Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №580/6858/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року справа № 580/6858/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області Карманчук Людмили Володимирівни в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Маньківської селищної ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася заступник керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області Карманчук Людмила Володимирівна, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Маньківської селищної про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Маньківської селищної ради щодо не оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 0,8715 га у селі Добра Маньківської територіальної громади Уманського району Черкаської області для розміщення на ній сміттєзвалища та зобов`язати Маньківську селищну раду вчинити дії та забезпечити виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в селі Добра Маньківської об`єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області, орієнтовною площею 0,8715 га для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність із оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 0,8715 га у селі Добра Маньківської територіальної громади Уманського району Черкаської області для розміщення на ній сміттєзвалища.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив, в якому вказав, що Маньківська селищна рада не заперечує щодо задоволення позову.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Уманською окружною прокуратурою в ході вивчення питання наявності підстав представництва інтересів держави в суді виявлено порушення інтересів держави у сфері забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів та екологічної безпеки поводження з відходами на території Маньківської об`єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області.

Перевіркою встановлено, що на території Маньківської об`єднаної територіальної громади розташовано місце видалення відходів (сміттєзвалище) в с. Добра Уманського району орієнтовною площею 0,8715 га. Паспорт місця видалення відходів у с. Добра виготовлено в березні 2003 року Добрянською сільською радою. Разом з тим, межі земельної ділянки під сміттєзвалищем не встановлено.

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 27.05.2026 документація із землеустрою під існуючим сміттєзвалищем в с. Добра Маньківської об`єднаної територіальної громади у місцевому фонді документації земель із землеустрою та оцінки земель відсутня.

Відповідно до інформації Державної екологічної інспекції Центрального округу від 22.05.2026 №06-08/2742 заходи позовного характеру з метою усунення порушень, зазначених у запиті у сфері поводження з відходами на території Маньківської територіальної громади, в адміністративних межах с. Добра щодо виготовлення документації на земельну ділянку під існуючим сміттєзвалищем не вживались.

Оскільки позивачем встановлено, що органом місцевого самоврядування документи, що посвідчують право користування або володіння земельною ділянкою під сміттєзвалищем, до цього часу належним чином не оформлено, межі земельної ділянки не винесені в натурі на місцевості, тому прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

В даному випадку, підставою представництва в суді інтересів держави є бездіяльність відповідача, що виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 0,8715 га у селі Добра Маньківської територіальної громади Уманського району Черкаської області для розміщення на ній сміттєзвалища.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому, як зазначив прокурор, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання селищною радою та її виконавчих органів своїх зобов`язань у спірних правовідносинах, відсутній.

Суд зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено невжиттям відповідачем заходів щодо оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 0,8715 га у селі Добра Маньківської територіальної громади Уманського району Черкаської області для розміщення на ній сміттєзвалища, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд вважає, що прокурором доведено підстави для захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції: забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян; дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій у порядку, визначеному законом; затверджують з урахуванням екологічних вимог проекти планіровки і забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових вузлів; видають (переоформлюють, видають дублікати, анулюють) дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення у випадках, передбачених законом; затверджують місцеві екологічні програми; організовують вивчення навколишнього природного середовища; створюють і визначають статус резервних, в тому числі й валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; забезпечують інформування населення про стан навколишнього природного середовища, функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем; організують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, і громадян; приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Місцеві ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

Згідно з підп.2 п.«а» ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних регіональних програм охорони довкілля.

Підп.15 п. «а» ч.1 ст.30 вказаного Закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження – розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами.

Відповідно до ст.26 Закону №2320-IX до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить: участь у реалізації державної політики у сфері управління відходами; участь у розробленні та реалізації регіональних планів управління відходами; затвердження місцевих планів управління відходами; вирішення питань щодо розміщення на території відповідних територіальних громад об`єктів оброблення відходів; створення пунктів роздільного збирання побутових відходів.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить: розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами; організація управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення; визначення у встановленому порядку суб`єктів господарювання, які здійснюють збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів; визначення адміністратора послуги з управління побутовими відходами; запровадження роздільного збирання побутових відходів та забезпечення виконання цільових показників щодо підготовки для повторного використання та рециклінгу побутових відходів; організація роботи пунктів роздільного збирання побутових відходів; забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів; передача відходів, власник яких не встановлений, суб`єктам господарювання у сфері управління відходами для їх оброблення; надання інформації, проведення роз`яснювальної та просвітницької роботи серед населення щодо управління відходами; визначення одиниці вимірювання обсягу наданої послуги з управління побутовими відходами; затвердження норм надання послуги з управління побутовими відходами; затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами; встановлення тарифів на послугу з управління побутовими відходами, а також тарифів на збирання, перевезення, відновлення, видалення побутових відходів окремо за видами побутових відходів (змішані, великогабаритні, ремонтні, небезпечні); укладення договорів з організаціями розширеної відповідальності виробників щодо запровадження приймання та роздільного збирання видів побутових відходів, на які поширюється розширена відповідальність виробника.

Аналогічно, такі зобов`язання передбачені п.4 ч.2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до якого до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами та створення системи управління побутовими відходами.

Закон України від 20 червня 2022 року №2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон №2320-IX) визначає правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Частиною 1 статті 1 Закону №2320-IX передбачено, що управління відходами це комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об`єктами видалення відходів.

Отже, вирішення питання щодо визначення територіального розташування місця видалення відходів, яке належить до повноважень органу місцевого самоврядування, та оформлення відповідної земельної ділянки (їх формування, використання на умовах права власності, оренди, постійного користування з оформленням відповідних правовстановлюючих документів) у повній відповідності з вимогами законодавства є одним з основних елементів організації управління відходами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР (далі - Закон №187):

- відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

- відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах.

Згідно вимог ст.21 Закону №187 органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують, зокрема, виконання вимог законодавства про відходи; організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами.

Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.

За правилами ч.2 ст.33 Закону №187 на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Статтями 125 та 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-VI (далі - Закон №1952-VI) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону №1952-VI речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Судом встановлено, що за інформацією ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 27.05.2026 документація із землеустрою під існуючим сміттєзвалищем в с. Добра Маньківської об`єднаної територіальної громади у місцевому фонді документації земель із землеустрою та оцінки земель відсутня.

Відповідно до інформації Державної екологічної інспекції Центрального округу від 22.05.2026 № 06-08/2742 заходи позовного характеру з метою усунення порушень, зазначених у запиті у сфері поводження з відходами на території Маньківської територіальної громади, в адміністративних межах с. Добра щодо виготовлення документації на земельну ділянку під існуючим сміттєзвалищем не вживались.

Таким чином, жодних активних дій, спрямованих на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючим сміттєзвалищем у с. Добра з часу створення Маньківської об`єднаної територіальної громади селищною радою не вжито, що свідчить про бездіяльність Маньківської селищної ради у сфері поводження з відходами. Зокрема, органом місцевого самоврядування документи, що посвідчують право користування або володіння земельною ділянкою під сміттєзвалищем, належним чином не оформлено, межі земельної ділянки не винесені в натурі на місцевості.

Вказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Згідно зі статтею 67 Закону України «Про землеустрій» фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом.

Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища за правилами статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим20 відсотків.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення. Отже, за обставин справи, органом місцевого самоврядування, який є відповідальним за організацію землеустрою на території Христинівської об`єднаної територіальної громади, є Христинівська міська рада.

Однак відповідачем не вжито заходів для оформлення прав на земельну ділянку під сміттєзвалищем, а саме заходів щодо забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Розглядаючи адміністративну справу щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. (ч. 2 ст. 2 КАС України)

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи чи не є суттєвими. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Суд також зауважує, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив юридично значимих дій щодо оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 0,8715 га у селі Добра Маньківської територіальної громади Уманського району Черкаської області для розміщення на ній сміттєзвалища, отже допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку зобов`язати Маньківську селищну раду вчинити дії та забезпечити виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в селі Добра Маньківської об`єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області, орієнтовною площею 0,8715 га для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу содових витрат.

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Маньківської селищної ради щодо не оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 0,8715 га у селі Добра Маньківської територіальної громади Уманського району Черкаської області для розміщення на ній сміттєзвалища.

Зобов`язати Маньківську селищну раду (вул. Шевченка, 9, селище Маньківка, Уманський район, Черкаська область, 20101; код ЄДРПОУ 25659958) вчинити дії та забезпечити виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в селі Добра Маньківської об`єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області, орієнтовною площею 0,8715 га для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ