Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №372/508/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 372/508/26

Апеляційне провадження

№ 33/824/1875/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року (суддя Проць Т.В.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665грн 60 коп.

Постановою судді визнано доведеним, що 26 січня 2026 року о 23 год. 00 хв. в м. Українка по вул. Юності, 15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу, в установленому законом порядку, результат огляду становить 1,16 проміле алкоголю в крові. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді змінити, пом`якшити адміністративне стягнення, призначене за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишивши штраф у розмірі 17 000грн без застосування позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він визнає свою вину, однак вважає призначене адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами надмірно суворим та таким, що не повною мірою відповідає обставинам справи та його особі.

ОСОБА_1 стверджує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції він визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розгляду справи та не ухилявся від відповідальності, правопорушення не спричинило дорожньо-транспортної пригоди, шкоди іншим учасникам дорожнього руху або будь-яких негативних наслідків, після зазначеної події він зробив для себе належні висновки, повністю усвідомив небезпеку такого порушення та відповідальність, яку несе водій за безпеку інших учасників дорожнього руху. Надалі він вжив заходів для недопущення подібних ситуацій та відповідально ставиться до дотримання правил дорожнього руху, тому вважає, що застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу вже має необхідний виховний та попереджувальний ефект.

ОСОБА_1 зазначає, що водійське посвідчення має для нього критично важливе значення, оскільки він здійснює догляд за врятованими та покинутими

тваринами, які проживають у притулку разом із ним, забезпечує тварин кормом, водою, ветеринарною допомогою, а доставка газу для обігріву здійснюється виключно за допомогою автомобіля.

ОСОБА_1 стверджує, що позбавлення його права керування транспортними засобами фактично унеможливить належне забезпечення життєвих потреб тварин та матиме негативні соціальні наслідки.

ОСОБА_1 вважає, що у даному випадку наявні виняткові обставини, які свідчать про можливість досягнення мети адміністративного стягнення без застосування позбавлення права керування транспортними засобами, призначений штраф є достатнім заходом впливу для його виправлення та попередження нових правопорушень.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся шляхом направлення судових повісток-повідомлень на поштову адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі, однак поштові відправлення двічі повернулись до суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.24 - 28), у судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки не повідомив.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового засідання, апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу у його відсутність.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують

відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 576246 від 26 січня 2026, цього ж дня о 23 год. 00. хв. в м. Українка по вул. Юності, 15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням приладу Drager, результат огляду становить 1,16 проміле алкоголю в крові, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (с.с.1)

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 , однак будь-яких пояснень він не надав.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено чек приладу «Drager Alcotest 6820» (прилад № ARLJ-0189), у якому зафіксовано результат огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння - 1,16‰ та акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, які останній підписав, погодившись з результатами огляду.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відповідно до приписів п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).

Відповідно до п.2.9.а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність осіб за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Належним доказом даного правопорушення є встановлення наявності у водія

транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція водієві пройти огляд з метою встановлення, у даному випадку, стану алкогольного сп`яніння та фіксація проведення огляду відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно пункту 7 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2).

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3).

Частинами 2 - 3 статті 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення визнав, порядок проведення огляду не оскаржує.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Частина 1 статті 33 КУпАП передбачає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (частина 2 статті 33 КУпАП).

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, позбавлення права керування транспортними засобами на строк на один рік у разі вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є обов`язковим.

Доводи ОСОБА_1 щодо можливості незастосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є необґрунтованими, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП є імперативною та не передбачає альтернативи її застосування.

Посилання ОСОБА_1 на визнання вини, щире каяття та інші особисті обставини, не можуть бути підставою для зміни виду адміністративного стягнення, визначеного законом, оскільки частина 2 статті 33 КУпАП визначає, що при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Судом першої інстанції дотримані вимоги закону при розгляді матеріалу за протоколом про адміністративне правопорушення, висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху є правильним, стягнення за вчинення правопорушення накладено у межах санкції статті та з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт