Постанова від 16 грудня 2025 р. у справі №761/19752/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/14705/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 761/19752/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», яка подана представником Кириченко Ольгою Миколаївною, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року, постановлену у складі судді Волошина В.О.,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання виконавчих листів

у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2025 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах, виданих на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року, з первісного стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент».

Заяву мотивовано тим, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року, яке набрало законної сили, було стягнуто солідарно з боржників на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 133/П/74/2008-840 у розмірі 1 407 149,59 грн.; 1700 грн. - судового збору; 120 грн. - збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду вказаної цивільної справи.

З метою виконання зазначеного рішення суду у провадженні органу примусового виконання рішення перебувають матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом, виданим судом відносно боржника ОСОБА_1

05 серпня 2020 року, за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів від 22 травня 2020 р. № UA-EA-2020-05-12-000017-b між ПАТ КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank, відповідно до якого ПАТ КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за кредитним договором, та за договорами забезпечення.

В подальшому, 30 вересня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прави вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило ТОВ «Брайт Інвестмент», а ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право вимоги за кредитним договором та за договорами забезпечення.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року в задоволенні заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ТОВ «Брайт Інвестмент» - Кириченко О.М. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове, яким заяву задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам і, відповідним чином, неправильно встановив обставини, дійшовши помилкового висновку, що заявником не було доведено факту відступлення права вимоги, оскільки до заяви про заміну сторони виконавчого провадження не було додано додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 30 вересня 2020 року № GL48N718070_blank_01.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладеного в постановах від 25 листопада 2020 р. у справі № 2-2960/2010 і від 11 листопада 2020 р. у справі № 2-768/11, вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не витребував необхідні докази та ухилився від вирішення справи по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому листі, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору про відступлення права вимоги передбачали складання додатку № 1 з переліком боржників, право вимоги до яких відступає первісний кредитор новому. Оскільки матеріали справи не містять додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги, заявник не довів обґрунтованість заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року, яке набуло законної сили 16 січня 2011 року, з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 407 149,59 грн., 1700 грн. судового збору і 120 грн. збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи (а.с. 54).

Постановою старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Головного територіального управління у місті Києві від 17 січня 2014 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з метою примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року № 2-13884/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» суму в розмірі 1 408 969,59 грн. (а.с. 142, 212)

22 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» і ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_blank, на підставі якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (а.с. 73).

30 вересня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як первинним кредитором і ТОВ «Брайт Інвестмент» як новим кредитором укладено договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank_01, за умовами якого первинний кредитор відступає новому кредитору належні первинному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первинного кредитора до позичальників за кредитними договорами, та всіма іншими похідними договорами, права з якими виникають у нового кредитора у зв`язку із набуттям прав на умовах цього договору, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами про відкриття карткових рахунків, договорами поруки, договорами застави, та всіма іншими похідними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує первинному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 77 зворот).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 вказано, що «вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у цій справі. Судами не встановлено, що договір відступлення оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник, у зв`язку з чим відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (кредитора) правонаступником з підстав того, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства, суд вважає помилковими. З огляду на наведене Суд вважає слушним посилання Скаржника (пункт 6.1) на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним, заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього Договору».

У постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17) зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду, оскільки частиною третьою статті 10 ЦПК України та частиною першою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом».

На підтвердження заявлених вимог до заяви про заміну стягувача у виконавчому листі скаржник додав платіжні інструкції про оплату вартості відступлення права вимоги (а.с. 138-140), додаткову угоду від 28.10.2020 № 1 (а.с. 141) та відомості з автоматизованої системи виконавчого провадження про хід виконавчого провадження № НОМЕР_1 (а.с. 142-144).

Матеріали справи не містять додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 30.09.2020.

Встановивши, що в матеріалах справи відсутній додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 30.09.2020, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на недоведеність заявлених вимог; доводи апеляційної скарги про неправильне встановлення місцевим судом фактичних обставин є необґрунтовані.

Скаржник в апеляційній скарзі також посилався на те, що суд першої інстанції порушив процесуальне право, адже суд не був позбавлений можливості витребувати необхідні докази самостійно.

Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені аргументи з таких підстав.

За змістом частин першої - третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частини перша і сьома статті 81 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки в цій справі не вирішується питання про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, і зважаючи на те, що при розгляді судом першої інстанції не встановлено недобросовісності здійснення учасниками справи процесуальних прав або виконання процесуальних обов`язків щодо доказів, місцевий суд не мав процесуально-правових підстав для витребування додатку № 1 до договору від 30.09.2020 з власної ініціативи.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про ненадання заявником доказів переходу права вимоги до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від ПАТ КБ «Надра» до ТОВ «Брайт Інвестмент» на підставі договору №GL48N718070_blank_01 від 30 вересня 2020 року, оскільки заявником не було надано додаток №1 до договору про відступлення права вимоги №GL48N718070_blank_01 від 30 вересня 2020р., в якому мала б бути зазначена інформація щодо боржників, права вимоги до яких було відступлено, як передбачено п. 2 даного договору.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 2-768/11 і від 25.11.2020 у справі № 2-2960/2010 є необґрунтованими, оскільки у зазначених справах ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, задоволено заяву про заміну сторони виконавчого провадження, виходячи з факту укладення договору факторингу між первісним та новим кредитором. Проте постановою касаційного суду скасовано постанову апеляційного суду та передано справу на новий розгляд суду апеляційної інстанції з тієї підстави, що, залишаючи апеляційну скаргу боржника без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про доведеність заявником підстав для відступлення права вимоги, оскільки заявник не надав докази, з якими умови договору пов`язували момент такого відступлення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, у зв`язку з чим ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», яка подана представником Кириченко Ольгою Миколаївною,- залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.