Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №369/3552/23 — Київський апеляційний суд

справа № 369/3552/23

головуючий у суді І інстанції Пінкевич Н.С.

провадження № 22-ц/824/553/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (яка є правонаступником ОСОБА_3 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, -

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , у якому просила:

встановити факт спільного проживання з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2005 року по 13 вересня 2020 року;

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 73,6 кв.м., житловою 33,4 кв.м. та виділити у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по частині зазначеної квартири.

Позов обґрунтовано тим, що за рішенням суду у 2004 році розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Відразу після розлучення, а саме: з кінця 2004 року ОСОБА_1 почала проживати однією сім`єю із ОСОБА_4 . Позивачка, ОСОБА_4 та малолітня донька позивачки від першого шлюбу ОСОБА_6 , проживали у кімнаті № 36 , що належала на праві власності ОСОБА_4 .

Позивач зазначає що, незважаючи на те, що офіційно вони шлюб не реєстрували, однак фактично виконували права та обов`язки один до одного як подружжя, тобто спільно проживали в одному помешканні, несли спільні витрати, мали спільний бюджет, спільне харчування, купували майно для спільного користування. За час спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 за спільні кошти сім`ї та в інтересах сім`ї інвестували в спірну кооперативну двокімнатну квартиру, що знаходиться у будинку АДРЕСА_3 . З 2005 року ОСОБА_4 став членом ЖБК «Янтар» і до 2014 року сплачував пайові внески, що підтверджується Актом розподілу від 02 березня 2014 року. А 28 квітня 2015 року ОСОБА_4 було видане Свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Після його смерті відкрилась спадщина на майно, у тому числі і на спірну квартиру. 21 вересня 2020 року позивачка ОСОБА_6 як спадкоємиця четвертої черги спадкування подала заяву про прийняття спадщини, внаслідок чого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Герасимів Ю.В. було відкрито спадкову справу за № 10/2020. Окрім позивачки заяву подала мати спадкодавця - відповідачка ОСОБА_3 , що належить до першої черги спадкування, тобто вказана особа є єдиною спадкоємицею.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/2753/21 від 21 червня 2022 року за ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказує, що відповідачка ОСОБА_3 заперечує той факт, що майно, яке вона успадкувала після смерті свого сина є об`єктом права спільної сумісної власності і що позивачка має частку у вказаному майні, тому вважає своє право порушеним та таким, що підлягає судовому захисту. Вважає,що строк позовної давності нею не пропущені.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 .

Вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину спірної квартири, як частки у спільній сумісній власності подружжя, є похідною від вимоги про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому суд першої інстанції також дійшов висновку про відмову у її задоволенні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що шлюб між ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_7 був розірваний у 2004 році, а не у 2009 році, тобто висновки суду є помилковими.

Вказує, що суд першої інстанції помилково визнав преюдиційним обставини, що начебто були встановлені судом у справі № 369/2753/21 та зазначив, що кошти отримані від чоловіка ОСОБА_8 у якості аліментів та допомоги на дитину не були внесені як пайовий внесок за спірну квартиру.

Вказує, що у рішенні суду у справі № 369/2753/21 суд не встановлював факту та не досліджував обставини, хто і коли вносив кошти за спірну квартиру, та джерело походження вказаних коштів, оскільки підставою для звернення ОСОБА_3 до суду була відсутність у останньої правовстановлюючих документів на квартиру, яку вона успадкувала після смерті сина ОСОБА_4 .

Зазначає, що суд визнав преюдиційними обставини у рішенні у справі № 369/2753/21, що не набрало законної сили, оскільки воно наразі оскаржується ОСОБА_1 в апеляційному порядку.

Суд визнав недопустимими доказами і не взяв до уваги поданий позивачем акт № 1/04-62 депутата Вишневської міської ради VIII скликання ОСОБА_9 , договір № 080817 про придбання позивачкою ОСОБА_1 у СПД « ОСОБА_10 » вікон, договір від 31 січня 2016 року у копії про придбання у ФОП ОСОБА_11 шафи з вільхи, договір про придбання у ФОП ОСОБА_12 товару, фурнітури.

Зазначає, що тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що доказ є недопустимим, однак у ході розгляду справи ані судом, ані відповідачем жодного разу не ставилась під сумнів допустимість указаних письмових доказів, зокрема щодо можливої їх підробки, чи незаконність їх отримання, тобто отримання таких доказів на порушення прав та свобод людини, при цьому, суд не наводить у рішенні жодного мотиву, чому він дійшов висновку, що ці письмові докази є недопустимими.

Судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що договір № 080817 з нечитабельною датою про придбання позивачкою ОСОБА_1 у СПД «ОСОБА_10» вікон.

Позивачка вказує, що ці докази досліджувались суддею у судовому засіданні на стадії дослідження доказів, при цьому, суддя жодного разу не висловила зауваження, що зазначені докази вона вважає нечитабельними, або їх зміст не зрозумілим та не пропонувала позивачу надати інші, більш якісні копії цих письмових доказів.

Судом першої інстанції визнано недопустимим доказом поданий позивачем акт № 1/04-62 депутата Вишневської міської ради VIII скликання ОСОБА_9 , з тієї підстави, що особи, які його підписували не допитувались в якості свідків у справі про те, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 з 2004 року по 13 вересня 2020 року

Акт є документом, що видається відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішень органів місцевого самоврядування, тобто є письмовим доказом.

При цьому, діюче законодавство не передбачає попередження осіб, які підписали такий акт про кримінальну відповідальність, тому відсутність такого застереження не є підставою для визнання такого письмового доказу недопустимим.

Оскільки Акт № 1/04-62 депутата Вишневської міської ради VIII скликання ОСОБА_9 є письмовим доказом, а не письмовим показанням свідка, тому твердження суду про обов`язковість допиту в судовому засіданні в якості свідка підписанта такого акта є безпідставним.

Вказує, що письмові докази та показання свідків мали оцінюватись судом разом у сукупності, оскільки кожен доказ окремо підтверджував факти спільного проживання подружжя, ведення спільного бюджету, наявність взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю, в окремий проміжок часу протягом 15-ти років, а саме з 2005 по 2020 рік.

Фотокартки із зображенням позивачки і ОСОБА_4 та поповнення позивачем мобільного телефону жодним чином не можуть однозначно та беззаперечно підтверджувати факт їх спільного проживання без шлюбу та наявність між ними близьких стосунків та ще й протягом усіх 15 років.

Вказує, що зображення осіб на спільній фотографії та поповнення нею мобільного телефону ОСОБА_4 лише підтверджують ті обставини, що у їх спільному сімейному житті у певний проміжок часу відбувались певні події (спільний відпочинок, спільний побут, ознаки спільного бюджету тощо), тому такі докази повинні досліджуватись судом у сукупності з іншими доказами.

Тобто, фотографії та факти поповнень телефону містять у собі інформацію щодо предмета доказування та можуть у такий спосіб сформувати інформаційну картину для вирішення спору по суті.

Зазначає, що нею надано суду низку інших доказів, що містили в собі інформацію щодо певних подій, що відбувались в житті подружжя, і проміжки часу, в які ці події відбувались, тому суддя повинна була оцінювати ці докази у сукупності та взаємопов`язаності між собою і після чого зробити висновок чи доведені позивачем обставини спільного проживання чи ні, а не визнавати окремо взятий доказ недопустимим та відкидати його не оцінюючи у сукупності з іншими доказами.

Вказує, що суддя у мотивувальній частині рішення відобразила урізані показання свідків, зокрема замовчувала факти та обставини, повідомлені свідками, що містили особливо важливу інформацію та беззаперечно підтверджували факт нашого спільного проживання та наявність у нас спільного бюджету, що є підтвердженням упередженості суду та особистій зацікавленості у вирішенні даної справи на користь відповідача.

При цьому, у мотивувальній частині рішення суддя лише відобразила показання свідків, які взагалі не містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, показання деяких свідків взагалі були перекручені з метою спростування обставин, на які позивачка посилалась у своїй позовній заяві.

Серед іншого показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які повідомили важливі факти спільного життя позивачки і ОСОБА_4 взагалі не були відображені судом у мотивувальній частині рішення.

В апеляційній скарзі позивачкою наведено порівняльну таблицю показань свідків відображених судом у мотивувальній частині рішення та фактичних (повних) показань свідків, викладених її представником адвокатом Кушніром О.П. у його письмових судових дебатах.

Вказує, що у судовому засіданні судом досліджені судом, однак в мотивувальній частині суд взагалі не зазначив про наявність доказів, а саме:

квитанції, що підтверджують факт систематичної оплати позивачем ОСОБА_1 у період з 2017 по 2021 рік комунальних послуг, рахунків за спожиту воду, опалення, електроенергію та ін. по спірній квартирі та кімнаті №36 в гуртожитку, що належала ОСОБА_15 ;

довідка № 1195 від 14 квітня 2019 року, видана Коростенською Центральною міською лікарнею, що підтверджує травму ноги ОСОБА_1 , яку позивачка отримала у домоволодіння матері (відповідач у справі) свого чоловіка ОСОБА_4 в селі Новаки під час побілки будинку;

довідка № 1965 та № 1966, видані Бородянською ЦРЛ 05 вересня 2020 року щодо отримання позивачем ОСОБА_1 ушкоджень грудної клітки внаслідок ДТП, коли позивачка та ОСОБА_4 повертались із села Новаки від матері ОСОБА_4 (відповідача - ОСОБА_3 ).

Вказує, що суд залишив поза увагою докази, що підтверджували мінімальні доходи ОСОБА_4 та значні грошові надходження позивача ОСОБА_1 у період з 2005 року по 2015 рік та взагалі не послався на них у своєму рішенні.

Від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу позивачки без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що хоча суд першої інстанції, можливо, помилково вказав 2009 рік як дату припинення шлюбу, ця помилка не має суттєвого впливу на висновки справи. Навіть якщо мій син був юридично вільний з 2004 року, що дозволяло йому проживати однією сім`єю з ОСОБА_16 , апелянт не надала достатніх доказів спільного проживання однією сім?єю з 2005 по 2020 рік чи спільного придбання квартири.

Таким чином, ця помилка не впливає на правильність рішення суду.

Позивачка посилається на те, що, що суд першої інстанції порушив процесуальні норми, не дослідивши повною мірою обставини справи та проігнорувавши докази. Однак рішення суду свідчить про ретельний розгляд усіх наданих доказів: суд заслухав свідчення 12 свідків, переглянув фотографії, договори, квитанції про оплату комунальних послуг, поповнення мобільного телефону та придбання побутових предметів, а також врахував свідчення сестри ОСОБА_4 , яка заперечувала сімейні відносини, стверджуючи, що ОСОБА_16 і ОСОБА_4 були лише друзями.

Вказує, що датою припинення шлюбу є не дата постановлення рішення суду, а дата реєстрації розлучення в органі реєстрації актів громадянського стану, а тому шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано у 2022 році.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2026 року залучено правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до участі у справі у якості правонаступника відповідача.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кушнір О.П. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Опришко Е.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року справу призначено судді-доповідачу ОСОБА_17 , у складі колегії: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року призначено справу до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ до вступу у справу правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2025 року звільнено ОСОБА_17 з посади судді Київського апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

У зв`язку із настанням обставин, які унеможливлюють участь судді-доповідача ОСОБА_17 у розгляді цієї справи, відповідно до пункту 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та підпункту 5.4 пункту 5 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду, призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мостова Г.І., судді: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2004 року № 2-2952/04 (а.с. 19 т. 1).

Згідно з відповіддю Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області від 09 липня 2023 року указаним відділом складений актовий запис про розірвання шлюбу від 18 серпня 2022 року № 51 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2952/04 від 28 жовтня 2004 року, заявником щодо державної реєстрації розірвання шлюбу була ОСОБА_1 (а.с. 161 т. 2).

18 серпня 2022 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 30 т. 1).

04 грудня 2004 року КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» та ОСОБА_1 уклали договір найму житла у гуртожитку, предметом якого є ліжко-місце у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 27 т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 грудня 2014 року № 30467561 жилий блок АДРЕСА_5 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 , розмір належної йому частки 30/100 (а.с. 26 т. 1).

Згідно з актом розподілу між членам кооперативу площі в житлово-офісному комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_3 , затвердженим рішенням загальних зборів ЖБК «Янтар» від 25 грудня 2014 року, ОСОБА_4 розподілено квартиру № 77 , загальною площею 73,6 кв.м (а.с. 28 т. 1 зі звороту).

15 квітня 2015 року за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень від 28 квітня 2016 року (а.с. 29 т. 1).

31 січня 2016 року ФОП ОСОБА_11 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) уклали договір, за умовами якого виконавець мав виготовити шафу. Загальна вартість замовлення 47 600 грн (а.с. 25 т. 1).

07 серпня 2018 року ФОП ОСОБА_12 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладений договір купівлі-продажу за зразками. Предметом договору є товар, визначений нарядом-замовленням, до є додатком № 1 до договору (пункт 1.1-1.4 договору). Ціна договору 12 900 грн. місце (адреса) доставки товару - АДРЕСА_8 (а.с. 23 т. 1).

Відповідно до довідки, виданої травматологічним пунктом Коростенської ЦМЛ 14 квітня 2019 року, ОСОБА_1 була надана допомога з приводу побутової травми медіального меніску лівого колінного суглобу, обставини та час травмування 14 квітня 2019 року 00:30 год., рекомендовано іммобілізація 2-3 тижні (а.с. 20 т. 1).

08 серпня 2019 року СПД «король ОСОБА_18 » (продавець) та ОСОБА_1 (замовник) уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов`язався виготовити та передати у власність замовника вироби із євро бруса, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар за умовами цього договору. Ціна договору 23 679 грн. Адреса об`єктів: АДРЕСА_8 (а.с. 24 т. 1).

Згідно з довідкою № 1965, виданою Бородянською ЦРЛ 05 вересня 2020 року, ОСОБА_4 надана допомога з приводу відкритого осколкового внутрішньо-суглобового перелому лівого стегна, закритого перелому правої променевої кістки, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Обставини, місце та час травмування: 05 вересня 2020 року 22:00 год., ДТП (а.с. 21 т. 1)

Відповідно до довідки № 1966, виданою Бородянською ЦРЛ 05 вересня 2020 року, ОСОБА_1 надана допомога з приводу забиття грудної клітки. Обставини, місце та час травмування: 05 вересня 2020 року 22:00 год., ДТП (а.с. 21 т. 1)

24 грудня 2020 року депутатом Вишневої міської ради Бойком П.П. складений акт про те, що опитуванням сусідів встановлено наступне: ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_4 з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Акт підписаний: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 (а.с. 22 т. 1).

Згідно з довідкою від 29 березня 2021 року № 17, виданою КП «Готельно-гуртожитковий комплекс», про те, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_9 , у період з жовтня 2004 року по березень 2016 року ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_4 за цією адресою та сплачувала за комунальні послуги (а.с. 22 т. 1 зі звороту).

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2022 року у справі № 369/2753/21 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В. про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 73, 6 кв.м., житловою площею - 33, 4 кв.м., що належала її сину - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 60/100 частин житлового приміщення, загальною площею 35,9 кв.м., жилою - 30.1 кв.м. у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_9 , а саме на кімнату житловою площею 18,2 кв.м., що належала її сину - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом, право власності на автомобіль марки «РЕNAULT 9» синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1985 р.в. (а.с. 32 т. 1).

Указане заочне рішення не набрало законної сили.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 38 т. 1).

У матеріалах справи наявні три фото ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та одне фото групи осіб, серед яких є також ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 43-46 т. 1).

Позивачем надано роздруківку щодо банківських переказів з її картки (а.с. 47 т. 1).

Відповідно до довідки, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, дохід ОСОБА_1 за 2005 рік становив 11 195,73 грн., за 2006 рік - 16 643,44 грн., за 2007 рік - 22 828,75 грн., за 2008 рік - 25 339, 56 грн., за 2009 рік - 26 894 грн., за 2010 рік - 49 001 грн., за 2011 рік - 64 825 грн., за 2012 рік - 79 657 грн., за 2013 рік - 80 768 грн., за 2014 рік - 79 917 грн., за 2015 рік - 59 133 грн. (а.с. 150-151 т. 1).

Відповідно до відповіді ГУ ДПС у Київській області від 09 жовтня 2023 року, дохід ОСОБА_4 за 2004 рік становив - 18 352,09 грн, за 2005 рік - 9 650 грн, за 2006 рік - 7 550 грн., за 2007 рік - 9 150 грн., за 2008 рік - 9 900 грн., за 2009 рік - 21 600 грн., за 2010 рік - 27 600 грн., за 2011 рік - 28 800 грн., за 2012 рік - 45 000 грн., за 2013 рік - 53 715,98 грн., за 2014 рік - 67 650 грн., за 2015 рік - 82 233,33 грн. (а.с. 87-89 т. 3).

ОСОБА_5 здійснював перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 у період з 2006 року по 2014 року, що підтверджується бланками «Western Union» (а.с. 152-161 т. 1, а.с. 2-129 т. 2).

Обставини перерахування коштів також підтверджуються витягом з програмного забезпечення, наданим АТ «Правекс Банк» на виконання ухвали суду першої інстанції (а.с. 74-81 т. 3).

Відповідно до довідки від 25 грудня 2013 року, виданої КП «Готельно-гуртожитковий комплекс», ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9 та займає житлову площу 1 кімнати 18,2 кв.м у гуртожитку. Сім`я складається із 1 особи - ОСОБА_4 , сусіди по квартирі: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 (а.с. 143 т. 2).

Згідно з довідкою від 14 серпня 2023 року № 12, виданою ЖБК «Янтар», ОСОБА_4 був членом кооперативу ЖБК «Янтар» з грудня 2003 року. Пайові внески у період з 10 грудня 2003 року по 31 грудня 2014 року згідно з договором № 5 про пайову участь в будівництві від 11 липня 2005 року сплачені у повному обсязі (а.с. 180 т. 2).

Відповідно до відповіді Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 19 березня 2021 року ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 , з 13 січня 2004 року по теперішній час. На момент його смерті разом із ним був зареєстрований ОСОБА_24 (а.с. 113 т. 3).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 14 вересня 2020 року № 1123, ОСОБА_1 проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , разом із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по день його смерті (а.с. 112 т. 3).

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 суду пояснила, що їй відомо про те, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 разом придбали у 2015 році квартиру, купували меблі та зробили спільно ремонт у ній. Проте, нічого не знає про походження коштів. Також повідомляє суду, що позивачка з ОСОБА_26 переїхали з гуртожитку в квартиру у м. Вишневе у 2015 чи у 2016 році.

Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 дружить з 1999 року. Повідомив, що ОСОБА_1 почали співмешкати з ОСОБА_4 ще до 2000 року. Свідок дійшов висновку про їх спільне проживання, виходячи з того, що на спільних гулянках у ті роки ОСОБА_1 готувала їжу, залишали свої речі у кімнатах гуртожитку одне одного. Також повідомив суду, що знайомий з чоловіком позивачки - ОСОБА_1 , який приїздив з Італії і зупинявся в гуртожитку по АДРЕСА_10 , де і перетинались з ним.

Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні пояснила, що працює консьєржкою по АДРЕСА_3 з 2015 року і ОСОБА_1 є її керівником. З позивачкою вона знайома 17 років, а також була знайома з ОСОБА_4 . Повідомила суду, що раніше проживала у гуртожитку і проводили дозвілля разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Бувала в гостях у ОСОБА_1 , яка проживала у гуртожитку з ОСОБА_4 . Знає, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 робили ремонт в квартирі. Вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали спільно, тому що разом йшли на роботу і приходили з роботи. Добре пам`ятає, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 їздили до його матері в село і привозили повні сумки продуктів.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснила, що працює консьєржкою по АДРЕСА_3 з 2014 року і ОСОБА_1 є її керівником. Знає, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були чоловіком та дружиною хоча мали різні прізвища. Вони проживали разом в одній квартирі по АДРЕСА_11 .

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснила, що працює продавцем-консультантом, є подругою ОСОБА_1 з 1999 року , також знає ОСОБА_3 , бачила її на похоронах сина - ОСОБА_4 . Повідомила суду, що з 2000 року проживала у кімнаті АДРЕСА_12 , ходила часто в гості до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , проводили разом свята, дні народження. Проте, фотокарток та відеозаписів у неї немає.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснила, що є матір`ю позивачки, ОСОБА_1 і знає відповідачку ОСОБА_3 . ЇЇ донька була в шлюбі з ОСОБА_5 з 1992 року. А з ОСОБА_4 проживала разом з 2004 року у кімнаті АДРЕСА_13 . З 2000 року ОСОБА_1 припинила проживати зі своїм чоловіком ОСОБА_5 та весь час він сплачував аліменти на утримання спільної дитини. ОСОБА_7 (колишня дружина ОСОБА_4 ) виїхала з кімнати 36 у гуртожитку у 2004 році і свідок разом з ОСОБА_1 разом клеїли там шпалери. Хто давав гроші на придбання шпалер вона не знає, але купувала шпалери ОСОБА_1 . Також пояснила суду, що її донька разом ОСОБА_4 купували разом будівельні матеріали для ремонту у квартирі по АДРЕСА_11 і у цю ж квартиру купили разом пральну машину. Проте, чеків на підтвердження придбання пральної машини та будівельних матеріалів у них з ОСОБА_1 немає, так як і не має фотокарток і відеозаписів її з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , спільних святкувань у квартирі по АДРЕСА_11 та у гуртожитку по АДРЕСА_10 . Окрім всього свідок повідомила суду, що ціна квартири по АДРЕСА_3 їй не відома.

Свідок ОСОБА_32 суду пояснив, що є родичем відповідачки ОСОБА_3 , яка мешкала в тому ж селі, де і його рідний брат проживав. Брат помер в 2011 році, після чого він більше не їздив в село Новаки, Коростенського району, Житомирській області. Проте, до 2011 року 4-5 разів бачив ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 у селі по місцю проживання матері ОСОБА_4 , куди вони їздили копати картоплю. В той час він і не знав, що ОСОБА_4 розлучився з ОСОБА_7 . Також свідок повідомив, що одного разу був в кімнаті АДРЕСА_5 у ОСОБА_4 де ремонтував останньому мебельну стінку, але рік пригадати не зміг.

Свідок ОСОБА_33 суду пояснила, що працює директором КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» і проживала по АДРЕСА_10 . У 2004 році їх підприємству на обслуговування було передано гуртожиток за адресою: АДРЕСА_10 . ОСОБА_1 постійно сплачувала комунальні послуги за дві кімнати ( № 36 та № 39) у гуртожитку. ОСОБА_4 постійно забирав позивачку на автомобілі з комунального підприємства. Свідок повідомила суду, що знала про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у цивільному шлюбі. Свідок стверджує, що комунальне підприємство перебувало та перебуває до сьогоднішнього дня у трудових відносинах з ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 надавав готельно-гуртожитковому комплексу послуги, як енергетик. Свідок також повідомила суду, що на сьогоднішній день кімнату ОСОБА_4 АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 здає в оренду.

Свідок ОСОБА_34 суду повідомила, що фактично мешкає по АДРЕСА_11 і перебуває в товариських відносинах з ОСОБА_1 . Суду пояснила, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 познайомилась у 2013 році, ходили один до одного в гості, хоча їх квартири знаходяться на різних поверхах. Бачила, як вони разом поверталися з роботи та знає, про те, що вони разом потрапили в ДТП.

Свідок ОСОБА_35 суду повідомила, що працює Головним бухгалтером в КП «Готельно-гуртожитковий комплекс», з ОСОБА_1 познайомилась у 2004 році при передачі у комунальну власність гуртожитку по АДРЕСА_10 . ОСОБА_1 працювала у них комендантом по сумісництву. Мешкала свідок у гуртожитку, де і познайомилась із ОСОБА_4 , проте в кімнаті АДРЕСА_14 в гуртожитку ніколи не була, з ОСОБА_4 спілкувалась зазвичай в коридорі. Свідок повідомила, що у неї склалося враження, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 проживали як чоловік та дружина, вели спільне господарство. Свідок бачила, як ОСОБА_4 приїздив за ОСОБА_1 на роботу. За фінансові питання сім`ї відповідала ОСОБА_1 , вона з ПриватБанку платила за свою кімнату, за кімнату ОСОБА_4 в гуртожитку та за квартиру АДРЕСА_15 . Сам ОСОБА_4 ні разу за комуналку не сплачував.

Свідок ОСОБА_36 повідомив суду, що мешкає за адресою: АДРЕСА_11 . Допомагав в оформленні та реєстрації статуту ЖБК «Янтар». Кооператив було створено у 2006 році, а ОСОБА_4 був запропонований на посаду голови ЖБК. Свідок у квартирі ОСОБА_4 не був жодного разу, але бачив, як заходив в квартиру і виходили з неї ОСОБА_1 з ОСОБА_4 . Також раніше свідок бачив, як вони заходили разом у гуртожиток, тому вважає, що проживали вони разом, як дружина та чоловік. Також свідок бачив, що ОСОБА_1 була присутня на всіх зборах ЖБК «Янтар» та передавала свідку документи по зборам ЖБК. Окрім всього свідок пояснив суду, що ОСОБА_37 був депутатом Вишнівської міської ради і часто приходив в ЖБК.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що є рідною сестрою померлого ОСОБА_4 . Позивачку знає. Відповідачка є її матір`ю. Повідомила суду, що у гуртожитку по АДРЕСА_10 її брат ОСОБА_4 проживав з дружиною ОСОБА_38 , а після розірвання шлюбу залишився проживати сам. Був головою ЖБК «Янтар» і в 2006 році сплатив пай за квартиру в сумі 400 000 грн. разовим платежем, так само як і його товариш - ОСОБА_37 , який також живе в будинку по АДРЕСА_10 поверхом вище. Свідок заперечувала спільне проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини ОСОБА_1 з ОСОБА_4 . Не заперечувала, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 та інші мешканці гуртожитку, як товариші її брата їздили у с. Новаки, Коростенського району, Житомирської області до відповідачки, де задешево купляли м`ясо, фрукти та овочі. Також повідомила, що ОСОБА_1 поселилась у квартирі її брата та не впускає у квартиру матір ОСОБА_3 .

Статтею 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною 1 статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації.

Разом з тим, саме лише встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.

Вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю позивач заявила з певною правовою метою - визначення правового статусу нерухомого майна, набутого сторонами у період спільного проживання, як такого, що є спільним майном сторін.

Правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Для визначення осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) викладено правовий висновок про те, що відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільного побуту; взаємних прав та обов`язків (статті 3, 74 СК України).

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) погодилася із тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У своєму позові ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_4 з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що у вказаний період вони жити разом як чоловік та дружина за адресою: АДРЕСА_9 , мали спільний побут та бюджет.

Апеляційний суд враховує, що законом не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

На підтвердження своїх доводів позивачкою надано три фото ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та одне фото групи осіб, серед яких є також ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 43-46 т. 1).

З указаних фото вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом були на відпочинку, а також спільно проводили час у компанії, однак такі фото не містять позначень дати та часу їх створення а тому відсутні підстави вважати, що вони стосуються спірного періоду: з 2005 року по 13 вересня 2020 року.

Крім того апеляційний суд враховує, що указані фото не охоплюють тривалий період часу з огляду на зачіску та вікові зміни ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а тому відсутні підстави вважати, що вони охоплюють та стосуються спірного періоду часу у 15 років.

Крім того суд не може ідентифікувати усіх осіб, зображених на фотографіях, з високою точністю. Місця, де були зроблені фотографії, не можна ідентифікувати. Фотографії не надають контексту щодо обставин їх створення, що обмежує можливості суду зробити висновки про характер стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Спільна присутність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на відпочинку у басейні та фото у спільній компанії не може бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а можуть свідчать лише про існування між сторонами у певний період часу дружніх стосунків.

Підстави для ототожнення таких стосунків між сторонами із подружніми/шлюбними у апеляційного суду відсутні.

Позивачка посилається на те, що довідками № 1965 та № 1966, виданими Бородянською ЦРЛ 05 вересня 2020 року підтверджується отримання позивачем ОСОБА_1 ушкоджень грудної клітки внаслідок ДТП, коли позивачка та ОСОБА_4 повертались із села Новаки від матері ОСОБА_4 (відповідача - ОСОБА_3 ).

З наявних у матеріалах справи медичних довідок вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надавалася медична допомога Бородянською ЦРЛ 05 вересня 2020 року (а.с. 21 т. 1). У вказаних довідках у графі «Обставини, місце та час травмування» однаково зазначено: «05 вересня 2020 року 22:00 год., ДТП».

Однак сам факт їх одночасного травмування можливо в одній і тій самій ДТП та одночасного отримання медичної допомоги в одному медичному закладі, з урахуванням того, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були сусідами у гуртожитку та спілкувалися, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Крім того, з медичних довідок не вбачається ніяких додаткових обставин, зокрема: чи знаходилися вони в одному автомобілі, чи у різних автомобіля, які були учасниками однієї ДТП, а також чи повертались вони із села Новаки від матері ОСОБА_4 .

Позивачка в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою довідку № 1195 від 14 квітня 2019 року, видану Коростенською Центральною міською лікарнею, що підтверджує травму ноги, яку позивачка отримала у домоволодіння матері (відповідач у справі) свого чоловіка ОСОБА_4 в селі Новаки під час побілки будинку.

У довідці, яка видана травматологічним пунктом Коростенської ЦМЛ 14 квітня 2019 року(а.с. 20 т. 1), на яку посилається позивачка зазначено, що ОСОБА_1 була надана допомога з приводу побутової травми медіального меніску лівого колінного суглобу, обставини та час травмування 14 квітня 2019 року 00:30 год., рекомендовано іммобілізація 2-3 тижні.

Тобто указана довідка підтверджує лише факт травмування та його час, однак не обставини, за яких ОСОБА_1 отримала такі травми, на які вона посилається.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність визнання судом першої інстанції недопустимим доказом поданий позивачкою акт № 1/04-62 депутата Вишневської міської ради VIII скликання ОСОБА_9 .

Так, відповідно до наявного у матеріалах справи акта, складеного 24 грудня 2020 року депутатом Вишневої міської ради Бойком П.П., про те, що опитуванням сусідів встановлено, що ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_4 з 2004 року по 13 вересня 2020 року. Акт підписаний: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 (а.с. 22 т. 1).

Судом першої інстанції указаний акт визнано указаний акт недопустимим доказом у справі, у зв`язку з тим, що він не містить достовірних даних про те, де саме проживали разом ОСОБА_1 з ОСОБА_4 ; особи, які підписали в акті не попереджені про кримінальну відповідальність за недостовірну інформацію.

Водночас відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону.

Матеріали справив не містять доказів та із самого акта не вбачається, що він отриманий внаслідок порушення закону, а тому висновок суду про недопустимість його як доказу є помилковим.

Разом із тим, оцінюючи указаний акт як доказ, апеляційний суд відноситься до нього критично, оскільки такий документ складений депутатом Вишневої міської ради Бойком П.П. вже після смерті ОСОБА_4 , що викликає сумніви щодо їхньої об`єктивності у встановленні факту проживання позивачки з померлим, вони були складені за даними, які могли бути отримані не безпосередньо від померлого, а з інших джерел, таких як свідчення мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_10 .

У матеріалах справи наявна також довідка Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 14 вересня 2020 року № 1123, відповідно до якої ОСОБА_1 проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , разом із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по день його смерті (а.с. 112 т. 3).

Разом із тим, акт, складений депутатом Вишневої міської ради Бойком П.П., а також указана довідка Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 14 вересня 2020 року № 1123 суперечать наявній у матеріалах справи відповіді Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 19 березня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 , з 13 січня 2004 року по теперішній час та на момент його смерті разом із ним був зареєстрований ОСОБА_24 (а.с. 113 т. 3).

ОСОБА_4 був членом кооперативу ЖБК «Янтар», 11 липня 2005 року ним укладений договір про пайову участь в будівництві № 5 та відповідно до довідки від 14 серпня 2023 року № 12, виданої ЖБК «Янтар», у період з 10 грудня 2003 року по 31 грудня 2014 року пайові внески згідно з цим договором сплачені у повному обсязі.

ОСОБА_1 у своєму позові посилається на те, що під час її спільного проживання з ОСОБА_4 за спільні кошти сім`ї на користь ДБК сплачувалися регулярні пайові внески за спірну квартиру.

Однак ОСОБА_1 не надано жодного доказу її участі у сплаті пайових внесків за спірну квартиру.

Більш того, позивачем навіть не зазначено загальну суму таких внесків, а матеріали справи також не містять таких відомостей.

Наявні у матеріалах справи довідки від 03 квітня 2015 року та від 14 серпня 2023 року (а.с. 180 т. 2, а.с. 52 т. 3), видані ЖБК «Янтар» лише підтверджують факт сплати ОСОБА_4 пайових внесків за спірну квартиру у повному обсязі, але інформації про їх загальну суму не містять.

Апеляційний суд зауважує, що довідка від 14 серпня 2023 року (а.с. 180 т. 2) виготовлена друкованим текстом, а у ній наявний рукописний допис: «146 500 грн загальним розмір пайового внеску». Разом із тим, будь-яких відміток на підтвердження засвідчення дійсності та правдивості такого допису (доповнення) довідка не містить, тому апеляційний суд не вбачає підстав вважати, що такий допис є підтвердженням інформації, яка у ньому зазначена.

Доводи позивачки та докази, які наявні у матеріалах справи та свідчать про те, що розмір доходу ОСОБА_1 у період з 2005 року по 2015 рік перевищував розмір доходу ОСОБА_4 , самі по собі без підтвердження їх проживання однією сім`єю, спільного побуту та її участі у сплаті пайових внесків, не свідчать про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Указані обставини також не підтверджують надані позивачкою докази здійснення перерахування на її користь грошових котів від ОСОБА_5 через «Western Union», які крім того за доводами позивачки сплачувалися як аліменти на їх спільну дитину.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно визнано преюдиційними обставини, встановлені заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2022року у справі № 369/2753/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Так в оскаржуваному судовому рішення суд першої інстанції зазначив, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21червня 2022 року у справі № 369/2753/21 встановлено, що в 2006 році разовим платежем ОСОБА_4 вніс кошти за квартиру за адресою: АДРЕСА_8 у загальній сумі 400 000 грн.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

За відомостями Єдиного реєстру судових рішень ухвалою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року зупинено провадження у справі № 369/2753/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В. про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом до набрання законної сили судового рішення у справі № 369/3552/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.

Таким чином заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21червня 2022 року у справі № 369/2753/21 не набрало законної сили, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обставини встановлені таким рішенням є преюдиційними.

Однак помилковість таких висновків не спростовують того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували її участь у сплаті пайових внесків.

31 січня 2016 року ФОП ОСОБА_11 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) уклали договір, за умовами якого виконавець мав виготовити шафу. Загальна вартість замовлення 47 600 грн (а.с. 25 т. 1).

Доказів того, що указана шафа виготовлялася для подальшого використання сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

07 серпня 2018 року ФОП ОСОБА_12 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладений договір купівлі-продажу за зразками. Предметом договору є товар, визначений нарядом-замовленням, до є додатком № 1 до договору (пункт 1.1-1.4 договору). Ціна договору 12 900 грн. місце (адреса) доставки товару - АДРЕСА_8 (а.с. 23 т. 1).

08 серпня 2019 року СПД «король Богдан Якович» (продавець) та ОСОБА_1 (замовник) уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов`язався виготовити та передати у власність замовника вироби із євро бруса, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар за умовами цього договору. Ціна договору 23 679 грн. Адреса об`єктів: АДРЕСА_8 (а.с. 24 т. 1).

Однак указані договори укладені позивачкою вже після того з 10 грудня 2003 року по 31 грудня 2014 року були виплачені пайові внески за спірну квартиру та 15 квітня 2015 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру, а для вирішення цього спору встановленню підлягає факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу саме у період, упродовж якого було придбане спірне майно.

Також апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що нею здійснювалася сплата за цими договорами.

Позивачем надано роздруківку щодо банківських переказів з її картки, з якої вбачається, що у 2018-2020 роках вона сплачувала за комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_9 та кімната 39, м. Вишневе , та за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 47-76 т. 1).

Апеляційний суд враховує, що здійснення позивачкою указаних платежів також здійснено після спливу трьох років пісня набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру, а спільні витрати мали бути понесені до набуття спірного майна.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо залишення поза увагою судом першої інстанції показів свідків, оскільки факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів.

Указаний висновок відповідає висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 03 вересня 2026 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська