Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №367/5247/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 362/5247/25

Апеляційне провадження

№ 33/824/2441/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Півня Костянтина Валерійовича на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2026 року (суддя Білогруд О.О.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665грн 60 коп.

Постановою судді визнано доведеним, що 28 квітня 2025 року о 02 год. 25 хв. у селищі Гостомель, по вулиці Свято-Покровська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Hilux, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 ARLH-0168, результат тесту - 1,63 проміле, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді, 02 квітня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Півень К.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2026 року у справі № 367/5247/25 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у справі закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Півень К.В. зазначає, що у зв`язку з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин по справі, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, даний судовий акт є незаконним, необґрунтованим, а тому сторона захисту не погоджується з постановою суду та вважає її необґрунтованою.

Захисник Півень К.В. вважає, що з матеріалів справи чітко вбачається, що ОСОБА_1 , не заперечуючи факту вживання алкогольних напоїв напередодні та керування після цього транспортним засобом, діяв у стані крайньої необхідності, оскільки був змушений сісти за кермо та їхати до медичного закладу через погіршення стану здоров`я його малолітнього сина ОСОБА_2 , який потребував невідкладної

допомоги.

Захисник Півень К.В., на підтвердження стану крайньої необхідності, посилається на те, що з аналізу відео з камери працівників поліції можна встановити, що саме працівники поліції здійснили виклик швидкої допомоги на місце вчинення адміністративного правопорушення. З моменту зупинки транспортного засобу та до моменту оформлення матеріалів правопорушення, в діях ОСОБА_1 простежується його сильно емоційно піднесений стан, як батька, який хвилюється за стан здоров`я свого сина.

Захисник Півень К.В. звертає увагу на те, що за наявності стану крайньої необхідності, особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Щодо порушення норм процесуального права захисник Півень К.В. зазначає, що в ході проведення судового засідання, призначеного на 24 грудня 2025 року, головуючим суддею було оголошено, що суд виходить до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення та повідомлено, що рішення буде проголошено 29 грудня 2025 року. Станом на 29 грудня 2025 року рішення по справі проголошено не було, призначене судове засідання не відбулося, а відповідно до оскаржуваної постанови суддя зазначає, що судове засідання 29 грудня 2025 року не відбулося у зв`язку із зайнятістю судді в іншому засіданні.

Захисник Півень К.В. вказує, що з часу останнього проведеного судового засідання 24 грудня 2025 року до моменту призначення нового судового засідання на 23 березня 2026 року, ні стороні захисту, ні особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, жодних відомостей про розгляд справи не повідомлялося, не було доведено, що суддя вийшла із нарадчої кімнати для можливого з`ясування нових обставин.

Захисник Півень К.В. посилається на те, що у судовому засіданні, призначеному на 23 березня 2026 року, суддею також не було повідомлено, що суддя вийшла із нарадчої кімнати, не здійснено оголошення прийнятого судового рішення, натомість здійснено звичайне судове засідання.

ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення судової повістки-повідомлення за адресою, наявною в матеріалах справи, однак поштове відправлення повернулось до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній».

Відповідно до частин 5 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового засідання, апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу у його відсутність.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Півень К.В. підтримав доводи апеляційної скарги, зазначивши, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази, які є в матеріалах справи. Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 визнав, що напередодні вживав алкогольні напої, проте дії, які вчиняв ОСОБА_1 в день складання протоколу про адміністративне правопорушення, були ним вчинені в стані крайньої необхідності, оскільки його малолітній син потребував негайної медичної допомоги, а на його виклики, швидка медична допомога не піднимала слухавку, ніхто зі знайомих не міг приїхати, оскільки вже була коменданська година. Після того, як вони відвезли дитину в Бучанську поліклініку та не отримали медичну допомогу, вони поїхали до НДСЛ «Охматдит».

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1 -

адвоката Півня К.В., переглянувши відеозапис досліджуваних подій, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 313786 від 28 квітня 2025 року, в цей день о 02 год. 25 хв. у селищі Гостомель, по вулиці Свято-Покровська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Hilux, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу - газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат 1,63 проміле, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився, будь-яких пояснень не надав.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено чек приладу «Drager

Alcotest 6820» (прилад № ARLМ-0168), у якому зафіксовано результат огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння - 1,63‰ та акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, які останній не підписав (с.с.4,5).

Також до протоколу додане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому зазначено, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкірчного покрову обличчя.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відповідно до приписів п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).

Відповідно до п.2.9.а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність осіб за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Належним доказом даного правопорушення є встановлення наявності у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція водієві пройти огляд з метою встановлення, у даному випадку, стану алкогольного сп`яніннята фіксація проведення огляду відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно пункту 7 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2).

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3).

Частинами 2 - 3 статті 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З наявного в матеріалах справи відеозапису з відеореєстратора вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Toyota Hilux, державний номерний знак НОМЕР_1 , та факт зупинки даного транспортного засобу працівниками поліції (зафіксований час на відео 02:22).

З відеозапису з нагрудної боді-камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 пояснює працівникам поліції, що їде з Бучанської лікарні до НДСЛ «Охматдит» та перевозить дитину. Також ОСОБА_1 пояснює, що викликав швидку медичну допомогу, проте на його дзвінки ніхто не відповідав. На запитання працівників поліції, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній повідомив, що алкогольні напої не вживав (зафіксований час на відео 22:23).

Працівник поліції зазначає, що в автомобілі наявний запах та просить ОСОБА_1 вийти з транспортного засобу (зафіксований час на відео 22:24).

На запитання працівників поліції, чи згоден ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, останній повідомляє, що згоден (зафіксований час на відео 02:25).

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перевіряє герметичність запакування мундштука, після чого працівник поліції проводить контрольний забір повітря, а ОСОБА_1 проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу (зафіксований час на відео 02:26).

Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння - проба позитивна, 1,63 проміле (зафіксований час на відео 02:27).

Після проведення огляду працівник поліції викликає швидку медичну допомогу для дитини ОСОБА_1 (зафіксований час на відео 02:28).

Отже, відеозаписами підтверджуються факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт його зупинки працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, згода на проходження огляду, порядок проведення огляду із перевіркою герметичності мундштука та контрольним забором повітря, а також результат огляду - 1,63 проміле.

При цьому з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 заперечував проти проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, чи не погоджувався з його результатом або наполягав на проведенні огляду в закладі охорони здоров`я.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що надані суду доказидостовірно підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої

необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Отже, для визнання дій особи такими, що вчинені у стані крайньої необхідності, необхідно встановити сукупність обов`язкових умов: наявність небезпеки, яка загрожує охоронюваним законом інтересам; неможливість усунення цієї небезпеки іншими засобами; а також те, що заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Сам по собі факт погіршення стану здоров`я дитини та необхідність звернення за медичною допомогою, не є безумовною підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 стану крайньої необхідності, оскільки в кожному конкретному випадку підлягає доведенню не лише існування небезпеки, але й неможливість її усунення іншими засобами.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що стан здоров`я дитини на момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом, був таким, що створював реальну і безпосередню небезпеку для життя дитини, яка не могла бути усунута інакше, ніж шляхом керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Посилання апелянта на те, що працівники поліції здійснили виклик швидкої допомоги на місце зупинки транспортного засобу, не підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 стану крайньої необхідності, а свідчить лише про те, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції було вжито заходів для виклику швидкої медичної допомоги дитині.

Водночас зазначена обставина не свідчить, що ОСОБА_1 керував транспортним заобсом у стані алкогольного сп`яніння у зв`язку із крайньою необхідністю та не доводить, що небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами.

Доводи апелянта про те, що з моменту зупинки транспортного засобу та до моменту оформлення матеріалів правопорушення в діях ОСОБА_1 простежується його сильно емоційно піднесений стан, як батька, який хвилюється за стан здоров`я свого сина, також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Емоційний стан особи, її хвилювання за стан здоров`я дитини, а також пояснення про необхідність доставлення дитини до медичного закладу самі по собі не свідчать про наявність усіх обов`язкових умов крайньої необхідності, визначених ст. 18 КУпАП.

При цьому керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є джерелом підвищеної небезпеки для інших учасників дорожнього руху, а також для пасажирів транспортного засобу, яким керує водій у стані сильного алкогольного сп`яніння. Результат огляду ОСОБА_1 становив 1,63 проміле, тобто значно перевищував допустимий показник, що свідчить про істотний ступінь алкогольного сп`яніння та реальну загрозу безпеці дорожнього руху, а також безпеці пасажирів транспортного засобу.

Апеляційний суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 , будучи зупиненим працівниками поліції, на пряме запитання щодо вживання алкогольних напоїв повідомив, що алкогольні напої не вживав.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, так як він перебував у стані крайньої необхідності, під час апеляційного розгляду підтвердження не знайшли.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права апеляційний суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що судові засідання у справі неодноразово відкладалися, зокрема 06 червня 2025 року, 21 липня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 28 жовтня 2025 року, 01 грудня 2025 року, 24 грудня 2025 року, а засідання 29 грудня 2025 року не відбулося у зв`язку із зайнятістю судді в іншому засіданні.

Доводи апеляційної скарги про те, що в ході проведення судового засідання,

призначеного на 24 грудня 2025 року, головуючим суддею було оголошено, що суд виходить до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення та повідомлено, що рішення буде проголошено 29 грудня 2025 року, а станом на 29 грудня 2025 року рішення по справі проголошено не було, не свідчать про незаконність постанови суду першої інстанції.

З протоколу судового засідання від 24 грудня 2025 року вбачається, що суд перейшов до стадії підготовки постанови, яка буде оголошена 29 грудня 2025 року.

Саме по собі те, що судове засідання 29 грудня 2025 року не відбулося у зв`язку із зайнятістю судді в іншому засіданні, не є підставою для скасування постанови у справі, так як з матеріалів справи встановлено, що суд призначив та провів судове засідання 23 березня 2026 року за участю ОСОБА_1 та його захисника, за результатами якого була прийнята відповідна постанова, а відтак права ОСОБА_1 порушені не були.

Доводи апеляційної скарги про те, що у судовому засіданні, призначеному на 23 березня 2026 року, суддею не було повідомлено, що суддя вийшла із нарадчої кімнати, не здійснено оголошення прийнятого судового рішення, натомість здійснено звичайне судове засідання, не доводять істотного порушення вимог КУпАП, оскільки положення КУпАП не передбачають прийняття постанови суду у нарадчій кімнаті, а також не визначають певного порядку ухвалення судового рішення.

Суддя місцевого суду повно дослідив матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , та надані суду докази, оцінив доводи захисника Півня К.В. та прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП.

Судом першої інстанції дотримані вимоги закону при розгляді матеріалу за протоколом про адміністративне правопорушення, висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху є правильним, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стягнення за вчинення правопорушення накладено у межах санкції статті та з дотриманням вимог ст. 33, 34 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Півня Костянтина Валерійовича залишити без задоволення.

Постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт