Постанова від 27 лютого 2025 р. у справі №756/11630/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: №33/824/661/2025

Справа № 756/11630/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , займає посаду керівника Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт»,

встановив:

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн; стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Не погодившись із постановою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити за пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки визнав його винним без будь-якого дослідження наявності вини в його діянні (дії чи бездіяльності) та без належного повідомлення апелянта про судовий розгляд.

Вказує на те, що в його діях відсутня вина, оскільки з 08 по 09 серпня 2024 року він перебував у відрядженні в місті Івано-Франківськ, з огляду на що він був позбавлений можливості щодо подання фінансової звітності контролюючому органу до 09 серпня 2024 року включно. Водночас, звертає увагу, що 10 і 11 серпня 2024 року були вихідними днями, тому він подав фінансову звітність при першій нагоді, у перший наступний робочий день - 12 серпня 2024 року.

Зауважує, що підприємство не має жодної заборгованості перед Державним бюджетом України своєчасно сплачує податки, збори, обов`язкові платежі, своєчасно подає до податкових органів фінансову звітність. Вважає, правопорушення, в якому він обвинувачується, є малозначним, адже не завдало державі жодної шкоди і збитків.

Крім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в обґрунтування якого зазначає, що про її зміст дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень в листопаді 2024 року, під час складання (оновлення) автобіографічної довідки для її подання до Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, тому постанова була прийнята судом 14 жовтня 2024 року у його відсутності.

Даних про направлення копії постанови на адресу правопорушника матеріали справи не містять. Постанова була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24 жовтня 2024 року, а 12 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся з даною апеляційною скаргою. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Свиридов І.Б. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, додатково пояснивши, що ОСОБА_1 займає посаду керівника Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - ДГЗП «Спецтехноекспорт», яке переведене на воєнний стан, оскільки підприємство спеціалізується на забезпеченні потреб Збройних Сил України. В діянні ОСОБА_1 відсутня вина, оскільки з 08 серпня 2024 року він перебував у службовому відрядженні. Внаслідок несвоєчасного подання фінансового звіту не було завдано будь-яких збитків, підприємство подавало звіти вчасно, у зв`язку з чим вважає, що в даному випадку діяння ОСОБА_1 є малозначним.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Свиридова І.Б., дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції вказаних вимог закону частково не було дотримано.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена повністю, тому суд вважав за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення відповідно до санкції цієї статті.

Проте, із зазначеним висновком суду першої інстанції апеляційний суд частково не погоджується.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №488/31-00-04-01-04-36 від 30.08.2024 року при перевірці ДГЗП «Спецтехноекспорт» (код ЄДРПОУ-30019335), 21.08.2024 року, м. Київ, пр-т. С. Бандери, 7, встановлено, що керівником ОСОБА_1 було вчинено правопорушення передбачене п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно подано розрахунок чистого прибутку, дивідендів на державну частку за перше півріччя 2024 року, що є порушенням статті 163-1 КУпАП, акт від 21.08.2024 року №2016/ж5/31-00-04-01-04-26/30019335.

Диспозиція частини першої статті 163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Дослідивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, натомість доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу зазначеного правопорушення є необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Згідно з підпунктом 49.18.2. пункту 49.18. ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з актом про результати камеральної перевірки, проведеної 21.08.2024 року фахівцями Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, встановлено, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за перше півріччя 2024 року був поданий Дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» - ДГЗП «Спецтехноекспорт» 12 серпня 2024 року, тоді як строк для його подання спливав 09 серпня 2024 року, тобто із запізненням на три календарні дні.

Згідно з підпунктом 47.1.1. пункту 47.1. статті 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки станом на день вчинення адміністративного правопорушення він займав посаду керівника Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - ДГЗП «Спецтехноекспорт».

Доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки не було досліджено жодних доказів, які можуть свідчити про вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, необґрунтовані, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що при розгляді цієї справи було досліджено протокол про адміністративне правопорушення від 30.08.2024 № 488/31-00-04-01-04-36 та акт перевірки від 21.08.2024 № 2016/ж5/31-00-04-01-04-26/30019335, що свідчать про те, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за перше півріччя 2024 року підприємство подало несвоєчасно.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення апелянта про дату, час і місце судового розгляду апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначені аргументи спростовуються наявною у матеріалах розпискою від 30.09.2024.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у діянні ОСОБА_1 вини у зв`язку з перебуванням у відрядженні в період з 08 по 09 серпня 2024 року апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки податковим законодавством встановлено сорокаденний строк для подання звітності після закінчення звітного періоду, що не свідчить про пропуск зазначеного строку в силу об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі ОСОБА_1 , обставин, оскільки звітність могла бути подана до моменту службового відрядження, а не в останній день строку.

З аналогічних підстав апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що 10 та 11 серпня 2024 року припадало на вихідний день, що унеможливлювало своєчасне подання звітності, оскільки відповідно до підпункту 49.18.2. пункту 49.18. ПК України для її подання встановлено 40 календарних, а не робочих днів.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Свиридова І.Б. щодо малозначності діяння.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

Згідно із ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Наведені в апеляційній скарзі та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, дозволяють зробити висновок про те, що в даному конкретному випадку вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення може бути визнане малозначним, оскільки воно не становить великої суспільної небезпеки та завдало і не могло завдати істотної шкоди охоронюваним законом державним чи суспільним інтересам або інтересам окремих громадян.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки вчинене ОСОБА_1 діяння не мало умисного характеру, не було спрямоване на заподіяння шкоди суспільним та державним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода не була заподіяна фактично. апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі.

Відповідно до ч.2 ст.284 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - скасувати та прийняти нову постанову:

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП на підставі статті 22 КУпАП у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення та оголосити йому усне зауваження.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду: Ящук Т.І.