у цій справі спірна квартира не вилучалася у ОСОБА_1 чи іншої особи на підставі виконавчого документа, не передавалася їй або іншій особі державним чи приватним виконавцем та не була фактично одержана Київською міською радою шляхом вчинення виконавчих дій.

Первісне право власності на квартиру було зареєстроване за ОСОБА_2 ще до ухвалення рішення суду від 25 жовтня 2023 року. Внесення у подальшому державним реєстратором відомостей про право власності територіальної громади на підставі судового рішення є реєстраційною дією, що виникла як юридичний наслідок ухваленого судового рішення, однак сама по собі не свідчить про передачу майна в порядку примусового виконання судового рішення.

Саме на необхідність розмежування виконання рішення та внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав звернув увагу Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 203/2612/13-ц, зазначивши, що вимоги щодо внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є способом повороту виконання рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що саме внесення запису про право власності до Державного реєстру речових прав свідчить про передачу квартири територіальній громаді та створює підстави для повороту виконання, ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи інституту повороту виконання.

Посилання апелянта на те, що стаття 444 ЦПК України прямо не містить заборони застосування повороту виконання у справах окремого провадження, саме по собі не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки у разі доведення права скаржниці на об`єкт нерухомості, стосовно якого внесено запис до реєстру, вона наділена іншими процесуальними правами щодо захисту свого права.

У справі № 760/19455/23 рішення суду першої інстанції мало наслідком виникнення підстави для державної реєстрації права власності територіальної громади на нерухоме майно.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вважає себе спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та претендує на спірну квартиру в порядку спадкування. При цьому постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, за якою була заведена спадкова справа, а також що існує спір щодо права на спадкове майно.

Саме з огляду на наявність спору про право апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та залишив заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою без розгляду. Жодних висновків щодо відсутності підстав для реєстрації прав на спірне майно за громадою у постанові Київського апеляційного суду від 31.07.2024 року немає.

За таких обставин питання про те, кому саме належить право власності на спірну квартиру після смерті ОСОБА_2 , не може бути вирішене в межах заяви про поворот виконання рішення у справі про визнання спадщини відумерлою, оскільки це означало б фактичне вирішення спору про право поза межами позовного провадження.

З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом у цивільній справі № 760/25525/24, у якій заявлено, зокрема, вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та про визнання права власності в порядку спадкування.

Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що у справі № 760/25525/24 на час розгляду цієї апеляційної скарги провадження лише відкрито, а спір по суті судом не вирішено. Сам факт відкриття провадження у зазначеній справі не означає визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру та не створює для неї будь-якого речового права.

При цьому у разі задоволення позову у цивільній справі № 760/25525/24 та визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру в порядку спадкування, відповідне судове рішення, яке набрало законної сили, матиме правове значення для державної реєстрації відповідного речового права та буде належною правовою підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно необхідних змін щодо права власності на спірний об`єкт.

Таким чином, відмова у повороті виконання у цій справі не позбавляє ОСОБА_1 права на судовий захист та не перешкоджає їй реалізувати передбачені законом способи захисту права на спадкове майно в порядку позовного провадження.

Відповідно до абзаців 2 та 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 444 ЦПК України лише тому, що зазначена норма не містить прямої заборони повороту виконання у справах окремого провадження.

Як зазначалося вище, підставою для відмови є не формальна належність справи до окремого провадження сама по собі, а відсутність установленого законом об`єкта повороту виконання та неможливість у межах такого процесуального механізму вирішити спір про належність права власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Зазначена норма визначає юрисдикцію суду щодо процесуальних питань виконання судових рішень, однак сама по собі не розширює предмет повороту виконання та не надає суду повноважень у межах заяви за статтею 444 ЦПК України вирішувати спір про право власності, який підлягає розгляду в позовному провадженні.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання. Скасування рішення суду апеляційною інстанцією означає припинення його юридичної сили як правової підстави для подальшого виконання, однак саме по собі не визначає, хто є власником спірного майна та кому належить право на спадкування.

Такі питання можуть бути встановлені лише за результатами розгляду відповідного спору про право.

У цьому контексті колегія суддів бере до уваги, що постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року вже встановлено наявність спору щодо спадкового майна, у зв`язку з чим заяву про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду. Зазначена постанова залишена без змін Верховним Судом.

Таким чином, на цей час відсутнє судове рішення, яким було б остаточно встановлено право ОСОБА_1 на спірну квартиру в порядку спадкування. Відтак вимога про поновлення права власності за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав фактично передбачає вирішення питання про правовий статус спадкового майна до встановлення судом належності права на нього спадкоємцю.

За таких обставин, стороною апелянта не доведено, що ОСОБА_1 є суб`єктом, права якого підлягають відновленню шляхом застосування положення статті 444 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1280 ЦК України прямо передбачено, якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив із того, що заявлений ОСОБА_1 спосіб захисту не відповідає правовій природі інституту повороту виконання та що заявлені нею вимоги щодо державної реєстрації права власності можуть бути предметом розгляду в іншому передбаченому законом порядку.

При цьому колегія суддів наголошує, що відмова у задоволенні заяви про поворот виконання не означає визнання за Київською міською радою права власності на спірну квартиру та не перешкоджає вирішенню питання про належність цього майна в порядку позовного провадження.

Так само ця відмова не означає, що реєстраційний запис, внесений на підставі скасованого рішення суду, не може бути змінений або припинений у передбаченому законом порядку. Питання щодо належності права власності та відповідних реєстраційних наслідків підлягає вирішенню з урахуванням результатів розгляду справи № 760/25525/24 та інших належних способів захисту.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року, правильно встановив характер спірних правовідносин, надав належну оцінку доводам учасників справи та правильно застосував положення статей 444-446 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться переважно до іншого тлумачення правової природи державної реєстрації права власності та не дають підстав для висновку про наявність об`єкта повороту виконання у розумінні статті 444 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, а підстав для її скасування або зміни за доводами апеляційної скарги не встановлено.

У зв`язку з цим апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Солом`янського районного суду міста Києва - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 2 вересня 2026 року.

ГоловуючийТ.О. Писана

СуддіК. П. Приходько

С.О. Журба