Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №334/8560/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 02.09.2026

Справа № 334/8560/26

Провадження № 1-кп/334/717/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у м. Запоріжжі в порядку спрощеного провадження за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, який не має на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей, військовослужбовця, який проходить службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого

- 21.05.2025 Дніпровським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 України до покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду;

- 20.06.2025 Дніпровським районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75, 76 КК України, звільнений від призначення покарання з іспитовим строком на 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , зарахований до лав ЗСУ, а саме до військової частини НОМЕР_1 згідно знаказом командира військової частини НОМЕР_1 № 125РС від 30 липня 2025 року, маючи умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, вчинив кримінальне правопорушення (проступок), за наступних обставин. 17.07.2026, близько 03:00 години, маючи умисел на незаконне проникнення до приміщення квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у володінні ОСОБА_4 . У цей час ОСОБА_3 , реалізуючи свій протиправний умисел направлений на незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч волі володільця квартири ОСОБА_4 , без його дозволу та за відсутності визначених законом підстав для проникнення, через незачинене балконне вікно проник на балкон квартири АДРЕСА_3 , яка перебуває у володінні ОСОБА_4 , тим самим незаконно проник до іншого володіння особи та порушив гарантоване ст. 5 Конституції України право ОСОБА_4 на недоторканість житла.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, яке кваліфікується як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

На розгляд суду надійшов обвинувальний акт разом із клопотанням прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, та з письмовою заявою ОСОБА_3 , складеною в присутності його захисника адвоката ОСОБА_6 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

З огляду на те, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, суд враховує, що згідно з ч. 1 статті 335 КПК України, якщо обвинуваченого призвано на військову службу під час мобілізації, суд зобов`язаний зупинити судове провадження щодо нього, але лише за умови об`єктивної неможливості його участі (зокрема й дистанційно) та відсутності його волевиявлення на розгляд справи.

Волевиявлення на розгляд справи судом ОСОБА_3 висловив у зазначеній вище заяві, складеній в присутності його захисника адвоката ОСОБА_6 .

За результатами дослідження змісту відповідних заяв та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначена заява обвинуваченого є усвідомленою, відповідає його внутрішній волі, а його процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу.

Встановлені органом досудового розслідування обставини в даному кримінальному провадженні не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що всі докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку - достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачений раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, на обліку та під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням не заподіяно.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі, встановленому санкцією ч.1 ст.162 КК України.

Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому ОСОБА_3 засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2025 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75, 76 КК України, звільнений від призначення покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 162 КК України, він вчинив після постановлення вказаного вироку та до повного відбуття покарання, в період іспитового строку.

У випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Згідно положень ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Згідно з ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що за вчинення нового кримінального правопорушення суд призначив покарання у виді штрафу, то за сукупністю вироків, враховуючи положення ч.3 ст.72 КК України, остаточне покарання на підставі ст.71 КК України має бути призначене у виді позбавлення волі, строком на 5 (п`ять) років, яке слід відбувати реально, та штрафу. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного суду від 21 березня 2024 року (справа № 761/13964/22, провадження № 51-4642 км 23).

Відтак, остаточне покарання ОСОБА_3 підлягає призначенню за правилами ст. 71 КК України та ч.3 ст. 72 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-370, 373-374, 381-382, 395 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України, до призначеного покарання у виді штрафу повністю приєднати покарання, невідбуте за вироком Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2025 у виді позбавлення волі, та остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок), який виконувати окремо від покарання у виді позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом з телефону ОСОБА_7 , залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його отримання в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1