Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №757/15540/26-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/15540/26 Головуючий у І інстанції - Гридасова А.М.

апеляційне провадження №33/824/3307/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участі секретаря Миголь А.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Плясун Галини Сергіївни, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Громадянина України,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., -

установив:

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, будучи особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її такою, що підлягає скасуванню через неповне з`ясування суддею обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що наказом Генерального прокурора від 11 квітня 2017 року №373ц його було звільнено з посади заступника начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури та змінами в організації виробництва та праці відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Даний наказ про звільнення він вважав незаконним, тому оскаржив його до суду.

Зазначений наказ Генерального прокурора про його звільнення скасовано на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі №826/6203/17.

Після цього, Офіс Генерального прокурора більше року не виконував рішення суду, яке набрало законної сили.

Вся ця історія продовжувалась більше п`яти років.

Лише 23 вересня 2022 року виконувачем обов`язки Генерального прокурора було видано наказ №1874ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України.

Його було поновлено в державний орган, якого вже не існувало, та на не існуючу посаду, оскільки відбулася реорганізація органу прокуратури.

Генеральної прокуратури України вже не існувало, а був створений Офіс Генерального прокурора.

Також, замість управління було утворено Департамент внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Офісу Генерального прокурора.

В департаменті кадрової роботи йому пояснили, що йому не видається службове посвідчення, на нього не покладаються ніякі посадові обов`язки, у нього немає ніякої посади, його місячна заробітна плата буде складати біля восьми тисяч гривень в місяць, у нього відсутнє робоче місце до тієї пори, поки він не пройде атестацію, лише після цього він буде призначений на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора.

Також він повинен був «добровільно» написати про це заяву, начебто за власною ініціативою, на ім`я Генерального прокурора.

В день ознайомлення з наказом про поновлення його на посаду, а саме, 27 вересня 2022 року таку заяву він вимушено написав.

На цьому його правовідносини з Офісом Генерального прокурора закінчились.

Ніякої роботи він не виконував, в приміщенні Офісу Генерального прокурора не з`являвся, при цьому його ніхто не контролював, не зобов`язував щось робити.

В подальшому, від проходження атестації він відмовився, на підставі чого 20 січня 2023 року його було повторно звільнено.

Вважає, що оскільки він не проходив атестацію і не був переведений до новостворених органів прокуратури (Офісу Генерального прокурора, обласних чи окружних прокуратур) він втратив повноваження на виконання функції держави.

Він не міг здійснювати процесуальне керівництво, підтримувати державне обвинувачення або представляти інтереси держави в суді, приймати процесуальні рішення.

Якщо прокурор свідомо не проходив атестацію, він за законом не може обіймати посаду прокурора в новій системі, а отже, не може вважатися особою, уповноваженою на виконання функцій держави в частині здійснення прокурорських повноважень.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення, направлених НАЗК до суду є вимога №47-01/100879-25 від 16 грудня 2025 року до Офісу Генерального прокурора про надання копій прийнятої присяги прокурора та документів, які підтверджують ознайомлення суб`єкта декларування з вимогами антикорупційного законодавства, зокрема, щодо необхідності подання декларації.

У своїй відповіді Офіс Генерального прокурора повідомляє, що зазначені документи в особовій справі особи, відсутні.

Таким чином, ОСОБА_1 не складав Присягу прокурора, передбачену вимогами ст. 36 Закону України «Про прокуратуру» яка зазначає, що особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора.

Також, згідно Наказу Генерального прокурора №280 від 16 червня 2020 року «Про затвердження Порядку складення Присяги прокурора» про складання Присяги вноситься запис у трудову книжку прокурора.

Такий запис у його трудовій книжці також відсутній.

Зазначив, що він, у період з 23 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року не мав правового статусу прокурора, а отже не був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а отже і особою, на яку відповідно до ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» покладається обов`язок подавати декларацію за період 2022 року. Таким чином, він не був суб`єктом декларування відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» і не повинен був здавати декларації, зазначені у протоколі, як особа уповноважена на виконання функції держави або місцевого самоврядування.

Переконаний, що адміністративного правопорушення він ніколи не скоював, в тому числі, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

За таких обставин, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апелянт просить також поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року, посилаючись на те, що оскаржувану постанову він отримав лише 19 травня 2026 року, що підтверджується матеріалами справи, та 27 травня 2026 року без зволікань подав апеляційну скаргу.

Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пропущений строк, оскільки пропущений він був з поважних причин.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Прокурор Плясун Г.С. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із положеннями ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити із положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративні правопорушення суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дані вимоги закону судом першої інстанції повністю виконані не були.

Пункт 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідальність за ч. 1 ст.172-6 КУпАП настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

На думку апеляційного суду, ОСОБА_1 не набув статусу суб`єкту даного адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.

На думку уповноваженої особи НАЗК, яка склала протокол, ОСОБА_1 у період з 23 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у відповідності до підпункту «е» пункту 1 ст.3 Закону, де зазначено, що такими особами є посадові та службові особи органів прокуратури.

Разом з тим, відповідно ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» статус прокурора мають виключний перелік осіб, яким посаду - заступника начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України, яку обійняв ОСОБА_1 наказом від 23 вересня 2022 року за наслідками судових рішень щодо поновлення його на посаді, на період дій, який йому інкримінується представником НАЗК як правопорушення, не було передбачено, оскільки такого органу на той момент не було.

Статтею 7 Закону України «Про прокуратуру» (чинною на період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року) визначено Систему прокуратури України яку становлять Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури та Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Тобто Генеральна прокуратура України відповідно до Закону до Системи прокуратури України не входить.

Посилання уповноваженого представника НАЗК у протоколі на абзац 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №№113-IX від 19 вересня 2019 року, як на законодавче збереження за ОСОБА_1 статусу прокурора не відповідає дійсності.

Згідно вказаного припису Закону: «За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури».

Тобто такий статус зберігається виключно при реалізації такими особами функцій прокуратури.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи в системі органів прокуратури посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України, якої не існувало вже як органу влади на період інкримінованих ОСОБА_1 дій, не отримував посвідчення прокурора, не складав присягу, тощо, тобто ОСОБА_1 не виконував «функції прокуратури», вичерпний перелік яких зазначено в ст. 2 Закону України «Про прокуратуру».

Сам по собі факт нарахування заробітної плати та факт виходу на робоче місце не свідчить про набуття ОСОБА_1 статусу прокурора чи здійснення ним функцій прокуратури, як того вимагає закон.

З огляду на викладене, а також те, що ОСОБА_1 у період з 23 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року не мав правового статусу прокурора, не виконував функції прокуратури, належними доказами НАЗК цей факт не спростовано, відтак, на нього не поширювався обов`язок, передбачений статтею 45 зазначеного Закону щодо подання декларації, в тому числі за 2022 рік, а відтак, ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Тому, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності, суд вважає відсутнім в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Встановлені під час апеляційного розгляду обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів складу у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, із закриттям провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько