Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №560/22039/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/22039/25

РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні за період з 03.11.2025 по 26.11.2025,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у нездійсненні розрахунку розміру грошового забезпечення з 16.02.2023 по 19.05.2023 з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023,

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення у період з 16.02.2023 по 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з врахуванням вже виплачених сум,

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши її з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши її з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням вже виплачених сум,

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у нездійсненні розрахунку розміру грошового забезпечення з 18.06.2025 по 03.11.2025 з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025,

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення у період з 18.06.2025 по 03.11.2025 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками. 1-14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з врахуванням вже виплачених сум,

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023-2025 роки, грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки та одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожних повних 32 календарних місяців служби з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти,

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023-2025 роки, грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки та одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожних повних 32 календарних місяців служби з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням вже виплачених сум,

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо невиплати середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні за період з 03.11.2025 по 26.11.2025,

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні за період з 03.11.2025 по 26.11.2025,

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплачених коштів при звільненні з військової служби, за весь час затримки цих виплат - за період з 03.11.2025 по день здійснення виплат -26.11.2025 та

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплачених коштів при звільненні з військової служби, за весь час затримки цих виплат - за період з 03.11.2025 по день здійснення виплат - 26.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виплата належного грошового забезпечення при звільненні здійснена несвоєчасно (не в день звільнення з військової служби - 03.11.2026), а 26.11.2026 у розмірі 171025,02 грн. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не проведення з ним своєчасного повного розрахунку при звільненні протиправною. Просить виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та роз`єднав в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №560/21962/25, а саме: вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні за період з 03.11.2025 по 26.11.2025, продовжив розглядати в межах адміністративної справи 560/22039/26.

Відповідач надіслав до суду відзив, в якому зазначив про відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої статтями 116, 117 КЗпП, оскільки при звільненні проведений повний розрахунок з дотриманням чинного законодавства. Жодних заперечень щодо розрахунку від позивача не надходило. Стверджує, що позивач погодився з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2025 №14, згідно якого його було розраховано та виключено із списків особового складу частини і всіх видів забезпечення. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 03.11.2025 №404 позивач 03.11.2025 виключений зі списків особового складу.

26.11.2025 відповідач виплатив грошове забезпечення (кошти нараховані при звільненні з військової служби) у розмірі 171025,02 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 1-1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення визначає закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Разом з тим, цим Законом не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунку при звільненні.

Водночас така відповідальність врегульована Кодексом законів про працю України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Тому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу законів про працю України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у по справі №813/356/16.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України (чинної на момент виключення позивача зі списків особового складу) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, в редакції на дату звільнення позивача з військової служби, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Водночас, частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

У цьому випадку факт вирішення спору не може вважатись фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Суд враховує, що позивач 03.11.2025 виключений зі списків особового складу. Однак, лише 26.11.2025 відповідач виплатив належне грошове забезпечення.

Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.

Позивач виключений зі списків особового складу 03.11.2025.

Тому відлік строку затримки щодо виплати позивачу заробітної плати розпочинається з 04.11.2025, з дня, наступного за днем, у який позивачу не виплачене в повному обсязі грошове забезпечення.

Вирішуючи зазначений спір, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відтак, правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку регулюються статтею 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ з 19.07.2022 з застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 у справі №813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка належить стягненню.

Отже, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби з 04.11.2025 по 26.11.2025.

Строк затримки розрахунку складає 23 календарні дні за період з 04.11.2025 по 26.11.2025 включно.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про доходи позивача за вересень-жовтень 2025 року (наданої у межах адміністративної справи №560/21964/25) загальний розмір виплаченого грошового забезпечення склав 66181,50 грн. Сукупна кількість календарних днів за цей період - 61 календарний день.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1084,94 грн (66181,50 грн : 61 день).

Середній заробіток за час затримки виплати становить 24953,62 грн (1084,94 грн х 23 дні) за період з 04.11.2025 по 26.11.2025 включно.

З зазначених сум роботодавець утримує податок з доходів та інші обов`язкові платежів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 805/1008/16-а.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведена правомірність бездіяльності щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За змістом частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 24953,62 грн.

Тому, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2025 по 26.11.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 24953,62 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя О.К. Ковальчук