Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №580/11773/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року справа № 580/11773/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі – В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 від 28.08.2025 р. № 1848/7/20103 та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 35 від 02.02.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити виплату додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 починаючи з 02.02.2025 та до закінчення перебуванні на лікуванні ОСОБА_1 в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , які передбаченні наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260, починаючи з 02.02.2025 та до отримання рішення військово-лікарської комісії про відсутність потреби у тривалому лікуванні ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що оскільки позивач у грудні 2023 року отримав поранення під час захисту Батьківщини, проходив і проходить довготривале лікування, зокрема в Королівстві Норвегія, то згідно вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, має право на отримання відповідного грошового забезпечення за весь час довготривалого лікування, а не лише протягом дванадцяти місяців, як зазначає відповідач.

Крім того, представниця позивача вказує, що на порушення вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач не організував проведення військово-лікарської комісії для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні позивача чи відсутність такої потреби.

Ухвалою від 23 жовтня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.03.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що пунктом 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» врегульовано, що загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. Таким чином у зв`язку з тим, що позивач не пройшов огляд військово-лікарською комісією у відповідача, підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення після 12 місяців перебування позивача на лікуванні, були відсутні.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що 26.12.2023, під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 у Куп`янському районі, ОСОБА_1 , отримав МВТ, часткову травматичну ампутацію на рівні н/3 правого плеча з вогнепальним багато уламковим переломом плечової кістки, передпліччя, вогнепальне осколкове наскрізне поранення ділянки правого ліктьового суглобу з ушкодженням плечової артерії, променевого нерву, з багато уламковим вогнепальним переломом плечової та променевої кісток, що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 21020 та довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 31.12.2023 № 1040/11160.

В подальшому отримав допомогу у вигляді аутовенозного плечовово – променевого шунтування плечової артерії та монтажу МОС АЗФ плече – передпліччя правової верхньої кінцівки. Унаслідок поранення зазнав погіршення стану здоров`я у вигляді посттравматичної множинної невропатії променевого ліктьового та серединного нервів. Відповідно до виписки № 144 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 , потребує лікування з метою відновлення функції правової верхньої кінцівки для лікування посттравматичної невропатії серединного, променевого та ліктьового нервів правової верхньої кінцівки. Металоостеосинтез вогнепального через суглобову рану перелому ліктьової ділянки правої верхньої кінцівки.

Згідно з довідкою ВЛК від 02.02.2024 № 86Т проведено медичний огляд ВЛК травматологічного профілю Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» 02.02.2024 за висновком якого позивач потребує тривалого лікування.

Крім того начальник Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» сформував Висновок про необхідність направлення ОСОБА_1 із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон, за формою згідно Додатку до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 361).

Відповідно до листа Міністерства Охорони Здоров`я № 29/4871/2-24 від 01.02.2024 ОСОБА_1 , був транспортований до Королівства Норвегія 06.02.2024.

Відповідно до виписки, заповненої лікуючим лікарем іноземного закладу охорони здоров`я (із апостилем) від 11.04.2025 ОСОБА_1 надійшов в іноземний медичний заклад - 07.02.2024; остання операція – 04.02.2025. «Виписаний 11.04.2025 року для амбулаторного спостереження та оцінки відновлення, оскільки інфекція у правому лікті зникла».

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2025 № 35, відповідно до пунктів 9, 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 року № 260, та пункту 11 статті 10-1 розділу І Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинено виплату грошового забезпечення після дванадцяти місяців безперервного перебування на лікуванні: з 26 грудня 2024 року солдату ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 з утриманням в списках особового складу 2 механізованого батальйону.

У відповідь на звернення представниці позивача листом від 28.08.2025 № 1848/7/20103 відповідач повідомив, що позивачу з 26 грудня 2024 року призупинено виплати грошового забезпечення після дванадцяти місяців безперервного перебування на лікуванні на підставі вимог: пункту 15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в частині відповідно до якої грошове забезпечення не виплачується за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; пункту 11 статті 10-1 розділу 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині відповідно до якої загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 35 від 02.02.2025 позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (п.4 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 9 Закону 2011-XII за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.

Згідно з абзацом 1 пункту 11 статті 10-1 Закону 2011-XII військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Відповідно до абз. 3-4 п. 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. У свою чергу приписи постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 пов`язують право на отримання військовослужбовцем додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у разі стаціонарного лікування у закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Суд вище встановив, що згідно з довідкою ВЛК від 02.02.2024 № 86Т проведено медичний огляд позивача ВЛК травматологічного профілю Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» 02.02.2024 за висновком якого: травма тяжкого ступеня, позивач потребує тривалого лікування.

Суд врахував, що довідка ВЛК від 02.02.2024 № 86Т не містить визначеного строку (дати чи події) потреби у лікуванні, а тому із аналізу вищевказаних нормативно-правових актів суд доходить висновку, що позивач має право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у розмірі 100000 гривень у період стаціонарного лікування після тяжкого поранення.

Суд вище встановив, що відповідно до виписки, заповненої лікуючим лікарем іноземного закладу охорони здоров`я (із апостилем) від 11.04.2025 ОСОБА_1 надійшов в іноземний медичний заклад - 07.02.2024; остання операція – 04.02.2025. «Виписаний 11.04.2025 року для амбулаторного спостереження та оцінки відновлення, оскільки інфекція у правому лікті зникла».

Отже, до 11.04.2025 (дати виписки позивача із закордонного закладу охорони здоров`я) грошове забезпечення та додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у розмірі 100000 гривень мають бути виплачені позивачу.

Покликання представника відповідача про відсутність підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення після 12 місяців перебування позивача на лікуванні у зв`язку із тим, що позивач не пройшов огляд військово-лікарською комісією у відповідача, суд відхиляє, оскільки у спірних правовідносинах позивач пройшов ВЛК, за висновком якої встановлено потребу позивача у тривалому лікуванні, що є підставою для виплати останньому грошового забезпечення протягом усього періоду його стаціонарного лікування після тяжкого поранення.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2025 № 35 у частині призупинення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення з 26 грудня 2024 року та як наслідок про необхідність його скасування.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача суд доходить висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.02.2025 до 11.04.2025.

Суд відхиляє вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду у період до закінчення перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров`я та до отримання рішення військово-лікарської комісії про відсутність потреби у тривалому лікуванні, оскільки наявні у матеріалах справи докази підтверджують завершення лікування та виписку позивача із закордонного закладу охорони здоров`я 11.04.2025, а докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні після цієї дати в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2025 № 35 у частині призупинення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення з 26 грудня 2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.02.2025 до 11.04.2025.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач – Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 07.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК