Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №944/3298/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3298/25

Провадження №2/944/594/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Корабель С.А.

представника позивача Багрія О.Л.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Яворові, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди,

встановив:

адвокат Багрій О.Л. в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 , просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 25 000 грн завданих позивачу матеріальних збитків у зв`язку з наданням йому професійної правничої допомоги в процесі розгляду в суді справи про адміністративне правопорушення № 456/2633/21 та 25 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказав на те, що 24.05.2021 сталася ДТП за участю транспортного засобу DAF FAD р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля RENAULT MEGANE р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 . Первісно протоколом про адміністративне правопорушення було зафіксовано те, що водій ОСОБА_2 не дотримався безпечної дистанції та спричинив зіткнення. Однак відповідно до висновку автотехнічної експертизи дії ОСОБА_2 відповідали Правилам дорожнього руху та не перебували у причинному зв`язку з ДТП. Водночас встановлено, що дії водія ОСОБА_3 порушували вимоги ПДР та перебували у причинному зв`язку з настанням пригоди. Постановою Стрийського міськрайонного суду від 16.05.2023 провадження щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито через відсутність складу правопорушення, а постановою Яворівського районного суду від 24.07.2023 провадження щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, при цьому його вину у вчиненні ДТП встановлено. В ситуації, що склалася, щоб довести в суді свою невинуватість у зазначеній ДТП ОСОБА_2 змушений був звернутись за наданням йому правничої допомоги до адвоката, відтак йому спричинено матеріальні збитки у вигляді плати за професійну правничу допомогу пов`язані із захистом прав у судовому провадженні в сумі 25000 грн, що підтверджено долученими квитанціями. Представник також вказав на те, що позивачу спричинену моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 25 000 грн, яка полягає у психологічних стражданнях, заподіяних внаслідок безпідставного намагання ОСОБА_3 перекласти вину за ДТП на ОСОБА_2 , постійними завідомо неправдивими показаннями щодо обставин ДТП. Так, під час розгляду справи ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні ДТП не визнав. Неправомірні дії відповідача призвели до погіршення становища позивача на роботі, погіршення відносин з співробітниками, керівництвом підприємства та з оточенням взагалі, що призвело до приниження честі та гідності, а також професійної репутації. Зазначена ціна враховує також моральні страждання, які довелось перенести позивачу для відновлення свого морального та приниженого стану на протязі дворічного терміну судового розгляду справи, необхідністю призначення кількох автомеханічних експертиз. Враховуючи наведені вище обставини, просив позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 04.08.2025 відкрито провадження у справі і призначено судовий розгляд.

Відповідач ОСОБА_3 12.12.2025 подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Покликалася на те, що його було залучено як відповідача у справі №462/2244/24 про стягнення майнової та моральної шкоди, за фактом ДТП, яка сталася 24.05.2021. Та рішенням від 18.08.2025 у цій справі, яке набрало законної сили, з нього стягнуто кошти за послуги правничої допомоги, а наведені у вказаному позові послуги є фактично ідентичними, відтак вимоги в справі №944/3298/25 мають штучний характер. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди зазначив про те, що позивач не навів доказів про наявність душевних переживань, тобто відсутній причинно-наслідковий зв`язок між такими та судовим процесом, у якому були задіяні сторони та душевними хвилюваннями ОСОБА_2 . Адже в даній ситуації вимоги позивача базуються лише на суб`єктивних незручностях, та враховуючи відсутність належного обґрунтування, немає правових підстав для задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Судом 27.08.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи його складення та проголошення відкладено, проголошення судового рішення призначено на 07.09.2026.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справа або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення сторін по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

18.08.2025 рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 462/2244/24, яке набрало законної сили 18.09.2025, позовні вимоги ОСОБА_6 , в інтересах якого діяв представник ОСОБА_7 до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «ЕТАЛОН», на користь ОСОБА_6 відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 63 403,69 грн, інфляційні нарахування на суму боргу 1 461,9 грн, 3% проценти річних за користування коштами у розмірі 1 141,26 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань 11 382,79 грн, всього сумою 77 389,64 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 114 545,58 грн. Стягнуто з ПАТ «СК «ЕТАЛОН» на користь ОСОБА_6 суму моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 суму моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн. Стягнуто з ПАТ «СК «ЕТАЛОН» на користь ОСОБА_6 сплачений судовий збір у розмірі 498,91 грн, витрати за послуги з експертного дослідження у розмірі 5000, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 449,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 сплачений судовий збір у розмірі 712,29 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 632,00 грн. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Як встановлено судом, постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.05.2023 (справа № 456/2633/21, провадження № 3/456/2865/22) справу щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 за ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв?язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 05.12.2023 (справа № 444/2651/23, провадження № 3/444/1427/2023) справу щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв?язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 24.07.2023 року (справа № 944/4492/23, провадження № 3/944/3185/23) ОСОБА_3 визнано винним, однак провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв?язку із закінченням строків накладення адміністративного правопорушення.

Із змісту вказаної вище постанови та копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 262157 від 27.06.2023 року убачається, що ОСОБА_3 24.05.2021 року об 19 год 00 хв на автодорозі Західний обхід м. Львова 3 км + 500 м, керуючи транспортним засобом марки «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_4 , при виїзді на дорогу зі смугами розгону, не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «DAF FAD CF» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався по ній та не виконав вимоги дорожнього знаку 1.1, та перетнувши її, гальмував, внаслідок чого, відбулося зіткнення з транспортним засобом марки «DAF FAD CF» д.н.3. НОМЕР_1 , після чого автомобіль марки «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_5 , по інерції зіткнувся з причіпом транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.3. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження, чим порушив вимоги п.1.5, 1.10 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Внаслідок зазначеної ДТП транспортний засіб позивача – «DAF FAD CF» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 отримав механічні ушкодження.

ОСОБА_2 27.05.2021 у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подав на адресу ПАТ «СК «ЕТАЛОН», зазначену в страховому полісі ОСОБА_3 , повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 24.05.2021 за участі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3

15.06.2021 між позивачем та адвокатом Гарасимів Б.І. укладено договір № 15/06/21 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язується за плату клієнта надати правову допомогу: представляти інтереси клієнта.

Також 15.06.2021 між ОСОБА_2 та адвокатом Гарасимів Б.І. укладено додаткову угоду до Договору № 15/06/21 про надання правової допомоги, якою визначено детальний перелік послуг, що надаються адвокатом у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, за пунктом 1 сторони домовилися, що вартість послуг (гонорар) адвоката становить 25000,0грн.

Відповідно да акта здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору № 15/06/21 про надання правової допомоги, адвокатом були надані клієнтом послуги, загальна вартість яких склала 25000,0 грн

Згідно з квитанції № 5257319614 від 29.07.2021 ОСОБА_2 оплатив послуги адвоката у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; соба, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За частинами 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі; якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України, до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Тобто збитками є фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені особою, або які мають бути нею зроблені, та упущену вигоду. При цьому, вказані витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням порушеного права особи, а саме, без здійснення таких витрат є неможливим відновлення порушеного права особою.

Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових вимог чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіювання збитків.

Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Тоді як особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди, зобов`язана факти заподіяння такої шкоди, наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Пунктом 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивач зазначає, що матеріальна шкода, яка спричинена йому протиправними діями відповідача, полягає у витратах під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 944/4492/23 по оплаті за надану правничу (правову) допомогу у розмірі 25 000,00 грн. Тобто за змістом позовної заяви позивач ототожнює розмір майнової шкоди із витратами на оплату правової допомоги.

Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Аналогічну правову позицію закріплено у постановах Верховного Суду України від 20.05.2009 у справі № 6-3261св08, від 27.01.2010 у справі № 6-11633св09, від 03.02.2010 у справі № 6-15773св09.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19).

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 925/245/19, який суди застосували під час розгляду справи № 910/12945/19.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача в рахунок матеріальної шкоди заподіяної адміністративним правопорушенням судових витрат у розмірі 25 000,00 грн, понесених позивачем по оплаті за надану правничу (правову) допомогу, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн, то суд виходить з такого.

Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом в залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позові про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У позовній заяві позивачем зазначено, що внаслідок переживань, пов`язаних із безпідставного намагання ОСОБА_3 перекласти вину за ДТП на ОСОБА_2 , його постійними завідомо неправдивими показаннями щодо обставин ДТП, він зазнав значних емоційних страждань. Зокрема, позивач відчував складнощі в спілкуванні з співробітниками, та з оточенням взагалі, що призвело приниження честі та гідності.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що у цій частині вимог відсутній прямий причинний зв`язок між діями відповідача та настанням шкоди у позивача. Відтак, позивач не вправі вимагати у відповідача відшкодування моральної шкоди за те, що той під час розгляду справи про адміністративне правопорушення своєї вини у скоєнні ДТП не визнав, навіть якщо вчинення ним правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП згодом підтвердилось. Окрім цього, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу заподіяння йому моральної шкоди. Таким чином, у частині задоволення позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди слід відмовити у зв`язку з безпідставністю такої.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Оскільки суд дійшов переконання про відмову у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір відшкодуванню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст. 4, 13, 48, 51, 59, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 15, 22, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, суд

вирішив :

у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Юрій КОЛТУН