Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №442/3443/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Суд: Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 06 вересня 2026 р.

Справа: №442/3443/26

Суддя: Гарасимків Л. І.

Справа №442/3443/26

Провадження №2/442/1698/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої-судді Гарасимків Л.І., розглянувши в залі суду в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 29.07.2019 року між Публічним акціонерним товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування №Z06.00200.005533827, відповідно до умов якого, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 34000 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п.п 1.3 Договору Кредиту за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 21,99% річних від залишкової суми кредиту. Також, відповідно до п.п.1.5 Договору Кредиту за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до Графіку платежів. Банк на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 34000грн строком на 29.07.2022 року, а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом іншими платежами згідно з умовами цього Договору.

Згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна процентна ставка складає 102,49%. Банк свої зобов`язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі 34000,00 грн. в строки визначені умовами Договору. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Договором №Z06.00200.005533827 від 29.07.2019 року станом на 19.12.2023 р. (дата відступлення) заборгованість становить 86438,58 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом - 32667,52 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками – 24347,13 грн.; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту – 29423,93 грн.

19.12.2023 року між Публічним акціонерним товариство «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу №19/12-2023, за умовами якого до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшло право вимоги до боржників.

22.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до боржників.

Посилаючись на те, що всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим, станом на 19.12.2023 року, у неї перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 86438,58 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом із сумою судових витрат.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просив, у разі його неявки, розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про день і час слухання справи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений рекомендованим повідомленням, що міститься в матеріалах справи, правом надання відзиву не скористався.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, згідно рекомендованого повідомлення відповідач ОСОБА_1 особисто отримав кореспонденцію, відтак суд знаходить можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за правилами спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими гл. ІІ «Заочний розгляд справи» ЦПК України.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

29.07.2019р. між Публічним акціонерним товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z06.00200.005533827, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 34000,00 грн.

Вказаний договір, разом із паспортом споживчого кредиту підписано відповідачкою особисто.

19.12.2023 року між Публічним акціонерним товариство «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу №19/12-2023, за умовами якого до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшло право вимоги до боржників та відповідно до п. 2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.

Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються ( передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору, тобто ТОВ «Оптима Факторинг» зобов`язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк».

22.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до боржників та відповідно до п.2.1 за цим договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з положенням п.2.2 цього договору, права вимоги відступається в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами та в реєстрі боржників в електронному вигляді та надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді.

Згідно п. 3.2 цього договору передбачена загальна сума фінансування після відступлення прав вимоги яка становить 11861032,61 грн.

ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу №22/12-2023 перейшло право за Договором № Z06.00200.005533827 від 29.07.2019 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст. ст.512,513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. З огляду на ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором №Z06.00200.005533827 від 29.07.2019 року, неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за договором, позов, в частині стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 32667,52 грн. та за нарахованими і несплаченими відсотками в сумі 24347,13 грн., підлягає задоволенню, так як відсотки нараховані у визначений в договорі строк та за встановленою відсотковою ставкою.

Щодо стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту в розмірі 29423,93 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.5 Договору, під час користування кредитом Банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Інші послуги Банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку сплачуються згідно діючих тарифів Банку.

Тарифи є невід`ємною частиною Договору, та розміщені на веб-сайті Банку та відповідно до Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Так, у договорах за участю фізичної особи споживача повинні враховуватися вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, отже виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Відтак, враховуючи що згідно з п.1.5 Договору, послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості визначаються цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку № 1 як «Інші послуги Банку», Банком слід було підтвердити, які саме послуги ним надавалися позичальнику, підтвердити відповідними докази їх реальне надання та те, що такі послуги не суперечать вищевказаному законодавству, однак ані копії договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ані переліку даних послуг чи будь-яких доказів реального надання таких послуг з обслуговування кредитної заборгованості, до суду не надано.

Договір кредиту та страхування №Z06.00200.005533827 від 29.07.2019р. таких послуг не визначає, а паспорт споживчого продукту лише визначає розмір плати за додаткові та супутні послуги інші послуги банку, без конкретизації їх переліку. Позовна заява також не визначає, які ж саме послуги були надані кредитором позичальнику по обслуговуванні кредиту.

Не підтвердження позивачем переліку послуг з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, які повинні були надаватися первинним кредитором відповідачці, та відсутність доказів їх реального надання, позбавляють суд можливості перевірити їх відповідність вимогам Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про банки і банківську діяльність», у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту в розмірі 29423,93 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

10 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/479/18, дійшов висновку про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У іншій постанові у справі № 922/3812/19 від 09 грудня 2021 року Верховний Суд зробив висновок, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 07 листопада 2019 року та у справі №922/2685/19 від 08 квітня 2020 року, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надаючи оцінку витратам по окремим позиціям у звіті про надання правової допомоги суд звертає у вагу на наступне.

01.07.2024 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та адвокатське об`єднання «Правовий курс» уклали договір про надання правничої допомоги № 02-24.

Відповідно до акту №1 прийому передачі наданої правової допомоги від 16.02.2026 року, вартість наданої правової допомоги, яка полягає у проведенні консультації з клієнтом, здійсненні вивчення документів та підготовку проекту позовної заяви до суду щодо боржника за кредитним договором №Z06.00200.005533827 складає 7000,00 грн.

Враховуючи типовість для позивача та його представника поданого позову і наданих до суду доказів, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу є не співрозмірними зі складністю справи, витраченим адвокатом часом та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд приходить до висновку що заява про компенсацію судових витрат підлягає задоволенню частково на суму 3500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в розмірі 1331,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м.Київ, вул.Набережно-Лугова,8, рахунок: IBAN № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк» Код Банку 322001) суму заборгованості в розмірі 57 014 ( п`ятдесять сім тисяч чотирнадцять грн.) 65 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 32667,52 грн.; заборгованості за відсотками – 24347,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м.Київ, вул.Набережно-Лугова,8 – судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м.Київ, вул.Набережно-Лугова, 8 - 3500,00 (три тисячі п`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі :

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м.Київ, вул.Набережно-Лугова,8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 .

Суддя Гарасимків Л.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua