Постанова від 13 березня 2025 р. у справі №753/22023/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Апеляційне провадження № 33/824/758/2025

Справа № 753/22023/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року

про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Направлено ОСОБА_1 як особу, яка вчинила домашнє насильство, на проходження програми, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до Управління соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації.

Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 01 листопада 2024 року о 18:05 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинила сімейну сварку з тіткою, в ході якої кидалася в бійку, ображала нецензурними словами, чим своїми діями завдала психологічного болю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі - закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, оскільки між нею та ОСОБА_4 дійсно мав місце конфлікт у вигляді словесної перепалки, проте це не було домашнє насильство, докази вчинення такого не додано до протоколу про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 та її захисник Сенчило В.В. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити з викладених в ній підстав.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 заперечила проти доводів і вимог апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , її захисника Сенчила В.В., пояснення потерпілої ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, натомість, заперечення проти протоколу про адміністративне правопорушення мотивовані наміром уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2024 р. серії ВАВ № 585345, 01 листопада 2024 року о 18:05 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила сімейну сварку з тіткою, в ході якої кидалася в бійку, ображала нецензурними словами, чим своїми діями завдала психологічного болю.

З пояснень потерпілої ОСОБА_4 від 01 листопада 2024 р. вбачається, що дійсно, вона звернулася на спецлінію «102», оскільки її племінниця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01 листопада 2024 року, приблизно о 18:06 год, вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: ображала її нецензурною лайкою, кидалася до неї битися, своїми діями завдала їй психологічного та фізичного болю.

Згідно з формою оцінки ризиків від 01 листопада 2024 р., поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки як високий, у зв`язку з чим видано терміновий заборонний припис від 01 листопада 2024 р. № АА486731, строком на одну добу, починаючи з 19:00 год 01.11.2024 по 19:00 год 02.11.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні діяння (дії або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), що призвело до заподіяння шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

З наведеного випливає, що обов`язковими ознаками об`єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (спричинення фізичної або психічної шкоди здоров`ю потерпілого) та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Відповідно до пунктів 3 і 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь, зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

З аналізу вищенаведених норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння, зокрема, фізичного або психологічного характеру призвели до фізичної або психологічної шкоди потерпілого.

Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП, факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення, а також підтверджуватися іншими фактичними даними.

Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Водночас, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Судом першої інстанції на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи встановлено, що подія і склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 підтверджується поясненнями потерпілої ОСОБА_4 , а також письмовими матеріалами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 585345 від 01.11.2024, що складений відносно неї за порушення ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376; рапортом оперативного чергового спец лінії «102»; письмовими пояснення ОСОБА_4 від 01.11.2024; формою оцінки ризиків від 01.11.2024 та терміновим заборонним приписом від 01.11.2024 № АА486731.

Окрім наведених доказів, суд враховує покази потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні, які є послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі. Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції потерпіла пояснила, що, повернувшись додому з роботи, почула крик батька, якого била ОСОБА_1 . Батько перебував у стані після інсульту, йому вже 86 років. ОСОБА_2 вимагала гроші за булочку, яку з`їв дідусь, вартістю 35 гривень. Після того, як потерпіла увійшла до квартири, ОСОБА_2 вдарила її по голові, вирвала в неї сумку, вихватила гаманець, взяла з нього гроші - 50 грн. та принесла 15 грн решти.

На переконання апеляційного суду, пояснення потерпілої ОСОБА_4 в сукупності з іншими доказами є переконливими та достатніми для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги - необґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а будь-яких даних щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, на підставі яких зроблено обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Перевіривши наявні у справі докази, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності та законності оскаржуваної постанови, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими та бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук