Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №580/6793/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року справа № 580/6793/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави до Христинівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області (далі - позивач) в інтересах держави з позовом до Христинівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Христинівської міської ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га та не проведення державної реєстрації права комунальної власності на будівлю (приміщення) загальною площею 1474,9 м кв і на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га Розсішського ліцею Христинівської міської ради Черкаської області за адресою: вулиця Соборності, 4, село Розсішки, Уманський район, Черкаська область, 20032;

- зобов`язати Христинівську міську раду вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га та вчинити дії, спрямовані на проведення державної реєстрації права комунальної власності на будівлю (приміщення) загальною площею 1474,9 м кв і на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га Розсішського ліцею Христинівської міської ради Черкаської області за адресою: вулиця Соборності, 4, село Розсішки, Уманський район, Черкаська область, 20032.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність із оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га та не проведення державної реєстрації права комунальної власності на будівлю (приміщення) загальною площею 1474,9 м кв і на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га Розсішського ліцею Христинівської міської ради Черкаської області за адресою: вулиця Соборності, 4, село Розсішки, Уманський район, Черкаська область, 20032.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Уманською окружною прокуратурою в ході вивчення стану додержання вимог законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування в частині оформлення правовстановлюючих документів на будівлі та земельні ділянки закладів освіти встановлено, що за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Розсішки, вул. Соборності, 4, функціонує Розсішський ліцей Христинівської міської ради Черкаської області без проведення державної реєстрації права комунальної власності на будівлю (приміщення) та земельна ділянка якого використовуються без оформлення та реєстрації права власності.

Перевіркою встановлено, що відповідно до інформації відділу освіти, культури, молоді та спорту Христинівської міської ради від 15.06.2026 № 01-06/1407 правовстановлюючі документи на будівлю (приміщення) Розсішського ліцею Христинівської міської ради Черкаської області виготовлена (технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 29.10.2020, інвентаризаційна справа № 01-29-10-20).

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку Розсішського ліцею станом на 12.06.2026 не оформлені. Площа будівлі Закладу – 1474,9 кв м, площа земельної ділянки під громадськими дворами – 2,8 га, під громадськими будівлями – 0,2 га. Відповідно до Інформації із Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Соборності, 4, с.Розсішки, Уманський район, Черкаська область, відсутні відомості щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості за вказаною адресою.

Відповідно до Статуту Розсішського ліцею Христинівської міської ради Черкаської області, затвердженого рішенням Христинівської міської ради від 02.06.2022 № 13-34-VIII, Розсішський ліцей є комунальним закладом (п. 1.1. Статуту). Засновником Розсішського ліцею є Христинівська міська рада, а уповноваженим ним органом – відділ освіти, культури, молоді та спорту Христинівської міської ради (п. 1.2. Статуту). Заклад освіти є юридичною особою публічного права, має печатку, штамп, ідентифікаційний номер, може мати самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства та установах банків (п. 1.5. Статуту). Юридична адреса Закладу освіти: вул. Соборності, 4, с. Розсішки, Уманський район, Черкаська область (п. 1.6. Статуту).

Оскільки позивачем встановлено, що відповідачем із часу прийняття в комунальну власність закладу освіти, не вжито дій, направлених на здійснення державної реєстрації права комунальної власності на будівлю Закладу та оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні вказаного закладу освіти, тому прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

В даному випадку, підставою представництва в суді інтересів держави є бездіяльність відповідача, що виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на будівлю закладу освіти, а також їх державної реєстрації, та зобов`язання вчинити відповідні дії на усунення виявлених порушень.

У позовній заяві позивач вказує, що відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої представляє селищна рада, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади, людей, в тому числі дітей.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому, як зазначив прокурор, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання селищною радою та її виконавчих органів своїх зобов`язань у спірних правовідносинах, відсутній.

Суд зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено невжиттям відповідачем заходів щодо оформлення права власності на будівлю закладу освіти, а також їх державної реєстрації, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд вважає, що прокурором доведено підстави для захисту інтересів держави у суді.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, відповідно до частини 3 статті 16 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 5 статті 16 Закону №280/97-ВР передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно підпункту 1 пункту «а» статті 29 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (частина 1 статті 60 Закону №280/97-ВР).

Так, частиною 2 статті 60 Закону №280/97-ВР визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території с. Розсішки, на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді є Христинівська міська рада.

Частиною 2 статті 10 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (далі – Закон №2145-VIII) встановлено, що дошкільна освіта є невід`ємним складником системи освіти та першим її рівнем.

Відповідно до частин 1 статті 12 Закону №2145-VIII метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.

Для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій (ч. 1 ст. 13 Закону №2145-VIII).

Згідно із частинами 1 та 3 статті 22 Закону №2145-VIII юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Приписами статті 66 Закону №2145-VIII передбачено, що сільські, селищні ради: відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та повної загальної середньої освіти; засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів; оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти; здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

Відповідно до частини 1 статті 80 Закону №2145-VIII до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства (ч. 4 ст. 80 Закону №2145-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За приписами частини 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так, Закон України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є серед іншого обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Згідно з пунктами 6, 40, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності). Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про такий об`єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Як встановлено судом та підтвердженого матеріалами справи, що за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Розсішки, вул. Соборності, 4, функціонує Розсішський ліцей Христинівської міської ради Черкаської області без проведення державної реєстрації права комунальної власності на будівлю (приміщення) та земельна ділянка якого використовуються без оформлення та реєстрації права власності.

Розглядаючи адміністративну справу щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. (ч. 2 ст. 2 КАС України)

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи чи не є суттєвими. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Суд також зауважує, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив юридично значимих дій щодо оформлення державної реєстрації права комунальної власності на будівлю Розсішського ліцею Христинівської міської ради Черкаської області та оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку отже допустив протиправну бездіяльність.

Таким чином, в порушення вимог частини 2 статті 19 Конституції України, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку зобов`язати Христинівську міську раду вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га та вчинити дії, спрямовані на проведення державної реєстрації права комунальної власності на будівлю (приміщення) загальною площею 1474,9 м кв і на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га Розсішського ліцею Христинівської міської ради Черкаської області за адресою: вулиця Соборності, 4, село Розсішки, Уманський район, Черкаська область, 20032.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу содових витрат.

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Христинівської міської ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га та не проведення державної реєстрації права комунальної власності на будівлю (приміщення) загальною площею 1474,9 м кв і на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га Розсішського ліцею Христинівської міської ради Черкаської області за адресою: вулиця Соборності, 4, село Розсішки, Уманський район, Черкаська область, 20032.

Зобов`язати Христинівську міську раду (20001, Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Соборна, 30; код ЄДРПОУ 33319218) вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га та вчинити дії, спрямовані на проведення державної реєстрації права комунальної власності на будівлю (приміщення) загальною площею 1474,9 м кв і на земельну ділянку під громадськими дворами площею 2,8 га, на земельну ділянку під громадськими будівлями площею 0,2 га Розсішського ліцею Христинівської міської ради Черкаської області за адресою: вулиця Соборності, 4, село Розсішки, Уманський район, Черкаська область, 20032.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ