Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №450/4288/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4288/26

Провадження № 1-кп/450/574/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

кримінальне провадження № 62024170030000299 від 30.01.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Містки, Пустомитівського району, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, має на утриманні малолітню доньку 2025 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця за привозом під час мобілізації, у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (колишній стрілець-помічник гранатометника 4 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону), у військовому званні «солдат», згідно ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 299, частиною 5 статті 407 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, умисно, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, 16.03.2023, не пізніше 08:00 години, точного

часу досудовим розслідуванням не встановлено, самовільно залишив територію тимчасового розташування базового табору військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася в АДРЕСА_3 та перебував поза межами розташування військової частини до 11.03.2026 без дозволу відповідного командира, чим вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України.

Крім цього, ОСОБА_4 , 10.03.2026 приблизно о 14 год 00 хв., перебуваючи у дворі біля господарського приміщення, яке розташоване на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 , умисно, цілеспрямовано, використовуючи незначний (нікчемний) привід, з хуліганських мотивів, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, схопив правою рукою за металевий ланцюг, що був прикріплений до нашийника довкола шиї собаки по кличці «Ніка», на якому вона була прив`язана, за допомогою ланцюга різко підняв собаку вгору, в наслідок чого вона перебувала у повішеному стані над землею, різко розгойдав ланцюг зверху вниз та вдарив тілом собаки об дерев`яну дошку, внаслідок чого спричинив собаці тілесні ушкодження у вигляді закритого травматичного ушкодження грудного відділу хребта, 9-10 ребер зліва, 10 ребра з правого боку, розрив стінки легеневої артерії, костальної та легеневої плеври і паренхіми легень, що супроводжувалось масивною крововтратою, розвитком гемотораксу та гострої дихальної і серцево-судинної недостатності, шоку, що призвело до смерті тварини, чим вчинив жорстоке поводження з твариною, що належить до хребетних, дії якого призвели до тілесних ушкоджень та загибелі тварини, вчинене з хуліганських мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 299 КК України.

За згодою сторін, згідно ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження всіх доказів, зібраних у ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних на особу обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю, надав пояснення по обом епізодам кримінальних правопорушень, аналогічні викладеним в обвинувальному акті.

В судовому засіданні потерпіла пояснила, що обвинувачений спричинив її собаці ушкодження, внаслідок яких вона померла. Все відбувалось в присутності дітей, викликало сильне хвилювання, але вона пробачає йому.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого в судовому засіданні, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.

Допитавши обвинуваченого, заслухавши покази потерпілої, вивчивши матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до переконання, що події кримінальних правопорушень мали місце, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах доведена повністю, дії обвинуваченого кваліфіковано вірно за частиною 5 статті 407, частиною 1 статті 299, КК Українияк самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та жорстоке поводження з твариною, що належить до хребетних, дії якого призвели до тілесних ушкоджень та загибелі тварини, вчинене з хуліганських мотивів.

Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно із ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінальних нетяжких та тяжких злочинів.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання є щире каяття по епізоду з собакою та визнання вини.

Разом з тим, суд враховує і особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який в судовому засіданні визнав вину повністю, є особою молодого віку, не має постійного місця праці, неодружений, однак має малолітню доньку, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря-психіатра, хоча за наслідками проведеної судово-психіатричної експертизи є осудним, характеристика по місцю проживання відсутня в силу зміни адміністративного устрою. Відтак, суд вважає, що для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, йому слід призначити покарання за частиною 1 ст.299 КК України у виді обмеження волі, за ч.5 ст.407 КК України - у виді позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Витрати, пов`язані із залученням експерта - відсутні.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не пред`явлений.

Керуючись ст.ст. 349,368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 299, частиною 5 статті 407 КК Українита призначити йому покарання:

-за частиною 1 статті 299КК України - у виді обмеження волі строком 1 (один) рік;

-за частиною 5 статті 407 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання рахувати з часу набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбування покарання строк перебування під вартою в період з 27.07.2026 до часу вступу вироку в законну силу.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити без змін до вступу вироку у законну силу.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1