Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №334/10486/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 07.09.2026

Справа № 334/10486/25

Провадження № 2/334/1007/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В позовній заяві позивач просить поділити спільне сумісне майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини вартості відчуженого транспортного засобу в розмірі 340 690,00 грн, а також покласти на відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що з 13.05.2011 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу, а саме 16.04.2024, подружжям було набуто у спільну сумісну власність транспортний засіб AUDI E-TRON, 2019 року випуску, сірого кольору (VIN: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ), право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 .

У липні 2025 року шлюбні відносини фактично припинилися, у зв`язку з чим позивач звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовами про розірвання шлюбу (справа № 317/3459/25) та поділ спільного майна (справа № 317/3460/25). Під час судових розглядів позивачу стало відомо, що 29.07.2025 відповідач уклала договір комісії № 8813/25/1/001212 з ФОП ОСОБА_3 , а 30.07.2025 зазначений автомобіль було відчужено третій особі за договором купівлі-продажу № 8813/25/000956 за ціною 681 380,00 грн.

Позивач зазначає, що відчуження спільного автомобіля відбулося без його письмової чи нотаріально посвідченої згоди, всупереч інтересам сім`ї та під час наявності відкритого судового спору про поділ майна. Грошові кошти від продажу автомобіля відповідач привласнила собі, частку від отриманої суми позивачу не виплатила. Посилаючись на норми статей 60, 65, 70 СК України та правові позиції Верховного Суду, позивач просить стягнути 1/2 частку отриманих коштів — 340 690,00 грн.

Ухвалою судді від 12.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2026 задоволено клопотання представника позивача адвоката Бахмута М. С. та витребувано з Територіального сервісного центру МВС № 2341 (м. Запоріжжя) належним чином засвідчені копії документів реєстраційної справи щодо відчуження транспортного засобу AUDI E-TRON, 2019 року випуску.

10.08.2026 на виконання ухвали суду від ТСЦ МВС № 2341 надійшли витребувані матеріали за вх. № 31360/26 (супровідний лист № 31/29-2341 від 01.08.2026).

Позивач та представник позивача адвокат Бахмут М. С. в судове засідання не з`явились, суду подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, зазначено, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача адвокат Яковлева Т. В. до зали судового засідання не з`явились, відзив на позов не надали, подали до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Судом встановлено, що з 13.05.2011 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується актовим записом про одруження № 179 Дніпровського відділу ДРАЦС у місті Запоріжжі та повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 25.06.2025.

16.04.2024, за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на транспортний засіб AUDI E-TRON, 2019 року випуску, сірого кольору, тип — універсал (легковий), паливо — електро, потужність 300 кВт, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

10.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовами про розірвання шлюбу та про поділ спільного майна подружжя.

Згідно з витребуваними матеріалами реєстраційної справи ТСЦ МВС № 2341 встановлено:

?29.07.2025 між ОСОБА_2 (Комітент) та ФОП ОСОБА_3 (Комісіонер) укладено Договір комісії № 8813/25/1/001212, предметом якого було надання комісійних послуг з продажу автомобіля AUDI E-TRON, VIN: НОМЕР_1 , за погодженою ціною продажу 681 380,00 грн;

?30.07.2025 суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_5 було складено Акт огляду реалізованого транспортного засобу та укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8813/25/000956, згідно з умовами якого автомобіль продано ОСОБА_5 за ціною 681 380,00 грн.

?30.07.2025 право власності на зазначений автомобіль перереєстровано на покупця ОСОБА_5 .

Жодних доказів наявності письмової чи нотаріально посвідченої згоди позивача ОСОБА_1 на відчуження вказаного автомобіля матеріали справи та реєстраційна справа не містять.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно частин 1-3 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1, 2 статті 358ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до частин 1, 2 ст.364 ЦК України, кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Частиною 2 ст.358ЦК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Отже, із системного аналізу зазначених норм матеріального права можна дійти висновку, що положення статті 364 ЦК України застосовуються до правовідносин щодо вимоги співвласника частки у майні, що знаходиться у спільній частковій власності, про отримання компенсації вартості своєї частки, у зв`язку з неможливістю виділення її в натурі.

Статтею 65 СК України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17-ц, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020 у справі № 430/1281/14-ц, пунктів 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»), у разі коли один із подружжя здійснив відчуження спільного майна або використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби, або приховав майно, таке майно або його вартість враховується при поділі майна. У такому випадку інший з подружжя має право на компенсацію вартості 1/2 частини відчуженого майна.

З матеріалів справи встановлено, що транспортний засіб AUDI E-TRON, 2019 року випуску, придбано сторонами у квітні 2024 року під час перебування у шлюбі, отже, в силу статті 60 СК України він є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Презумпція спільності майна подружжя відповідачем не спростована.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач ОСОБА_2 не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що транспортний засіб був відчужений за згодою позивача або що отримана сума у розмірі 681 380,00 грн була витрачена в інтересах сім`ї чи передана частково позивачу. Відповідач одноособово уклала договір комісії та фактично здійснила продаж цінного майна через торговельну організацію без відома та згоди свого чоловіка.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 набув безумовне право на отримання грошової компенсації вартості належної йому 1/2 частки зазначеного спільного автомобіля.

Згідно з договором купівлі-продажу № 8813/25/000956 від 30.07.2025 дійсна вартість відчуженого транспортного засобу склала 681 380,00 грн.

Отже, розмір частки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 340 690,00 грн. Оскільки розмір вартості майна підтверджений офіційними правочинами та документами сервісного центру МВС, а розрахунок позивача є арифметично правильним і відповідачем не спростованим, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 727,68 грн, що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи. У зв`язку із повним задоволенням позову зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію 1/2 частини вартості спільного майна подружжя - відчуженого транспортного засобу AUDI E-TRON - у розмірі 340 690,00 грн (триста сорок тисяч шістсот дев`яносто гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2 727,68 грн (дві тисячі сімсот двадцять сім гривень 68 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Баруліна Т. Є.